Рішення № 31440790, 20.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4989/13

20.05.13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю"Олга-Логістик"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветерок"

про: стягнення 1.288,14 грн.

Суддя: Балац С.В.

Представники:

позивача: не з’явилися;

відповідача: не з’явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання укладеного між сторонами даного спору договору поставки продукції від 08.04.2012 № 1219, товариство з обмеженою відповідальністю “ОЛГА-ЛОГІСТИК” поставило, а товариство з обмеженою відповідальністю “ВЕТЕРОК” отримало товар загальною вартістю 2.744,40 грн., але останнє своє грошове зобов’язання виконало частково, сплативши на користь позивача лише 1.500,00 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 1.244,40 грн.

Отже, з огляду на викладене, позивач просить суд задовольнити вимоги останнього та стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 1.244,40 грн. та пеню у сумі 43,74 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2013 порушено провадження у справі № 910/4989/13. Зазначена ухвала надіслана судом на адресу місцезнаходження відповідача, яка відповідає відомостям про товариство з обмеженою відповідальністю “ВЕТЕРОК”, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Отже, у розумінні ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, відповідач повідомлений судом про дату, час та місце судового засідання належним чином.

Повноважний представник відповідача у судові засідання не з’явився, відповідач обґрунтованих заяв або клопотань із зазначенням поважних причин неявки його представника суду не надав. Крім того, відповідач правом наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надійшло. Таким чином, відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 20.05.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи представника позивача по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю “ОЛГА-ЛОГІСТИК”, як постачальником, (далі – позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю “ВЕТЕРОК”, як покупцем, (далі – відповідач) укладено договір поставки продукції від 08.04.2012 № 1219 (далі – Договір).

Згідно предмету Договору позивач продає та поставляє, а відповідач купує та оплачує на у умовах та в порядку визначених Договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від позивача до відповідача та є невід’ємними часинами Договору (п. 1.1. Договору).

Відповідно п. 1.3 Договору право власності на товар переходить від позивача до відповідача з моменту підписання уповноваженими представниками сторін Договору накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що відповідач зобов’язаний оплачувати кожну партію переданого позивачем, протягом 7 (семи) календарних днів з моменту передачі такої партії товару.

Договір у фінансовій частині діє до повного виконання сторонами Договору своїх зобов’язань (п. 8.5 Договору).

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, позивач, на виконання взятих на себе зобов'язань за Договором та на його умовах, поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 2.744,40 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними від 14.07.2012 № ДОК-021704 та від 14.07.2012 № ДОК-021705, належним чином засвідчені копії яких наявні у матеріалах даної справи.

Даний спір виник внаслідок того, що відповідач, в порушення прав позивача та умов передбачених пунктом 3.3 Договору, отриманий ним товар оплатив на користь позивача лише частково, в сумі 1.500,00 грн. Таким чином, таке неналежне виконання зобов’язань за Договором з боку відповідача призвело до виникнення в останнього заборгованості перед позивачем у розмірі 1.244,40 грн.

Частиною 1 ст. 692 унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту повного погашення відповідачем перед позивачем заборгованості, сторонами даного спору до суду не подано.

Обов’язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Отже, виходячи з наведених вище обставин, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально обґрунтований і відповідачем не спростований, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягає задоволенню повністю у розмірі 1.244,40 грн.

Оскільки відповідач своїми діями порушив зобов’язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, відповідач зобов’язаний сплатити на користь позивача пеню у розмірі подвійної ставки Національного банку України від вартості партії товару за кожен день прострочення платежу.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені за період з 22.07.2012 по 15.10.2012 у сумі 43,74 грн. підлягає задоволенню, за розрахунком позивача, який перевірений та визнаний судом – вірним.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті позивачем судового збору покладаються на товариство з обмеженою відповідальністю “ВЕТЕРОК”.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТЕРОК» (02094, м. Київ, бульвар Праці, буд. 8; код ЄДРПОУ: 31923417, з будь-якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ОЛГА-ЛОГІСТИК” (01001, м. Київ, вул. Софійська, буд. 10-А; код ЄДРПОУ: 36001805, на будь який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) – 1.244,40 (одна тисяча двісті сорок чотири) грн. 40 коп. – основного боргу; 43,74 (сорок три) грн. 74 коп. – пені; 1.720,50 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. – витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили – видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.05.2013 року.

Суддя С.В. Балац