Постанова № 31437299, 23.05.2013, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 року Справа № 5020-996/2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Балюкової К.Г.,

суддів Дмитрієва В.Є.,

Плута В.М.,

за участю представників сторін:

позивача: Никифорова Ольга Максимівна, довіреність №05/674 від 23 квітня 2012 року (Державне підприємство Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж");

відповідача: Ірхін Михайло Юрійович, довіреність №20787/012-12 від 20 грудня 2012 року (Публічне акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго");

третьої особи: не з'явився (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики);

розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Єфременко О.О.) від 22 листопада 2012 року у справі № 5020-996/2012

за позовом державного підприємства Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж" (вул. 4-а Бастіонна, 32, м. Севастополь, 99007)

до публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (вул. Хрустальова, 44, м. Севастополь, 99040),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (вул. Смоленська, 19, м. Київ, 03680)

про стягнення заборгованості в розмірі 66973,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" про стягнення заборгованості за передачу (транзит) електричної енергії у сумі 66 973,45 грн., з яких: 66 748,52 грн. - основний борг, 224,93 грн. -3% річних.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 509, 526, 530 Цивільного кодексу України, статті 144, 174, 175, 193 Господарського кодексу України, обґрунтовані тим, що відповідач не виконав у повному обсязі свої зобов'язання щодо оплати послуг з передачі електричної енергії мережами державного підприємства Міністерства оборони України „102 підприємство електричних мереж" за серпень 2011 року.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 22 листопада 2012 року у справі № 5020-996/2012 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що актом сумісного зняття показань за серпень 2011 року, який підписаний сторонами без зауважень, підтверджується факт передачі позивачем електричної енергії мережами державного підприємства Міністерства оборони України „102 підприємство електричних мереж" та факт прийняття відповідачем зазначених послуг по передачі електроенергії. Проте, рішенням господарського суду міста Севастополя від 07 серпня 2012 року у справі № 5020-1815/2011, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2012 року, внесені зміни до договору про передачу електричної енергії № 1494-23/10 від 26 січня 2010 року, у зв'язку з чим позовні вимоги у справі № 5020-996/2012 з підстав, викладених у позовній заяві, задоволенню не підлягають, тому що судове рішення про включення місць установки розрахункових приладів обліку, що враховують об'єм передачі електроенергії мережами позивача споживачам відповідача включені до відповідного переліку (Додаток № 1, Додаток № 2, Додаток № 4), які є невід'ємною частиною договору про передачу електричної енергії № 1494-23/10 від 26 січня 2010 року, не може бути розцінено судом як обставина, яка доповнює обставини позову, оскільки з цього часу існують інші фактичні обставини, на яких можуть ґрунтуватися вимоги позивача.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, державне підприємство Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Так, заявник апеляційної скарги вказує на те, що підстава позову може бути як одна, так і декілька, які у своєму взаємозв'язку доповнюють одна одну та утворюють обов'язок для зобов'язаної сторони. Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Разом з тим, не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. Таким чином, позивач зазначає, що поява рішення суду, яке набрало законної сили про те, що заявлений період позову увійшов до договірних відносин між сторонами в рамках договору про передачу електроенергії № 1494-23/10 від 26 січня 2010 року не є новою підставою позову, а являється підставою, що доповнює позов новими обставинами при збереження в ньому первісних обставин.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 грудня 2012 року апеляційну скаргу державного підприємства Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж" залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Севастополя від 22 листопада 2012 року у справі № 5020-996/2012 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 27 лютого 2013 року касаційну скаргу державного підприємства Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж" задоволено частково, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 грудня 2012 року скасовано, справу передано на новий розгляд до Севастопольського апеляційного господарського суду.

У своїй постанові Вищий господарський суд України вказав про порушення судом апеляційної інстанції встановленого статтею 129 Конституції України та статтями 4-2, 4-3, 22 Господарського процесуального кодексу України права приймати участь в судовому засіданні та користуватися іншими правами позивача, встановленими зазначеними нормами права, що є безумовною підставою для скасування постанови.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 березня 2013 року справу № 5020-996/2012 прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів: головуючий суддя - Балюкова К.Г., судді - Голик В.С., Дмитрієв В.Є.

За розпорядженням в.о. секретаря судової палати від 16 квітня 2013 року у зв'язку з відпусткою суддя Голик В.С. був замінений на суддю Плута В.М.

