Постанова № 31440671, 16.05.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 травня 2013 р. № 820/2586/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єгупенко В.В.

за участю секретаря - Вождаєвої М.О.

за участю представників сторін:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Сосонного В.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення за №0000971720 від 14.03.2013 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що акт перевірки, стосовно ФОП ОСОБА_3 складено з порушеннями вимог діючого законодавства України, спірне податкове повідомлення-рішення є незаконним та необ'єктивним та таким що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, вважає що адміністративний позов підлягає задоволенню виходячи з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 15.06.2004 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, позивач перебуває на обліку в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ДПС та є платником податку на додану вартість (а.с.80-81, т.1).

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_3 по взаємовідносинам з ТОВ «Промспец Консалтинг» за період з 01.03.11 по 31)3.11 р., з ФОП ОСОБА_4 за період з 01.08.11 по 31.08.11 р.

За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки від 25.02.13 за №734/1720/НОМЕР_1.

У відповідності до висновку акту перевірки ДПІ зазначається, що перевіркою встановлено порушення: - п. 198.4 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р №2755-УІ зі змінами та доповненнями, в результаті чого у період з 01.03.11 по 31.03.11 р. та з 01.08.11 по 31.08.11 р. занижено ПДВ у розмірі 29 371, 00 грн.

На підставі вищевказаних висновків податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0000971720 від 14.03.2013 року за яким сума грошового зобов'язання складає 51399,25 грн., за основним платежем 29371,00 грн., за штрафними санкціями 22028,25 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Між ТОВ "Промспец Консалтинг" (продавець) та ФОП ОСОБА_3 (покупець) укладено договір купівлі продажу №15 від 04.01.2011 року, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність товарно-матеріальні цінності гумово-технічні вироби, підшипники запчастини до автомобілю ГАЗ, КамАЗ, Зил, УАЗ запчастини до сільськогосподарської техніки, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно сплачувати ці товарно-матеріальні цінності на умовах даного договору. (а.с.37-89, т.1).

Згідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця за певну грошову суму.

Кількість, найменування, вартість та інші індивідуальні особливості товару відображаються в рахунках фактурах які містяться в матеріалах справи.

Слід відзначити, що факт отримання товару підтверджується видатковими накладними з огляду на ст. 664 Цивільного кодексу України, відповідно до якої обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положення про документальне підтвердження забезпечення запасів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфін України №88 від 24.05.1995р., до первинних документів відносять видаткові накладні.

Приймання-передача товарно -матеріальних цінностей позивачу від його контрагентів оформлені видатковими накладним, які підписані від імені отримувача уповноваженою особою.

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними ТОВ "Промспец-консалтинг" на адресу позивача.

Відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України товарно-транспортна накладна підтверджує факт укладання договору перевезення вантажу

Позивачем надано до суду копії товарно - транспортних накладних від плідно до яких перевезення було здійснено ФОП ОСОБА_3 (а.с.137-144, т.1), що підтверджується договором оренди автотранспортного засобу у фізичної особи №1 від 04.01.2011 року.

Виписками по рахунках засвідчено факт виконання ФОП ОСОБА_3 зобов'язань по оплаті вартості отриманих товарно - матеріальних цінностей перед ТОВ "Промспец-консалтинг", що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (продавець) та СПДФО ОСОБА_3 (покупець) укладено договір купівлі - продажу №10 від 21.01.2011 року відповідно до якого продавець зобов'язується на протязі дії договору передати покупцю запасні частини до сільгосптехніки та інші товари окремими партіями за ціною та в асортименті (по номенклатурі) та кількості які були узгоджені сторонами у рахунках фактурах, накладним які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язаний прийняти товар та сплатити його на умовах даного договору (а.с.213-214 т. 2).

Кількість, найменування, вартість та інші індивідуальні особливості товару відображаються в рахунках фактурах які містяться в матеріалах справи.

Слід відзначити, що факт отримання товару підтверджується видатковими накладними з огляду на ст. 664 Цивільного кодексу України, відповідно до якої обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положення про документальне підтвердження забезпечення запасів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфін України №88 від 24.05.1995р., до первинних документів відносять видаткові накладні.

