Рішення № 31442489, 14.05.2013, Олександрівський районний суд Донецької області

Справа № 240/205/13-ц р.

Номер провадження № 2/240/88/13 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 року Олександрівський районний суд Донецької області

у складі : головуючого - судді Щербак Ю.В.,

при секретарі - Осадчій Л.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу жилого будинку дійсним та поділ спільного майна подружжя ,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду, з позовом, зазначивши, що за час перебування у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2, у 1999 році, ними був придбаний жилий будинок, що розташований в АДРЕСА_1.

Договір купівлі-продажу, згідно якого відповідач ОСОБА_4 продав, а відповідач ОСОБА_2 придбав вказаний жилий будинок був зареєстрований 16 квітня 1999 року Краматорською Універсальною біржею нерухомості . Сторони повністю виконали угоду. Зокрема, подружжя ОСОБА_2 передали гроші за придбаний будинок та прийняли від відповідача ОСОБА_4 будинок, вступивши у володіння ним.

На підставі укладеного договору було зареєстровано право власності на зазначений жилий будинок в Олександрівському БТІ за ОСОБА_2 .

У 2013 році подружжя ОСОБА_2 розірвали шлюб і колишній чоловік почав перешкоджати позивачці користуватися спірним будинком, тому вона вимушена орендувати інше житло, де проживає разом з дітьми.

Крім того, на теперішній час позивачці стало відомо, що договір купівлі-продажу будинку потребує обов`язкового нотаріального посвідчення, а відповідач ОСОБА_4 не бажає звертатися до нотаріальної контори.

Позивачка просить визнати дійсним договір купівлі - продажу спірного жилого будинку, укладений 16 квітня 1999 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений Універсальною біржею нерухомості .

Визнати придбаний ОСОБА_2 жилий будинок спільною сумісною власністю подружжя та визначити їх право власності по ? частині у вказаному майні.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 підтримала позовні вимоги, пояснюючи, що вона з колишнім чоловіком - ОСОБА_2 придбали у відповідача ОСОБА_4 жилий будинок та зареєстрували право власності на нього в Олександрівському БТІ. ОСОБА_2 вважали укладений договір законним і не знали про обов`язкове нотаріальне посвідчення договорів, що укладались на біржі . На цей час позивачці стало відомо, що вони з ОСОБА_2 не можуть розпорядитися будинком на свій розсуд, бо не мають права власності на нього. Можливість нотаріального оформлення будинку втрачена через те, що відповідач ОСОБА_4 не бажає звертатися до нотаріальної контори.

Позивачка зазначає, що будинок придбаний за спільні кошти подружжя, тому є спільною сумісною власністю, яку вона просить розділити, виділивши їй 1\2 частину спірного будинку.

Представник позивачки просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що договір був укладений під час дії ЦК УРСР в редакції 1963 року.Відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР, що діяла на час укладення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати її дійсною, якщо друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди.

Крім того, представник, посилаючись на ст..22 КпШС України, яка діяла на час придбання подружжям спірного будинку, зазначає, що придбане ОСОБА_2 майно є спільною сумісною власністю подружжя і кожен з подружжя має рівні права володіння цим майном.

Відповідачі не заперечували проти задоволення позову.

Так, відповідач ОСОБА_4 підтвердив викладені позивачкою обставини укладення договору купівлі-продажу жилого будинку, пояснивши, що сторони повністю виконали умови угоди. З 1999 року ОСОБА_2 мешкають в спірному будинку, договір купівлі-продажу зареєстрований в БТІ, ніяких спірних питань не виникало, тому немає потреби повторно укладати угоду в нотаріальній конторі.

Відповідач ОСОБА_2 не заперечував проти задоволення позову, підтвердивши, що на спільні кошти сім`ї у 1999 році було придбано спірний будинок. За умовами укладеного договору ОСОБА_4 - власнику жилого будинку були передані гроші, а останній передав їм будинок і не перешкоджав ОСОБА_2 у користуванні ним з 1999 року. Угода була зареєстрована на біржі, що відповідало вимогам закону того часу. У 2013 році ОСОБА_2 розірвали шлюб, позивачка забрала дітей і стала мешкати окремо. Відповідач не заперечує право позивачки на 1\2 частину будинку, але зазначає, що разом проживати вони не зможуть.

Суд, заслухавши, пояснення сторін, вивчивши письмові документи, встановив наступне.

Позивачка ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 знаходились в зареєстрованому шлюбі з 10 жовтня 1992 року по 29 січня 2013 року.

16 квітня 1999 року на Краматорській універсальній біржі нерухомості "Владислав" між ОСОБА_2, який діяв як покупець, та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу жилого будинку, розташованого в АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 2 договору, продаж вчинено за 15999 грн. розрахунки між продавцем та покупцем проведені повністю.

Відповідно до п. 6 договору, продавець зобов`язався звільнити будинок до 23 квітня 1999 року.

