Постанова № 31430638, 22.05.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2013 р. Справа №805/5239/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11-20 год.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волгіної Н.П.,

при секретарі судового засідання - Гаджиєвої Е.Е.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Ємельянова С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держаної міграційної служби України в Донецькій області

про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою (з урахуванням уточнених позовних вимог) про: визнання дій Головного управління Держаної міграційної служби України в Донецькій області щодо невидачі позивачу закордонного паспорту та витребування з нього довідки про відсутність судимості незаконними; визнання дій відповідача щодо витребування сплати позивачем надлишкових коштів за оформлення та видачу закордонного паспорту незаконними; зобов'язання Головне управління Держаної міграційної служби України в Донецькій області повернути ОСОБА_1 незаконно отриманні від нього грошові кошти в сумі 120,00 грн; зобов'язання відповідача розмістити копію заяви позивача та копію рішення по цій заяві на інформаційних стендах в усіх підрозділах Державної міграційної служби України. В обґрунтування позовних вимог зазначивши наступне.

07.02.2013 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного відділу Державної міграційної служби м. Донецька з метою оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон, замість попереднього, строк якого сплив. 15.03.2013 року (строк виготовлення закордонного паспорту згідно закону складає 30 днів), при зверненні до Київського районного відділу Державної міграційної служби м. Донецька позивачу було повідомлено, що закордонний паспорт на його ім'я не виготовлений та запропоновано звернутись з цього приводу до Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області.

21.03.2013 року ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою на ім'я начальника Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області, щодо роз'яснення причин не видачі йому паспорту громадянина України для виїзду за кордон. Відповіддю відповідача було зазначено, що позивачу для отримання паспорту необхідно надати довідку про відсутність правових перешкод, що не обмежують право позивача для виїзду за кордон, що на думку позивача є порушенням Наказу МВС № 1603, п.12 якого передбачено, що «...Перевірка наявності чи відсутності обставин, що обмежують право громадянина на виїзд за кордон відповідно до п.п. 3, 4 і 9 п. 22 Правил (порушеної проти заявника кримінальної справи; судимості за вчинення злочину; перебування заявника під адміністративним наглядом органів внутрішніх справ), здійснюється вказаними територіальними органами та територіальними підрозділами через відповідні управління (відділи) інформаційних технологій ГУМВС, УМВС. Відповідна інформація підрозділу інформаційних технологій береться до уваги протягом місяця з моменту її надання та долучається до заяви-анкети...».

Також позивачем зазначено, що згідно Постанови від 11.04.2012 року № 292 Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 31.01.1992 року № 47 і від 04.06.2007 року № 795 внесенні зміни, а саме - абз. 2 п. 1 постанови КМУ від 04.06.2007 року № 795 «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розмір плати за їх надання» - виключено та затверджено новий перелік платних послуг.

Згідно зазначеного переліку за оформлення та видачу паспорту громадянина України для виїзду за кордон підлягає до сплати 87,15 грн. Тоді, як ним було сплачено 377,15 грн.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного позивач вважає дії відповідача щодо не видачі йому закордонного паспорту та витребування з останнього довідки про відсутність судимості, а також надлишкових коштів, сплачених за виготовлення паспорту неправомірними.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, аргументуючи це наступним.

29.01.2013 року позивач звернувся до Київського районного відділу у місті Донецьку Головного управління ДМС України в Донецькій області з метою оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон замість попереднього, строк якого минув.

У зв'язку з тим, що централізоване оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон у м. Донецьку здійснюється відділом оформлення документів для виїзду за кордон ГУ ДМС за адресою вул. Челюскінців, 51, матеріали, після перевірки були передані за належністю та 07.02.2013 року після сплати обов'язкових платежів (квитанції від 06.02.2013 року) були укладені анкета встановленого зразка та протокол погодження персональних даних, підписані позивачем.

01.03.2013 року відповідачем було прийнято рішення про виготовлення паспортного документу та виготовлений паспорт громадянина України для виїзду за кордон ЕР 788890 від 01.03.2013 року. При зверненні позивача за отриманням вказаного паспортного документу йому було роз'яснено, що для отримання цього паспорту йому необхідно надати до ГУ ДМС довідку про відсутність перешкод в отриманні паспорту громадянина України для виїзду за кордон.

Позивач надав до ГУ ДМС заяву від 21.03.2013 року про роз'яснення причин невидачі вказаного паспортного документу.

