Постанова № 31434119, 20.05.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2013 р. Справа № 2а/0470/5/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіІльков В.В. при секретаріМофі І.В., за участю: прокурів представника позивача представника відповідача Каюк М.С.,Оксенюк М.М., Сорокіна В.В., Киричека О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську,за участю прокурора Ленінського району м.Дніпропетровська, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 27.07.2011 року за №0000598812, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський трубний завод» звернулося до суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, за участю прокурора Ленінського району м.Дніпропетровська,, у якому просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську №0000598812 від 27.07.2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на суму 4397072,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1 гривня.

У обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене на підставі висновків акту перевірки від 14.07.2011р. за № 1244/08-02/2-05393122, зокрема, за порушення абз. «а» п.п.200.4 ст. 200 ПК України. У акті перевірки відповідач стверджує, що відсутність податкової звітності та приховування свого фактичного місцезнаходження контрагентами підприємства ставить під сумнів реальність господарської діяльності таких платників і їх господарських операцій. Несплата ПДВ до бюджету будь-яким з учасників господарського ланцюга розглядається як обставина, що свідчить про відсутність надмірного надходження ПДВ до бюджету, а тому виключає можливість бюджетного відшкодування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі, в обґрунтування своєї позиції зазначив, що за даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів по ланцюгу постачання у квітні 2011р. встановлено постачальників, по яким: до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей; порушено провадження у справі про припинення (ліквідацію); порушено провадження у справі про банкрутство; прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру); запит на встановлення місцезнаходження. Відповідач наголошує, що відшкодування ПДВ можливе лише при встановленні факту сплати цього податку до бюджету під час руху відповідних товарів (послуг) по всьому ланцюгу постачальників - від виробника до особи, що заявила своє право на відшкодування податку на додану вартість з бюджету. При цьому несплата податку до бюджету одним з учасників ланцюга розглядалася як обставина, що свідчить про відсутність надходження ПДВ до бюджету, що виключає можливість бюджетного відшкодування. ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» протягом перевіреного періоду здійснював операції, які свідчать про отримання податкової вигоди шляхом завищення податкового кредиту за рахунок залучення до схеми поставок товарів «сумнівних» контрагентів.

Прокурори у судовому засіданні заперечували проти позову та просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокурорів, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський трубний завод» -зареєстроване 09.11.1993р. Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА №445484.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100340124 від 20.06.2011р. Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський трубний завод» зареєстроване платником податку на додану вартість 04.07.1997р. та перебуває на обліку в СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську з 19.12.1995р., що підтверджується Довідкою про взяття на облік платника податків №26/08-1851 від 30.05.2011 року.

Згідно п.4.2.1 Статуту Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» затвердженого загальними зборами акціонерів ПАТ «ДТЗ» Протокол №11 від 20.04.2011р., предметом діяльності Товариства є виробництво і реалізація металевих труб, металопрокату та іншої металургійної продукції, товарів народного споживання, продукції сільського господарства, продуктів харчування.

Відповідно до п.п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Згідно із п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності такої обставини, як платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова виїзна перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

У період з 05.07.2011р. по 13.07.2011р. уповноваженими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську на підставі п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України, п.3, п.4, п.5 постанови КМУ «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку» від 27.12.2010р. за № 1238, відповідно до п.п.200.11 ст. 200 ПК України проведено позапланову виїзну документальну перевірку публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2011 року у розмірі 4397072,00 грн., заявлених до відшкодування на розрахунковий рахунок.

За результатами перевірки складено акт від 14.07.2011р. за № 1244/08-02/2-05393122.

Згідно висновків акту, перевіркою встановлено порушення, зокрема, абз. «а» п.п.200.4 ст. 200 ПК України - публічним акціонерним товариством «Дніпропетровський трубний завод» завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2011 року на 4397072,00 гривень.

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення. До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Судом встановлено, що на підставі акта перевірки від 14.07.2011р. за № 1244/08-02/2-05393122 та згідно із ст. 54 ПК України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.07.2011 року за №0000598812, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2011 року на суму 4397072,00 грн. та зобов'язано сплатити штрафні (фінансові) санкції за встановлене порушення у розмірі 1 гривня.

Відповідно до п. 56.2 ст. 56 ПК України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Підпунктом 56.3 ст. 56 ПК України встановлено, що скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Відповідно до п. 55.1 ст. 56 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся:

-із скаргою до ДПА у Дніпропетровській області, за результатами розгляду якої прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги №28442/10/25-008 від 27.09.2011р., яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від від 27.07.2011 року за №0000598812, а скаргу - без задоволення;

-із скаргою до ДПС України, результатами розгляду якої прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги №6624/6/10-2115 від 31.12.2011р., яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від від 27.07.2011 року за №0000598812, а скаргу - без задоволення.

