Рішення № 31442571, 23.05.2013, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/290/13-ц

Провадження №2/377/138/13

23 травня 2013 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючого Малишенко Т.О., при секретарі Горобинській О.Г., за участі сторін: позивача ОСОБА_1, її представника адвоката ОСОБА_2, відповідачі і третя особа не з,явилися.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров,я України третя особа Ліквідаційна комісія Державного закладу «Славутицька санітарно-епідеміологічна станція об,єкта з особливим режимом роботи» - про стягнення заборгованості з заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості з заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у вересні 2012 року Міністерством охорони здоров'я України було прийнято рішення про ліквідацію бюджетних закладів, установ і організацій, що належать до сфери управління МОЗ України. До складу таких закладів входив і ДЗ «Славутицька СЕС ООРР», керівником якого вона була. На підставі наказу МОЗ України № 176-0 від 21.09.2012 року була розпочата процедура ліквідації вищевказаних закладів і вона була призначена головою ліквідаційної комісії ДЗ «Славутицька СЕС ООРР». Згідно наказу МОЗ України № 301-О від 28.12.2012 року вона, разом з іншими головними лікарями СЕС об'єктів з особливим режимом роботи, була звільнена з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, в зв'язку з ліквідацією установи. Підтвердженням даних обставин є даний наказ та наказ ДЗ «Славутицька СЕС ООРР» № 72/1-0 від 28.12.2012 року. На час звільнення з роботи у неї була не використана щорічна відпустка в кількості 32-х календарних днів. При звільненні відповідач повинен був виплатити їй компенсацію за невикористану відпустку та вихідну допомогу у розмірі її середньомісячної заробітної плати. Відповідач до цього часу так і не розрахувався з нею. Як вбачається з розрахунку компенсаційних виплат, що були нараховані їй при звільненні станом на 28.12.2012 року, відповідач зобов'язаний був виплатити їй компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 8959,04 гривень, вихідну допомогу у розмірі 8350,55 гривень. Загальна сума заборгованості становить 17309,59 гривень. Також позивач вважає, що оскільки вона не отримала повного розрахунку по даний час з вини відповідача, останній повинен нести перед нею також і матеріальну відповідальність, яка передбачена ст.117 КЗпП України, у розмірі її середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичної виплати всіх належних їй грошових сум чи прийняття рішення суду.

У судовому засіданні позивач і її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представники відповідача у судове засідання не з'явилися. Про день слухання справи належним чином повідомлені.

Треті особи до суду надали письмову заяву про розгляд справи без їх участі.

Суд заслухавши позивача і його представника, вивчивши надані документи прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що позивач в санітарно-епідеміологічній станції м. Славутича працювала з вересня 1987 року. За цей час дана організація неодноразово реорганізовувалася, що відповідним чином відображалося документально. 05 жовтня 2005 року позивача було призначено виконуючою обов'язки головного лікаря СЕС №5 об'єкту з особливим режимом роботи м. Славутич МОЗ України, а з 08 листопада 2005 року її було затверджено на даній посаді на постійно. Дані обставини підтверджуються наказами МОЗ України № 133-0 від 26.09.2005 року, № 158-О від 08.11.2005р. та наказом СЕС № 5 м. Славутич № 61-О від 05.10.2005 року. В 2008 році відповідачем була проведена чергова реорганізація СЕС зі зміною назви закладу, в зв'язку з чим позивач була переведена на посаду головного лікаря державного закладу «Славутицька санітарно-епідеміологічна станція об'єкту з особливим режимом роботи» Міністерства охорони здоров'я України /надалі ДЗ «Славутицька СЕС ООРР» МОЗ України/. Дані обставини підтверджуються наказом МОЗ України за № 174-О від 04.08.2008 року. На цій посаді позивач працювала по 28 грудня 2012 року. У вересні 2012 року Міністерством охорони здоров'я України було прийнято рішення про ліквідацію бюджетних закладів, установ і організацій, що належать до сфери управління МОЗ України. До складу таких закладів входив і ДЗ «Славутицька СЕС ООРР», керівником якого була позивач. На підставі наказу МОЗ України № 176-0 від 21.09.2012 року була розпочата процедура ліквідації вищевказаних закладів і позивач була призначена головою ліквідаційної комісії ДЗ «Славутицька СЕС ООРР». Згідно наказу МОЗ України № 301-О від 28.12.2012 року позивач, разом з іншими головними лікарями СЕС об'єктів з особливим режимом роботи, була звільнена з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, в зв'язку з ліквідацією установи. Підтвердженням даних обставин є даний наказ та наказ ДЗ «Славутицька СЕС ООРР» № 72/1-0 від 28.12.2012 року.

Відповідно до ч.1 ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 1 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку. Відповідно до ч.1 ст.83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки. Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

З наданих документів вбачається, що на час звільнення з роботи у позивача була не використана щорічна відпустка в кількості 32-х календарних днів. Отже, при звільненні відповідач повинен був виплатити позивачу компенсацію за невикористану відпустку та вихідну допомогу у розмірі її середньомісячної заробітної плати, як то передбачено вищезазначеними законодавчими нормами. Але як вбачається з наданих документів відповідач до цього часу так і не розрахувався з позивачем. При цьому, відповідач не заперечує, що в результаті здійснення ліквідаційних заходів утворилася заборгованість по обов'язковим виплатам, які законодавчо передбачені працівникам при звільненні їх з роботи, із листа № 100368/246/2225 від 25.01.2013року вбачається, що відповідач, як головний розпорядник бюджетних коштів, обіцяє здійснити заходи щодо фінансування даної заборгованості в установленому порядку.

Суд прийшов до висновку, що відповідачі своїми діями відповідач грубо порушили вимоги ст.116 КЗпП України, яка зобов'язує власника або уповноваженого ним органу, провести повний розрахунок зі звільняємим працівником в останній його робочий день. Як вбачається з розрахунку компенсаційних виплат, що були нараховані позивачу при звільненні станом на 28.12.2012 року, відповідач зобов'язаний був виплатити позивачу компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 8959,04 гривень, вихідну допомогу у розмірі 8350,55 гривень, загальна сума заборгованості становить 17309,59 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України у разі не виплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум в день звільнення, підприємство повинно сплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки. Відповідно до ч.5 ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Усі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці. Відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності за своєчасність здійснення розрахунків по оплаті праці.

Відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати" середньомісячна заробітна плата для обчислення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні повинна бути обрахована за два повні місяці роботи, які передують зазначеній події. Згідно наданої довідки середньомісячний заробіток судом обраховано за повні відпрацьовані місяці: липень 2012 року - 10041,44 гривень та серпень 2012 року - 7721,37 гривень. Отже, середньомісячна заробітна плата, яка приймається для розрахунку виплат позивачу складає гривень (10041,44 + 7721,37) : 2 = 8881,41) враховуючи вимоги зазначеної Постанови, середньоденна заробітна плата складає - 413,08 гривні (8881,41:21,5). Таким чином середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 29 грудня 2012 року по 23 травня 2013 року, за 4 місяці і 24 дні складає (4х 8881,41) + (24 х 413,08грн.) =35525,64 +9913,92 = 45439 гривень 56 копійок.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стягненню з відповідача підлягає судовий збір на користь держави в розмірі, передбаченому ст.4 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 209,213-215,218 ЦПК України, ст. 38,47,116,117 КЗпП України, суд ,-

вирішив :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Міністерства охорони здоров,я України на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку у сумі 8350,55 гривень; компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 8959,04 гривні, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.12.2013 року по 23.05.2013 року у сумі 45439,56 гривень, всього 62749,15 гривень.

Стягнути з Міністерства охорони здоров,я України судовий збір у сумі 627 гривень 50 копійок.

Копію рішення направити відповідачу і третім особа для ознайомлення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Т. О. Малишенко