Приймання-передача товарно - матеріальних цінностей позивачу від його контрагентів оформлені видатковими накладним, які підписані від імені отримувача уповноваженою особою.

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними ФОП ОСОБА_4 на адресу позивача.

Відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України товарно-транспортна накладна підтверджує факт укладання договору перевезення вантажу

Позивачем надано до суду копії товарно - транспортних накладних від плідно до яких перевезення було здійснено ФОП ОСОБА_3 (а.с.137-144, т.1), що підтверджується договором оренди автотранспортного засобу у фізичної особи №1 від 04.01.2011 року.

Виписками по рахунках засвідчено факт виконання ФОП ОСОБА_3 зобов'язань по оплаті вартості отриманих товарно - матеріальних цінностей перед ФОП ОСОБА_4

ТОВ «Ретто ЛТД» (орендодавець) та СПДФО ОСОБА_3 (орендатор) склали договір №2 суборенди нежитлового приміщення, відповідно до якого орендодавець надає а орендатор приймає в тимчасове користування нежитлове приміщення яке розташоване за адресою м. Харків, вул. Польова, 60-А. (а.с. 173-175, т.2).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем повністю надано первинну документацію щодо подальшого руху товару який було придбано у ТОВ "Промспец-консалтинг" та ФОП ОСОБА_4

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь - які документи ( у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

При цьому, згідно з п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов`язкові реквізити.

Відповідно до п.201.4. ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Як вбачається з висновку акту від 25.02.13 за №734/1720/НОМЕР_1 позивачем порушено п. 198.4, ст.. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ із змінами та доповненнями, в результаті чого у період з 01.03.2011 по 31.03.2011 року та з 01.08.2011 по 31.08.2011 року занижено податок на додану вартість у розмірі 29371,00 грн., а саме: за березень 2011 року у розмірі 27938,00 грн., за серпень 2011 року у розмірі 1433,00 грн.

Відповідно до ч. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Як вбачається з усних пояснень представника відповідача, такий висновок було зроблено на підставі перевірки контрагентів позивача.

Проте матеріали справи містять постанови Харківського окружного адміністративного суду якими скасовані накази на проведення перевірок та визнанні неправомірними дії щодо проведення документальних перевірок ТОВ "Промспец-консалтинг". Ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду постанови залишені без змін (а.с.44-72, т.1).

Належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 КАС України доказами факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, в акті перевірки позивача не зазначено жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача чи його контрагентів або за викладеними в акті фактами їх діяльності, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином або наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" ФОП ОСОБА_3 та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а отже, за змістом Податкового кодексу України, - окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Висновок про те, що платник податків не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес"АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд визнав, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

За встановлених в ході судового розгляду обставин щодо реальності здійснених позивачем господарських операцій, які підтверджені належним чином складеними первинними документами суб'єктів господарювання, що на час вчинення спірних господарських операцій мали необхідний обсяг правоздатності та були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість, за відсутності фактів вчинення позивачем нікчемних угод або угод, які суперечать інтересам держави та суспільства, інші доводи заперечень відповідача на висновки суду не впливають.

Таким чином, вищенаведене свідчить, що всі господарські операції позивача з його контрагентами проведені у бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне придбання товару та здійснення розрахунків з зазначеним контрагентом, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими та податковими документами, що, в свою чергу, свідчить про правомірність віднесення позивачем сум ПДВ, сплачених (нарахованих) ним у зв'язку з придбанням у ТОВ "Промспец Консалтинг" та ФОП ОСОБА_4, до складу податкового кредиту у перевіряємому періоді.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржуване в даній справі рішення відповідача, з огляду на наведену норму, суд дійшов до висновку, що відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення, яке оскаржується, було невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби за №0000971720 від 14.03.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р: 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код: 37999628, МФО: 851011, банк: ГУДКСУ у Харківській області) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (ІНН НОМЕР_1) сплачений судовий збір у розмірі 514.00 грн., (п'ятсот чотирнадцять грн.).

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 21 травня 2013 року.

Суддя Єгупенко В.В.