Постанова № 31435201, 24.05.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2013 року № 813/272/13-а

14 год. 59 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Качур Р.П.,

за участю секретаря судового засідання - Чернявської О.Д.

представників позивача Білоуса К.В., Валігури М.П., представника відповідача Рождественської Л.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Карго Транс» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

10 січня 2013 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Карго Транс» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000492341 від 29.12.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято з порушенням норм законодавства, оскільки позивачем здійснюється господарська діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг, у тому числі у сфері міжнародних перевезень із дотриманням вимог податкового законодавства. Позивач стверджує, що коригування суми його податкових зобов'язань та податкового кредиту здійснено у чіткій відповідності з вимогами п. 192.1. ст. 192 Податкового кодексу України. Зазначає, що його участь у міжнародному перевезенні вантажів, а саме їх організація, підтверджена усіма необхідними первинними документами, які відповідачем під час проведення податкової перевірки не було узято до уваги. Звертає увагу, що згідно з п. п. 195.1.3. п. 195.1. ст. 195 Податкового кодексу України операції з постачання послуг з міжнародного перевезення вантажів залізничним транспортом оподатковуються за ставкою 0%, тому у відповідача були відсутні правові підстави для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення. Крім того стверджує, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято з порушенням вимог п. 86.8. ст. 86 Податкового кодексу України. Вважає таке податкове повідомлення - рішення протиправним та просить його скасувати.

Представники позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримали, просили задовольнити у повному обсязі.

Позиція відповідача викладена в запереченні на позовну заяву, поданому представником відповідача в судовому засіданні 28.03.2013 року, де вказано, що під час проведення податкової перевірки встановлено заниження податкових зобов'язань позивача з податку на додану вартість за період січень-лютий 2012 року на загальну суму 482156,07 грн. Позивачем до перевірки не представлено належним чином оформленого єдиного міжнародного перевізного документу, який підтверджував би здійснення ним міжнародних перевезень вантажів залізничним транспортом, факту надання таких послуг та місце їх надання. Позивач у таких правовідносинах виступав не перевізником, а лише надавав послуги, пов'язані з виконанням договору про організацію перевезення вантажів № 009-2011 від 07.12.2011 року. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити у їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засідання проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому запереченні, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Карго Транс» зареєстровано Виконавчим комітетом Львівської міської ради 16.11.2011 року, що підтверджено копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 15283530 від 04.12.2012 року.

Основними видами господарської діяльності позивача відповідно до Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є вантажний залізничний транспорт, допоміжне обслуговування наземного транспорту, транспортне оброблення вантажів.

Позивача узято на облік в органах ДПС 17.11.2011 року за № 75343, що підтверджено копією Довідки про взяття на облік платника податків № 201 від 03.02.2012 року.

У період з 18.04.2012 року по 26.04.2012 року Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Карго Транс», про що складено Акт № 420/22-40/37964548 від 07.05.2012 року про результати позапланової виїзної перевірки з питань відображення у податковій декларації з податку на додану вартість показників зобов'язання та податкового кредиту за січень та лютий 2012 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 192.1.ст. 192, п. п. 195.1.3. п. 195.1. ст. 195 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період січень-лютий 2012 року у сумі 482156,07 грн.

Позивач з висновками акта податкової перевірки не погодився, подав відповідачу заперечення до акта перевірки. За наслідками розгляду заперечення до акта перевірки відповідачем висновки акта податкової перевірки № 420/22-40/37964548 від 07.05.2012 року залишено без змін.

29.12.2012 року відповідачем на підставі акта перевірки № 420/22-40/37964548 від 07.05.2012 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» № НОМЕР_1, яким за порушення п. 192.1.ст. 192, п. п. 195.1.3. п. 195.1. ст. 195 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість в сумі 602695,08 грн., у тому числі основний платіж 482156,07 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 120539,01 грн.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно з п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно з п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Згідно з п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п. 187.1. ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з п. 192.1. ст. 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Згідно з п. п. «а» п. п. 192.1.1. п. 192.1. ст. 192 ПК України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку.

Згідно п. 193.1. ст. 193 ПК України ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 17 відсотків; б) 0 відсотків.

Згідно з п. п. 195.1.3. п. 195.1. ст. 195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з міжнародного перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Для цілей цього підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом

Судом встановлено, що позивач здійснював господарську діяльність у галузі транспортно-експедиторської діяльності, у тому числі у сфері міжнародних перевезень.