В обґрунтування наявності порушення позивачем абз. «а» п.п.200.4 ст. 200 ПК України у акті перевірки від 14.07.2011р. за № 1244/08-02/2-05393122 зазначено таке.

За даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів по ланцюгу постачання підприємства у квітні 2011р. встановлено постачальників, по яким: до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей; порушено провадження у справі про припинення (ліквідацію); порушено провадження у справі про банкрутство; прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру); запит на встановлення місцезнаходження, а саме: ТОВ «Промислова Інвестиційна Компанія «Енерго-Інвест», ТОВ «Метінвест-СМЦ», ПП «Апрель», ТОВ «Мінерал Груп», ТОВ «ТД Реагент», ТОВ «Вуглеелектромаш».

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме - акту перевірки позивача від від 14.07.2011р. за № 1244/08-02/2-05393122 підставою для висновку податкового органу про порушення позивачем абз. «а» п.п.200.4 ст. 200 ПК України був висновок перевіряючих про встановлення контрагентів позивача по ланцюгу постачання, які мають ознаку «сумнівні», який в свою чергу ґрунтується на відсутності інформації щодо місцезнаходження, та направленні запитів відносно деяких контрагентів на встановлення за місцезнаходженням, розпочато процедуру ліквідації, припинення, банкрутства.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. Встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну , повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Також у вищевказаному листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

У процесі розгляду справи позивачем було надано для огляду суду оригінали наступних первинних документів на підтвердження фактів здійснення господарських операцій з контрагентами, сумнівність діяльності яких підіймається в акті перевірки, а саме:

-по ТОВ «Мінерал Груп»: договір купівлі продажу від 30.09.2008р. за № 7/5; податкова накладна від 24.02.2011р.; видаткова накладна від 24.02.2011р. за № РН-0000030; реєстр платіжних доручень від 14.03.2011р.; податкова накладна від 23.03.2011р.; видаткова накладна від 23.02.2011р. за № РН-0000027; реєстри платіжних доручень від 15.03.2011р., від 16.03.2011р.; від 17.03.2011р., від 21.03.2011р., від 22.03.2011р.;

-по ТОВ «Промислова Інвестиційна Компанія «Енерго-Інвест»: договір постачання від 15.04.2010р. за № 100/5 та специфікація до нього; реєстр платіжних доручень від 23.03.2011р.; податкова накладна від 06.11.2011р.; рахунок-фактура від 06.01.2011р. за № 060115; транспортна накладна № 45048479;

-по ТОВ «Метінвест-СМЦ»: договір постачання від 21.01.2011р. за № ДНН-473/01/11; податкова накладна від 21.03.2011р.; видаткова накладна від 23.03.2011р.; реєстр платіжних доручень від 21.03.2011р.; податкова накладна від 25.03.2011р.; видаткова накладна від 31.03.2011р.; рахунок на сплату від 30.03.2011р. за № ДПДП0001329/7941; видаткова накладна від 28.03.2011р. за № ДПДП0007932; реєстр платіжних доручень від 25.03.2011р.; податкова накладна від 18.03.2011р.; видаткова накладна від 21.03.2011р. за № ДПДП0007795; видаткова накладна від 23.03.2011р. за № ДПДП0007817; реєстр платіжних доручень від 18.03.2011р.; податкова накладна від 10.03.2011р.; видаткова накладна від 11.03.2011р. за № ДПДП0007626; рахунок на сплату від 11.03.2011р. за № ДПДП0001027/7626; видаткова накладна від 11.03.2011р. за № ДПДП0007609; рахунок на оплату від 11.03.2011р. за № ДПДП0001027/7609; реєстр платіжних доручень від 10.03.2011р.; податкова накладна від 23.03.2011р.; розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 21.03.2011р., від 18.03.2011р., від 10.03.2011р., від 25.03.2011р.; видаткова накладна від 24.03.2011р. за № ДПДП0007863; податкова накладна від 31.03.2011р.; видаткова накладна від 31.03.2011р. за № ДПДП0008006;

