Рішення № 31440931, 22.05.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" травня 2013 р.Справа № 916/672/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „МАРКО ЛТД";

До відповідача: Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт"

Про стягнення 46127,70 грн.

Суддя Оборотова О.Ю.

За участю представників:

Від позивача: Шевченко В.М. -довіреність від 05.04.13р.; Осадчук О.С. - довіреність від 09.04.2013р.

Від відповідача : Машник К.В. - довіреність від 26.12.2012р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „МАРКО ЛТД" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт" про стягнення 46127,70 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.03.2013року було порушено провадження у справі № 916/672/13.

Приймаючи до уваги, що суддя Оборотова О.Ю. знаходиться на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду Одеської області від 29.11.2011р. (протокол №17-24/11 від 29.11.2011р.), за розпорядженням в.о. голови господарського суду Одеської області від 22.04.2013 року справу №916/672/13 передано судді Меденцеву П.А.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.04.2013 року прийнято справу № 916/672/13-до свого провадження.

Приймаючи до уваги, що суддя господарського суду Одеської області Оборотова О.Ю. вийшла з лікарняного, згідно з розпорядженням голови суду від 29.04.2013р. справу № 916/672/13 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Оборотової О.Ю.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.04.2013 року прийнято справу № 916/672/13-до свого провадження.

15.05.2013р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

22.05.2013р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшло доповнення до відзиву на позовну заяву.

У судовому засіданні 22.05.2013 р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

16.08.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Марко Лтд" (Виконавець) та Державним підприємством „Ізмаїльський морський торговельний порт" (Замовник) було укладено Договір № 76 - Р. Відповідно до умов договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, Виконавець зобов'язується у 2012р. надавати Замовнику послуги з технічного обслуговування вогнегасників (діагностування, перезарядження, ремонтування із заміною деталей) зазначених в Додатку №1 (який є невід'ємною частиною договору), а Змовник зобов'язується оплачувати такі послуги.

Згідно п.4.1. Договору № 76 - Р від 16.08.2012р. оплата вартості послуг на кожну партію замовлення здійснюється прямим банківським переказом коштів на рахунок Виконавця за фактом надання послуг, на підставі підписаного Сторонами відповідного Акту приймання - передачі наданих послуг, згідно виставленого Виконавцем рахунку, протягом 30 робочих днів з моменту отримання виставленого Виконавцем рахунку, на підставі підписаного Сторонами Договору.

Виконавець надав Замовнику послуги на загальну суму 45093,70 грн., що підтверджується актами, а саме: Акт № ОУ - 0002129 від 18.09.2012 р. на суму 9929,30 грн., в тому числі ПДВ; Акт № ОУ - 0002718 від 12.11.2012 р. на суму 20399,00 грн., в тому числі ПДВ; Акт № ОУ - 0002780 від 16.11.2012 р. на суму 14765,40 грн., в тому числі ПДВ.

Згідно Акту № ОУ - 0002129 від 18.09.2012 р. термін оплати закінчився 29.10.2012 р., за Актом № ОУ - 0002718 від 12.11.2012 р. закінчився 21.12.2012 р., за Актом № ОУ - 0002780 від 16.11.2012 р. закінчився 27.12.2012 р.

05.02.2013р. позивачем на адресу відповідача було надіслало претензію з вимогою сплатити суму заборгованості.

Відповідно до п. 7.3. Договору № 76 - Р від 16.08.2012р., за порушення Замовником строків оплати, зазначених у Договорі, Замовник несе відповідальність відповідно до діючого законодавства України.

В п. 6 ст. 231 ГК України зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В п. 2 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки інше не встановлено договором, то відповідач зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми.

Таким чином, сума 3% річних складає 295,44грн. та сума пені 738,56грн.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо оплати, позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт" заборгованість у розмірі 46127,70 грн., а саме: суму основної заборгованості у розмірі 45093,70грн., пеню у розмірі 738,56 грн. та 3% річних 295,44грн.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

15.05.2013р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт" визнає позовні вимоги частково у сумі основного боргу за договором у розмірі 45 093,70 грн. Відповідно до п. 7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором винна сторона несе відповідальність перед іншою Стороною на умовах, передбачених законами та цим Договором. Згідно п. 7.3 Договору за порушення Замовником (Портом) строків оплати, зазначених у Договорі, Замовник несе відповідальність відповідно до діючого законодавства України. Договором № 76-Р від 16.08.2012 рою, не встановлено, яка саме відповідальність настає за порушення строків оплати.Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.ТОВ „Марко ЛТД" не погоджувало у договорі з ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт" жодних розмірів пені, яка буде застосовуватися при простроченні оплати, отже Позивач немає правових підстав для її стягнення.На сьогоднішній день ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт" не має можливості сплатити Позивачу суму 45 093,70 грн. за наступних підстав.У зв'язку із різким падінням надходжень до ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт" вантажів зменшився об'єм вантажопереробки порту і як наслідок, значно погіршився фінансовий стан, що впливає на економічну ситуацію підприємства.На початку 2012 року ситуація була ускладнена також явищами природного характеру, коли через надзвичайно низькі температури, тривалі морози виникли льодові обставин і закриття навігації на р. Дунай, що не дало змогу підприємству працювати на повну потужність.В умовах закриття навігації та падіння вантажопереробки адміністрацією порту приймалися та приймаються невідкладні заходи щодо зменшення витрат та вишукуються шляхи одержання додаткових прибутків. Так, було зменшено по Порту витрати на закупівлю ТМЦ, ремонтних робіт та інше. Згідно низькі наказів для працівників було встановлено неповний робочий тиждень тривалістю 32 години та 24 години. Наказом по ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт" від 21.09.2012 №907 було прийнято рішення про скорочення близько 200 посад робітників порту.Падіння вашажопереробки Порту в 2012 році призвело до гострої нестачі обігових коштів. Всі кошти, які одержувало ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт" від основної діяльності, використовувалися, перш за все, на виплату заробітної плати.Хоча у серпні 2012 ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт" вже відчувало на собі негативні наслідки зазначених обставин, однак для забезпечення безперервної роботи підприємства, керівництво порту прийняло рішення про закупівлю послуг з технічного обслуговування вогнегасників зметою недопущення простоїв суден флоту портового та для забезпечення безпеки судноплавства відповідно до ст. 75 Кодексу торговельного мореплавства України.За незалежних від ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт" обставин та необхідністю, у першу чергу, виплачувані заробітну плату своїм працівникам, кошти на сплату Позивачу за поставлений Товар згідно договору № 76-Р від 16.08.2012 року своєчасно не було акумульовано.Відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Марко ЛТД" до Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт" в частині стягнення пені та 3% річних відмовити.Надати Державному підприємству „Ізмаїльський морський торговельний порт" відстрочку виконання рішення господарського суду Одеської області по справі № 916/672/13 до 30.09.2013 року.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.3. Договору № 76 - Р від 16.08.2012р., за порушення Замовником строків оплати, зазначених у Договорі, Замовник несе відповідальність відповідно до діючого законодавства України.

В п. 6 ст. 231 ГК України зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає - 46127,70 грн., яка складається з суми основної заборгованості у розмірі 45093,70грн., пені у розмірі 738,56 грн. та 3% річних 295,44грн.

22.05.2013р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшло доповнення до відзиву на позовну заяву, відповідно до якого просить суд надати Державному підприємству „Ізмаїльський морський торговельний порт" розстрочку виконання судового рішення по справі №916/672/13 на суму 45 093,70грн. основного боргу. В іншій частині на суму 738,56грн. пені, 295,44грн. 3% річних просить відмовити.

Що ж до вимог відповідача про відстрочку та розстрочку виконання рішення господарського суду Одеської області по справі № 916/672/13 до 30.09.2013 року, суд відмовляє в їх задоволенні з огляду на наступне.

Пунктом 6 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду. При цьому слід зважати на приписи ст. 121 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Зі змісту наведених норм вбачається, що заява про відстрочку чи розстрочу виконання рішення суду повинна містити викладення обставин та обґрунтування причин, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення, а також докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві, щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

При цьому, слід мати на увазі, що чинним ГПК України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Як вбачається з матеріалів справи єдиною підставою для надання розстрочки виконання рішення суду є фінансові труднощі відповідача.

Відповідно до п. 2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 р. № 02-5/333 „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України", господарський суд, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Як зазначалось вище, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Дослідивши матеріали справи та вимогу, суд доходить висновку про відсутність винятковості обставин для надання такої відстрочки та розстрочки, а отже і у відсутності підстав для задоволення вимог відповідача.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 50, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт" (68600, м. Ізмаїл, вул. Портова,7, код ЄДРПОУ 01125815, п/р 260020153192 у філії АТ „Державний експортно - імпортний банк Україени" в м. Ізмаїлі, МФО 328629) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „МАРКО ЛТД" (65014, м. Одеса, вул. Канатна,42, к. 501, код ЄДРПОУ 30284125, п/р 26004311805 в АБ „Південний" м. Одеса, МФО 328209) - заборгованість у сумі 46 127,70 грн., яка складається з суми основного боргу -45093,70грн., пені 738,56грн.,3% річних 295,44грн.; витрати по сплаті судового збору на суму 1720,5грн.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 27.05.2013р.

Суддя Оборотова О.Ю.