Рішення № 31433305, 23.05.2013, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №0707/4656/2012

№ 2/303/1589/13

Рядок стат. звіту - 50

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 травня 2013 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючої судді Гутій О.В., при секретарі Сливка В.В., з участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Кренця О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить поновити його на посаді директора відділення Ужгородського регіонального управління Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» з моменту звільнення, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, зобов'язати відповідача внести запис у трудову книжку про скасування наказу про звільнення та про поновлення на роботі.

Позов мотивує тим, що працював на посаді директора відділення Ужгородського регіонального управління ПАТ «КБ «Надра». 11 квітня 2012 року відповідач отримав написану позивачем 04.04.2012 року заяву про його звільнення за власним бажанням. 23 квітня 2012 року позивач отримав трудову книжку з записом про його звільнення за власним бажанням з 04.02.2012 року, підстава наказ № 146-п від 04.04.2012 року. Своє звільнення позивач вважає незаконним, оскільки заяву про звільнення відповідач отримав 11 квітня 2012 року, а згідно запису в трудові книжці - його було звільнено з 4 лютого 2012 року на підставі наказу від 04.04.2012 року. Крім того, позивач з 3 квітня 2012 року по 20 квітня 2012 року перебував на лікарняному, листок непрацездатності відповідач отримав 23.04.2012 року. Після виходу 23.04.2012 року на роботу він не вимагав розірвання трудової угоди за раніше поданою заявою, але відповідачем не було надано можливості відпрацювати два тижні відповідно до ст. 38 КЗпП України.

В подальшому позивач збільшив позовні вимоги та крім вищевказаного просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі 126 511,44 гривень (згідно ч. 2 ст. 235 КЗпПУ) та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 127 949,07 гривень (згідно ст. 117 КЗпПУ).

В судовому засіданні позивач позов підтримав з наведених вище підстав, просив його задоволити.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав повністю, про що подав письмові заперечення.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ст.ст. 10,11,59,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; кожна з сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а обставини справи, які мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Судом встановлено, що позивача відповідно до наказу № 638-п від 17.12.2010 року з 20 грудня 2010 року прийнято на роботу в.о. директора філії ВАТ КБ «Надра» з строком випробування до 20.03.2011 року (а.с. 73). Оскільки позивач продовжував працювати до часу звільнення та отримував за це заробітну плату вважається, що він витримав випробування.

Як вбачається з листка непрацездатності від 03.04.2012 року позивач хворів з 03.04.2012 року по 20.04.2012 року, до роботи мав приступити 21.04.2012 року, але з урахуванням п'ятиденного робочого тижня - 23.04.2012 року (а.с. 73).

Позивач 04 квітня 2012 року подав на ім'я голови правління банку заяву про звільнення з посади директора відділення Ужгородського регіонального управління банку за власним бажанням із проханням провести розрахунок та надіслати поштою трудову книжку та наказ про звільнення (а.с.4). Оригінал вказаної заяви було отримано роботодавцем 11 квітня 2012 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 5).

Наказом від 04.04.2012 року № 146-п позивача було звільнено з займаної посади директора філії ПАТ «КБ «Надра» 04.04.2012 року за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України (а.с. 74).

Трудову книжку позивач отримав поштою 23 квітня 2012 року, що визнається сторонами.

Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

В той же час, посилання позивача як на підставу позову недотримання відповідачем двотижневого строку після подання заяви про звільнення є безпідставним, оскільки встановлення такого строку є правом роботодавця, а не його обов'язком.

Такий висновок також зроблено Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 03.04.2013 року, яка постановлена за результатами розгляду касаційної скарги на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 09.07.2012 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 05.12.2012 року по даній справі.

Посилання позивача на те, що відповідач не мав права звільняти його 04.04.2012 року, оскільки оригінал відповідної заяви про звільнення отримав тільки 11.04.2012 року не мають значення, оскільки звільнення було проведено в день написання такої заяви, яка відповідно до пояснень представника відповідача та відмітки на заяві була доведена до відома керівництва відповідача електронною поштою.

Той факт, що в трудовій книжці зроблено запис про звільнення «з 04.02.2012 року» може бути підставою про внесення виправлення до неї.

Тому підстави для поновлення позивача відсутні, а тому і нема підстав для стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до ст.235 КЗпП України, оскільки такі наслідки наступають тільки у разі визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі.

Разом з тим, позивачу було нараховано компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 7469,88 гривень, та виплачено її з урахуванням утримань у розмірі 7349,92 гривень 13 квітня 2012 року (а.с. 76, 82).

Також позивачу було проведено нарахування оплати тимчасової втрати непрацездатності за рахунок підприємства в розмірі 901,28 гривень та виплачено її з урахуванням утримань 31 травня 2012 року, також проведено нарахування оплати тимчасової непрацездатності за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в розмірі 4277,88 гривень та виплачено її з урахуванням утримань 13 червня 2012 року (а.с. 83,84).

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноваженим ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, встановлені ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, обов'язок із виплати заборгованості із заробітної плати покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про вказану виплату.

Стаття 117 КЗпП України застосовується у разі несвоєчасної виплати належних працівнику сум незалежно від наявності клопотання працівника про таку виплату.

Згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок) середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням працівника визначається виходячи з виплат за останні два повні календарні місяці роботи, що передували звільненню.

Відповідно до довідки про доходи за період лютий 2012 року - березень 2012 року середній заробіток позивача складав 10 063,31 гривень, середньоденний заробіток 479, 21 гривень (а.с. 75).

Оскільки, відповідач не виплатив позивачу у строки, встановлені ст. 116 КЗпП України, всі належні йому та нараховані суми, то з відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, за 35 робочих днів у період з 23.04.2012 року по 13.06.2012 року (день фактичного розрахунку) середній заробіток, який слід стягнути з відповідача на користь позивача, складає 16 772,35 гривень (479,21 гривень х 35 днів = 16 772,35 гривень).

Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 214,60 гривень.

Керуючись ст.ст. 10,11, 60, 61, 88, 209, 215-218, 338 ЦПК України, ст.ст. 38, 116, 117, 233, 235 КЗпП України, суд,-

Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на користь ОСОБА_1 16 772,35 гривні (шістнадцять тисяч сімсот сімдесят дві гривні тридцять п'ять копійок) середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні без прибуткового податку та інших відрахувань.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на користь держави 229, 40 гривень (двісті двадцять дев'ять гривень сорок копійок) судового збору.

На рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області через цей суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуюча О.В.Гутій