Рішення № 31432089, 15.05.2013, Голосіївський районний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

(заочне рішення)

Справа № 2601/20214/12

Провадження № 2/752/660/13

15.05.2013 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Фролова М.О., при секретарі Чупак А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Україна» треті особи - Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»; Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, про визнання права власності на житлове приміщення, -

встановив:

В жовтні 2012 року ОСОБА_1 звернувся в Голосіївський районний суд міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Україна», третя особа КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про визнання права власності на житлове приміщення, та при цьому пояснив наступне.

10 червня 2003 року ОСОБА_1 та ЗАТ НВО «Україна» уклали договір інвестування №11 про інвестування будівництва однокімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею28,2 кв.м. із розрахунку 2150 грн. за 1 кв.м. загальною ціною з урахуванням оздоблення згідно додатку №1 до Договору в розмірі 49 536,00 грн.

Відповідно до Умов укладеного договору відповідач зобов'язувався своїми силами і засобами з урахуванням коштів позивача, якісно і своєчасно реконструювати і передати позивачеві обумовлене житло у власність у четвертому кварталі 2003 року, а позивач в свою чергу зобов'язувався забезпечити фінансування об'єкта інвестування та прийняти у свою власність на умовах договору.

22 липня позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача кошти у розмірі 49 536,00 грн - повний розрахунок за квартиру АДРЕСА_1, загальною площею28,2 кв.м. із розрахунку 2150 грн. за 1 кв.м. загальною ціною з урахуванням оздоблення згідно додатку №1 до Договору.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим що відповідач порушив умови договору інвестування №11 від 10.06.2003 року та не виконав свої зобов'язання, правовстановлюючі документи на квартиру не видав, що позбавило можливості позивача оформити свідоцтво про право власності. В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати за ОСОБА_1 право власності квартиру АДРЕСА_1.

В судовому засіданні Представники позивача позов підтримали та просили задовольнити його в повному обсязі, посилаючись при цьому на обставини викладені в позовній заяві та додатки додані до неї.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Третя особа - КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна явку свого представника в судове засідання не забезпечело, проте надіслали письмові заперечення в яких просили відмовити в задоволені позову з підстав викладених в письмових запереченнях.

Третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, явку свого представника в судове засідання забезпечила, який у судовому засіданні залишив позовні вимоги на розсуд суду.

Відповідно до ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. З урахуванням заяви позивача про винесення заочного рішення по справі, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Вислухавши пояснення сторін, що з'явились в судове засідання, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов до висновків про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог Позивача в повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 10 червня 2003 року ОСОБА_1 та ЗАТ НВО «Україна» уклали договір інвестування №11 про інвестування будівництва однокімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею28,2 кв.м. із розрахунку 2150 грн. за 1 кв.м. загальною ціною з урахуванням оздоблення згідно додатку №1 до Договору в розмірі 49 536,00 грн. Відповідно до Умов укладеного договору відповідач зобов'язувався своїми силами і засобами з урахуванням коштів позивача, якісно і своєчасно реконструювати і передати позивачеві обумовлене житло у власність у четвертому кварталі 2003 року, а позивач в свою чергу зобов'язувався забезпечити фінансування об'єкта інвестування та прийняти у свою власність на умовах договору. 22 липня позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача кошти у розмірі 49 536,00 грн - повний розрахунок за квартиру АДРЕСА_1, загальною площею28,2 кв.м. із розрахунку 2150 грн. за 1 кв.м. загальною ціною з урахуванням оздоблення згідно додатку №1 до Договору.

Як вбачається з заперечень КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна згідно даних реєстрових книг Бюро, на час розгляду справи, реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 - відсутня. Більше того, згідно примітки матеріалів інвентаризаційної справи Бюро, зазначено - дозвіл на реконструкцію в БТІ не поданий.

Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів встановлює Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. N 461.

Відповідно до цього Порядку у разі прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорії складності, побудованих без наявності дозволу на виконання будівельних робіт до 31 грудня 2009 р., особливості реєстрації декларації та її форма визначаються Мінрегіоном.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства від 24.06.2011 року за № 91 затверджено Порядок прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж.

Цей Порядок встановлює процедуру та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності (далі - об'єкти), збудованих до 31.12.2009 без дозволу на виконання будівельних робіт, заяви про прийняття в експлуатацію яких подано до 31.12.2012, а також механізм проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж.

Прийняття в експлуатацію об'єктів здійснюється безоплатно Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами (далі - Інспекції) за результатами технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж та за наявності документа, що посвідчує право власності чи

користування земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, шляхом реєстрації поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація), яка складається за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.

Замовник або його уповноважена особа подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до Інспекції за місцезнаходженням об'єкта заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта за формою, наведеною у додатку 3 до цього порядку, до якої додаються:

-два примірники заповненої декларації;

-звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта з висновком про їх відповідність вимогам надійності і безпечної експлуатації;

-засвідчені в установленому порядку копії:

-документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщено об'єкт;

-технічного паспорта, виданого бюро технічної інвентаризації.

Заява про прийняття в експлуатацію об'єкта підписується також співвласниками земельної ділянки та зазначеного об'єкта (у разі їх наявності).

Інспекція розглядає документи, зазначені вище та приймає протягом тридцяти днів з дати їх подання рішення про реєстрацію декларації або її повернення.

Датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Зареєстрована декларація є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об'єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

При наявності правовстановлюючих документів щодо об'єкта, який вводиться в експлуатацію, зареєстрована декларація є також підставою для внесення змін до технічного паспорта об'єкта, виготовленого бюро технічної івентаризації.

Таким чином, вказаний Порядок встановлює процедуру та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом індивідуальних (садибних) житлових будинків збудованихз без відповідного дозволу.

Між тим, як встановлено судом, Позивач не надав жодних доказів що свідчили б про те, що документи зазначені в наведеному вище Порядку він подавав, об`єкт на якій він просить визнати право власності до експлуатації не прийнятий.

За таких умов, оформлення права власності за загальним, установленим порядком з видачею правовстановлюючого документу (свідоцтва про право власності) на ім'я власника є неможливим.

Визнання права власності, в даному випадку, можливе лише в судовому (спеціальному) порядку.

За статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна) Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації . Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Сам факт створення нерухомого майна за відсутності передбачених законом умов, необхідних для встановлення права власності на нього, не може бути підставою для визнання такого права.

Крім того, варто зазначити, що оформлення права власності з видачею правовстановлюючих документів проводиться лише на об'єкти, які введені в експлуатацію.

Відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції від 07.02.2002 р. № 7/5, яким керується Бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна при реєстрації права власності на нерухоме майно, забороняє реєструвати право власності на об'єкти незавершеного будівництва.

Відповідно до п.1.6. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п.1.7. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно державна реєстрація прав проводиться реєстратором БТІ за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, реєстратор якого проводить державну реєстрацію прав на цей об'єкт.

Згідно п.1.2. Інструкції Про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна Інструкція визначає порядок та методику проведення технічної інвентаризації збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель та споруд з метою: визначення їх фактичної площі та об'єму (щодо проектних); обстеження та оцінки технічного стану наявних об'єктів; установлення вартості об'єктів.

Згідно п.1.4. та 1.5. Інструкції Про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна технічна інвентаризація об'єктів нерухомого майна проводиться суб'єктами господарювання, у складі яких працюють один або більше виконавців робіт з технічної інвентаризації, які пройшли професійну атестацію у Мінрегіоні України.

На підставі матеріалів технічної інвентаризації складаються інвентаризаційні справи та технічні паспорти.

1.5. Інвентаризаційна справа формується і ведеться на кожен об'єкт нерухомого майна на весь час його існування та зберігається в органі державної реєстрації прав за місцезнаходженням такого об'єкта.

Як встановлено судом, та що зокрема вбачається з матеріалів справи у позивача відсутні матеріали технічної інвентаризації на оспорюваний об'єкт нерухомого майна.

Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до п.3.5. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно Реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо не проведено технічну інвентаризацію об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або вона проведена не тим БТІ, що здійснює свою діяльність на території, у межах якої розташований такий об'єкт;

Відповідно до ст.4 Цивільного процесуального кодексу України, суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Згідно ст.392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином норма наведеної статті ЦК України передбачає речево-правовий спосіб захисту абсолютного цивільного права права власності, який підлягає застосуванню у разі, коли сторони спору не перебувають між собою у зобов'язальних відносинах з приводу спірного майна, і при цьому має місце реальне оспорювання такого права відповідачем, внаслідок чого власник майна не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з існуванням сумнівів або претензій щодо спірного майна з боку третіх осіб.

Разом з тим, цивільно-правові відносини, які виникли між позивачем та відповідачем з приводу спірного об'єкта нерухомого майна, за своєю природою є зобов'язальними, обов'язок відповідача,з не виконанням якого позивач повязує порушення своїх прав, передбачений умовами договору, про що прямо зазначається в позовній заяві, а відтак обрання позивачем речемо-правового способу захисту права є помилковим.

Позивач а ні в позовній заяві, а ні під час розгляду справи судом, не надав чіткого обґрунтування своїх вимог, не конкретизував які його права і ким порушуються. Відповідач не претендує та не оспорює права власності Позивача, спір відносно вказаного майна відсутній.

Право власності на спірний об'єкт ніхто не порушує, воно ніким не оспорюється, але у позивача відсутній правовстановлюючий документ на майно.

Проте, даний факт не свідчить про те, що існує оспорення чи невизнання права власності прав позивача.

Виходячи з обставин наведених вище, оцінюючи докази зібрані під час розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1, а тому вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Україна» треті особи - Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»; Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду міста Києва через Голосіївський районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя