Постанова № 31432248, 21.05.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 р. Справа № 804/5497/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юркова Е.О.

при секретарі - Сап'яні С.А.

за участю: представники позивача - Корнев Є.О., Ткаченко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «КРИВОРІЖЖИТЛОБУД» до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «КРИВОРІЖЖИТЛОБУД» до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби з вимогами:

- визнати протиправними дії щодо підстав призначення та проведення Криворізькою центральною МДПІ документальної невиїзної позапланової перевірки ПАТ «КРИВОРІЖЖИТЛОБУД» за результатами якої складено Акт перевірки від 20.03.13 № 918/220/01239246 та винесене податкове повідомлення-рішення № 0000621502 від 03.04.13;

- визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000621502 від 03.04.13 видане Криворізькою центральною МДПІ, про стягнення з ПАТ «КРИВОРІЖЖИТЛОБУД» грошових коштів в сумі 346 208,00 грн., з них: 276 966,00 грн. - за основним платежем (податок на прибуток). 69 242,00 грн. - штрафна санкція.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що внаслідок недотримання співробітниками Криворізької центральної МДПІ вимог Податкового кодексу України при проведенні позапланової перевірки ПАТ «КРИВОРІЖЖИТЛОБУД», (відсутні законні підстави для проведення позапланової документальної перевірки, передбачені ст.78 ПК України) було складено акт перевірки від 20.03.2013р. № 918/220/01239246 та прийнято протиправне податкове повідомлення-рішення № 0000621502 від 03.04.2013р., які містять необґрунтовані висновки щодо порушення ПАТ «КРИВОРІЖЖИТЛОБУД» Податкового кодексу України.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримали у повному обсязі та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення якого був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи. В судове засідання призначене на 07.05.2013р. від представника відповідача до канцелярії суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі в обґрунтування якого зазначено, що Криворізька центральна МДПІ заперечує проти позовних вимог у повному обсязі, однак, в зв'язку з відсутністю фінансування та у зв'язку з тим, що податковим органом по справі № 804/5496/13-а за позовом ПАТ «КРИВОРІЖЖИТЛОБУД» до Криворізької центральної МДПІ про скасування податкового повідомлення - рішення, яка перебуває в провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду та призначена до розгляду 17.05.2013р. буде заявлено клопотання про об'єднання судових справ, просить суд зупинити провадження по справі №804/5497/13-а до вирішення клопотання по справі № 804/5496/13-а.

Судом було відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання у зв'язку з тим, що станом на 21.05.2013р. відповідачем не надано до суду відповідного рішення по справі № 804/5496/13-а.

Вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявності підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що відповідно до матеріалів акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 20.03.2013р. за № 918/220/01239246 - ТОВ «КРИВОРІЖЖИТЛОБУД» зареєстровано Виконкомом Криворізької міської ради №12271200000002117 від 08.08.1995р. Код суб'єкта господарювання ЄДРПОУ 01239246. Податкова адреса суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 50086, м. Кривий Ріг, Довгинцьівський р-н, вул. Бородича, б.21/Б. ТОВ «КРИВОРІЖЖИТЛОБУД» взято на податковий облік в Центральній МДПІ у м.Кривому Розі

№19872 від 28.08.1995р., станом на дату складання акту перебуває на обліку в Криворізькій центральній МДПІ Дніпропетровської області ДПС. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 16.05.2011р. № 100335836, видане Центральною МДПІ у м.Кривому Розі. Індивідуальний податковий номер платника ПДВ № 12392404826.

Суд вважає протиправними дії відповідача щодо призначення і проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «КРИВОРІЖЖИТЛОБУД», за наслідками якої було складено від 20.03.2013р. за № 918/220/01239246, з наступних підстав.

Як зазначено в акті перевірки від 20.03.2013р. за № 918/220/01239246, перевірка ПАТ «КРИВОРІЖЖИТЛОБУД» була проведена на підставі наказу від 26.02.2013р. № 246, виданого Криворізькою центральною МДПІ Дніпропетровської області ДПС, на виконання вимог абз.1, 3, 5 п.п.75.1.2 п.75.1, п.п.78.1.1, 78.1.11 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкової кодексу України з урахуванням матеріалів отриманих від ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська акт № 7204/224/3269/32694389 від 21.12.2012р. та від 28.12.2012р. за №7250/224/34656476.

