Ухвала суду № 31439534, 16.05.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2013 р.Справа № 1570/6644/2012

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Алєксєєва В.О.

суддів - Милосердного М.М.,

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Скалозуб Л.П.

з участю: представника Південної митниці - Кацмаза Олександра Анатолійовича, представника Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області - Боровець Юлії Володимирівни, представника приватного підприємства "Вестра" - Віноградової Світлани Анатоліївни, представника Одеської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області - Вербовщук Сергія Григорійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Прокуратури Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Вестра" до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, за участю Одеської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області, про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

ПП "Вестра" звернулось до суду з адміністративним позовом до Південної митниці, ГУДКС України в Одеській області про:

- визнання неправомірними дії Південної митниці щодо митного оформлення товару ПП "Вестра" за митною вартістю визначеною за шостим (резервним) методом визначення митної вартості товару, що імпортується до України;

- визнання протиправною бездіяльність Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених ним до бюджету мита у сумі 3 464 429,21 грн. та ПДВ у сумі 6 343 264,13 грн.;

- зобов'язання ГУДКС України в Одеській області здійснити повернення надмірно сплачених ним до бюджету мита у сумі 3 464 429,21 грн. та ПДВ у сумі 6 343 264,13 грн. на його користь шляхом стягнення надмірно сплаченого мита з рахунку "мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності та надмірно сплаченого ПДВ з рахунку "податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року адміністративний позов задоволений частково.

Визнано неправомірними дії Південної митниці щодо митного оформлення товару ПП "Вестра" за митною вартістю визначеною за шостим (резервним) методом визначення митної вартості товару, що імпортується до України.

Визнано протиправною бездіяльність Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених до бюджету ПП "Вестра" мита у сумі 3 436 154,95 грн. та ПДВ у сумі 6 337 609,29 грн.

Зобов'язано ГУДКС України в Одеській області здійснити повернення надмірно сплачених до бюджету ПП "Вестра" мита у сумі 3 436 154, 95 грн. та ПДВ у сумі 6 337 609,29 грн. на користь ПП "Вестра" шляхом стягнення надмірно сплаченого мита у сумі 3 436 154,95 грн. з рахунку "мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності" та надмірно сплаченого ПДВ у сумі 6 337 609,29 грн. з рахунку "податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання".

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційних скаргах Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Прокуратури Одеської області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що 16 лютого 2012 року ПП "Вестра" (покупець) укладено Контракт №ВЕАА/12 з компанією "RANDLUX SALES INC" (продавець), згідно п.1.1. якого продавець зобов'язується поставляти, а покупець приймати й оплачувати товар відповідно до специфікації поставки або інвойсів. Згідно п.4 Контракту продавець здійснює поставку товару на умовах, які оговорюються на кожну партію в інвойсах, при тлумаченні термінів зазначеного Контракту має чинність документ інкотермс 2000 року і Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товару 1980 року. Ціна товару визначається для кожної партії та зазначається в інвойсах на окрему поставку, умови поставки - CIF Одеса, CIF Іллічівськ (у редакції INCOTERMS-2000).

Відповідно до контракту Компанією "RANDLUX SALES INC" позивачу були поставлені товари загальною фактурною вартістю 36 288 838,37 грн. згідно інвойсів, які скріплені печаткою продавця.

Позивачем до Південної регіональної митниці були підготовлені та подані вантажні митні декларації, відповідно до яких задекларовані товари, поставлені ПП "Вестра" згідно наданих інвойсів. Фактурна вартість товарів згідно інвойсів (ціна договору) зазначена в деклараціях (гр.22,42), загальна фактурна вартість товарів в зазначених деклараціях склала 36 288 838,37 грн. Проте митна вартість товарів визначена в цих декларації згідно шостого методу визначення митної вартості та склала 64 540 737,69 грн.

В результаті збільшення вартості товару збільшено суму мита та ПДВ сплаченого ПП "Вестра" внаслідок чого до бюджету через Південну митницю та ГУДКСУ в Одеській області сплачені надмірно мито у розмірі 3 439 431,25 грн. та ПДВ у розмірі 6 338 264,55 грн.

Позивач звернувся до Південної митниці з заявою про повернення надмірно сплачених мита та ПДВ, проте надмірно сплачені мито та ПДВ йому повернуті за його заявою не були.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з митним оформленням товарів позивача митницею на підставі митної вартості товару визначеного за шостим (резервним) методом визначення митної вартості товару, що імпортується до України, сплачені мито та ПДВ відповідно до визначеної митної вартості товару є надмірно сплаченими по відношенню до фактурної вартості товару, що у сукупності підтверджується дослідженими доказами, а саме контрактом, інвойсами, даними ВМД, висновком судово-економічної експертизи, у зв'язку з чим вимоги позивача підлягають задоволенню.

Судова колегія погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених Законом.

Преамбулою МК України (в редакції 2002 року, яка діяла на час митного оформлення позивачем товару) визначено, що митний кодекс спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому Законом порядку (п.15 ст. 1). Принципами митного регулювання є законність та додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб (п.п.3, 7 ст. 4).

Таким чином, діяльність митних органів має бути спрямована, зокрема, на забезпечення захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності.

Колегія суддів зазначає, що захист прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності, полягає, серед іншого, й в забезпеченні сплати податків і зборів виключно в розмірах, встановлених Законом, а не надмірно.

Відповідно до ст. 265 МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

З наведених норм слідує, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Відповідно до ст. 57 МК України - визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, декларантом були подані митниці необхідні документи для митного оформлення товару, а саме:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) №ВЕАА/12 від 16 лютого 2012 року з компанією "RANDLUX SALES INC", згідно якого ПП "Вестра" приймає та оплачує товар відповідно специфікації поставки та інвойсів (а.с.156-167);

- рахунки-фактури (інвойси) на загальну вартість товару 36 288 838,37 грн.: №12/04/0190 від 18 квітня 2012 року, №12/03/0125 від 20 березня 2012 року, №12/04/0110 від 15 квітня 2012 року, №359524 від 15 травня 2012 року, №М23390 від 21 квітня 2012 року, №3158 від 31 березня 2012 року, №3145 від 29 березня 2012 року, №3164 від 28 лютого 2012 року, №124 від 26 квітня 2012 року, №5004 від 22 травня 2012 року, №YGT-1804 від 18 квітня 2012 року, №TPXCY14137 від 06 квітня 2012 року, №78056 від 24 травня 2012 року, №VTR/ODS-3625 та №VTR/ODS-3690 від 24 квітня 2012 року, №3159 від 31 березня 2012 року, №ZTC-2004 від 20 квітня 2012 року, №3161 від 01 квітня 2012 року, №3168 від 18 квітня 2012 року, №3166 від 11 квітня 2012 року, №60672 від 21 травня 2012 року, №151/D від 11 квітня 2012 року, №206132/2 від 28 травня 2012 року, №XYT-0304 від 03 квітня 2012 року, №VTR/ODS-3710 від 07 травня 2012 року, №3167 від 05 січня 2012 року, №VTR/ODS-3715 від 07 травня 2012 року, №12/03/0152 від 21 березня 2012 року, №12/03/0317 від 28 березня 2012 року, №12/04/0280 від 25 квітня 2012 року, №12/04/0191 від 18 квітня 2012 року, №12/03/0345 від 31 березня 2012 року, №12/04/0221 від 20 квітня 2012 року, №12/04/022G від 20 квітня 2012 року, №150/D від 27 квітня 2012 року, №150/D від 18 квітня 2012 року, №150/СН від 25 квітня 2012 року, №VES13 від 10 квітня 2012 року, №001-12-0259322 від 13 квітня 2012 року, KR-57/12 від 29 квітня 2012 року, JWY0415 від 15 квітня 2012 року, VA-081 від 18 квітня 2012 року, №VTR/L-2714K від 28 травня 2012 року, №12/04/0340/1 від 04 травня 2012 року, №12/04/0301г від 27 квітня 2012 року, №1202FP003 від 01 квітня 2012 року, №VTR/ODS-3700 від 07 травня 2012 року, №96512 від 29 травня 2012 року, №3174 від 01 квітня 2012 року, №3173 від 29 квітня 2012 року, №VTR/ODS-3736 від 07 травня 2012 року, №3171 від 22 квітня 2012 року, №KR-58/12 від 01 травня 2012 року, №KR-61/1/12 від 13 квітня 2012 року, №KR-53/12 від 01 травня 2012 року, №KR-40/12 від 21 квітня 2012 року, №12BHF110 від 11 квітня 2012 року, №KR-55/1/12 від 01 травня 2012 року, №KR-56/12 від 01 травня 2012 року, №KR-5C/1/12 від 21 травня 2012 року, №1219802 та №1219803 від 28 квітня 2012 року, №MEX-115 від 24 квітня 2012 року, №ZYT-2804 від 28 квітня 2012 року, №YJI-2804 від 28 квітня 2012 року, №173 від 31 травня 2012 року, №YHI-2202B від 22 лютого 2012 року, №YHI-2202C від 27 березня 2012 року;

