Рішення № 31440881, 21.05.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2013 р. Справа №917/564/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул.Старий Поділ, 5,Полтава,Полтавська область,36022) в особі Кременчуцької філії (39601, м. Кременчук, вул. 60 років Жовтня,8)

до Кременчуцького ліцею №11 Кременчуцької міської ради, вул. Першотравнева, 59, м. Кременчук, Полтавська область,39600

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління освіти виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, вул. Карла Маркса,3 м. Кременчук, 39600

про стягнення грошових коштів в сумі 342 199,60 грн.

Суддя Тимощенко О.М.

Представники:

від позивача: Лещенко Г.М. дор. №01-11/4360від 16.04.2013 року

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного тексту рішення згідно ст.85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 342 199,60 гривень боргу за договором на постачання теплової енергії в гарячій воді №1736 від 01.01.2010 року, з яких: 312 002,00 гривень основний борг, 22017,99 гривень пеня, 1 671,18 гривень інфляційні, 6 508,52 гривень 3% річних ( позовні вимоги з урахуванням заяви позивача про технічну помилку від 23.04.2013 року, арк. справи 28).

Представник позивача позовні вимоги підтримала повністю.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу визнав в повному обсязі, а в частині стягнення пені, інфляційних та річних заперечував з обґрунтуванням наведеним у відзиві.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з'явились.

Від відповідача та третьої особи телеграмою та факсом надійшли клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з хворобою повноважних представників.

Справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Таким чином, відповідач та третя особа не обмежені у праві вибору іншого представника у випадку відсутності особи, що його представляє.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.97 , гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Згідно ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено протягом двох місяців з дня надходження позовної заяви. В даному випадку цей строк закінчується, а тому суд не може більше відкладати розгляд справи.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, а неявка відповідача та третьої особи в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, то справа розглядається без участі представника відповідача та третьої особи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

01.01.2010 року між ВАТ "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії ВАТ "Полтаваобленерго" (правонаступник ПАТ "Полтаваобленерго") (позивач) та Кременчуцьким ліцеєм №11 Кременчуцької міської ради, (відповідач) було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1736 з додатками (арк. с. 8-9).

Відповідно до р. 1 вказаного договору теплопостачальна організація (позивач) зобов'язувався надавати споживачу вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а споживач зобов'язувався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки та на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього.

Одним з обов'язків споживача відповідно до п. 2.2.2. договору було оплачувати теплопостачальній організації вартість спожитої теплової енергії та додаткові рахунки, виписані на підставі даного договору, згідно з умовами цього договору та додатку до нього №4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію".

Відповідно до п.1 додатку №4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" до договору постачання теплової енергії № 1736, споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду, зобов'язувався сплачувати теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії за вказаними в додатку №2 Гкал, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми заборгованості на початок місяця.

Сплату рахунків теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного договору, споживач був зобов'язаний проводити не пізніше семи календарних днів з моменту їх надсилання (надання).

Як зазначає позивач та не спростовує відповідач, позивач виконав зобов'язання по постачанню теплової енергії відповідачу згідно умов укладеного договору, а відповідач, в свою чергу, неналежними чином виконував зобов'язання по оплаті за спожиту електроенергію.

В матеріали справи позивачем надані копії рахунків на оплату теплової енергії та докази отримання даних рахунків відповідачем.

Відповідачем докази сплати на підставі рахунків вартості спожитої електричної енергії у повному обсязі у терміни, визначені договором, суду не надані.

Внаслідок порушення відповідачем зобов'язання по оплаті за спожиту теплову енергію за договором, на дату подання позову відповідач за період з січня 2012 р. по січень 2013 р. має заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію в сумі 312 002,00 гривень.

Крім того, позивачем відповідно до п.6 додатку №4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" до договору постачання теплової енергії № 1736 та статті 625 ЦК України нараховано відповідачу пеню в розмірі 22 917,90 гривень, 3% річних в розмірі 6 508,52 гривень та інфляційні в розмірі 1671,18 гривень.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін). Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача боргу за спожиту теплову енергію за договором на постачання теплової енергії в гарячій воді" № 1736 в сумі 312 002,00 гривень, є обґрунтованим, документально підтвердженим, не заперечується відповідачем та таким, що підлягає задоволенню.

Стосовно нарахованих позивачем пені, 3% річних та інфляційних суд керувався наступним.

У відповідності до ст.ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК).

Сторонами узгоджено в п. 6 додатку №4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" до договору постачання теплової енергії № 1736, що відповідач за несвоєчасне внесення оплати за спожиту теплову енергію, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується.

На підставі викладеного позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 22 017,90 гривень.

Судом було перевірено правильність нарахування пені позивачем з використанням калькулятора "Ліга: ЗАКОН ЕЛІТ" та встановлено що позивачем при нарахуванні пені була обрана невірна подвійна ставка НБУ, яка діяла на момент нарахування пені.

За результатами перерахунку суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 21 965,35 гривень.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивачем нараховано відповідачу 6 508,52 грн. - 3% річних та 1 671,18 гривень інфляційних.

Визначені позивачем сума 3% річних не перевищують розрахунку. В цій частині вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно стягнення інфляційних нарахувань суд виходив з наступного.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб - сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

В Рекомендаціях Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.97 № 62-97р зазначено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Дана правова позиція підтверджується і судовою практикою, зокрема викладена у постанові Вищого господарського суду України від 01.02.2012 року у справі № 15/065-11.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач заявляє до стягнення 1671,18 гривень інфляційних.

При цьому, при нарахуванні інфляційних позивачем неправильно застосовано методику розрахунку інфляційних, а саме - ним в ті місяці, де мала місце дефляція, зазначено нулі, тоді як суми дефляції також потрібно враховувати.

Судом здійснено перерахунок розміру інфляційних, заявлених до стягнення, з використанням калькулятора "Ліга: ЗАКОН ЕЛІТ".

За результатами перерахунку суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань у сумі 293,80 гривень.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 33,43,49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Кременчуцького ліцею №11 Кременчуцької міської ради (вул. Першотравнева, 59, м. Кременчук, Полтавська область,39600, р/р 26035308700 ПОУ ВАТ "Ощадбанк", МФО 331467, код ЄДРПОУ 00131819) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії (39601, м. Кременчук, вул. 60 років Жовтня,8, р/р 26002055234266 в ПГРУ КБ "Приватбанк" м. Полтава, МФО 331401, код 25717118) - 312002,00 гривень основного боргу, 21965,35 гривень пені, 6508,52 грн. річних, 293,80 грн. інфляційних, 6815,40 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити в задоволенні позовних вимог.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.05.2013 року

Суддя Тимощенко О.М.