Так, згідно ст.13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Право на проведення перевірок органів ДПС визначено п.1 ч.1 ст.11 Закону України № 509-ХІІ. Згідно цієї норми органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Згідно п.п.75.1.2. п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до вимог п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до п.79.2. ст.79 ПК документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З аналізу вказаних норм вбачається, що документальна позапланова невиїзна перевірка може бути проведена лише за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Згідно п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкової кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Проте, відповідачем ні до матеріалів перевірки ні до суду не надано підтвердження того, що Криворізькою центральною МДПІ було отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки ПАТ «КРИВОРІЖЖИТЛОБУД», або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними стосовно такої перевірки.

Відповідно до п.86.9 ст.86 Податкової кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінального процесуального законодавства або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінальним процесуальним законодавством або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем при винесені оскаржуваного податкового повідомлення-рішення також було порушено і норми п.86.9 ст.86 Податкової кодексу України, згідно якої податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінального процесуального законодавства не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Крім того, в ході розгляду справи відповідачем до суду не було надано жодного доказу направлення або вручення ПАТ «КРИВОРІЖЖИТЛОБУД» копії наказу про призначення перевірки та повідомлення його про дату та місце її проведення.

Також суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0000621502 від 03.04.2013р. видане Криворізькою центральною МДПІ, про стягнення з ПАТ «КРИВОРІЖЖИТЛОБУД» грошових коштів в сумі 346 208,00 грн., з них: 276 966,00 грн. - за основним платежем (податок на прибуток). 69 242,00 грн. - штрафна санкція є необгрунтованим з огляду на наступне.

Перевіркою ПАТ «КРИВОРІЖЖИТЛОБУД» встановлено порушення:

- на порушення п.138.1 п.138 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), підприємством завищено валові витрати на суму 1 318 887 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 276 966 грн., в т.ч.: 3 квартал 2012 року - 276 966 грн.;

- на порушення п.198.3, п.198.4 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (із змінами та доповненнями), підприємством завищено податковий кредит з ПДВ на суму 263 777 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість загальну суму 263 777 грн., у т.ч.: липень 2012 року - 42 728 грн.; серпень 2012 року - 221 049 грн.

За результатами перевірки складено акт від 20.03.2013р. № 918/220/01239246 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки публічного акціонерного товариства «КРИВОРІЖЖИТЛОБУД» (код ЄДРПОУ 01239246) з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ПП «Транс-Атлантік Сервіс» (код ЄДРПОУ 32694389) та ТОВ «Лігран» (код ЄДРПОУ 34656476) за період з 01.07.12 по 30.08.12» (далі за текстом - Акт перевірки).

За результатами перевірки 03 квітня 2013 року відповідачем видано податкове повідомлення - рішення № 0000621502, відповідно до якого з ПАТ «КРИВОРІЖЖИТЛОБУД» підлягає стягненню сума 346 208,00 грн., з них: 276 966,00 грн. - за основним платежем (податок на прибуток), 69 242,00 грн. - штрафна санкція.

Згідно зі ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Отже, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Проаналізувавши правову позицію Криворізької центральної МДПІ (в обґрунтування складеного податкового повідомлення-рішення від 03.04.2013 року за № 0000621502, відповідно до якого з ПАТ «КРИВОРІЖЖИТЛОБУД» підлягає стягненню сума 346 208,00 грн., з них: 276 966,00 грн. - за основним платежем (податок на прибуток), 69 242,00 грн. - штрафна санкція, яка викладена у акті перевірки від 20.03.2013р. за 918/220/01239246) вбачається, що такі висновки зроблені у зв'язку із не підтвердженням факту реальності здійснення господарських відносин ПАТ «КРИВОРІЖЖИТЛОБУД» з ТОВ «Лігран» за період за липень 2012 року та з ПП «Транс-Атлантік Сервіс» за серпень 2012 року.

Судом встановлено, що відповідно до матеріалів акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 20.03.2013р. № 918/220/01239246, між ПАТ «КРИВОРІЖЖИТЛОБУД» та ТОВ «Лігран», укладено договір поставки від 25.07.2012р. №37, відповідно до якого ПАТ «Криворіжжитлобуд» (Покупець), в особі в.о. генерального директора Баліцького Д.В. з однієї сторони та ТОВ «Лігран» (Постачальник) в особі директора Стремовского Д. О., з другої сторони уклали договір поставки товару відповідно до специфікації №1 (бікроеласт, праймер бітумний, дубльований поліетелен, утеплювач техноруф, техноплекс та інше).

Як було встановлено у судовому засіданні, що на протязі 2012 року позивач мав господарські взаємовідносини з контрагентами, а саме з ТОВ «Лігран» з приводу будівельних робіт.

Також, позивач мав господарські відносини з ПП «Транс-Атлантік Сервіс» з приводу будівельних робіт.

Так, між ПАТ «КРИВОРІЖЖИТЛОБУД» та ПП «Транс Атлантік Сервіс» укладено договір купівлі-продажу від 31.07.2012р. №80/12, відповідно до якого ПАТ «Криворіжжитлобуд» (Покупець), в особі в.о. генерального директора Баліцького Д.В. з однієї сторони та ТОВ «Транс - Атлантік Сервіс» (Продавець), в особі директора Костенко Ю. А. з другої сторони уклали договір поставки товару відповідно до специфікації №1 (вертикальний монтажний профіль, вітробарєр, горизонтальний монтажний профіль, дюбель розпорний, консоль, метал з покриттям, плита фасадна, саморізи по металу, утеплювач та інше).

Реальність виконання вказаних договорів підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами, а саме: видатковими накладними, податковими накладними, звітами про витрату основних матеріалів при будівництві в порівняннями з виробничими нормами, матеріальними звітами та вимогами.

Недотримуючись вимог Податкового кодексу України при організації та проведенні позапланової невиїзної перевірки ПАТ «КРИВОРІЖЖИТЛОБУД», фахівці Криворізької центральної МДПІ при складанні акту перевірки зробили і неправомірні та необгрунтовані висновки про порушення підприємством п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України. В обґрунтування зазначених порушень відповідач у акті перевірки зазначає, що перевірені договори укладені ПАТ «КРИВОРІЖЖИТЛОБУД» не відповідають вимогам Цивільного та Господарського кодексів України, документи, які б підтверджували транспортування товару до перевірки не надано, згідно актів перевірок ПП «Транс-Атлантік Сервіс» та ТОВ «Лігран», зазначені підприємства на момент складання актів (грудень 2012 року) визнані банкрутами, не знаходиться за юридичними адресами та за цих підстав не можливо надання ними первинних документів.

Зазначені порушення на думку ДПІ призвели до заниження ПАТ «КРИВОРІЖЖИТЛОБУД» податку на прибуток у 3 кварталі 2012 року на суму 276 966 грн.

Але слід зазначити, що, відповідно до ст.204 Цивільного Кодексу України «Презумпція правомірності правочину» правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в України» та ст. 41 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби, є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також, стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого, покладається на органи державної податкової служби. З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень, не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нереальність правочинів, укладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності. Жодним законом України на органи податкової служби не покладається повноважень щодо здійснення контролю за додержанням цивільно-правового законодавства України.

Тому, будь-які висновки контролюючих податкових органів щодо порушень цивільно-правових норм платниками податків, є такими, що здійснюються поза межами повноважень та порушують ст.ст. 6, 19 Конституції України, ст.ст. 20, 21 Податкового кодексу України.

Згідно із п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Щодо ненадання до перевірки товарно-транспортних документів - то зазначений факт не може свідчити на фіктивність операції або на порушення податкового законодавства. Правилами ведення бухгалтерського податкового обліку не передбачено обов'язкове складання товарно-транспортних документів для підтвердження витрат. Більш того, як було встановлено перевіркою, ПАТ «КРИВОРІЖЖИТЛОБУД» не понесло витрат на транспортування придбаного товару. Таким чином, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити про дотримання або порушення лише правил перевозок автомобільним транспортом, які жодним чином не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування платником податку витрат підприємства допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а також використання отриманих за договором поставки товарів у власній господарській діяльності. Криворізькою центральною МДПІ не надано суду доказів того, що ПАТ «КРИВОРІЖЖИТЛОБУД» не було використано у власній господарській діяльності отримані товари, поставка таких товарів до позивача підтверджена всіма необхідними первинними документами.