Згідно із Законом України «Про звернення громадян» позивачу 25.03.2013 року була надана обґрунтована відповідь про неврегульованість питання щодо отримання ГУ ДМС довідок про відсутність перешкод в отриманні паспорту громадянина України для виїзду за кордон та запропоновано позивачу самостійно отримати вказану посвідку. З метою підтвердження цієї відповіді на адресу Начальника Управління інформаційно- аналітичного забезпечення ГУ МВС України в Донецькій області 25.03.2013 року був направлений запит про отримання необхідних відомостей відносно позивача та отримана відповідь про відмову вих. від 29.03.2013 №5/1-1462 .

Щодо вимоги позивача повернення коштів за послуги, які були запропоновані при оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон та посилання при цьому на нормативні документи до яких внесено зміни, відповідач зазначив наступне.

Згідно чинного законодавства при оформленні громадянинові України паспорту для виїзду за кордон стягуються три обов'язкові платежі, а саме: державне мито; платна послуга підрозділу Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби; вартість бланку паспорту громадянина України для виїзду за кордон.

Відповідно до п. 6 ст. З Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 18.01.1993 року № 7 за видачу паспорту громадянина України для виїзду за кордон згідно п.п. «б» п. 6 ст. 3 Декрету сплачується державне мито у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн. При достроковому оформленні паспорта (до 10 робочих днів), відповідно до п.п. «л» п. 6 ст. 3 Декрету, державне мито збільшується на 100 відсотків.

За послуги підрозділів Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби при оформленні та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон стягується плата у розмірі 87,15 грн (саме цю суму позивач вважає справедливою при оплаті з отримання паспортного документу). Її розмір встановлений Переліком платних послуг, що надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розмір плати за їх надання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 04.06.2007 року № 795.

Відповідно до п. 4 Порядку надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг, під час надання населенню послуги, що передбачає видачу бланка, розмір плати за її надання визначається з урахуванням витрат, пов'язаних з придбанням відповідної продукції. Обсяг таких витрат визначається МВС.

Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 292 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 31 січня 1992 р. № 47 і від 04.06.2007 року № 795» не виключає необхідності оплати вартості бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

П. 5 вищевказаного Порядку передбачає, що у разі письмового звернення замовника щодо термінового надання послуги та можливості підрозділів МВС та ДМС надати послугу у строк до 10 днів розмір плати збільшується на 100 відсотків.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2012 року № 84 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.02.2012 за №291/20604) введено Стандарт адміністративної послуги з оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, в якому, зокрема, вказано, що для одержання адміністративної послуги з оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон одержувач подає до відповідного територіального органу або підрозділу особисто або через своїх законних представників заяву, в якій зазначаються відомості про заявника: прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані (серія, номер паспорта, ким і коли виданий, місце проживання), телефон. До заяви додаються у тому числі: платіжний документ (квитанція) з відміткою банку, відділення поштового зв'язку або коду проведеної операції про оплату вартості цієї адміністративної послуги та бланка паспорта; платіжний документ (квитанція) з відміткою банку, відділення поштового зв'язку або коду проведеної операції про сплату державного мита або документ, що підтверджує повне чи часткове звільнення від його сплати.

Саме тому відповідач наполягає на правомірності вимоги співпрацівників ГУ МВС України в Донецькій області щодо сплати позивачем вказаної суми (377 грн 15 коп).

Що стосується позовних вимог про неправомірність відповідача щодо зобов'язання позивача надати інформацію про наявність чи відсутність судимості, виключним джерелом якої є довідка форми ІП-1 МВС України, що видається УІТ ГУМВС області.

Згідно ст. 7 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» правила оформлення і видачі паспортів, їх тимчасового затримання та вилучення визначаються відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст.4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», особи, які звертаються за отриманням паспорта, сповіщають дані про себе, відомості про сімейний стан і наявність неповнолітніх дітей та утриманців, про відсутність обставин, що обмежують відповідно до цього Закону право на виїзд за кордон.

Позивач, заповнюючи анкету сповістив (шляхом її підписання при наявності відповідного тексту в анкеті) про відсутність обставин, що обмежують право на виїзд за кордон, але у зв'язку і тим, що це не підтверджено документально, не було взято до уваги ГУ ДМС.

Абзацом третім п. 12 «Порядку провадження за заявами про оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини». затвердженого Наказом МВС України від 21.12.2004 року №1603 встановлено, що перевірка наявності чи відсутності обставин, що обмежують право громадянина на виїзд за кордон відповідно до п.п. 3, 4 і 9 п. 22 Правил (порушеної проти заявника кримінальної справи; судимості за вчинення злочину; перебування заявника під адміністративним наглядом органів внутрішніх справ), здійснюється вказаними територіальними органами та територіальними підрозділами через відповідні управління (відділи) інформаційних технологій ГУМВС, УМВС. Відповідна інформація підрозділу інформаційних технологій береться до уваги протягом місяця з моменту її надання та долучається до заяви-анкети.

Але в діючому законодавстві, яке регулює спірні правовідносини, вбачається правова колізія, а саме: з одного боку обов'язок громадянина особисто надавати відомості про судимість чи її відсутність шляхом подачі довідки форми ІП-1 МВС України, що видається УІТ ГУМВС області законодавством не передбачено; з другого, у зв'язку з тим що ГУ ДМС не є правонаступником УПРФО, не є підрозділом МВС України, відповідні запити розглядаються у загальному порядку; крім цього, при виявленні обставин, вказаних у ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» відповідальність покладається на посадових осіб, яки прийняли рішення про видачу паспортного документу без отримання інформації про наявність чи відсутність судимості, виключним джерелом якої є довідка форми ІП-1 МВС України, що видається УІТ ГУМВС області.

Нормою, яка зобов'язує громадянина надати відомості про себе, є ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року № 3857-ХІІ. В цій статті закріплено, що особи, які звертаються за отриманням паспорта, сповіщають дані про себе, відомості про сімейний стан і наявність неповнолітніх дітей та утриманців, про відсутність обставин, що обмежують відповідно до цього Закону право на виїзд за кордон.

Постановою КМУ від 13.03.2013 року № 185 «Деякі питання виконання Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» затверджено «Порядок централізованого оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон», згідно якого Ідентифікація особи здійснюється на підставі даних, отриманих з баз даних Головного обчислювального центру Реєстру. Але у зв'язку відсутністю Єдиного державного демографічного реєстру ГУ ДМС не може у повному обсязі виконувати свої функції у цьому напрямку.

Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання ГУ ДМС копію заяви і рішення по цій заяві розмістити на інформаційних стендах в усіх підрозділах ГУ ДМС для ознайомлення громадян, які звертаються за оформленням закордонного паспорту для недопущення в подальшому попущень законів України, відповідач зазначив, що вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення цієї дії є процесом реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень з чого випливає, що до повноважень ДМС не віднесено здійснення зазначених позивачем дій. З огляду на вищевикладене, вважаємо, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню у зв'язку з тим, що обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного (або оспорюваного) права. Крім цього, позивач просить в цій частині позовної заяви зобов'язати відповідача вчинити дії стосовно не нього, а невизначеного кола осіб. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то: захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення прав позивача або осіб, в інтересах яких позивач звертається, з боку відповідача.

Саме тому відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд встановив наступне.

07.02.2013 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного відділу Державної міграційної служби м. Донецька з метою оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон, замість попереднього, строк якого сплив (а.с. 36-39).

Відповідно до квитанцйї № б/н від 06.02.2013 року позивачем було сплачено 207,15 грн (призначення платежу - оформлення та видача закордонного паспорту), отримувач платежу - ГУ ДМС України в Донецькій області та 170,00 грн (призначення платежу держмито за оформлення закордонного паспорту), отримувач платежу - ВДКС Калінінського району м. Донецька (а.с. 4).

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами по справі, 15.03.2013 року при зверненні до Київського районного відділу Державної міграційної служби м. Донецька позивачу було повідомлено, що закордонний паспорт на його ім'я не виготовлений та запропоновано звернутись з цього приводу до Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області.

21.03.2013 року ОСОБА_1 звернувся із письмовою заявою на ім'я начальника Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області, щодо роз'яснення причин не видачі йому паспорту громадянина України для виїзду за кордон (а.с. 7).

Листом від 25.03.2013 року відповідачем була надана відповідь, відповідно до якої позивачу повідомили про неврегулюваність питання щодо взаємодії підрозділів ГУ ДМС та УІАЗ ГУМВС з питання надання інформації громадянам про наявність або відсутність правових перешкод, у зв'язку із чим громадяни вимушені особисто звертатись за отриманням довідки про наявність або відсутність правових перешкод до інформаційних підрозділів ОВС за місцем реєстрації (а.с. 8).

Позивач не погодився із зазначеною відповіддю, вважаючи її неправомірною та звернувся до суду.

Між сторонами не має спору стосовно встановлених обставин у справі. Спірним питанням є правомірність/неправомірність зобов'язання позивача сплатити вартість бланку закордонного паспорту та зобов'язання його надати відповідачу довідку про відсутність правових перешкод для виїзду за кордон.

При прийнятті рішення по справі суд керується наступним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 1, 2 ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Відповідно до вступної частини Закону України від 21.01.1994 року № 3857-ХІІ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», цей Закон регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Таким чином, правовідносини, що склались між сторонами, регулюються зазначеним Законом, а також прийнятими на його виконання підзаконними нормативно-правовими актами, а саме: Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 року № 231 «Про затвердження Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення», Постановою КМУ від 04.06. 2007 року № 795, Постановою КМУ від 26.10.2011 року № 1098, Постановою КМУ від 11.04. 2012 року №292.

Відповідно до абз. 4 ч.1 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», особи, які звертаються за отриманням паспорта, сповіщають дані про себе, відомості про сімейний стан і наявність неповнолітніх дітей та утриманців, про відсутність обставин, що обмежують відповідно до цього Закону право на виїзд за кордон.

Згідно з п.10 «Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 р. N 231, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що для оформлення паспорта у разі тимчасового виїзду за кордон подається: заява-анкета встановленого зразка; паспорт громадянина України, свідоцтво про народження (для осіб віком до 16 років) (після прийняття документів повертається); копія виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи; дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра; квитанція про сплату державного мита або документ, що підтверджує право на звільнення від його сплати.

Відповідно до п. 2 вказаних Правил, оформлення і видача паспорта/проїзного документа здійснюється громадянам України, які постійно проживають в Україні, - територіальними органами та підрозділами ДМС. При цьому, заява щодо оформлення паспорта/проїзного документа подається особисто або через своїх законних представників до: управлінь (відділів) у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб головних управлінь, управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи), відділів (секторів) у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб міських, районних управлінь, відділів МВС (далі - підрозділи) за місцем проживання в Україні або міжрегіональних центрів видачі паспортних документів незалежно від місця проживання в Україні. про що зазначено в п. 5 вказаних Правил.

За приписами п. 6 «Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення», заяви про оформлення паспорта/проїзного документа розглядаються протягом не більш як трьох місяців з дня подання документів (дострокове - до 10 робочих днів - оформлення паспорта/проїзного документа здійснюється за заявами громадян), а якщо поїздка пов'язана з терміновим лікуванням від'їжджаючого, від'їздом особи, яка супроводжує тяжкохворого, чи смертю родича, який проживав за кордоном, - протягом трьох робочих днів.

Згідно п. 22 зазначених Правил, громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта/проїзного документа у разі, коли: 1) він обізнаний з відомостями, що становлять державну таємницю, - до закінчення строку, встановленого Законом України "Про державну таємницю" (у разі виїзду за кордон на постійне проживання); 2) діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання, - до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, чи забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України; 3) проти нього порушено кримінальну справу, - до закінчення провадження у справі; 4) він засуджений за вчинення злочину, - до відбуття покарання або звільнення від покарання; 5) він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань; 6) він свідомо сповістив про себе неправдиві відомості, - до з'ясування причин і наслідків подання неправдивих відомостей; 7) він підлягає призову на строкову військову службу, - до вирішення питання про відстрочку від призову; 8) щодо нього подано цивільний позов до суду, - до закінчення провадження у справі; 9) він перебуває під адміністративним наглядом органів внутрішніх справ, - до припинення нагляду.

При цьому п. 23 вказаних Правил передбачено, що рішення про відмову у видачі паспорта/проїзного документа приймається за наявності в територіальному органі або підрозділі інформації про існування підстав, зазначених у пункті 22 цих Правил. Мотиви відмови у видачі громадянинові України паспорта/проїзного документа доводяться до відома заявника в письмовій формі.

Абзацом третім п. 12 «Порядку провадження за заявами про оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини», затвердженого Наказом МВС України від 21.12.2004 року № 1603 встановлено, що перевірка наявності чи відсутності обставин, що обмежують право громадянина на виїзд за кордон відповідно до п.п. 3, 4 і 9 п. 22 Правил (порушеної проти заявника кримінальної справи; судимості за вчинення злочину; перебування заявника під адміністративним наглядом органів внутрішніх справ), здійснюється вказаними територіальними органами та територіальними підрозділами через відповідні управління (відділи) інформаційних технологій ГУМВС, УМВС. Відповідна інформація підрозділу інформаційних технологій береться до уваги протягом місяця з моменту її надання та долучається до заяви-анкети.

Таким чином, обов'язок громадянина особисто надавати відомості про судимість чи її відсутність шляхом подачі довідки форми ІП-1 МВС України, що видається УІТ ГУМВС області законодавством не передбачено, тому посилання відповідача у листі № В-30оп від 25.03.2013 року на необхідність подання такої довідки є неправомірним. Відповідно, позовні вимоги позивача в частині визнання неправомірними дій відповідача стосовно зобов'язання ОСОБА_1 надати довідку про відсутність правових перешкод для виїзду за кордон підлягають задоволенню.

Щодо повернення позивачу сплачених ним коштів в рахунок вартості бланку закордонного паспорту суд зазначає наступне.

Пунктом 4 Порядку надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року № 1098 встановлено, що у разі надання послуги, що передбачає видачу бланка або номерного знака, розмір плати за її надання визначається з урахуванням витрат, пов'язаних з придбанням відповідної продукції.

Обсяг таких витрат визначається МВС.

Відповідно до п. 3 вказаного Порядку, оплата наданих послуг здійснюється шляхом перерахування замовником коштів через банки, відділення поштового зв'язку або програмно-технічні комплекси самообслуговування. Підтвердженням оплати послуг є платіжний документ (платіжне доручення, квитанція) з відміткою банку, відділення поштового зв'язку або коду проведеної операції.

Згідно п. 27 «Переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розмір плати за їх надання» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 року № 795 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року № 1098), розмір плати за надання послуги з оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон складає 87,15 грн.

При цьому, згідно примітки до вказаного Переліку, розмір плати за надання послуг наведено без урахування податку на додану вартість та вартості бланків і номерних знаків.

Таким чином, вказаними приписами передбачена плата за надання послуги з оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, а також плата за відповідний бланк.

Пунктом 8.1. «Стандарту адміністративної послуги з оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон», затвердженого п. 1.3 Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2012 року № 84, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.02.2012 року за № 291/20604, визначено, що адміністративна послуга є платною. Її оплата здійснюється відповідно до розмірів, визначених переліком платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розміром плати за їх надання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 року № 795 (зі змінами).

У відповідності до п. 3.1 зазначеного Стандарту передбачено, що для одержання адміністративної послуги з оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон одержувач подає до відповідного територіального органу або підрозділу ДМС особисто або через своїх законних представників заяву, в якій зазначаються відомості про заявника: прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані (серія, номер паспорта, ким і коли виданий, місце проживання), телефон.

До заяви додаються такі документи: - платіжний документ (квитанція) з відміткою банку, відділення поштового зв'язку або коду проведеної операції про оплату вартості цієї адміністративної послуги та бланка паспорта; - платіжний документ (квитанція) з відміткою банку, відділення поштового зв'язку або коду проведеної операції про сплату державного мита або документ, що підтверджує повне чи часткове звільнення від його сплати; - паспорт громадянина України, а для особи, яка не досягла 16 років, - свідоцтво про народження (після прийняття документів повертаються одержувачеві послуги); - копія реєстраційного номера облікової картки платника податків, крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті; - військовий квиток або документ, що його замінює (для чоловіків від 18 до 25 років, які відслужили строкову військову службу), або довідка відповідного військового комісаріату щодо можливості виїзду з України (для чоловіків віком від 18 до 25 років, які підлягають призову на строкову військову службу);

- на дітей віком від 5 до 18 років, які виїжджають разом із законними представниками і відомості про яких вписуються у їх паспорти, подаються дві фотокартки розміром 35 х 45 мм, що вклеюються у ці паспорти і скріплюються печаткою. Для оформлення паспорта / проїзного документа фотокартки подаються незалежно від віку дитини.

Згідно п.4.1 «Стандарту адміністративної послуги з оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон», одержувач адміністративної послуги подає до територіального органу або підрозділу ДМС особисто або через своїх законних представників документи, зазначені в пункті 3.1 розділу III цього Стандарту. У разі потреби надає додаткові пояснення або робить уточнення.

Таким чином, сплата вартості бланку закордонного паспорту передбачена діючими нормами права, а тому позовні вимоги позивача в частині визнання дій відповідача щодо витребування сплати позивачем вартості бланку в розмірі 120 грн неправомірними та зобов'язання відповідача повернути йому ці кошти є такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача розмістити копію заяви позивача та копію рішення по цій заяві на інформаційних стендах в усіх підрозділах Державної міграційної служби України, суд зазначає, що виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення прав позивача або осіб, в інтересах яких позивач звертається, з боку відповідача. Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного (або оспорюваного) права, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Приймаючи до уваги наведене вище, а також те, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги позивача частково.

Керуючись ст. 2, ст. 7-11, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122 -154, ст. 158-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держаної міграційної служби України в Донецькій області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати дії Головного управління Держаної міграційної служби України в Донецькій області щодо невидачі позивачу закордонного паспорту та витребування з останнього довідки про відсутність судимості - незаконними.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 34 (тридцять чотири) гривні 41 копійка.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 22 травня 2013 року в присутності позивача та представника відповідача.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений 24 травня 2013 року.

Суддя Волгіна Н.П.