-по ПП «Апрель»: договір купівлі-продажу від 15.03.2010р. за № 65/5; податкова накладна від 04.03.2011р.; видаткова накладна від 04.03.2011р. за № 443; податкова накладна від 02.03.2011р.; видаткова накладна від 02.03.2011р. за № 431; від 25.03.2011р.; видаткова накладна від 25.03.2011р. за № 645; подорожній лист від 25.03.2011р.; реєстр платіжних доручень від 31.03.2011р.; податкова накладна від 09.03.2011р.; видаткова накладна від 09.03.2011р. за № 469; реєстр платіжних доручень від 21.03.2011р.; податкова накладна від 17.03.2011р.; рахунок на оплату від 17.03.2011р. за № 516; реєстри платіжних доручень від 29.03.2011р., від 31.03.2011р.; податкова накладна від 17.03.2011р.; видаткова накладна від 17.03.2011р. за № 549; податкова накладна від 10.03.2011р.; видаткова накладна від 10.03.2011р. за № 472; податкова накладна від 25.03.2011р.; видаткова накладна від 25.03.2011р. за № 641; подорожній лист від 25.03.2011р.; реєстр платіжних доручень від 31.03.2011р.; податкова накладна 28.02.2011р.; видаткова накладна від 28.02.2011р. за № 399; подорожній лист від 28.02.2011р.; реєстри платіжних доручень від 11.03.2011р., від 15.03.2011р.; податкова накладна від 23.02.2011р.; видаткова накладна від 23.02.2011р. за № 372; реєстр платіжних доручень від 02.03.2011р.; податкова накладна від 04.02.2011р.; видаткова накладна від 04.02.2011р. за № 224; реєстр платіжних доручень від 29.03.2011р.; податкова накладна від 03.02.2011р.; видаткова накладна від 03.02.2011р. за № 216; реєстр платіжних доручень від 29.03.2011р.;

-по ТОВ «Вуглеелектромаш»: договір підряду від 01.02.2011р. за № 115/5; податкова накладна від 31.03.2011р.; акт приймання-передачі робіт від 31.03.2011р. за № ОУ-0000056;

-по ТОВ «ТД Реагент»: договір купівлі-проваджу від 25.02.2010р. за № 35/5; податкова накладна від 15.02.2011р.; видаткова накладна від 15.02.2011р. за № ТДР01567; товарно-транспортна накладна від 15.02.2011р.; рахунок на оплату від 14.02.2011р. за № ТДР01567; реєстр платіжних доручень від 02.03.2011р.; податкова накладна від 15.02.2011р.; видаткова накладна від 15.02.2011р. за № ТДРо1227; товарно-транспортна накладна від 15.02.2011р.; рахунок на оплату від 03.02.2011р. за № ТДР01227; реєстр платіжних доручень від 11.03.2011р.; податкова накладна від 03.02.2011р.; видаткова накладна від 04.03.2011р. за № ТДР02198; рахунок на оплату від 03.03.2011р. за № ТДР02198; реєстр платіжних доручень від 03.03.2011р.; товарно-транспортна накладна від 04.03.2011р.; податкова накладна від 16.03.2011р.; видаткова накладна від 24.03.2011р. за № ТДР02571; рахунок на оплату від 15.03.2011р. за № ТДР02571; реєстр платіжних доручень від 16.03.2011р.; податкова накладна від 15.03.2011р.; видаткова накладна від 15.03.2011р. за № ТДР02365; рахунок на оплату від 10.03.2011р. за № ТДР02365; реєстри платіжних доручень від 24.03.2011р., від 29.03.2011р.; податкова накладна від 24.03.2011р.; видаткова накладна від 24.03.2011р. за № ТДР02926; рахунок на оплату від 23.03.2011р. за № ТДР02926; реєстр платіжних доручень від 29.03.2011р.; податкова накладна від 14.03.2011р.; податкова накладна від 11.03.2011р.; видаткова накладна від 14.03.2011р. за № ТДР02419; товарно-транспортна накладна від 14.03.2011р.; рахунок на оплату від 11.03.2011р. за № ТДР02419; реєстри платіжних доручень від 16.03.2011р., від 17.03.2011р., від 21.03.2011 року.

Відповідно до ст. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинні документи позивача - публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» та контрагентів: ТОВ «Промислова Інвестиційна Компанія «Енерго-Інвест», ТОВ «Метінвест-СМЦ», ПП «Апрель», ТОВ «Мінерал Груп», ТОВ «ТД Реагент», ТОВ «Вуглеелектромаш» відповідають вище переліченим вимогам, містять всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх «фіктивні» відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ч.2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

В процесі розгляду справи відповідачем не було надано витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які б містили відповідні записи щодо відсутності контрагентів ТОВ «Промислова Інвестиційна Компанія «Енерго-Інвест», ТОВ «Метінвест-СМЦ», ПП «Апрель», ТОВ «Мінерал Груп», ТОВ «ТД Реагент», ТОВ «Вуглеелектромаш» за місцезнаходженням, припиненням їх юридичної особи тощо станом на час здійснення господарської діяльності, результати якої відобразились у сумі спірного податкового зобов'язання з ПДВ за квітень 2011 року.

На момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а отже мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку, до того ж видані податкові накладні, на основі яких сформований податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Укладаючи угоди із своїми контрагентами, позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності контрагентів договорів: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність, тощо.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 200.1 ст.200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно абз. а п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Відповідно до п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України, №742/11/13-11 від 02.06.2011р. відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що позивач виконав вимоги зазначених законів і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів) в декларації з ПДВ відобразив податковий кредит з ПДВ за квітень 2011р., перерахованого на рахунки продавців, постачальників.

Отже, враховуючи, що первинні бухгалтерські документи на поставку товарів від первинних її постачальників виписані особами, які на час їх видання не втратили статус платника податку на додану вартість, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності включення до складу податкового кредиту за квітень 2011р. суми податку на додану вартість, сплачені ним у ціні товару його контрагентам (постачальникам) - ТОВ «Промислова Інвестиційна Компанія «Енерго-Інвест», ТОВ «Метінвест-СМЦ», ПП «Апрель», ТОВ «Мінерал Груп», ТОВ «ТД Реагент», ТОВ «Вуглеелектромаш».

Доводи податкового органу, відповідача у даній справі щодо виявлення фактів фіктивності контрагентів другого рівня, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки ПК України не ставить у залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Сума податку на додану вартість, яка включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавець товару несе обов'язок сплатити суму податку до бюджету, а у разі, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, з аналізу положень ПК України, які визначають порядок обчислення і сплати податку на додану вартість, в тому числі, порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з Державного бюджету України, суд приходить до висновку, що принцип бюджетного відшкодування полягає у поверненні платнику податку з бюджету сум податку на додану вартість у зв'язку з їх надмірною сплатою, і єдиною умовою для отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є сплата отримувачем товарів (робіт, послуг) податку на додану вартість постачальнику товарів (робіт, послуг) у складі їх вартості, тобто в ціні товару. Сума бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення платником податку суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, і право платника податку на додану вартість на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість не ставиться в залежність від проведення зустрічних перевірок постачальників товарів (робіт, послуг) платника податку.

Крім того, розглядаючи спір по суті суд врахував і рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2013р. та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2012р. по справі № 2а/0470/11569/11, які на час розгляду справи набрали законної сили. У зазначених рішеннях надано правову оцінку господарської діяльності підприємствам контрагентам позивача по ланцюгу постачання, а саме: ПАТ «Технологічне і спеціальне обладнання», ТОВ «Промподшипник», ДП з II «Бі Джі Ю - Інвест», ТОВ «Авангард-Інвест», ТОВ «Укрдомнасервіс», ТОВ «Торгівельний дім РТД», ТОВ «Торговий дім «Агро-Спектр», ТОВ «Метал-Ресурс», ТОВ «Технолітбуд», ТОВ «Аграрно-промисловий «Гарант», ТОВ «Феррум Плюс», ТОВ «Метінвест-СМЦ», ТОВ «Торговий дім Агрінол», ТОВ «Регіон Тех Ком», ТОВ «НВФ «Юса-Інтерстройсервіс», фізична, технічна та технологічна можливості підприємства позивача Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» до вчинення дій, що становлять зміст господарських операцій за договорами у січні, лютому та березні 2011 року знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

Таким чином, зважаючи на викладені факти позивач правомірно сформував податковий кредит за операціями з контрагентами ТОВ «Промислова Інвестиційна Компанія «Енерго-Інвест», ТОВ «Метінвест-СМЦ», ПП «Апрель», ТОВ «Мінерал Груп», ТОВ «ТД Реагент», ТОВ «Вуглеелектромаш» та заявив його до бюджетного відшкодування.

З огляду на вищевикладене, відповідачем було неповно встановлено порушення позивачем у акті перевірки встановлено порушення абз. «а» п.п.200.4 ст. 200 ПК України, прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.07.2011 року за №0000598812, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2011 року на суму 4397072,00 грн. та зобов'язано сплатити штрафні (фінансові) санкції за встановлене порушення у розмірі 1 гривня.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Розглядаючи спір по суті, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27.07.2011 року за №0000598812 підлягає скасування та прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення і без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Частиною 2 ст. 162 КАС України встановлено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Частиною 2 ст. 162 КАС України встановлено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську № 0000598812 від 27.07.2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на суму 4397072 гривень, та застосування штрафних санкцій у розмірі 1 гривня.

Керуючись статтями 14, 70, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, за участю прокурора про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 27.07.2011 року за №0000598812 задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську № 0000598812 від 27.07.2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на суму 4397072 гривень, та застосування штрафних санкцій у розмірі 1 гривня.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 гривень 12 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 24 травня 2013 року

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили СуддяВ.В Ільков 24.05.2013р. В.В. Ільков