Рішення № 31430899, 27.05.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" травня 2013 р.Справа № 924/521/13

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., розглянувши матеріали справи:

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гофропак" с. Шпичинці Хмельницького району Хмельницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стелла Пак Україна", м. Луцьк Волинської області

про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 30/01/12 від 30.01.2012 року

Представники сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

Суть спору: позивач звернувся з позовом, в якому просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу № 30/01/12 від 30.01.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві зазначає, що 30.01.12р. між ТОВ „Гофропак" та ТОВ „Стелла Пак Україна" укладено договір купівлі-продажу товару №30/01/12, який на думку позивача підлягає визнанню недійсним, оскільки сторонами спірного договору не досягнуто згоди щодо його істотних умов таких як предмет договору, кількість товару, його індивідуальні ознаки, а також ціни договору.

Крім того, позивач стверджує, що спірний договір підписаний особою, яка не мала на момент укладення договору необхідного для його підписання обсягу цивільної дієздатності.

Зазначає, що неприйняття позивачем договору підтверджується також поверненням ним частини товару відповідачу на суму 1 454,55 грн., що оформлена накладною від 07.03.13р. №100/2.

Таким чином, на підставі ст.ст.215, 628 ЦК України, ст.ст.180, 181 ГК України просить визнати вищезазначений договір недійсним.

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву від 29.04.13р. не погоджується із твердженням позивача щодо неукладення спірного договору та заперечує проти визнання його недійсним.

Вказує, що згідно із приписами постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.09р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно тощо). Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним . Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Заперечує також і проти тверджень позивача, що спірний договір підписаний не уповноваженою на те особою, та зазначає, що в позові відсутні будь-які посилання на те, хто підписав договір та чому ця особа є не уповноваженою на підписання таких договорів. Звертає увагу суду на подальше схвалення позивачем спірного договору шляхом оплати частини поставленого відповідачем товару.

Позивач правом участі представника в судовму засіданні не скористався.

Відповідач, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення від 07.05.13р. та 15.05.13р., своїм правом щодо участі в судовому засіданні відповідно до ст.22 ГПК України не скористався, повноважного представника в судове засідання не направив, тому справа розглядається в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Розглядом наявних матеріалів справи встановлено.

Згідно інформації, що міститься в ЄДР (пошук в ЄДР від 13.05.13р.), Товариство з обмеженою відповідальністю "Гофропак" (код ЄДРПОУ 31472114) - зареєстроване як юридична особа та зареєстроване в ЄДРПОУ (код 31472114) за адресою: Хмельницька область Хмельницький р-н, с. Шпичинці вул. Чапаєва, 23.

Згідно інформації, що міститься в ЄДР (пошук в ЄДР від 13.05.13р.) Товариство з обмеженою відповідальністю „Стелла Пак Україна" - зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа та внесене до ЄДРПОУ.

30.01.12р. між ТОВ „Стелла Пак Україна" (Продавець) та ТОВ „Гофропак" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу товару №30/01/12, за умовами п.1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар партіями, згідно накладних у відповідності до замовлень Покупця, а Покупець зобов'язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору.

Відповідно до п.п.1.2.- 1.3. Договору, купівля-продаж кожної партії товару здійснюється на підставі накладної згідно замовлення Покупця.

Загальна вартість даного договору становить суму всіх накладних на відпуск товару.

Згідно із п.2.1. Договору, зобов'язання сторін про поставці товару виникають на підставі погодженого сторонами замовлення.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що для отримання товару Покупець зобов'язаний за 2 робочих дні до бажаної дати поставки надати Продавцю замовлення із зазначенням кількості, асортименту та інших характеристик товару.

Відповідно до п.3.1. Договору, асортимент, кількість товару погоджується сторонами в замовленні і зазначаються в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно із п.4.1.- 4.2. Договору, поставка товару здійснюється у відповідності із погодженням сторонами замовленнями. Продавець зобов'язаний поставити товар протягом 2-х календарних днів, з часу погодження замовлення.

П.4.5. Договору передбачено, що у випадку поставки товару з порушенням термінів визначених у п.4.2. даного Договору чи поставки товару асортимент якого не відповідає узгодженому сторонами замовленню, покупець має право відмовитися від прийняття такої партії товару і анулювати замвлення.

Відповідно до п.4.11. Договору, передача товару Продавцем і його приймання Покупцем по назві, асортименту, кількості і ціні здійснюються на підставі відповідної накладної і тільки у відповідності із погодженим сторонами замовленням.

Згідно із п.4.16. Договору, товар вважається поставленим Продавцем Покупцю з моменту передачі його Продавцем на складі Покупця та підписання сторонами відповідних товарно-супровідних документів.

Пунктами 5.1. та 6.1. Договору, визначено, що ціна кожної партії товару погоджується сторонами в замовленні, а також зазначається в накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Оплата за товар здійснюється Покупцем протягом 30-ти календарних днів з моменту поставки товару Покупцю.

Відповідно до п.11.1. та п.11.2. Договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.12р., але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання. Дія даного договору продовжується на кожний наступний рік на тих же умовах, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірваннгя не пізніше, ніж за 5 днів до закінчення дії договору, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання.

Договір підписаний представниками ТОВ „Стелла Пак Україна" та ТОВ „Гофропак" та скріплений їх печатками.

Як вбачається з бухгалтерської довідки про взаєморозрахунки з покупцем - ТОВ „Гофропак" по договору купівлі-продажу товару №30/01/12 від 30.01.12р., в період з 01.01.12р. по 26.04.13р. між сторонами відбувалися поставки товару та розрахунки за нього. При цьому, станом на 26.04.13р. позитивне сальдо вивірене на користь продавця - ТОВ „Стелла Пак Україна" становить 13 651,54 грн.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 30.04.13р. по справі №924/297/13-г за позовом ТОВ „Стелла Пак Україна" до ТОВ „Гофропак" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором купівлі-продажу №30/01/12 від 30.01.12р., стягнуто з відповідача 14 367,12 грн.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, договір є основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст.202 та ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із приписами ч.1, 2 ст.638 ЦК України та ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до частин 1 та 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Приписами статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із роз'ясненнями, викладеними в п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р. №9, вирішуючи спори про визнання договорів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими Закон пов'язує визнання їх недійсними та настання відповідних наслідків, а саме відповідність змісту договору вимогам закону, моральним засадам суспільства, правоздатність сторін договору, у чому конкретно полягає неправомірність та інші обставини, що є істотними для правильного вирішення спору.

З наявних у справі матеріалів слідує, що 30.01.12р. між ТОВ „Стелла Пак Україна" (Продавець) та ТОВ „Гофропак" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу товару №30/01/12, яким врегулювали існуючі між ними правовідносини купівлі-продажу товарів.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.1 ст.656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Так, судом враховується, що у пункті 1.1. спірного Договору, сторони домовилися, про те, що продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар партіями, згідно накладних у відповідності до замовлень Покупця, а Покупець зобов'язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору.

Ст.669 ЦК України передбачено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

У п.3.1. договору купівлі-продажу №30/01/12 від 30.01.12р. зазначено, що асортимент, кількість товару погоджується сторонами в замовленні і зазначаються в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

При цьому, незазначення у тексті спірного договору конкретних характеристик (асортимент, кількість, вимоги до якості, ціна) товару, який є предметом цього договору не свідчить про недосягнення між сторонами договору згоди щодо них, оскільки пунктами 1.1., п.1.2, 1.3., 3.1., 4.11., 5.1., 6.1. договору визначено порядок формування асортименту, кількості, ціни та інших індивідуальних характеристик товару у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору та виписуються на підставі замовлень Покупця.

Відповідно до ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно приписів постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.11р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Згідно із абз.3 п.8 Постанови Пленуму ВСУ від 16.11.09р. №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

З огляду на зазначене, судом враховується, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 30.04.13р. по справі №924/297/13-г за позовом ТОВ „Стелла Пак Україна" до ТОВ „Гофропак" про стягнення заборгованості за договором №30/01/12, встановлено факт отримання „Гофропак" товарів від ТОВ „Стелла Пак Україна" на підставі видаткових накладних №РН-0001896 від 11.10.12р., №РН-0001897 від 11.10.12р., №РН-0002013 від 25.10.12р., та часткову оплату їх вартості, що свідчить про визнання позивачем договору та вчинення дій на його виконання.

За таких обставин, відсутні правові підстави для визнання спірного договору неукладеним.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що спірний договір купівлі-продажу від 30.01.12р. підписаний директором ТОВ „Гофропак" Холмогоровим В.М., яким також підписаний і даний позов, та скріплений печаткою ТОВ „Гофропак".

В силу приписів ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Проте, позивачем не подано жодних доказів на підтвердження факту відсутності у підписанта спірного договору повноважень на його підписання.

Досліджуючи в судовому засіданні всі обставини справи, суд не встановив, а позивач не довів належними та допустимими доказами порушень при укладенні спірного договору вимог ст.203 ЦК України щодо змісту цих угод.

З огляду на викладене, вимоги позивача не відповідають положенням чинного законодавству, не підтверджені належними доказами, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору необхідно покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 33, 34, 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Гофропак" с. Шпичинці Хмельницького району Хмельницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стелла Пак Україна", м. Луцьк Волинської області про визнання недійсним договору купівлі-продажу №30/01/12 від 30.01.2012 року відмовити.

Суддя О.Є. Танасюк

Повне рішення складено 27.05.2013р.

Віддруковано 4 прим.

1-до матеріалів справи;

2-3 позивачу 1) (Хмельницька область Хмельницький район, с. Грузевиця, провулок Залізничний, буд. 3,) - з повідомленням

2) Хмельницька область Хмельницький р-н, с. Шпичинці, вул. Чапаєва, 23 - з повідомленням

4- відповідачу - 43018 Волинська обл.., м. Луцьк, вул. Потебні, 52-А - з повідомленням