Рішення № 31437835, 27.05.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.05.2013 Справа № 920/510/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго», м. Суми до відповідача Приватної фірми «Валентина», м. Суми

про стягнення 19 371 грн. 93 коп.,

Суддя С.В. ЗАЄЦЬ

За участі представників сторін:

від позивача: Пилипенко О.В., довіреність № 5/02.01.13р від 02.01.2013р.

від відповідача: Зеленська Н.В., довіреність від 01.09.2012р.

У судовому засіданні брала участь секретар с/з Петен Я.Л.

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за поставлену теплову енергію відповідно до договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 493 - Т від 01.10.2006р. в розмірі 19 371 грн. 93 коп., з яких: 18 163 грн. 53 коп. - основна заборгованість за поставлену теплову енергію, 875 грн. 65 коп. - пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, 332 грн. 75 коп. - 3% річних, а також просить суд стягнути з відповідача 1 720 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Представник позивача у дане судове засідання подав клопотання № 327 від 16.05.2013р., в якому просить суд долучити до матеріалів справи додаток до договору № 493-Т від 01.10.2006р. та лист відповідача із зобов`язанням сплатити борг. Дане клопотання підлягає задоволенню, документи долучаються до матеріалів справи. Крім того, представник позивача подав письмово додаткове обґрунтування позовних вимог, де підтримує позицію, викладену у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні визнав наявність заборгованості перед позивачем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем був укладений договір № 493-Т про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.10.2006р., відповідно до п. 1.1 якого Виконавець (позивач) зобов`язується надавати Споживачеві (відповідачу) вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а Споживач (відповідач) зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 3.2 вищевказаного договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Відповідно до п. 3.3 відповідач був зобов`язаний до 15-го числа розрахункового періоду сплачувати позивачу вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період. Відповідно до п. 3.5 договору, остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію відповідачем повинен був здійснений до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, з урахуванням залишкової суми розрахунків на початок місяця.

Позивач свої зобов`язання відповідно до зазначеного договору виконав, що підтверджується матеріалами справи. Факт поставки теплової енергії відповідачу підтверджується Актами прийому - передачі теплової енергії від 28.02.2013р., від 31.01.2013р., від 31.12.2012р., від 30.11.2012р., від 31.10.2012р., від 30.04.2012р., від 31.03.2012р., від 29.02.2012р., від 31.01.2012р., від 31.12.2011р., від 30.11.2011р., копії яких містяться в матеріалах справи (а. с. 16-26), рахунками, копії яких містяться в матеріалах справи (а. с. 27-37), Актами прийому - передачі теплової енергії, копії яких містяться в матеріалах справи (а. с. 40-50).

У судовому засіданні представник відповідача визнає наявність заборгованості перед позивачем по сплаті за поставлену теплову енергію. Крім того, у листі № 2/0051-12 від 10.06.2012р. відповідач зобов`язується до початку опалювального сезону у повному обсязі погасити заборгованість за надання послуг з централізованого опалення за адресою пл. Незалежності, 8 в м. Суми, чим також підтверджує наявність заборгованості перед позивачем.

Відповідач свої зобов'язання за договором № 493-Т про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.10.2006р. не виконав, тому його заборгованість перед позивачем по сплаті за поставлену теплову енергію склала 18 163 грн. 53 коп.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Оскільки відповідач розрахунки з позивачем за поставлену теплову енергію не провів, позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

На день розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем склала 18 163 грн. 53 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

Аналогічна норма щодо виконання зобов`язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач порушив вимоги вищевказаних норм та умови укладеного між сторонами договору № 493 - Т про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.10.2006р., а саме допустив прострочення виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 18 163 грн. 53 коп. заборгованості за поставлену теплову енергію є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Крім цього, позивачем заявлені вимоги по стягненню з відповідача пені у розмірі 875 грн. 65 коп.

Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату або несплату одержаної теплової енергії у вигляді стягнення пені передбачена п. 5.1.5 договору № 493-Т від 01.10.2006р., за яким за несвоєчасне внесення плати відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен календарний день прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачені умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що, у відповідності до ч. 1 п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

Також відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи те, що з відповідача на користь позивача судом стягнуто основну заборгованість та те, що рішення суду по даній справі в подальшому може призвести до ускладнення фінансового стану відповідача, невиплати відповідачем до бюджетних фондів, а також враховуючи принципи добросовісності, розумності та справедливості, закріплені в ст. 3 Цивільного Кодексу України та, керуючись ст. 233 Господарського Кодексу України і ст. 551 Цивільного Кодексу України, суд зменшує розмір заявленої позивачем до стягнення пені на 30%.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по договору № 493-Т від 01.10.2006р., позивач просить стягнути з відповідача 332 грн. 75 коп. 3% річних.

Відповідно до п. 5.1.5 договору № 493-Т від 01.10.2006р., відповідач за прострочення виконання грошового зобов`язання зобов`язаний сплатити позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому є наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 332 грн. 75 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватної фірми «Валентина» (40030, м. Суми, площа Незалежності, 8, код 30845993) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (40022, м. Суми, вул. 2-га Залізнична, 10, код 33698892) 18 163 грн. 53 коп. боргу, 612 грн. 96 коп. пені, 332 грн. 75 коп. 3% річних, 1 720 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набранням рішення законної сили.

Повне рішення складено 28.05.2013р.

СУДДЯ С.В. ЗАЄЦЬ