Постанова № 31441215, 23.05.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2013 р.Справа № 2а-3312/12/2170

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Одеській апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді - Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Игнат, ЛТД» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Игнат, ЛТД» до Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинними рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Игнат, ЛТД» (надалі - ТОВ «Ігнат, ЛТД», позивач) звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Цюрупинському районі, відповідач) за № 0000142300 від 17 квітня 2012 року про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 103 613 грн. та штрафних санкцій в сумі 25 903,25 грн. та за №0000152300 від 18 квітня 2012 року про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 129 517 грн. та штрафних санкцій в сумі 32 379,25 грн.

В обґрунтування позивач зазначив, що за чинними нормами права будь-яка відповідальність, у т.ч. цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на ТОВ «Игнат, ЛТД» не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами, з якими позивач мав господарські відносини, обов'язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності.

Також, позивач вказує на те, що законодавством не передбачено право органу ДПС самостійно в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини та дані податкових декларацій і зазначати про це в акті перевірки.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Оскаржуючи рішення суду, ТОВ «Игнат, ЛТД» зазначило, що суд першої інстанції при розгляді справи порушив норми матеріального та процесуального права, а, також, не дослідив належним чином усі докази у справі.

Вважаючи, що дані обставини є підставами для скасування прийнятого судом рішення, апелянт просить його скасувати, та ухвалити нове про задоволення позову.

З'ясувавши обставини справи, проаналізувавши доводи апелянта та рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на наступних підставах.

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що Херсонським окружним адміністративним судом постановлене необґрунтоване рішення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Цюрупинському районі була проведена позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства приватного підприємства ТОВ ТОВ «Ігнат, ЛТД» за період з 01 квітня 2009 року по 31 грудня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000152300 від 18 квітня 2012 року про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 129 517 грн. та штрафних санкцій в сумі 32 379,25 грн.;

- № 0000142300 від 17 квітня 2012 року про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 103 613 грн. та штрафних санкцій в сумі 25 903,25 грн.

Перевіркою встановлені порушення ТОВ «Ігнат, ЛТД»:

- п.1.31 ст.1, п.4.1 ст.4, п. 5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 129 517 грн.,

- пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п.7.3 ст.7, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено суму податку на додану вартість у сумі 103 613 грн.

Також, податковим органом встановлено, що правочини, які укладені позивачем з ТОВ КО «Крещатик», ПП ПТФ «Рось», СТОВ «Скад», ТОВ «АВ - Груп», ТОВ «Скай Груп, ЛТД», ТОВ «Таврійська зернова компанія» не відповідають вимогам пп. 1,2 ст. 215, пп. 1, 5 ст. 203, ч. 1 ст.216, ст.228, ст.ст. 626, 629, 655, 662, 658, 664 Цивільного кодексу України.

В акті перевірки ДПІ у Цюрупинському районі вказано про завищення підприємством валового доходу за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2011 року на суму 14 36 1562 грн.

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2011 року встановлено їх завищення всього у сумі 12 833 110 грн.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову послався на те, що надані позивачем докази не спростовують доводи податкової інспекції щодо відсутності реальності поставок товарів, хоч ці господарські операції супроводжувались оформленням певних документів.

Суд вважав, що в даному спорі про необґрунтованість формування валових витрат та податкового кредиту свідчать підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин, як-то, відсутність у продавців металобрухту та сільськогосподарської продукції, майна, інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій продажу товарів, відсутність управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських та офісних приміщень, транспортних засобів.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції необґрунтованим, виходячи з наступного.

Так, аналіз матеріалів справи свідчить про те, що при проведенні перевірок контрагентів позивача не досліджувалися їх первинні документи бухгалтерського та податкового обліку.

В актах перевірки зазначених підприємств вказано, що посадові особи, які на них працюють не знаходяться за місцем реєстрації.

Відомості, отримані податковим органом від бюро технічної інвентаризації, а також від Системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів, АІС «Реєстр платників податків», АРМ «Звіт», АС «Аудит» не можуть бути доказами про відсутність у підприємства можливості здійснювати господарську діяльність.

Апелянт, наполягаючи на правомірності його позовних вимог, посилається на те, що його контрагенти на період здійснення перевірки були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, мали право, відповідно до чинного законодавства на здійснення господарської діяльності на власний розсуд і ризик.

При цьому, як зазначає апелянт, вони не обмежені у законодавчому полі використовувати для здійснення господарської діяльності орендоване рухоме та нерухоме майно, залучати найманих працівників.

Також, колегія суддів вважає правильним посилання апелянта на те, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не врахував, що обставини незнаходження контрагентів позивача за юридичною адресою, не декларування ними своїх податкових зобов'язань відбулося вже після виконання сторонами своїх обов'язків за господарськими операціями.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якій діяв на момент спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (надалі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного Закону України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п.7.3.1 п. 7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (якій регулював на момент перевірки спірні правовідносини), датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Пп.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР, передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем виконувалися вимоги вище переліченого податкового законодавства, у зв'язку з чим, податкове повідомлення - рішення № 0000142300 від 17 квітня 2012 року про донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 103 613 грн. та штрафних санкцій в сумі 25 903,25 грн. є таким, що не відповідає вимогам податкового законодавства.

Переходячи до аналізу правомірності, прийнятого ДПІ у Цюрупинському районі податкового повідомлення - рішення № 0000152300 про донарахування ТОВ «Ігнат, ЛТД» податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 129 517 грн. та штрафних санкцій в сумі 32 379,25 грн., колегія суддів бажає звернути увагу на наступне.

Як вже зазначалося вище, податковим органом було встановлено завищення підприємством валового доходу за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2011 року на суму 14 36 1562 грн., а валових витрат на 12 833 110 грн.

У зв'язку з чим, податковий орган дійшов висновку про те, що підприємство помилково задекларувало збільшену суму валового доходу на 1 528 452 грн. та сплатило з цієї суми податок на прибуток у більшому розмірі.

Але, слід зазначити, що податкове законодавство не передбачає нарахування податкових зобов'язань у випадку, якщо платником податку зайво сплачений податок, зокрема податок на прибуток.

Викладене свідчить про протиправність прийнятого ДПІ у Цюрупинському районі, податкового повідомлення - рішення № 0000152300 стосовно позивача про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 129 517 грн. та штрафних санкцій в сумі 32 379,25 грн.;

Підсумовуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав неналежну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а це відповідно до п.3 ч.1 ст.202 КАС України є підставою для його скасування з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, ч.1 п.4 ст. 202, ч.2 ст. 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Игнат, ЛТД» - задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року - скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Игнат, ЛТД» до Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування рішень - задовольнити.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області Державної податкової служби № 0000142300 від 17 квітня 2012 про донарахування товариству з обмеженою відповідальністю «Игнат, ЛТД» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 103 613 грн. та штрафних санкцій в сумі 25 903, 25 грн.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області Державної податкової служби №0000152300 від 18 квітня 2012 про донарахування товариству з обмеженою відповідальністю «Игнат, ЛТД» податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 129 517 грн. та штрафних санкцій в сумі 32 379, 25 грн.

Зобов'язати Державну казначейську службу України стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Игнат, ЛТД» код ЄДРПОУ 32012834 (р/р 26001020000265 в ХФ АКБ «Індустріалбанк», МФО 352510) судові витрати, що становлять витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 2146 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривен), шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області Державної податкової служби.

Постанова суду набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня отримання її сторонами.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова