Рішення № 31439062, 27.05.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.05.2013Справа № 901/1086/13За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДЄС»

до фізичної особи - підприємця Тертічного Андрія Вікторовича

про стягнення 37419,78 грн.

Суддя Чумаченко С.А.

Представники сторін:

від позивача - Кириленко О.С., довіреність № 15/03-1 від 15.03.2013, у справі;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ДЄС» звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідача - фізичної особи - підприємця Тертічного Андрія Вікторовича, просить стягнути суму заборгованості за договором поставки № 31072012 від 21.07.2012 у сумі 37419,78 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 31.07.2012 між сторонами був укладений договір поставки № 31072012, згідно вказаного договору позивач зобов'язаний поставити товар, а відповідач зобов'язаний здійснити оплату за поставлений товар в строк не пізніше ніж 21 календарних днів з моменту отримання товару за накладною на розрахунковий рахунок. Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЄС» було поставлено товар відповідачу, що підтверджується видатковою накладною № 19/09-5. Однак, відповідач порушив умови договору поставки, а саме, не сплатив вартість отриманого товару, що й стало підставою для звернення позивачем із позовною заявою до суду.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.05.2013 припинено провадження у справі №901/1086/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДЄС» до відповідача - фізичної особи - підприємця Тертічного Андрія Вікторовича в частині позовних вимог щодо стягнення 17670,94 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 11.10.2012 по 18.03.2013.

Представник позивача у судовому засіданні надав заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені та просить стягнути з фізичної особи - підприємця Тертічного Андрія Вікторовича пеню в розмірі 724,22 грн. за період з 11.10.2012 по 18.03.2013.

Просив задовольнити позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 11113,80 грн. - основного боргу, 30% штрафу в розмірі 3334,14 грн., пені в розмірі 724,22 грн. та судовий збір.

Також надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд, розглянувши клопотання про позивача про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, вважає за можливе його задовольнити, оскільки воно не порушує чиї - небудь права або охороню вальні законом інтереси.

Таким чином, суд продовжує розгляд справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДЄС» до відповідача - фізичної особи - підприємця Тертічного Андрія Вікторовича про стягнення 11113,80 грн. - основного боргу, 30% штрафу в розмірі 3334,14 грн., пені в розмірі 724,22 грн.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, 27.05.2013 надіслав на адресу суду письмове заперечення позовну заяву, в якій вказує, що відповідач не отримував рахунків фактур від позивача, в матеріалах справи вони відсутні, також немає доказів вручення відповідачу зазначених рахунків фактур. Вказує, що з позову не вбачається за який період позивач просить стягнути пеню. нарахування штрафних санкцій також є необгрунтовною, та такою, що не підлягає задоволенню.

Дане заперечення долучено судом до матеріалів справи.

Розгляд справи неодноразово відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо не з'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на прийняття участі в судовому засіданні, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим справа може бути розглянута в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши усі докази, заслухавши пояснення позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

31.07.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю «ДЄС» (постачальник) та фізичною особою - підприємцем Тертічним Андрієм Вікторовичем (покупець) був укладений договір поставки № 31072012 (а.с. 7-11).

Відповідно до пунктів 1.1. договору, у відповідності до даного договору постачальник зобов'язується передати покупцю товар в асортименті. кількості та за ціною, визначеними у накладних, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплати за нього грошову суму (ціну) на умовах даного договору.

Згідно пункту 1.2. договору, право власності на товар переходить з моменту підписання покупцем накладних, що свідчать про передачу товару.

Ціни на товар встановлюється постачальником окремо на кожну партію товару (пункт 1.3. договору).

У випадку несвоєчасної оплати товару покупцем (затримка платежу більш ніж на 5 календарних днів після строку, зазначеного у пункті 4.1. даного договору), постачальник має право забрати неоплачений товар. При цьому, всі збитки, пов'язані з поверненням товару, несе покупець (пункт 1.4. договору).

Відповідно до пункту 2.1. договору, поставка товару здійснюється постачальником згідно з заявкою покупця.

Зобов'язання постачальника по строком передачі товару, асортименту, кількості та якості, вважаються виконаними з моменту підписання накладних уповноваженими представниками обох сторін (пункт 2.3. договору).

Згідно з пунктом 3.2. договору, приймання товару за кількістю та якістю здійснюється покупцем. По закінченню приймання товару при відсутності претензій, покупець підписує накладну, що свідчить про прийняття товару.

Розділом 4 договору, покупець зобов'язаний здійснити розрахунки за даним договором у безготівкову порядку згідно виставлених рахунків - фактур постачальника шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом двадцяти одного календарного дня з моменту підписання накладних покупцем.

Пунктом 5.2.2. договору встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар в строк, встановлений пунктом 4.1. даного договору.

Відповідно до пункту 6.1. договору, сторони несуть відповідальність за невиконання або не належне виконання своїх зобов'язань за даним договором у відповідності з умовами договору та чинним законодавством України.

Так пунктом 6.2. договору встановлено, що у випадку не оплати товару, передбачених пунктом 4.1. даного договору, покупець зобов'язаний сплати постачальнику пеню у розмірі 0,3% від несплаченої суми за кожний день прострочення. Сплата неустойки не звільняє сторони від виконання зобов'язань за цією угодою. Покупець додатково сплачує постачальнику 1% від несплаченої суми за кожний день користування чужими грошовими коштами, яке починається у разі прострочення покупцем оплати товару.

