Рішення № 31436310, 22.05.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2013 р.Справа № 916/928/13

Господарський суд Одеської області

У складі судді - Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань - Борисенко В.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Орлов О.О. за довіреністю від 20.02.2013р.

Від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Алвас" до дочірнього підприємства „Одеський облавтодор" відкритого акціонерного товариства „Автомобільні дороги України" в особі філії „Ізмаїльська дорожньо-експлуатаційна дільниця" про стягнення 33 319,60 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Алвас" (далі по тексту - ТОВ „Алвас") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до дочірнього підприємства „Одеський облавтодор" відкритого акціонерного товариства „Автомобільні дороги України" в особі філії „Ізмаїльська дорожньо-експлуатаційна дільниця" (далі по тексту - ДП „Одеський облавтдор") про стягнення заборгованості в загальному розмірі 33 319,60 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 32 880 грн., збитків від інфляції в сумі 131,52 грн. та трьох відсотків річних в сумі 308,08 грн. Позовні вимоги обгрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань щодо оплати вартості товару, придбаного за видатковою накладною № РН-0001016 від 23.11.2012р.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень суду під розписку, однак, незважаючи на викладене, ДП „Одеський облавтодор" не скористалось наданим законом правом на участь свого представника в судовому процесі. При цьому, згідно наданого відзиву на позов, ДП „Одеський облавтодор" просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ „Алвас" в частині стягнення збитків від інфляції та трьох відсотків річних.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Згідно із листом від 19.11.2012р. за вих. № 328 відповідач звернувся до ТОВ „Алвас" із проханням поставити дизельне паливо у кількості 3 000 літрів, бензин А-92 у кількості 200 літрів, бензин А-95 у кількості 100 літрів, а також гарантував оплату вартості придбаного товару протягом 14 днів з моменту його прийняття.

В подальшому, на підставі видаткової накладної № РН-0001016 від 23.11.2012р. ТОВ „Алвас" було передано у власність ДП „Одеський облавтодор" наступний товар: дизельне паливо у кількості 3 000 літрів, бензин А-92 у кількості 200 літрів, бензин А-95 у кількості 100 літрів. Про прийняття даного товару відповідачем свідчать підпис його представника, повноваження якого на прийняття товару підтверджуються довіреністю № 236 від 22.11.2012р. Крім того, факт передачі товару у власність відповідача підтверджується товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 231101.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). При цьому, правочини між юридичними особами належить обов'язково вчиняти у письмовій формі (п.1 ч. 1 ст. 208 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

В силу положень ч. 2 ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Проаналізувавши вищенаведені приписи чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що між сторонами по справі було укладено договір купівлі-продажу товару, вчинення якого посвідчується видатковою накладною № РН-0001016 від 23.11.2012р. як первинним бухгалтерським документом, в якому відображено зміст відповідної господарської операції.

В силу приписів ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Статтею 664 ЦК України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Позивачем прийняті на себе зобов'язання щодо передачі товару відповідачу були виконані належним чином, що, як вже зазначалося по тексту рішення вище, підтверджується видатковою накладною № РН-0001016 від 23.11.2012р., за якою ДП „Одеський облавтодор" прийняло від ТОВ „Алвас" визначене у даному документі майно загальною вартістю 32 880,00 грн.

Як було зазначено вище по тексту рішення, згідно із листом-пропозицією відповідача від 19.11.2012р. за № 328 останній гарантував оплату вартості запропонованих до поставки нафтопродуктів протягом 14 днів з моменту отримання палива. За твердженням позивача, такі умови оплати проданого товару були прийняті ним без заперечень, що, зокрема, підтверджується конклюдентними діями сторін.

Так, відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем прийняті на себе грошові зобов'язання з оплати вартості придбаного товару в сумі 32 880 грн. протягом 14 днів з моменту його прийняття, тобто в строк до 07.12.2012р., в порушення вимог ст. 692 ЦК України виконані не були, в результаті чого на момент вирішення спору у ДП „Одеський облавтодор" наявна заборгованість перед ТОВ „Алвас" в сумі 32 880 грн. за придбаний товар.