Представник позивача в судовому засіданні 16 квітня 2013 року підтримала апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній, та просила її задовольнити, надала письмові пояснення щодо правової природи існуючої заборгованості, яка є предметом спору.

Представник відповідача в судовому засіданні 16 квітня 2013 року просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін.

Представник третьої особи в судовому засіданні 16 квітня 2013 року пояснила, що згідно з вимогами законодавства взаємні розрахунки між позивачем та відповідачем за обсяг переданої електричної енергії місцевими (локальними) електромережами мають здійснюватися відповідно до укладеного між сторонами договору, з урахуванням тарифу на передачу, встановленого НКРЕ для позивача.

16 квітня 2013 року в судовому засіданні оголошено перерву до 20 травня 2013 року.

20 травня 2013 року представник відповідача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив в її задоволенні відмовити.

20 травня 2013 року в судовому засіданні оголошено перерву до 23 травня 2013 року, зобов'язано представника позивача надати акт спільного зняття показників за липень 2011 року.

В судовому засіданні 23 травня 2013 року представники позивача та відповідача підтримали свої доводи та пояснення, надані в попередніх судових засіданнях. Представник позивача надала витребуваний судовою колегією акт спільного зняття показників за липень 2011 року.

Представник третьої особи після перерви не з'явилася, в попередніх судових засіданнях вважала вимоги позову обґрунтованими через наявність доказів фактичного надання позивачем відповідачеві послуг з передачі електричної енергії, зафіксованих відповідними актами сторін, які, всупереч позиції у даній справі, відповідач вважав за необхідне складати за точками, які на той час не увійшли до договору сторін.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, враховуючи пояснення надані учасниками процесу під час апеляційного розгляду справи, колегія визнала за можливе закінчити перегляд рішення суду першої інстанції у відсутності представника третьої особи.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

Державне підприємство Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж" є ліцензіатом у сфері електроенергетики, здійснює господарську діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами згідно з ліцензією АВ №399871, яка видана на підставі рішення Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ України) №1390 від 18.12.2008.

Постановою НКРЕ України №1935 від 23.12.2010 переоформлено ліцензію АВ №399871 на право проведення діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, видану державному підприємству Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж", у зв'язку із зміною місця провадження ліцензованої діяльності, затверджено територію здійснення ліцензованої діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами згідно з Переліком місцевих (локальних) електричних мереж, які визначають межі території провадження діяльності з передачі електричної енергії державним підприємством Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж".

Зазначені у Переліку місцевих (локальних) електричних мереж (станом на 23.12.2010) трансформаторні пункти, підстанції та кабельні лінії дають право державному підприємству Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж" здійснювати передачу електроенергії через закріплені за ним електромережі, і підставу на отримання за це коштів (оплат), що закладені як до тарифу на передачу електроенергії, так і до тарифу на постачання електроенергії.

26 січня 2010 року між державним підприємством Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж" та публічним акціонерним товариством "Енергетична компанія "Севастопольенерго" був укладений договір №1494-23/10 на передачу електричної енергії (далі - договір №1494-23/10, том 1, арк. с. 69-74).

Відповідно пункту 1.1. договору №1494-23/10 його предметом є надання позивачем послуг щодо передачі необхідних обсягів електричної енергії та потужності, що належить відповідачу, електричними мережами позивача та порядок оплати за надані послуги.

Пунктом 2.1. договору №1494-23/10 встановлено, що об'єм переданої державним підприємством Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж" електроенергії визначається як сума корисного відпуску електроенергії в електричні мережі споживачів публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (додаток 1) і корисного відпуску електроенергії безпосередньо в електричні мережі публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (додаток 2). Об'єми корисного відпуску електроенергії визначаються згідно фактичних показників з врахуванням коефіцієнтів трансформації, вказаних в додатках 1 та 2 до даного договору.

Згідно з пунктом 2.4. договору №1494-23/10 сторони спільно забезпечують фіксацію показань приборів обліку по переліку згідно додатків №1 та №2 відповідно до графіку зняття показань облікових приборів. Спільне зняття показань оформлюється шляхом заповнення та підписання представниками сторін акту спільного зняття показань за зразком № 9.

Пунктом 2.5. договору №1494-23/10 встановлено, що факт передачі електроенергії електричними мережами державного підприємства Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж" для публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" підтверджується сторонами шляхом підписання акту звірки об'ємів передачі електричної енергії мережами державного підприємства Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж" для публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (додаток 6). У випадку виникнення розбіжностей по об'єму переданої електроенергії сторона по договору протягом 5-ти робочих днів після отримання акту звірки об'ємів передачі електричної енергії направляє разом з актом протокол розбіжностей та документи, що підтверджують їх обґрунтованість.

31 серпня 2011 року між позивачем та відповідачем був підписаний акт звірки об'ємів передачі електроенергії, відповідно до якого загальний об'єм електроенергії, переданий мережами державного підприємства Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж" для публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго", складає 13595142 кВтч на суму 817339,93 грн. (том 1, арк. с. 16).

Відповідач підписав зазначений акт звірки із запереченнями по переданим об'ємам, які виникли у зв'язку із включенням позивачем до об'ємів передачі точок, перелік яких відсутній у договорі на передачу електричної енергії №1494-23/10 від 26 січня 2010 року.

Факт передачі електроенергії через електромережі, які закріплені за державним підприємством Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж" підтверджується актом спільного зняття показань за серпень 2011 року, який підписаний сторонами без зауважень, в якому відображені точки обліку електроенергії та переданий через них об'єм електроенергії у серпні 2011 року (том 1, арк. с. 11-15).

На оплату наданих послуг по передачі електроенергії у серпні 2011 року позивач направив відповідачу рахунок №5168 від 31 серпня 2011 року на суму 817339,93 грн. (том 1, арк. с. 17), який відповідач оплатив частково у сумі 750591,41 грн.

13 липня 2012 року позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості за передачу електроенергії за серпень 2011 року в розмірі 66748,52 грн. (том 1, арк. с. 18).

Дана вимога була залишена відповідачем без задоволення, що і стало причиною звернення позивача до суду з даним позовом.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є правовідносини сторін, що регулюються Законом України "Про електроенергетику", Порядком постачання електричної енергії споживачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 №441 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 № 475) та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 № 28, постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 15 від 13.06.1996 "Про затвердження Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами", постановою НКРЕ від 01.08.2001 №801 "Про затвердження Процедури встановлення або перегляду тарифів для ліцензіатів з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та з постачання електроенергії за регульованим тарифом".

Крім того, до спірних правовідносин підлягають застосуванню відповідні положення Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, що регулюють загальні питання виконання господарських договорів.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що актом сумісного зняття показань за серпень 2011 року, який підписаний сторонами без зауважень, підтверджується факт передачі позивачем електричної енергії мережами державного підприємства Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж" та факт прийняття відповідачем зазначених послуг по передачі електроенергії.

Об'єми переданої відповідачу електричної енергії підтверджуються даними актів спільного зняття показників за попередній період (липень) та за спірний період (серпень 2011 року), які знаходяться в матеріалах справи. Різниця між цими показаннями є обсягом переданої позивачем відповідачеві електричної енергії у серпні 2011 року.

Таким чином, у відповідача перед позивачем існує заборгованість за передачу (транзит) 13595142 кВТч електричної енергії у серпні 2011 року у розмірі (нараховано за тарифом 817339,93 грн. мінус оплачені відповідачем 376000,00 грн.) 66748,52 грн.

Єдиною підставою відмови в позові була невідповідність підстав позову дійсним обставинам справи, оскільки, як зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні, спірні правовідносини сторін виникли на підставі письмового договору про передачу електричної енергії №1494-23/10 від 26 січня 2010 року, тоді як підставою позову згідно позовної заяви є надання позивачем послуг з постачання електричної енергії відповідачу в серпні 2011 року на підставі усної домовленості сторін (договору у спрощеній формі.).

З цього приводу судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ст. 180 ГК України).

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 ГК України).

При зверненні до суду 07.09.2012 позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача заборгованість за передачу електроенергії на підставі акту за серпень 2011 року, вказуючи при цьому, що даний акт є договором, укладеним у спрощеній формі відповідно до вимог статті 181 Господарського процесуального кодексу України.

У період знаходження справи у провадженні суду, рішенням господарського суду міста Севастополя від 07 серпня 2012 року у справі № 5020-1815/2011 (том 2, арк. с. 9-22), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2012 року (том 2, арк. с. 23-26), позовні вимоги державного підприємства Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж" до публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" задоволені повністю, внесені зміни до договору про передачу електричної енергії № 1494-23/10 від 26 січня 2010 року шляхом укладення додаткової угоди, пункти 2, 3 якої передбачають, що на підставі пункту 8.3 договору, постанови НКРЕ України № 1935 від 23.12.2010, постанови НКРЕ України № 681 від 21.04.2011, - додаток № 1, додаток № 2, додаток № 4 до договору, які є невід'ємними його частинами, викласти в редакціях, що додаються. Зміни, внесені в пункт 1 цієї додаткової угоди набирають чинності з моменту підписання угоді сторонами. Зміни, внесені у пункт 2 цієї додаткової угоди діють з 01 травня 2011 року.