Зазначений договір зареєстрований на біржі 16 квітня 1999 року під реєстровим № 695.

Встановлено, що договір купівлі-продажу будинку від 16 квітня 1999 року нотаріально посвідчений не був.

Згідно ст. 227 ЦК УРСР в редакції 1963 року, який діяв на час виникнення правовідносин, договір купівлі-продажу нерухомості повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору. ( ст. 47 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 2 ст 47 ЦК УРСР від 1963 року, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати її дійсною.

З матеріалів справи, встановлено, що сторони повністю виконали угоду від 16 квітня 1999 року. Спір з цього питання відсутній.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР від 1963 року, за договором купівлі-продажу, продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно пунктам 2 и 6 договору, укладеному між сторонами 16 квітня 1999 року ОСОБА_2 передали гроші за будинок до підписання договору, вселилися в нього до 23 квітня 1999 року. Крім того, 19 квітня 1999 року в Олександрівському БТІ ОСОБА_2 зареєстрував право власності на спірний будинок на підставі укладеного на біржі договору без визначення часток нерухомості на кожного з подружжя.

Відповідно до п. 4 "Прикінцевих та перехідних положень " ЦК України від 16 січня 2003 року, який діє з 1 січня 2004 року застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦКУ, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав та обов`язків,що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від нотаріального посвідчення , суд може визнати такий договір дійсним.

Та обставина, що сторони договору домовились щодо усіх істотних умов договору підтверджується письмовими доказами, а саме - письмовим договором від 16 квітня 1999 року, зареєстрованим Краматорською Універсальною біржею нерухомості "Владислав" під реєстровим № 695.

Договір підданий державній реєстрації в Олександрівському БТІ про що зроблено запис в реєстраційній у книзі від 19 квітня 1999 року.

Та обставина, що на теперішній час нотаріальне посвідчення договору неможливе підтверджене тим, що відповідач ОСОБА_4, який є власником спірного будинку, після спливу значного часу після реєстрації договору купівлі-продажу на біржі, не вважає себе власником житла і не бажає звертатися до нотаріуса.

Із змісту укладеного між сторонами договору від 16 квітня 1999 року будь-яких протизаконних умов він не містить . Перешкод для нотаріального посвідчення договору на час його укладення не було.

Встановлено, що договір не був посвідчений нотаріально через неправильне тлумачення ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 19 грудня 1991 року, згідно якого, зареєстровані на біржі угоди не підлягають нотаріальному посвідченню.

Також в укладеному договорі зазначено лише про необхідність реєстрації договору в Олександрівському БТІ, а відомості про обов'язкове нотаріальне посвідчення цього договору відсутні.

Отже, приведені норми цивільного законодавства минулих років не визначають момент, з настанням якого договір вважається укладеним і з настанням якого сторони набувають цивільних прав та обов'язків за цим договором. А враховуючи, що вказане законодавство не пов'язувало виникнення у сторін за договором купівлі-продажу жилого будинку або іншого нерухомого майна прав та обов'язків з моменту державної реєстрації такого договору, то визнання договору купівлі-продажу дійсним за правилами частини 2 статті 47 ЦК України (1963 року) в судовому порядку не суперечить закону.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання права власності ОСОБА_2 на спірний будинок підлягають задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що спірний жилий будинок ОСОБА_2 придбали під час шлюбу на спільні кошти . Спір з цього питання відсутній.

Згідно зі ст..ст. 22, 28 КпШС України, який був чинний на час придбання будинку, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю і в разі поділу цього майна, частки подружжя визнаються рівними.

Таким чином, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.43,224, 227 ЦК УРСР в редакції 1963 року, ст.ст. 22, 28 КпШС України та ст.ст. 10, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу жилого будинку дійсним та поділ спільного майна подружжя задовольнити повністю.

Визнати дійсним договір купівлі - продажу жилого будинку,розташованого в АДРЕСА_1, що був укладений 16 квітня 1999 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 та посвідчений Універсальною біржею нерухомості «Владислав» м. Краматорск.

Визнати жилий будинок, розташований в АДРЕСА_1, з надвірними побудовами та спорудами спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Визначити ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по ? частині кожному у вказаному майні.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок компенсації понесених нею судових витрат - 509(п`ятсот дев`ять) гривень 78 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на рахунок 31219206700098 отримувач - Олександрів.УК/Олексан.р-н/22030001, ЄДРПОУ 37980376 ,банк отримувача - ГУ ДКСУ у Донецькій області ,МФО 834016, ККД 22030001, назва ККД -судовий збір (Державна судова адміністрація України,050) , судові витрати в сумі 219(двісті дев`ятнадцять )гривень 62 копійки.

Рішення суду набирає чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

Апеляційна скарга може бути подана до апеляційного суду Донецької області через Олександрівський районний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Щербак Ю.В.