- вантажно-митні декларації: №500060006/2012/001443, №500060006/2012/001449, №500060006/2012/001448, №500060006/2012/001445, №500040011/2012/014858, №500060006/2012/001272, №500040011/2012/014867, №500040011/2012/014841, №500040011/2012/014953, №500040011/2012/014856, №500060006/2012/001450 від 25 травня 2012 року, №500040011/2012/014975, №500040011/2012/014983 від 26 травня 2012 року, №500060006/2012/001522 від 27 травня 2012 року, №500060006/2012/001577, №500060006/2012/001547, №500040011/2012/015008, №500040011/2012/015028 від 28 травня 2012 року, №500040011/2012/015236, №500040011/2012/015170, №500040011/2012/015146, №500040011/2012/015154, №500060006/2012/001690, №500040011/2012/015147 від 29 травня 2012 року, №500040011/2012/015381, №500060006/2012/001856, №500040011/2012/015408, №500060006/2012/001846, №500060006/2012/001867, №500060006/2012/001993, №500060006/2012/001994, №500060006/2012/001992, №500060006/2012/001990, №500060006/2012/001995, №500060006/2012/001997, №500060006/2012/001984, №500060006/2012/001987, №500060006/2012/001979 від 30 травня 2012 року, №500040011/2012/015638, №500040011/2012/015629, №500040011/2012/015627, №500040011/2012/015503, №500040011/2012/015513, №500040011/2012/015529, №500060006/2012/002130, №500060006/2012/002128, №500040011/2012/015562 від 31 травня 2012 року, №500060001/2012/000167, №500060001/2012/000131, №500040001/2012/000007, №500040001/2012/000012, №500060001/2012/000060, №500040001/2012/000009, №500040001/2012/000015, №500040001/2012/000005, №500040001/2012/000085, №500040001/2012/000073, №500040001/2012/000086, №500040001/2012/000010, №500040001/2012/000014, №500040001/2012/000013, №500050000/2012/013050, №500050000/2012/013051, №500050001/2012/000046, №500040001/2012/000154, №500040001/2012/000170 від 01 червня 2012 року, №500060001/2012/000210, №500040001/2012/000202, №500040001/2012/000203 від 02 червня 2012 року.

Отже, підприємством були надані до Південної митниці документи, які підтверджують вартість товару за першим методом (за ціною договору).

Факт надмірної сплати позивачем митних платежів та податку підтверджується висновком судово-економічної експертизи, та іншими матеріалами справи і не заперечується відповідачами.

Так, відповідно до висновків судово-економічної експертизи №487 від 25 березня 2013 року, ПП "Вестра" надмірно сплатила до Державного бюджету України митні платежі, нараховані Південною митницею при оформленні ВМД на поставку товарів компанією "RANDLUX SALES INC" у розмірі 9 807 693,34 грн. (2 том а.с.233-239).

В апеляційній скарзі Південна митниця, посилаючись на норму ст. 265 МК України вказувала, що оскільки у всіх ВМД митна вартість перевищувала фактурну, тобто не була нижчою, ніж прямі витрати, відсутні підстави для того, щоб митний орган зобов'язував декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж той, що він використав для її визначення.

Таким чином, правова позиція Південної митниці ґрунтується на тому, що митниця повинна реагувати виключно на заниження декларантом митної вартості товарів, а її завищення не передбачає вчинення митницею дій з цього приводу.

Колегія суддів акцентує увагу, що вищенаведений пункт 15 ст. 1 МК України вимагає від митниці забезпечити додержання всіх норм законодавства з питань митної справи, а не тлумачити в свою користь відокремлену норму цього Кодексу.

Дійсно, стаття 265 МК України не встановлює, що митниця повинна вчинити будь-які дії у разі виявлення завищення митної вартості товарів, однак, враховуючи вищенаведені норми Конституції та МК України в їх сукупності, колегія суддів вважає, що зміст контролю правильності визначення митної вартості товарів також передбачає реагування митниці на завищення декларантом митної вартості з метою запобігання надмірної сплати ним податків і зборів.

Отже, митний орган повинен був не допустити надмірної сплати позивачем податків і зборів, або, у випадку допущення переплати, повинен був вжити заходів для повернення зайво сплачених коштів.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що митна вартість, яка була визначена підприємством, а саме за шостим (резервним) методом не відповідає вимогам законодавства щодо процедури визначення митної вартості товару, у зв'язку з чим позивач надмірно сплатив до бюджету мито та ПДВ, а дії Південної митниці в свою чергу є неправомірними, оскільки був порушений обов'язок щодо контролю за правильністю визначення митної вартості товару та процедури визначення митної вартості.

Щодо задоволення позовних вимог про зобов'язання ГУДКС України в Одеській області здійснити повернення надмірно сплачених ним до бюджету мита у сумі 3 464 429,21 грн. та ПДВ у сумі 6 343 264,13 грн. шляхом стягнення надмірно сплаченого мита з рахунку "мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності та надмірно сплаченого ПДВ з рахунку "податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України №618 від 20 липня 2007 року - для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач звертався до Південної митниці із відповідною заявою про повернення з бюджету надмірно сплаченого мита та ПДВ, посилаючись на митне оформлення товару не за першим методом, а за шостим методом, проте митницею не приймалося заходів щодо повернення (2 том а.с.181-186), у зв'язку з чим бездіяльність митниці по поверненню коштів є неправомірною.

Отже, сплачені мито у сумі 3 436 154,95 грн. та ПДВ у сумі 6 337 609,29 грн. підлягають поверненню ПП "Вестра", що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи, викладені у апеляційних скаргах, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, якими підтверджено факт надмірно сплаченого мита та ПДВ, та відповідно не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, відповідно, апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Прокуратури Одеської області залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: