Рішення № 31435227, 17.05.2013, Грузький районний суд міста Макіївки (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Макіївки)

Переверзев М. М.

Номер провадження2/268/167/13

Кіровський районний суд міста Макіївки

Донецької області

Провадження № 2/268/167/13 Справа № 0526/36/2012Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

17 травня 2013 року м. Макіївка

Кіровський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі:

головуючий суддя Перевєрзєв М.М.

при секретарі Покашовій В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду у місті Макіївка цивільну справу за позовом приватного підприємства «ВК і К» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та судових витрат,

у с т а н о в и в:

27 серпня 2012 року юридична особа - приватне підприємство «ВК і К» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та понесених судових витрат, мотивуючи свої вимоги невиконанням відповідачем взятого на себе грошового зобов'язання і завданням такими неправомірними діями підприємству матеріальних збитків.

Позивач - приватне підприємство «ВК і К», який належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надавши письмову заяву про підтримку заявлених позовних вимог та можливість розгляду справи за відсутності його представника.

Зі змісту позовної заяви убачається, що у відповідності до положень колективного договору, за особистою заявою ОСОБА_2, який працював на посаді торгового представника, 19 березня 2012 року адміністрацією підприємства на особисті потреби відповідача строком на дванадцять місяців була надана безпроцентна грошова позика у сумі 15516 грн., яка фактично отримана відповідачем готівкою в касі підприємства, що підтверджується видатковим касовим ордером. Строк повернення коштів за договором позики було обумовлено датою - до 19 березня 2013 року. Підставою надання позики було перебування ОСОБА_2 з приватним підприємством «ВК і К» у трудових відносинах. Згідно наказу від 03 травня 2012 року відповідача було звільнено з роботи за прогули на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України. При звільненні ОСОБА_2 на підприємстві не з'явився, трудову книжку не забрав та не повернув отриману суму позики, не виконавши зобов'язання за договором.

Лист-повідомлення приватного підприємства «ВК і К» з вимогою повернення грошової позики ОСОБА_2 був отриманий 02 червня 2012 року, однак проігнорований. Жодних дій, спрямованих на добровільне повернення позики, з боку відповідача до теперішнього часу не відбулось, тому своїми неправомірними діями ОСОБА_2, який в односторонньому порядку відмовився від виконання зобов'язань за умовами правочину, суттєво порушує законні інтереси підприємства та завдав матеріальні збитки на вказану суму. Відповідач ухиляється від повернення грошових коштів підприємству.

Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь борг у розмірі 15516,00 грн. та сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 214,60 грн.

Відповідач ОСОБА_2, який про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, повторно у судове засідання не з'явився, не повідомивши про причини неявки, тому суд вважає можливим вирішити справу за відсутності відповідача, на підставі наявних в ній даних і доказів.

У судовому засіданні 22 березня 2013 року ОСОБА_2 позов не визнав, пославшись на його безпідставність, та стверджував, що у березні 2012 року працював торговим представником в Донецькому філіалі приватного підприємства «ВК і К», офіс якого розташований в м. Світловодськ Кіровоградської області. У зв'язку з тим, що у філіалі бухгалтерський облік було організовано із суттєвими недоліками - не враховувалось повернення продукції, при перевірці виявлено нестачу матеріальних цінностей, яку його працівники фактично не визнали. Однак під психологічним тиском керівництва приватного підприємства, з метою погашення нестачі він вимушений був оформити позику. Він дійсно власноручно написав заяву про видачу йому безпроцентної позики строком на дванадцять місяців, між тим гроші у касі підприємства він не отримував, у видатковому касовому ордері стоїть не його підпис. Наказом директора від 03 травня 2012 року він був звільнений з підприємства за прогули на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України, його трудова книжка залишилась на підприємстві. Наказ про звільнення з наведених підстав ним в судовому порядку не оскаржувався.

Посилаючись на викладені обставини, відповідач вважає, що об'єктивні підстави для повернення ним грошових коштів позивачу відсутні, тому просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши пояснення відповідача, дослідивши надані сторонами докази і вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) установив наступне.

Відповідно до положень статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів та інших правочинів (ч.2 ст. 509 ЦК).

Наказом від 09 серпня 2011 року №258-к ОСОБА_2 за його особистою заявою прийнято на роботу торговим представником відділу продаж у приватне підприємство «ВК і К».

18 березня 2012 року ОСОБА_2 звернувся із заявою на ім'я директора приватного підприємства «ВК і К» Рибкіна А.Ю., в якій просить надати безпроцентну повернену позику у сумі 15516,00 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот шістнадцять) грн. строком на 12 місяців, яку зобов'язується повернути до 19.03.13 р.

Згідно видаткового касового ордеру від 19 березня 2012 року ОСОБА_2 отримав у касі приватного підприємства «ВК і К» готівкові грошові кошти в сумі 15516,00 грн. як безпроцентну повернену позику.

Бухгалтерський документ оформлений в установленому порядку: має дату, необхідні реквізити, вказано прізвище ОСОБА_2 та сума грошових коштів - 15516,00 грн., маються підписи службових осіб (директора, головного бухгалтера та касира) приватного підприємства „ВК і К"; у бланку в графі „Підпис одержувача" у наявності підпис особи, яка отримала грошові кошти у зазначеній сумі, його паспортні дані.