За таких обставин, враховуючи нездійснення з боку відповідача оплати вартості придбаного за видатковою накладною № РН-0001016 від 23.11.2012р. товару протягом 14 днів з моменту його прийняття, керуючись положеннями ст. 525, 526, 538, 692, 693, 903 ЦК України, господарський суд дійшов висновку щодо обґрунтованості та доведеності позовних вимог ТОВ „Алвас" про стягнення з відповідача заборгованості за проданий товар в сумі 32 880 грн.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із простроченням відповідачем виконання прийнятих на себе грошових зобов'язань зі своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаного за видатковою накладною № РН-0001016 від 23.11.2012р. товару позивачем в порядку ст. 625 ЦК України, було здійснено розрахунок трьох відсотків річних в сумі 308,08 грн. Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок суми трьох відсотків річних /а.с. 12/ господарський суд дійшов висновку про його правомірність та обгрунтованість, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення із ДП „Одеський облавтодор" трьох відсотків річних в сумі 308,08 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, з посиланням на положення ст. 625 ЦК України, позивачем було нараховано відповідачу до сплати збитки від інфляції в розмірі 131,52 грн. Розглянувши позовні вимоги у названій частині та перевіривши здійснений позивачем розрахунок /а.с. 11/, господарський суд дійшов висновку про допущення позивачем помилки при його здійсненні, яка укладається у наступному.

Так, ТОВ „Алвас" не було враховано зміст листа Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997р. № 62-97р., у відповідності до якого для визначення суми боргу з урахуванням індексу інфляції необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, помножити між собою, а отриманий зведений індекс інфляції помножити на суму боргу. Крім того, у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, що зроблені в різні періоди, кожний внесок збільшується на розмір індексу інфляції відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок розпочинається с наступного місяця - червня.

З приводу застосування ст. 625 ЦК України та наведених рекомендації Верховного Суду України Вищий господарський суд України у постанові від 05.04.2011р. № 23/466 зазначив, якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Однак, всупереч наведеним рекомендаціям, позивач проігнорував випадок, коли індекс інфляції протягом періоду здійснення розрахунків складав менше 100%, чим необґрунтовано збільшив розмір нарахованих збитків від інфляції.

З огляду на викладене, правильним розрахунком збитків від інфляції у спірних правовідносинах має бути:

32 880 грн. * 1,002999996 (зведений індекс інфляції протягом періоду з грудня 2012р. по березень 2013р.) - 32 880 = 98,64 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення із відповідача збитків від інфляції підлягають частковому задоволенню на суму 98,64 грн.

При цьому, заперечення відповідача проти позову, засновані на неукладенні між сторонами договору купівлі-продажу, що свідчить про неузгодження істотних умов договору даної категорії, спростовуються вищенаведеними висновками суду та, насамперед, фактом прийняття відповідачем товару, проданого позивачем, що, в свою чергу, підтверджується первинним бухгалтерським документом, оформленим належним чином.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ДП „Одеський облавтодор" перед ТОВ „Алвас" в загальному розмірі 33 286,71 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 32 880 грн., збитків від інфляції в сумі 98,63 грн. та трьох відсотків річних в сумі 308,08 грн., витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення позовних вимог на суму 33 286,71 грн. Таким чином, із ДП „Одеський облавтодор" слід стягнути на користь ТОВ „Алвас" суму основного боргу в розмірі 32 880 грн., три відсотки річних в сумі 308,08 грн. та збитки від інфляції в сумі 98,63 грн. відповідно до ст.ст. 11, 202, 207, 509, 525, 526, 530, 610, 617, 625, 629, 640, 655, 662, 664, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 207, 509, 525, 526, 530, 610, 617, 625, 629, 640, 655, 662, 664, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства „Одеський облавтодор" відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" /65031, м. Одеса, вул. Грушевського, 49, код ЄДРПОУ 32018511/ в особі філії „Ізраїльська дорожньо-експлуатаційна дільниця" /68611, Одеська область, м. Ізмаїл, пр. Суворова, 318, код ЄДРПОУ 26247689, п/р 2600306090081 в ПАТ КБ „Приватбанк" м. Ізмаїл, МФО 328704/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Алвас" /місцезнаходження: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Калініна, 33, кв. 2; поштова адреса: 65009, м. Одеса, вул. Піонерська, 5а, МВЗ № 9, а/с 56; код ЄДРПОУ 23856703, п/р 2600401531231 в АТ „Укрексімбанк" м. Ізмаїл, МФО 328629/ суму основного боргу в розмірі 32 880 грн. 00 коп. /тридцять дві тисячі вісімсот вісімдесят грн. 00 коп./, збитки від інфляції в сумі 98 грн. 63 коп. /дев'яносто вісім грн. 63 коп./, три відсотки річних в сумі 308 грн. 08 коп. /триста вісім грн. 08 коп./, судовий збір в сумі 1 718 грн. 80 коп. /одна тисяча сімсот вісімнадцять грн. 80 коп./. Наказ видати.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 27.05.2013р.

Суддя С.П. Желєзна