Відповідно до ст.ст. 46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе само стійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповід альність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, норми Податкового кодексу України в якості підстави для не включення до складу валових витрат передбачають тільки випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, передбачених законодавством.

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що укладені з контрагентами правочини мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином (фіктивний правочин). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.12.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини. спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами превірки, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обгрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Також в силу ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Як на підставу не підтвердженням факту реальності здійснення господарських взаємовідносин постачальниками товару/послуг ПАТ «КРИВОРІЖЖИТЛОБУД» з ТОВ «Лігран» за період за липень 2012 року та з ПП «Транс-Атлантік Сервіс» за серпень 2012 року, відповідач посилається на акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська за №7204/224/32694389 від 21.12.2012р. документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Транс-Атлантік Сервіс» (код ЄДРПОУ 32694389) з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту, для вжиття заходів згідно чинного законодавства та врахування в роботі, та на акт ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська за №7250/224/34656476 від 28.12.2012 року документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лігран» (код за ЄДРПОУ 34656476) з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту для вжиття заходів згідно чинного законодавства та врахування в роботі.

Проте, такі посилання судом не приймаються до уваги зважаючи на наступне.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що чинним податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акта перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Водночас податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про безтоварний або фіктивний характер здійснених операцій.

Отже, такі посилання відповідача судом не приймаються до уваги, оскільки позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочинів позивача з контрагентами.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім зазначених в акті перевірки висновків Криворізька центральна МДПІ Дніпропетровської області жодним чином не обґрунтовує нікчемність вищеназваного правочину.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Щодо визнання підприємств-постачальників ПАТ «КРИВОРІЖЖИТЛОБУД» банкрутами та незнаходження їх за юридичними адресами, то слід зазначити, що на момент проведення господарських операцій, позивачем з контрагентами, останні перебували в Єдиному реєстрі, та були платником податку на додану вартість та податку на прибуток, що не було досліджено ДПІ, але підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Серія АБ № 738133) станом на 08.05.2013р. на ПП «Транс-Аталантіка Сервіс», витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Серія АБ № 738130) станом на 08.05.2013р. на ТОВ «Лігран», які надані представником позивача у судовому засіданні та долучені до матеріалів справи.

Тобто, на момент здійснення господарських правовідносин контрагенти були зареєстровані у встановленому законом порядку.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагентів позивача на момент укладення чи виконання договорів чи відсутності у них статусу платника ПДВ.

Враховуючи наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, в діях позивача відсутнє порушення ст.138 Податкового кодексу України.

Згідно із п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно із п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати ПДВ та підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Суми за вказаним правочином включено позивачем до податкового кредиту в тих звітних періодах, в яких отримано податкові накладні.

Судом встановлено, що позивач має належним чином оформлені податкові накладні, які повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України, та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Також необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В судовому засіданні був повністю доведений представниками позивача факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Відповідно до ч. 1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій з отримання позивачем товару, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Також, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Таким чином, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, адже загальним принципом юридичної відповідальності є вина особи в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

Тому, суд приходить до висновку, що дії Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекцієї Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо підстав призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Публічного акціонерного товариства «КРИВОРІЖЖИТЛОБУД» за результатами якої складено акт перевірки від 20.03.2013р. № 918/220/01239246 та винесене податкове повідомлення-рішення № 0000621502 від 03.04.2013р. слід визнати протиправними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 03.04.2013 року за № 0000621502, прийняте не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, яке має значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо.

У зв'язку з вищезазначеним позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «КРИВОРІЖЖИТЛОБУД» до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправними дії щодо підстав призначення та проведення Криворізькою центральною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби документальної позапланової невиїзної перевірки Публічного акціонерного товариства «КРИВОРІЖЖИТЛОБУД» за результатами якої складено Акт перевірки від 20.03.2013р. № 918/220/01239246 та винесене податкове повідомлення-рішення № 0000621502 від 03.04.2013р.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000621502 від 03.04.2013р. видане Криворізькою центральною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби, про стягнення з Публічного акціонерного товариства «КРИВОРІЖЖИТЛОБУД» грошових коштів в сумі 346208,00 грн., з них: 276 966,00 грн. - за основним платежем (податок на прибуток), 69242,00 грн. - штрафна санкція.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови викладений у строк передбачений ч. 3 ст. 160 КАС України.

Суддя Е.О. Юрков