Виділення працівникам безпроцентної позики при наявності прибутку на підприємстві передбачено пунктом 7.2 колективного договору, прийнятого 30 червня 2006 року на загальних зборах трудового колективу приватного підприємства «ВК і К» (юридична адреса - 27505, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вулиця Дружби, 17 ).

Наказом від 03 травня 2012 року № 146-к ОСОБА_2 звільнено з роботи за прогули без поважних причин на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.

25 травня 2012 року позивачем за місцем проживання на ім'я ОСОБА_2 надіслана письмова вимога щодо повернення у зв'язку зі звільненням отриманої на підприємстві суми позики в розмірі 15516,00 грн., яка згідно поштовому повідомленню отримана відповідачем 02 червня 2012 року.

Виходячи зі змісту та характеру позовних вимог, підстав заявленого позову, суд вважає, що предметом спору є вимоги про стягнення наданих у борг грошових коштів, які ґрунтуються на цивільно-правовій угоді, тому між сторонами існують правовідносини, що виникли з договору позики.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно із положеннями частини 2 статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до норм чинного цивільного законодавства договір позики відноситься до реальних договорів, тому передача грошей або речей є не тільки виконання договору, але й його укладення.

Зі змісту представленого позивачем письмового бухгалтерського документа „Видатковий касовий ордер" від 19 березня 2012 року убачається, що в ньому зазначені: сторони зобов'язання (позикодавець та позичальник), грошова сума, яка передана та отримана працівником, мета отримання грошових коштів. У наявності у тексті є особистий підпис позичальника.

За правилами статей 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У письмових запереченнях позивач категорично заперечує будь-який тиск на ОСОБА_2 з боку керівництва приватного підприємства „ВК і К" щодо отримання ним безпроцентної позики відповідно до умов колективного договору та звертає увагу суду на відсутність з його боку документального підтвердження цього факту, незвернення відповідача з цього приводу в установленому порядку за захистом його порушених прав і законних інтересів до правоохоронних органів.

На підтвердження своїх доводів про факт протиправних дій зі сторони керівництва підприємства, неотримання ним зазначених у видатковому касовому ордері грошових коштів та підробку його підпису ОСОБА_2 не надав суду будь-яких належних, достовірних доказів.

У матеріалах справи відсутнє об'єктивне підтвердження факту того, що представлений видатковий касовий ордер від 19.03.2012 є наслідком неправомірних дій службових осіб позивача.

Незважаючи на роз'яснення суду (пункт 4 статті 10 ЦПК) щодо можливості призначення судово-почеркознавчої експертизи з питання неналежності (належності) йому підпису у видатковому касовому ордері від 19 березня 2012 року, про правові наслідки невчинення такої дії, відповідач не скористався своїм правом на звернення до суду із зазначеним клопотанням.

Згідно до положень статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Відповідач ОСОБА_2, який повинен відповідно до законодавства довести такі обставини, не скористався наданим йому цивільним законом правом на оспорювання зазначеного правочину. Письмових доказів, які б свідчили про безгрошовість укладеного сторонами договору позики, відповідач суду не надав.

Зважаючи на наведені обставини, суд визнає, що між приватним підприємством „ВК і К" та ОСОБА_2 у відповідності до вимог чинного цивільного законодавства було досягнуто згоди стосовно всіх істотних умов і укладено договір позики, представлений позивачем оригінал видаткового касового ордеру від 19 березня 2012 року підписаний власноручно ОСОБА_2, який видав його позивачу - приватному підприємству „ВК і К" як борговий документ на підтвердження факту укладання між сторонами договору позики, отримання ним грошових коштів в сумі 15516,00 грн. та прийняття на себе відповідних зобов'язань щодо їх повернення.

Стаття 204 ЦК України передбачає презумпцію правомірності правочину, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відтак, оскільки спірний договір є чинним, у відповідності до положень статті 629 ЦК України він є обов'язковим для виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК).

У спірному правочині між приватним підприємством „ВК і К" та ОСОБА_2 винятки з цього правила не встановлювались.

Норма статті 1049 ЦК України зобов'язує позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Приймаючи до уваги, що до теперішнього часу ОСОБА_2 не виконав умови договору позики і не повернув приватному підприємству „ВК і К" в обумовлений термін борг у сумі 15516,00 грн., тому порушене право позивача підлягає захисту в судовому порядку шляхом стягнення зазначеної суми основного боргу на користь позивача.

Матеріальне становище і фінансова неспроможність відповідача судом не приймаються до уваги. Як наголошується в частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідальність за невиконання зобов'язання, яке виникає за договором позики, згідно норм чинного цивільного законодавства настає без вини позичальника.

Відповідно до положень статті 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено.

Матеріалами справи документально підтверджені судові витрати понесені позивачем - сплата судового збору в сумі 214,60 грн., які стягуються з відповідача на його користь.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 204, 525, 526, 536, 625, 629, 1046-1048, 1049 Цивільного кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов приватного підприємства „ВК і К" до ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на користь приватного підприємства „ВК і К" (ідентифікаційний код 13745730) грошові кошти за договором позики від 19 березня 2012 року в сумі 15516 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот шістнадцять) грн. 00 коп. та судовий збір в сумі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 00 коп., а всього у загальному розмірі - 15730 (п'ятнадцять тисяч сімсот тридцять) грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: М.М. Перевєрзєв