Як зазначено податковим органом у акті податкової перевірки від 07.05.2012 року та підтверджено матеріалами справи, відповідно до договору № 009-2011 від 07.12.2011 року про організацію перевезення вантажів у власних вагонах та проведення розрахунків за надані послуги, пов'язані з цим перевезенням ДП «Український транспортно-логістичний центр» (основний виконавець) та ДП «Дарницький вагоноремонтний завод», ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» (співвиконавці) зобов'язуються за плату і за рахунок ТзОВ «Юніверсал Карго Транс» (замовник) виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів.

Перевіркою встановлено, що клієнтами ТзОВ «Юніверсал Карго Транс» на перевезення товарів виступають суб'єкти підприємницької діяльності, з якими станом на 24.04.2012 року укладено 479 договорів про організацію перевезення вантажів, відповідно до яких ТзОВ «Юніверсал Карго Транс» (експедитор) відповідно до даних договорів, що є дорученнями та його контрагентів (замовників) на підставі заявок замовників за їх рахунок та за винагороду (плату) організовує перевезення вантажів у залізничному рухомому складі та пов'язані з цим послуги шляхом укладання договорів з підприємствами, уповноваженими здійснювати перевезення або організацію перевезень вантажів, підприємствами - власниками (балансоутримувачами) залізничного рухомого складу, іншими юридичними особами, а замовник сплачує та приймає надані експедитором послуги на умовах даних договорів.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, учасники транспортно-експедиторської діяльності - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об'єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування

Відповідно до ст. 9 цього ж Закону за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Суд констатує, що п. п. «а» п. п. 195.1.3. п. 195.1. ст.195 ПК України для оподаткування ПДВ за нульовою ставкою не обмежує коло учасників міжнародного перевезення виключно перевізником, таке право мають інші учасники перевізного процесу, у тому числі й експедитор.

Судом встановлено, що відповідно до умов п. 2.4.6. договору №009-2011 від 07.12.2011 року про організацію перевезень вантажів ДП «Український транспортно-логістичний центр» для проведення обліку платежів та розрахунків надало позивачу підкоди по ЄТехПД залізниці (Єдиному технологічному центру по обробці перевізних документів) в діапазоні 9200000-9799999, що підтверджується листом № УТЛЦ-10/1065 від 11.05.2012 року. В свою чергу, позивач з наданого йому діапазону підкодів при укладенні договорів про організацію перевезень надавав кожному клієнту індивідуальний код платника транспортних послуг, який вносився клієнтами (вантажовідправниками) в перевізні документи.

Суд зазначає, що позивачем надавались послуги з організації міжнародних перевезень вантажів залізничним транспортом, відтак єдиним міжнародним перевізним документом у розумінні п. п. 195.1.3. п. 195.1. ст. 195 Податкового кодексу України є накладні УМВС (СМГС) та ЦІМ/УМВС (СІМ/СМГС).

Позивачем долучено до матеріалів справи накладні на вантажі, організація перевезень яких здійснювалась позивачем. У графі 91 «відмітки про розрахунки платежів» (в накладних УМВС) та в графах 3 «код платника провізних платежів» та 111 (в накладних ЦІМ/ УМВС) проставлявся підкод по ЄТехПД залізниці в діапазоні 9200000-9799999, наданий позивачу за договором №009-2011 від 07.12.2011 року. Зазначеним підтверджується участь позивача у міжнародному перевезенні.

Стосовно твердження відповідача про те, що для застосування експедитором нульової ставки ПДВ при організації міжнародного перевезення такий експедитор повинен бути внесений у накладні УМВС, Суд зазначає наступне.

Порядок заповнення накладних УМВС та ЦІМ/УМВС передбачено додатками 12.5 (Пояснення по заповненню накладної УМВС) та 22 (Керівництво по накладній ЦІМ/УМВС) до Угоди про міжнародне вантажне сполучення, учасником якої є Україна. У зазначених додатках до Угоди міститься вичерпний перелік даних, які вносяться у відповідні графи перевізного документа. Відповідно до вимог вказаних додатків у накладні УМВС та ЦІМ/УМВС не вносяться відомості про експедитора, якщо він не є відправником, отримувачем або перевізником товару.

На пропозицію Суду відповідачем не вказано, яким нормативно-правовим актом встановлюється обов'язок внесення у перевізний документ найменування або реквізитів експедитора.

