Рішення № 31432617, 20.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-75/17925-2012 20.05.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»доКомунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» простягнення 4463375,24 грн. Судді Васильченко Т.В. (головуючий) Марченко О.В. Капцова Т.П. в присутності представників сторін: від позивача: Лазаренко Ю.Г. довіреність №380 від 28.12.2012;від відповідача:Колісниченко А.О. довіреність б/н від 08.01.2013

Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» 4463375,24 грн. заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення, з яких 4301587,03 грн. - основний борг, 1553, 82 грн. - інфляційні втрати, 26705,73 грн. - 3 % річних та 133528, 66 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №00004А/2-03 від 01.02.2002 позивач у період з 01.06.2012 по 31.10.2012 надав відповідачу послуги з постачання питної води та прийняття каналізаційних стоків, позаяк відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість за надані послуги.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.12.2012 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 17.01.2013.

17.01.2013 позивач через відділ діловодства суду подав пояснення по справі в яких зазначив розмірі обсягів поставленої відповідачу питної води, що була використана останнім в своїй діяльності для надання послуг з холодного та гарячого водопостачання, а також пояснив щодо кодів, по яким ведеться облік наданих послуг з водопостачання та водовідведення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.01.2013 відкладено розгляд справи на 04.02.2013.

22.01.2013 через відділ діловодства суду надійшли додаткові пояснення по справі № 5011-75/17925-2012, в яких позивач зазначив про порядок обліку питної води у відповідності до умов договору на постачання питної води та водовідведення № 00004А/2-03 від 01.02.2002.

04.02.2013 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив, з підстав того, що у нього відсутній обов'язок оплачувати вартість послуг з водопостачання холодної води, яка йде на підігрів, оскільки готовий продукт у вигляді гарячої води він отримує від ПАТ «Київенерго», в собівартість якого включені витрати на холодну воду.

В судовому засіданні 04.02.2013, у відповідності до ч.3 ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 12.02.2013.

12.02.2013 позивач через відділ діловодства суду подав пояснення по справі, в яких зазначив, що кількість води, що подається позивачем та використовується відповідачем визначається за показаннями водолічильників і відповідач не звільнений від обов'язку оплатити вартість питної води, що ним фактично використана.

В судовому засіданні 12.02.2013, в зв'язку зі складністю справи суд дійшов висновку про призначення колегіального розгляду вказаної справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 12.02.2013 призначено колегіальний розгляд справи № 5011-75/17925-2012 у наступному складі суду: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Марченко О.В., Ониськів О.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.02.2013 на підставі ст. ст. 65, 86 ГПК України справу № 5011-75/17925-2012 прийнято до провадження колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Марченко О.В., Ониськів О.М. та призначено розгляд справи на 11.03.2013.

В судовому засіданні 11.03.2013, у відповідності до ч.3 ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 04.04.2013.

04.04.2013 суддя Ониськів О.М. звернулась до Голови господарського суду міста Києва із заявою про вивід її зі складу колегії суддів, яка розглядає справу № 5011-75/17925-2012, у зв'язку із великою завантаженістю.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 04.04.2013 призначено колегіальний розгляд справи № 5011-75/17925-2012 у наступному складі суду: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Марченко О.В., Капцова Т.П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.04.2013 на підставі ст. ст. 65, 86 ГПК України справу № 5011-75/17925-2012 прийнято до провадження колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Марченко О.В., Капцова Т.П.

В судовому засіданні 04.04.2013, у відповідності до ч.3 ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 20.05.2013.

12.04.2013 через відділ діловодства суду надійшло клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи «Дислокацію теплових пунктів, які перебувають на балансі УТРМ-8" («Київенерго»), від яких здійснюється теплопостачання до будинків в Деснянському районі міста Києва.

В судовому засіданні 20.05.2013 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив в повному обсязі.

В судовому засіданні 20.05.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

01.02.2002 між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», правонаступником якого є позивач, (постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» (абонент) було укладено договір № 00004А/2-03 про послуги водопостачання та водовідведення (надалі - договір), згідно умов п 1.1 якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розраховуватись за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65.

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 договору постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 «Вода питна», приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин, а абонент, в свою чергу, сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього договору.

Кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним об'ємом водоспоживання (або визначеним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал (п. 3.1 договору). Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначаються за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності із Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України (п. 3.3 договору).

Абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи (п. 3.5 договору).

Зокрема, за умовами п. 3.7 договору, постачальник щомісячно виставляє платіжну вимогу за надані послуги згідно цього договору. Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата може проводитись шляхом передачі векселя та іншими способами, не забороненими чинними нормативними актами.

Позивач вказує, що за період з 01.06.2012 по 31.10.2012 у відповідача виникла заборгованість за надані згідно договору послуги з водопостачання та водовідведення, яка станом на 31.10.2012 становить 4301587,03 грн.

Отже, спір виник у даній справі у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором по оплаті наданих послуг з водопостачання та водовідведення.

Укладений між сторонами договір є договором надання послуг водопостачання та водовідведення, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. Глави 63 Цивільного кодексу України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства (ч. 1 ст. 16 вказаного Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Позивач вказує, що у період з 01.06.2012 по 31.10.2012 надав відповідачу послуги з постачання питної води та водовідведення на загальну суму 21195726,12 грн., позаяк відповідач оплатив такі послуги лише у розмірі 16894139,09 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 4301587,03 грн.

При цьому, із доданого до позовної заяви розгорнутого розрахунку позовних вимог вбачається, що до вартості таких послуг позивачем було включено вартість питної води, яка пішла на підігрів, а з пояснень представника відповідача та наданих облікових документів вбачається, що така вода надходила на теплові пункти (бойлери), які знаходяться на балансі АЕК "Київенерго".

Згідно з п.3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008р., суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Тобто, вартість спожитої води, яка іде на підігрів має оплачуватися балансоутримувачем відповідного теплового пункту.

Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Вищого господарського суду України від 20.02.2013 у справі №5011-22/11786-2012, від 06.02.2013 у справі №5011-54/11382-2012, від 16.01.2013 у справі №24/42-48/226-2012, від 13.03.2013 у справі №5011-22/11699-2012, від 14.02.2013 у справі від 5011-72/11620-2012 та інших.

Втім, як встановлено судом під час розгляду справи та не спростовано позивачем, відповідач не має на балансі або у відданні теплових пунктів (бойлерів) та не є виробником гарячої води. Долучені до матеріалів справи документи свідчать про те, що теплові пункти (бойлери), на які надходила від позивача питна вода, знаходяться на балансі АЕК "Київенерго".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія -це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Статтею 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до п. п. 2, 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, централізоване постачання гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання. Послуги повинні відповідати з централізованого постачання гарячої води - вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору.

З наведених норм вбачається, що чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватись підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду.

Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води.

Відповідно до п.3.13 Правил №190 суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти перебувають на балансі, здійснюють розрахунки з виробником за весь обсяг питної води, яка використана на потреби гарячого водопостачання, лише на основі укладених договорів.

Однак, позивач доказів наявності на балансі відповідача теплових пунктів суду не надав, як і не надав доказів укладання між сторонами у справі відповідних договорів на придбання холодної води, що використовується для приготування гарячої води, а укладений договір № 00004А/2-03 від 01.02.2002 на підставі якого заявлені позовні вимоги не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води.

Відтак, правові підстави для покладення на відповідача обов'язку по оплаті вартості спожитої води, що була поставлена для підігріву на теплові пункти, які перебувають на балансі ПАТ "Київенерго", розмір якої згідно доданого до позовної заяви розгорнутого розрахунку позовних вимог становить 5892464,47 грн (1290650,95 грн. за червень 2012 року, 1167465,40 грн. за липень 2012 року, 927453,27 грн. за серпень 2012 року, 1190076,38 грн. за вересень 2012 року та 1316818,47 грн. за жовтень 2012 року), відсутні.

Отже, розмір наданих позивачем за договором у період з 01.06.2012 по 31.10.2012 послуг з постачання питної води та водовідведення, обов'язок по оплаті яких покладається на відповідача, становить 15303261,65 грн.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами здійснення відповідачем часткової оплати таких послуг на загальну суму 13127544,61 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача по оплаті наданих позивачем за договором у період з 01.06.2012 по 31.10.2012 послуг з постачання питної води та водовідведення становить 2175717,04 грн., строк оплати яких згідно положень ст. 903 Цивільного кодексу України, ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", п. 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. №190, та розділу 3 договору на момент звернення з позовом до суду настав.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відтак, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 2175717,04 грн. заборгованості за надані згідно договору послуги, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2175717,04 грн. основного боргу, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині заявленої до стягнення заборгованості в сумі 2125869,99 грн. необхідно відмовити, оскільки судом встановлено відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку по їх оплаті.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 133528,66 грн., інфляційних втрат у розмірі 1553,82 грн. та 3% річних у розмірі 26705,73 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), а відтак є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки (пені).

Відповідно до п. 4.2 договору за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, за перерахунком суду, здійсненим з урахуванням встановленого розміру заборгованості відповідача та наданого позивачем розрахунку, розмір пені, інфляційних втрат та 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання, становлять 73384,43 грн., 632,80 грн. та 14676,89 грн. відповідно (нараховані за прострочення по оплаті заборгованості за надані позивачем послуги у червні 2012 року протягом 136 днів, у липні 2012 року - 107 днів, у серпні 2012 року - 77 днів, у вересні 2012 року - 49 днів, у жовтні 2012 року - 17 днів).

В іншій частині заявлених до стягнення пені у розмірі 60144,23 грн., інфляційних втрат у розмірі 921,02 грн. та 3% річних у розмірі 12028,84 грн. необхідно відмовити, оскільки вони нараховані безпідставно за прострочення оплати вартості послуг, обов'язок по оплаті яких у відповідача відсутній.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» на користь ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованості у розмірі 2175717,04 грн., пені у розмірі 73384,43 грн., інфляційних втрат у розмірі 632,80 грн. та 3% річних у розмірі 14676,89 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з вищевикладених підстав.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач під час розгляду справи не надав належних доказів наявності у відповідача обов'язку з оплати води, яка йде на підігрів, а відповідач, в свою чергу, не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували позовні вимоги в частині, яка визнана судом обґрунтованою.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 43, 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15; ідентифікаційний код 31776030) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а; ідентифікаційний код 03327664) 2175717 (два мільйони сто сімдесят п'ять тисяч сімсот сімнадцять) грн. 04 коп. основного боргу, 73384 (сімдесят три тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 43 коп. пені, 632 (шістсот тридцять дві) грн. 80 коп., інфляційних втрат, 14676 (чотирнадцять тисяч шістсот сімдесят шість) грн. 89 коп. 3% річних та 32662 (тридцять дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 01 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.05.2013.

Головуючий суддя: Т.В.Васильченко

Судді: О.В. Марченко

Т.П.Капцова