У письмових поясненнях від 22.11.2012 щодо правової природи існуючої заборгованості, яка є предметом спору позивач, з посиланням на рішення господарського суду міста Севастополя від 07 серпня 2012 року у справі № 5020-1815/2011, зазначив, що точки обліку, зазначені в актах, на яких ґрунтуються його позовні вимоги увійшли до зазначеного вище договору сторін з 01 травня 2011 року, тобто вимоги позову в цій частині ґрунтуються на договорі, укладеному в письмові формі.

Судова колегія перевірила та співпіставила перелік точок обліку, за якими передавалась електрична енергія відповідачу у заявлений у позові період, зазначений в акті за серпень 2011 року та у рішенні господарського суду у справі № 5020-1815/2011. По результатам такої перевірки виявлено, що точки обліку: ТП 1954, 186, 1245, 368, 1107, 1401, 1407, 1502, 1510, 1968, 1098, 1415, 1429, 1852, 1853, 2018, 2038, 798 не були включені в Додаткову угоду, якою за рішенням господарського суду від 07.08.2012 у справі № 5020-1815/2011 були внесені зміни до Договору сторін № 1494-23/10 від 26.01.2010, оскільки до прийняття цього рішення за актом від 27.01.2012 були передані позивачем відділу морської інженерної служби Чорноморського флоту Російської Федерації (том 2 а.с. 138-148). Проте, в заявлений у позові період, серпень 2011 року, ці точки знаходилися на балансі позивача, що також відображено в тексті у рішення господарського суду у справі № 5020-1815/2011, та по ним позивачем надавалися послуги з передачі електричної енергії відповідачеві, що підтверджується змістом акту сумісного зняття показань за серпень 2011 року.

Отже, на час постановлення рішення у даній справі судом першої інстанції договірні відносини сторін по точкам обліку, зазначеним в акті сумісного зняття показань за серпень 2011 року існували на підставі як договору про передачу електричної енергії № 1494-23/10 від 26 січня 2010 року так і на підставі договору, укладеного у спрощений спосіб. Факт існування договірних відносин у спрощений спосіб підтверджується підписанням відповідачем акту сумісного зняття показань за серпень 2011, зокрема стосовно точок обліку, які не увійшли письмового договору від 26.01.2010 та частковою оплатою відповідачем переданої електричної енергії за рахунком, складеним на підставі такого акту за серпень 2011 року.

Позивачем була складена довідка об'єму передачі електричної енергії споживачам публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" в серпні 2011 року по точкам обліку, що не ввійшли в рішення господарського суду по справі №5020-1815/2011 (том 2, арк. с. 112).

В судовому засіданні позивач пояснив, що точки обліку, які не ввійшли до договору про передачу електричної енергії №1494-23/10 від 26 січня 2010 року на підставі рішення суду по справі №5020-1815/2011, були передані по акту відділу морської інженерної служби Чорноморського флоту Російської Федерації, але в заявлений у позові період (серпень 2011 року) знаходилися на балансі позивача.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає невірним посилання суду першої інстанції на невідповідність підстави позову дійсним обставинам справи, оскільки спірні правовідносини сторін незалежно від форми їх укладення у будь-якому з переличених вище випадків є договірними.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що пунктом 2.5 договору №1494-23/10 встановлено, що факт передачі електроенергії підтверджується сторонами шляхом підписання акту звірки об'ємів передачі електричної енергії, а у випадку виникнення розбіжностей по об'єму переданої електроенергії сторона по договору протягом 5-ти робочих днів після отримання акту звірки об'ємів передачі електричної енергії направляє разом з актом протокол розбіжностей та документи, що підтверджують їх обґрунтованість. Відповідач підписав акт звірки від 31 серпня 2011 року із запереченнями по переданим об'ємам, які виникли у зв'язку із включенням позивачем до об'ємів передачі точок, перелік яких відсутній у договорі на передачу електричної енергії №1494-23/10 від 26 січня 2010 року, у зв'язку з чим відповідач вважає, що у нього відсутня заборгованість перед позивачем, оскільки оплата за передану електричну енергію в серпні 2011 року в об'ємі, що ним визнається, була перерахована на рахунок державного підприємства Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж".