У випадку не оплати поставленого товару більш ніж на 15 календарних днів понад строк встановлений у пункті 4.1. даного договору, покупець оплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від суми заборгованості (пункт 6.3. договору).

Відповідно до пункту 9.1. договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012.

Так, на виконання умов договору постачальником переданий у власність покупця товар, що підтверджується видатковою накладною від 19.09.2012 № 19/09-5 та рахунком фактурою від 19.09.2012 № СФ-0000246 на суму 11113,80 грн. (а.с. 12).

Зазначена видаткова накладна підписані без зауважень уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками.

Претензій щодо кількості, асортименту та якості переданого товару від покупця не надходило. Доказів протилежного суду надано не було.

В матеріалах справи наявна ксерокопія поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, яке товариство з обмеженою відповідальністю «ДЄС» направило на адресу фізичної особи - підприємця Тертічного Андрія Вікторовича з відміткою поштового відділення про закінчення терміну зберігання.

З метою досудового врегулювання спору, постачальник звертався до покупця з претензією, в якій вимагав сплатити наявну заборгованість (а.с. 14). Однак, відповідач залишив зазначену претензію без відповіді та заборгованість не погасив.

На сьогоднішній день фізичної особою - підприємцем Тертічним Андрієм Вікторовичем в повному обсязі не виконане зобов'язання за договором поставки № 31072012 від 31.07.2012, відповідно, за відповідачем числиться заборгованість у розмірі 11113,80 грн.

Станом на день розгляду справи за відповідачем склалася заборгованість в розмірі 11113,80 грн.

Дослідивши надані позивачем у підтвердження своїх доводів докази, розглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв'язку з чим, у силу статті 629 Цивільного кодексу України, він є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 526, 625 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Стаття 692 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно, передбачається сплата ціни товару після його прийняття в повному обсязі, тобто у покупця (відповідача у справі) виникає зустрічний обов'язок по оплаті товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої договірні зобов'язання, що підтверджується підписаною без зауважень видатковою накладною. Доказів протилежного відповідачем суду надано не було. Відтак, надана позивачем видаткова накладна згідно із статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними бухгалтерськими документами та відображають факти здійснення між сторонами господарських операцій.

Матеріалами справи підтверджується, що товариством з обмеженою відповідальністю «ДЄС» було передано у власність фізичної особи - підприємця Тертічного Андрія Вікторовича товар - на суму 11113,80 грн. згідно видаткової накладної № 19/09-5 від 19.09.2012 , відповідно, за відповідачем числиться заборгованість у розмірі 11113,80 грн.

Договір поставки № 31072012 від 31.07.2010 ніким не оспорений, є дійсний та таким, що відповідає нормам чинного законодавства України.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, фізичною особою - підприємцем Тертічним Андрієм Вікторовичем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості за договором поставки № 31072012 від 31.07.2010 у розмірі 11113,80 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 30% штрафу в розмірі 3334,14 грн. та пеню в розмірі 724,22 грн. за період з 11.10.2012 по 18.03.2013.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань установленням окремого виду відповідальності.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог статті 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі статті 549 Цивільного кодексу України - пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, слід зазначити, що законодавством встановлений межовий розмір пені. Згідно статті 3 Закону України «Про несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а також пункту 2 статті 343 Господарського кодексу України, розмір пені не може перевищувати розмір подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня. Відповідно, наскільки більшою не була б пеня встановлена у договорі, більше ніж подвійна ставка НБУ стягувати не можна.

Пунктом 6.3. договору встановлено, що у випадку не оплати поставленого товару більш ніж на 15 календарних днів понад строк встановлений у пункті 4.1. даного договору, покупець оплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від суми заборгованості.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, вважає його вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ДЄС» до фізичної особи - підприємця Тертічного Андрія Вікторовича щодо стягнення 30% штрафу у розмірі 3334,14 грн. та пені у розмірі 724,22 грн. за період з 11.10.2012 по 18.03.2013 на підставі договору про поставки № 31072012 від 31.07.2012

Отже, стягненню з фізичної особи - підприємця Тертічного Андрія Вікторовича підлягає сума основного боргу в розмірі 11113,80 грн., пеня в розмірі 724,22 грн. та 30% штрафу в розмірі 3334,12 грн.

Витрати по сплаті судового збору відносяться на відповідача у відповідності зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення оформлено та підписано 28.05.2013.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Тертічного Андрія Вікторовича на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДЄС» суму основного боргу в розмірі 11113,80 грн., пеню в розмірі 724,22 грн., 30% штрафу в розмірі 3334,12 грн., судовий збір у розмірі 1720,50 грн.

3. Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Суддя С.А. Чумаченко

Розсилка простою кореспонденцією:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЄС», вул. Набережна, 157/53, м. Донецьк, Україна, 83015.

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЄС", вул. Турецька, 12, поверх 2, офіс № 1, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95011.

Розсилка рекомендованою кореспонденцією з повідомленням:

3. Фізична особа - підприємець Тертічний Андрій Вікторович, вул. Лермонтова, 20, кв. 18, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95034.