Рішення № 31440900, 28.05.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.13 Справа №914/1135/13

за позовом: Прокурора Буського району в інтересах держави в особі

позивача: Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрний фонд, м.Київ

до відповідача: Фермерського господарства «Серміш Агро», с.Ожидів Буського району Львівської області

про стягнення отриманих за контрактом коштів та штрафних санкцій за його невиконання у сумі 313' 910,14 грн.

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Квик Т.І.

Від прокуратури: Леонтьєва Н.Т.

Представники:

від позивача: Кук Б.Б.;

від відповідача: не з'явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Прокурором Буського району в інтересах держави в особі Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрний фонд подано позов до Фермерського господарства «Серміш Агро» про стягнення отриманих за контрактом коштів та штрафних санкцій за його невиконання у сумі 313' 910,14 грн.

Ухвалою суду від 22.03.2013р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.04.2013р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

У судовому засіданні 28.05.2013р. прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просять суд їх задоволити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача 180'000,00 грн. авансового платежу та 133'910,14 грн. штрафних санкцій за невиконання зобов'язань, в т.ч. пені за непоставлений товар у сумі 32'760,00 грн. штрафу за прострочення поставки понад 30 днів у сумі 25'200,00 грн., штрафу за невиконання контракту у сумі 72'000,00 грн., а також 3% річних за користування чужими коштами у розмірі 3'950,14 грн.

У судове засідання 28.05.2013р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, відзиву на позовну заяву не подав, тому суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача та за відсутності відзиву на позов, в порядку статті 75 ГПК України, за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

10.04.2012р. між Державною спеціалізованою бюджетною установою Аграрний фонд (покупець, позивач у справі) та Фермерським господарством «Серміш Агро» (продавець, відповідач у справі) укладено форвардний біржовий контракт №223Ф на закупівлю зерна (далі - контракт), відповідно до умов якого продавець зобов'язується до 01.11.2012р. поставити покупцю пшеницю м'яку 3 класу у кількості 200 тонн на суму 360' 000,00 грн. (п.1.1-1.6 контракту). Відповідно до п.2.1 контракту брокер-продавець поставляє брокеру-покупцю товар на базисі поставки EXW ВАТ «Бродівське ХПП», Львівська обл., в термін до 01.11.2012р.

Покупець упродовж трьох робочих днів з моменту укладення контракту зобов'язується перерахувати кошти (авансовий платіж) на поточний рахунок продавця в розмірі 50% від суми контракту. Остаточний розрахунок здійснюється впродовж трьох робочих днів після поставки товару (п.5.1,5.2 контракту).

За невиконання продавцем умов контракту щодо обсягів поставки ним сплачується штраф у розмірі 20% вартості недопоставленого товару. У разі виконання покупцем пункту 5.1 та невиконання продавцем пункту 2.1 контракту з продавця стягується пеня у розмірі 0,1% вартості недопоставленого товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% указаної вартості (п.7.5 контракту).

Контракт набуває чинності з моменту його підписання сторонами та реєстрації на Аграрній біржі і діє до 01.12.2012р.

10.04.2012р. контракт зареєстровано Аграрною біржою.

10.05.2012р. позивач здійснив попередню оплату по контракту відповідачу у розмірі 180'000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №335 від 24.04.2012р.

16.10.2012р. позивач звертався до відповідача з повідомленням-вимогою про необхідність виконання останнім умов контракту щодо поставки товару.

Відповідач не виконав своїх зобов'язань за контрактом і не поставив товар, а також не повернув авансовий платіж у сумі 180'000,00 грн.

За невиконання продавцем умов контракту щодо обсягів поставки ним сплачується штраф у розмірі 20% вартості недопоставленого товару (п.7.5 контракту). З огляду на зазначене, прокурор та позивач нарахували відповідачу штраф у розмірі 72'000 грн.