Участь позивача у перевізному процесі та надання ним послуг з організації міжнародних перевезень вантажів підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами, а саме копіями:

- договорів на організацію перевезень вантажів;

- заявок клієнтів на організацію перевезень;

- рахунків на оплату послуг позивача;

- виписок з банківського рахунку позивача;

- податкових накладних;

- накладних УМВС (ЦІМ/УМВС);

- актів виконаних робіт (надання послуг) позивачем;

- звітів експедитора (позивача);

- актів виконаних робіт ДП «Український транспортно-логістичний центр».

Зазначені первинні документи безпосередньо пов'язані із міжнародними перевезеннями, організованими позивачем, містять у собі ідентифікуючі ознаки здійснених міжнародних перевезень, такі як: маршрут перевезення, номери вагонів та накладних УМВС (ЦІМ/УМВС), вартість, обсяг, дату наданих позивачем та прийнятих клієнтами послуг.

Суд зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Зазначеними первинним документами підтверджується здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентами з надання транспортно-експедиторських послуг.

Стосовно оподаткування наданих позивачем транспортно-експедиторських послуг з організації міжнародних перевезень податком на додану вартість Судом встановлено наступне.

Як зазначено податковим органом у акті податкової перевірки від 07.05.2012 року транспортно-експедиторські послуги, надані позивачем контрагенту - резиденту України при здійсненні міжнародних перевезень вантажів на підставі договорів про організацію перевезень, оподатковуються за загальною ставкою 20%. Крім того зазначається, що позивач при виконанні договорів про організацію перевезень не виступав перевізником, а тому не мав права на застосування ставки ПДВ 0%.

Суд вважає таке твердження відповідача необґрунтованим, оскільки об'єктом оподаткування податком на додану вартість є транспортно-експедиторські послуги, що надаються експедитором в межах договору транспортного експедирування, а базою оподаткування таких послуг є винагорода експедитора. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Таким чином, кошти, сплачені позивачем контрагенту ДП «Український транспортно-логістичний центр» на виконання замовлень клієнтів у базу оподаткування податком на додану вартість не включаються.

Згідно з п. п. 189.4. ст. 189 ПК України дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем виписано податкові накладні за настанням першої події (поступлення коштів від клієнта) із застосуванням ставки ПДВ 20%. Після отримання документів (копії перевізних документів, акти виконаних робіт ДП «Український транспортно-логістичний центр»), які дозволяють ідентифікувати перевезення як міжнародне, позивач (експедитор) на підставі п. 192.1. ст. 192, п. п. «а» п. п. 195.1.3. п. 195.1. ст. 195 Податкового кодексу України виписав коригуючі податкові накладні, правомірно застосовуючи ставку ПДВ 0% на вартість міжнародних перевезень.

Суд дійшов висновку, що застосування позивачем ставки ПДВ 0% на вартість міжнародних перевезень за січень та лютий 2012 року здійснено відповідно до вимог п. 192.1. ст. 192, п. п. 195.1.3. п. 195.1. ст. 195 Податкового кодексу України, оскільки організація таких перевезень підтверджена належним чином оформленими міжнародними перевізними документами.

Обставини, викладені в Акті перевірки № 420/22-40/37964548 від 07.05.2012 року стосовно порушення позивачем п. 192.1. ст. 192, п. п. 195.1.3. п. 195.1. ст. 195 Податкового кодексу України відповідачем належними та допустимими доказами підтверджені не були.

Стосовно тверджень позивача про порушення відповідачем п. 86.8. ст. 86 Податкового кодексу України Судом встановлено, що позивачем 14.05.2012 року подано заперечення на акт документальної позапланової виїзної перевірки № 420/22-40/37964548 від 07.05.2012 року. 18.05.2012 року відповідачем розглянуто заперечення на акт податкової перевірки та надано відповідь нього.

Відповідно до п. 86.8. ст. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З огляду на наведену норму Податкового кодексу України відповідач був зобов'язаний протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків прийняти відповідне податкове повідомлення - рішення, однак останнє прийнято лише 29.12.2012 року. Зазначеними обставинами додатково підтверджується протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Згідно з ч. 3 ст. 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби № НОМЕР_1 від 29.12.2012 року є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність у діях позивача порушень, встановлених у Акті податкової перевірки № 420/22-40/37964548 від 07.05.2012 року в частині заявлених позовних вимог.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби № НОМЕР_1 від 29.12.2012 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Карго Транс» (ЄДРПОУ 37964548, м. Львів, вул. Любінська, буд. 6) 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 28 травня 2013 року.

Суддя Качур Р.П.