Однак, судова колегія відхиляє такі доводи відповідача, оскільки об'єми переданої відповідачу електричної енергії підтверджуються даними актів спільного зняття показників за липень та серпень 2011 року, а відповідач не визнає ці об'єми лише з тих підстав, що позивачем були включені до них точки обліку, перелік яких відсутній у договорі №1494-23/10 від 26 січня 2010 року.

Відповідно частині 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При цьому, заявник самостійно визначає в чому полягає порушення його права та яке саме право порушено, виходячи з конкретних норм чинного законодавства.

Згідно пункту 5 частини 2 статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Таким чином, позивач самостійно визначає правову природу заявлених до стягнення сум, характер правовідносин, що виникли між сторонами, та правове обґрунтування зокрема, для, стягнення грошових коштів.

Приписами частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою він звернувся до відповідача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Позивач в апеляційній скарзі вказує на те, що поява судового рішення, яке набрало законної сили, про те, що заявлений період позову увійшов до договірних відносин між сторонами в рамках договору про передачу електроенергії № 1494-23/10 від 26 січня 2010 року не є новою підставою позову, а є підставою, що доповнює позов новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин, а саме - наявності договірних відносин у заявленому періоді (незалежно від того, чи вони укладені у спрощений спосіб чи ні), наявності заборгованості тощо.

У пункті 3.12 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року визначено, що не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин, зміна посилання на норми права, посилання суду в рішенні на інші, ніж зазначено позивачем, норми права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Судова колегія погоджується з такими доводами апеляційної скарги, оскільки обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог та заперечень, є так чи інакше договірні відносини між сторонами, і обов'язок відповідача оплатити отримані у серпні 2011 року послуги не змінюється в залежності від доповнених обставин.

За приписами статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Як слідує з матеріалів справи, виставлений позивачем рахунок №5168 від 31 серпня 2011 року на суму 817339,93 грн. відповідач оплатив лише частково, заборгованість у розмірі 66748,52 грн., незважаючи на направлену відповідачу претензію, досі останнім не погашена.

На підставі викладеного, виходячи з доведеності факту та обсягів переданої у серпні 2011 року мережами позивача електричної енергії для споживачів відповідача, відсутності з боку відповідача доказів оплати ним заборгованості за такі послуги, судова колегія вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними належними та допустимими в розумінні статті 34 Господарського кодексу України доказами, а тому ці вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судова колегія перевірила також розрахунок 3% річних, наданий позивачем, визнала його вірним, а позовні вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 224,93 грн. за період з 25.07.2012 (7-денний термін з дня отримання відповідачем вимоги по 03.09.2012 р.) такими, що підлягають задоволенню як відповідні вимогам статті 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, судова колегія вважає наявними підстави для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги через обґрунтованість останньої на підставі пунктів 1, 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, внаслідок чого приймає нове рішення у справі про задоволення позову повністю з відшкодуванням відповідачем судових витрат, понесених позивачем на всіх стадіях розгляду справи.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, статтями 104 (пункти 1, 3), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу державного підприємства Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 22 листопада 2012 року у справі № 5020-996/2012 скасувати.

3. Прийняти у справі нове рішення:

„ 1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (вул. Хрустальова, 44, м. Севастополь, 99040; код ЄДРПОУ 05471081; відомості про розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь державного підприємства Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж" (вул. 4-а Бастіонна, 32, м. Севастополь, 99007; код ЄДРПОУ 24964620; відомості про розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) 66973,45 грн., з яких: 66748,52 грн. - основна заборгованість, 224,93 грн. - 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви в розмірі 1609,50 грн., витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 804,75 грн. та витрати по сплаті судового збору за подачу касаційної скарги в розмірі 1126,65 грн."

4. Господарському суду міста Севастополя видати наказ.

Головуючий суддя К.Г. Балюкова

Судді В.Є. Дмитрієв

В.М. Плут

Розсилка:

1. Державне підприємство Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж"

(вул. 4-а Бастіонна, 32, м. Севастополь, 99007)

2. Публічне акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго"

(вул. Хрустальова, 44, м. Севастополь, 99040)

3. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики

(вул. Смоленська, 19, м. Київ, 03680)