У разі виконання покупцем пункту 5.1 та невиконання продавцем пункту 2.1 контракту з продавця стягується пеня у розмірі 0,1% вартості недопоставленого товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% указаної вартості (п.7.5 контракту). Керуючись даними положеннями контракту, прокурор та позивач здійснили нарахування пені за непоставлений товар у сумі 32'760 грн. та штрафу за прострочення поставки понад 30 днів у сумі 25'200 грн.

З даного приводу суд відзначає наступне. Як вбачається із п.7.5 контракту, умовами його застосування є виконання покупцем п.5.1 контракту та невиконання продавцем п.2.1 контракту. У п.5.1 контракту на покупця покладено обов'язок упродовж 3 робочих днів з моменту укладання контракту перерахувати авансовий платіж продавцю. Контракт укладений 10.04.2012р. і цього ж дня зареєстрований на Аграрній біржі. Однак оплата була здійснена тільки 10.05.2012р., тобто, з порушенням строку, визначеного п.5.1 контракту. Оскільки покупець здійснив оплату із порушенням п.5.1 контракту, підстави для застосування п.7.5 відсутні, а тому суд відмовляє у задоволенні цієї частини позовних вимог.

На підставі ст.625 ЦК України прокурор та позивач нарахували відповідачу 3% річних за користування чужими коштами у сумі 3' 950,14 грн. Щодо цього суд вважає за необхідне зазначити таке.

Частинами 2, 3 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Оскільки у договорі сторони не передбачили обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця, відсотки за користування чужими коштами необхідно нараховувати з дня, коли товар мав бути переданий. Прокурор та позивач не врахували зазначеної обставини. Провівши перерахунок, суд встановив, що розмір відсотків за користування чужими коштами повинен становити 1'343,88 грн.

Доказів погашення наявної заборгованості та штрафних санкцій станом на день розгляду справи відповідачем в суд не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (ч.3 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру»).

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. у справі № 1-1/99 з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Відповідно до ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором,законом або не випливає з характеру правовідносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України, ч.6 ст.265 ГК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до вимог ч.2 ст.218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п.2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р., якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Матеріалами справи підтверджено факт проведення позивачем попередньої оплати відповідачу, однак поставку товару відповідач не здійснив, а суму попередньої оплати не повернув.

Виходячи зі змісту всього наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

У позовній заяві прокурор просив вжити заходів до забезпечення позову та накласти арешт на усе майно відповідача, а також належні йому грошові кошти в банківських установах. З даного приводу суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У пункті 3 даної постанови передбачено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Жодних доказів, які могли б свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію майна чи витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, прокурор та позивач не подали. Тому заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. №7 зазначено наступне. Приймаючи рішення зі справи, провадження у якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України (п.4.7 Постанови). Таким чином, з відповідача в доход Державного бюджету України суд стягує судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а з позивача необхідно стягнути в доход Державного бюджету України судовий збір пропорційно розміру позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.193,218 Господарського кодексу України, ст.ст.11,509,526,610,625,610,655,693,721 Цивільного кодексу України та ст.ст.3,12,33,34,44,49,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Серміш Агро» (80530, Львівська область, Буський район, с. Ожидів, 3, код ЄДРПОУ 34107325) на користь Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрний фонд (01001, м.Київ, вул. Б.Грінченка,1, код ЄДРПОУ 33642855) 180' 000,00 грн. - авансового платежу, 72' 000,00 грн. - штрафу, 1' 343,88 грн. - відсотків за користування чужими коштами.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Фермерського господарства «Серміш Агро» (80530, Львівська область, Буський район, с. Ожидів, вул. С.Крушельницької, 3, код ЄДРПОУ 1782905293) в доход Державного бюджету України 5'066,88 грн. - судового збору.

5. Стягнути з Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрний фонд (01001, м.Київ, вул. Б.Грінченка,1, код ЄДРПОУ 34107325 ) в доход Державного бюджету України 1' 211,32 грн. - судового збору.

6. У задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову

відмовити.

7. Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.

У судовому засіданні 28.05.2013р., проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 28.05.2013р.

Суддя Яворський Б.І.