Рішення № 31431694, 28.05.2013, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/1842/13-ц

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Чернов Д. Є.

при секретарі Радзівон С. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ірпінського міського суду при судовому розгляді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю третіх осіб: Ірпінське міське управління юстиції, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 1966 року вона перебувала з ОСОБА_4 у фактичних шлюбних відносинах, а в 1971 році вони зареєстрували шлюб. З початку 1966 року по 1971 рік вони проживали в сараї, який був переобладнаний в житлове приміщення. Дане примі щення залишилось у неї після першого шлюбу. У 1971 році вони разом з ОСОБА_4 розпочали будівництво житлового будинку АДРЕСА_1. Будівництво будинку було завершене в 1976 році. Згідно рішень виконавчого комітету Ірпінської міської ради № 279/1 від 25.11.2003 року та № 150/1 від 15.06.2004 року даний будинок було прийнято в експлуатацію і 30 червня 2004 року нею було отримано свідоцтво про право власності на даний будинок. Після введення в експлуатацію будинку та отримання свідоцтва до неї звернулись ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (далі - відповідачі) з проханням подарувати їм будинок, а вони будуть надавати їй та її чоловікові посильну матеріальну допомогу, утримувати будинок в належному виді, проводити ремонт та інше.

Позивач вказує, що вона не поставивши до відома свого чоловіка та ввівши в оману державного нотаріуса, приховавши від нього факт перебування в шлюбі, надавши нотаріусу паспорт в якому був відсутній штамп про реєстрацію або розірвання шлюбу 03 вересня 2004 року, подарувала житловий будинок відповідачам по справі в рівних долях. Вважає, що відповідачі, ввівши її в оману, використовуючи її безпорадний стан, та скориставшись з її довіри, шляхом обману, змусили оформити договір дарування житлового будинку і позбавили її права власності на житло. Дане жиле приміщення є єдиним житлом у неї та її чоловіка і іншого житла вони не мають.

В зв'язку з вище викладеним, просила визнати недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1.

Позивач, представник позивача в судове засідання з'явилися, позов підтримали в повному обсязі, просили його задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання з'явився, позов визнав, не заперечував проти його задоволення.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, до суду надала заперечення, проти задоволення позову заперечує.

Представник третьої особи Ірпінського міського управління юстиції в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлялися про місце, дату та час розгляду справи, що підтверджується розпискою в матеріалах справи. Причини неявки невідомі, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність їх представника.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про місце, дату та час розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Причини неявки невідомі, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.

Заслухавши пояснення учасників процесу та вивчивши по справі письмові докази, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення із наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 10.12.1971 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 (а.с.11). У 1971 році вони розпочали будівництво спірного будинку за адресою: АДРЕСА_1 та згідно рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради № 150/1 від 15.06.2004 року 30 червня 2004 року позивачем було отримано свідоцтво про право власності на даний будинок (а.с.12). Встановлено, що 03 вересня 2004 року позивач подарувала ОСОБА_2 та ОСОБА_3 житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходяться у АДРЕСА_1, що підтверджується договором дарування житлового будинку від 03.09.2004 року, який зареєстровано в реєстрі № 1-3659 (а.с.10).

Однак, суд відмовляє в задоволенні позову виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно, посилання позивача на те, що вона уклала договір без відома свого чоловіка та приховала даний факт від нотаріуса не є підставою для визнання угоди недійсною. Крім того, спірний будинок не визнаний спільним майном подружжя, що підтверджується ухвалою Верховного суду України від 17.11.2010 року, ухвалою Апеляційного суду Київської області від 03.10.2012 року.

Згідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Таким чином, посилання позивача на те, що відповідачі обіцяли їй та її чоловікові надавати посильну матеріальну допомогу, утримувати будинок в належному виді, проводити ремонт, а після оформлення договору дарування почали відноситися до неї та до її чоловіка зверхньо, не надавали ніякої допомоги, свідчить лише про те, що позивач дійсно мала намір укласти таку угоду, а помилка, що стосується мотивів укладання угоди, не є підставою для визнання угоди недійсною.

Суд критично відноситься до твердження позивача, стосовно того, що відповідачі скориставшись її безпорадним станом та скориставшись з її довіри, шляхом обману змусили її оформити договір дарування житлового будинку, оскільки позивач, діяла свідомо, за власною ініціативою, добровільно відчужила належний їй будинок на користь відповідачів, що підтверджується договором даруванням житлового будинку від 03.09.2004 року (а.с.10). Про намір подарувати будинок на користь відповідачів свідчить також заява позивача від 14.07.2004 року до Ірпінського БТІ, в якій вона просить надати їй інформацію з Реєстру прав власності на нерухоме майно для дарування цілого будинку.

Поряд з цим, суд не бере до уваги посилання позивача що вона є напівосвідченою людиною і не могла знати про правові наслідки даного договору дарування, оскільки в силу п.19 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Наведені обставини стверджуються копією технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду по АДРЕСА_1, копією договору дарування житлового будинку від 03.09.2004 року, копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30.06.2004 року та іншими матеріалами справи.

Таким чином, суд відмовляє в задоволені позову в повному обсязі.

На підставі ст. ст. 229 ч. 1, 230 ч. 1 ЦК України, п. п. 19, 20 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» , керуючись ст. ст. 3, 4, 6-8, 10, 15, 30, 57, 60, 64, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Відмовити в позові повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Д. Є. Чернов