Ухвала суду № 31443250, 23.05.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія 27 Головуючий в 1 інстанції Чудопалова С.В.

Доповідач Ларіна Н.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Зінов'євої А.Г.

Судді Ларіної Н.О., Азевича В.Б.

при секретарі Федоровій А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу приватного підприємства „Еліт-Дом" на ухвалу Київського районного суду м. Донецька від 26 березня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного підприємства „Еліт-Дом" про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

25 березня 2013 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2, ПП «Еліт-Дом» про стягнення боргу за договором позики. Разом з позовом було заявлено про забезпечення позову - накладення арешту на майно відповідача ПП «Еліт-Дом» та заборону щодо його відчуження.

Ухвалою Київського районного суду м. Донецька від 26 березня 2013 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено: накладено арешт на майно відповідача ПП „Еліт-Дом", яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 а саме на адміністративно-торгівельну будівлю та кафе, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2

Зазначену ухвалу оскаржило ПП „Еліт-Дом" в апеляційній скарзі просив ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначає, що відповідач ПП „Еліт-Дом" є юридичною особою та дійсно має у власності адміністративно-торгівельну будівлю та кафе, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 Станом на 01 квітня 2013 року мав бути укладений договір оренди зазначеного майна строком на три роки, який відповідно до вимог діючого законодавства підлягає державній реєстрації. Але, ТОВ „Вертикаль-2011" контрагент відповідача ПП „Еліт-Дом", який мав намір укласти договір оренди вказаного майна, відмовився від оренди у зв'язку з тим, що на майно було накладено арешт. Апелянт вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали не враховано те, що основним джерелом доходу для ПП „Еліт-Дом" є кошти від оренди нерухомого майна, на яке накладено арешт, тобто накладений арешт перешкоджає господарській діяльності ПП „Еліт-Дом".

В апеляційній скарзі також зазначено, що відповідно до договору іпотеки № 6/2013-и від 14 березня 2013 року, укладеного між апелянтом та ПАТ „АКБ „Капітал", предметом іпотеки є нерухоме майно - адміністративна-торгівельна будівля та кафе, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 Тобто відповідач передав в іпотеку це майно в забезпечення виконання зобов'язання за кредитною лінією в сумі 10 000 000 грн. На думку апелянта, не існує реальної загрози втрати належного відповідачу нерухомого майна, оскільки воно вже обтяжено іпотекою.

Представник апелянта в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання скарги повідомлений належним чином, тому на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України справу розглянуто за відсутністю представника відповідача.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити ухвалу суду скасувати, відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив її відхилити, ухвалу суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, ухвала суду скасуванню з відмовою у задоволенню заяви, з таких підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд: змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 березня 2013 року на адресу суду разом з позовною заявою надійшла заява про забезпечення позову від позивача, якою позивач просить накласти арешт на майно відповідача ПП „Еліт-Дом", а саме на адміністративно-торгівельну будівлю та кафе, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 посилаючись на те, що приватне підприємство „Еліт-Дом" та ОСОБА_2 мають перед ним заборгованість за договором позики від 01 лютого 2012 року та договором поруки від 01 лютого 2012 року 13 254 717,78 грн. та в нього існують обґрунтовані припущення стосовно того, що відповідачі здійснять подальше відчуження майна, вартість якого згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно складає 5 376 420 грн.

Як вбачається з витягу ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ПП „Еліт-Дом", зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1

Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно у власності ПП „Еліт-Дом" перебуває адміністративно-торгівельна будівля та кафе, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи, що неприйняття заходів щодо забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду, суд прийшов до висновку про те, що заява позивача підлягає задоволенню, з метою забезпечення позову накладено арешт на вищезазначене майно відповідача ПП „Еліт-Дом", а саме на адміністративно-торгівельну будівлю та кафе, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2

З зазначеним висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів апеляційного суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову, у заяви про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 4 постанови №9 від 22 грудня 2006 року Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

З матеріалів виділеної справи вбачається, після вжиття забезпечення позову за ухвалою суду першої інстанції від 26 березня 2013 року ТОВ «Ветикаль2011» звернулась з заявою від 04 квітня 2013 року про відмову в укладенні договору оренди з апелянтом.

Так, з заяви позивача про забезпечення позову взагалі не вбачаються підстави за якими в майбутньому може бути утруднено виконання судового рішення та позивачем не надано доказів в обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, при цьому апелянтом доведено що накладення арешту перешкоджає господарській діяльності відповідача до того ж наявність іпотечного обтяження (відповідно до договору про іпотеку № 6/2013-н від 14 березня 2013 року) унеможливлює відчуження зазначеного майна.

За таких обставин суд першої інстанції зробив помилково висновок про те що, в разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За таких обставин, відповідно до вимог п. 2 ч.1 ст. 312 УПК України ухвала суду як така постановлена з порушенням вимог закону підлягає скасуванню, з відмовою у задоволенні заяви.

Керуючись ст.ст. 307 ч.2 п.2, 312 ч.1 п.2, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу приватного підприємства „Еліт-Дом" задовольнити.

Ухвалу Київського районного суду м. Донецька від 26 березня 2013 року скасувати.

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді: