Рішення № 31430409, 22.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5634/13 22.05.13За позовом Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА»

до Управління державної охорони України

про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 14 772,24 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.,

при секретарі судового засідання Бутенко О.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача: Шпура Ю.В., дов. б/н від 28.11.2012 року,

від відповідача: не з'явився,

Суть спору:

26.03.2013 року Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Управління державної охорони України (далі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 14772,24 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Куць В.І., який на час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах із Управлінням державної охорони України, визнаний винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та заподіянні збитків транспортному засобу «Мітсубіші», що є об'єктом страхування за договором № 597423 від 22.07.2009 року, укладеним між ВАТ НАСК «Оранта» та Коноваленко Н.К., в зв'язку із чим, відповідно до Закону України «Про страхування», у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП в сумі 14772,24 грн.

Ухвалою суду від 28.03.2013 року порушено провадження у справі № 910/5634/13, розгляд справи призначено на 17.04.2013 року.

У судовому засіданні 17.04.2013 року судом було оголошено перерву у розгляді справи до 15.05.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України.

08.05.2013 року від представника відповідача через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі у зв'язку із спливом строків позовної давності.

У судовому засіданні 15.05.2013 року судом було оголошено перерву у розгляді справи до 22.05.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні 22.05.2013 року представник позивача позов підтримав та просив суд про його задоволення.

У судове засідання 22.05.2013 року представник відповідача не з'явився, про час і місце судового повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 22.05.2013 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступне.

22.07.2009 року між ВАТ НАСК «Оранта» (за договором - Страховик) та Коноваленко Н.К. (за договором - Страхувальник) було укладено договір № 597423, згідно якого Страховик взяв на себе зобов'язання здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк при настанні страхового випадку, який стався за участю транспортного засобу «Мітсубіші», державний номер АА1988АА.

Відповідно до постанови Печерського районного суду міста Києва від 05.11.2009 року у справі № 3-5383/09, по вул. І. Мазепи у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Тойота», державний номер АА9802ВВ, під керуванням Куця В.І. та «Мітсубіші», державний номер АА1988АА, під керуванням Коноваленко Є.О.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Куць В.І. п. 13.1. Правил дорожнього руху України та якого визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення постановою Печерського районного суду міста Києва від 05.11.2009 року.

13.10.2009 року до ВАТ НАСК «Оранта» звернувся Коноваленко Є.О. із заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов Договору страхування є страховим випадком.

Згідно із дослідженням № АА1988АА_дод-28.10/2, складеним ТОВ «Гарант-АСІСТАНС» від 28.10.2009 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «Мітсубіші», державний номер АА1988АА, становить 49518,30 грн.

ВАТ НАСК «Оранта» на підставі Страхового акту № СТО-09-12569/1 від 17.11.2009 року здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 39762,24 грн., що підтверджується реєстром одержувачів сум відшкодувань від 18.02.2010 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль «Тойота», державний номер АА9802ВВ, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю «Мітсубіші», державний номер АА1988АА, під керуванням Коноваленко Є.О., належить Управлінню державної охорони України.

Цивільно-правова відповідальність Управління державної охорони України та будь-якої особи, яка на законних підставах керує транспортним засобом, в частині заподіяння шкоди майну, внаслідок експлуатації автомобіля «Мітсубіші», державний номер АА1988АА, була застрахована у ПрАТ «НФСК «Добробут» на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

11.04.2011 року ПрАТ «НФСК «Добробут» здійснило виплату страхового відшкодування на користь ВАТ НАСК «Оранта» в сумі 24990,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1946 від 11.04.2011 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно із ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Таким чином, позивач мав право звернутися до відповідача із позовом про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди в сумі 39762,24 грн. і страховою виплатою в сумі 24990,00 грн. (39762,24 грн. - 24990,00 грн. = 14772,24 грн.), а всього на суму 14772,24 грн.

Проте, суд приймає до уваги ту обставину, що страхове відшкодування в розмірі 39762,24 грн. було виплачено позивачем 18.02.2010 року, що підтверджується реєстром одержувачів сум відшкодувань від 18.02.2010 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, ВАТ НАСК «Оранта» мало право звернутись до суду із позовом про стягнення з Управління державної охорони України страхового відшкодування до 18.02.2013 року включно.

Натомість, позивач звернуся до суду із даною позовною заявою 26.03.2013 року, про що свідчить відбиток штампу господарського суду міста Києва.

Таким чином, позивачем строк позовної давності було пропущено, належних доказів зупинення або переривання строку позовної давності суду не надано.

Посилання позивача на те, що 11.04.2011 року ПрАТ «НФСК «Добробут» було частково виплачено суму страхового відшкодування в розмірі 24990,00 грн., а тому позовну давність було перервано, до уваги судом не приймаються з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Проте самою особою - Управлінням державної охорони України не було вчинено жодних дій, які б свідчили про визнання нею свого обов'язку перед позивачем в частині сплати грошових коштів в сумі 14772,24 грн.

Часткова виплата страхового відшкодування страховою організацією ПрАТ «НФСК «Добробут» не відноситься законом до дій, які свідчать про визнання боргу самим відповідачем.

Згідно із абз. 3 та 4 п. 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» від 07.04.2008 року N 01-8/211 такими діями можуть бути будь-які дії боржника, які свідчать, що боржник визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до кредитора. Зокрема, до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися: повне або часткове визнання претензії, часткове погашення самим боржником чи за його згодою іншою особою основного боргу і (або) неустойки, сплата процентів по основному боргу; прохання про відстрочку виконання. При цьому в тих випадках, коли передбачалось виконання зобов'язання частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник здійснив дії, які свідчать про визнання лише частини (періодичного платежу), такі дії не можуть бути підставою для перерви перебігу строку позовної давності по іншим частинам (платежам).

Господарський суд в кожному конкретному випадку повинен дослідити обставини, які свідчать про визнання боргу. Якщо факт визнання боргу встановлений, давність переривається в день такого визнання.

Також сплата страховою організацією регресного зобов'язання не може вважатись частковим погашенням заборгованості іншою особою, оскільки відсутня згода відповідача на здійснення такої дії.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно із ч. 6 ст. 261 ЦК України за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Таким чином, підтверджується раніше зроблений висновок суду про те, що строк позовної давності у три роки необхідно розраховувати з дня виплати страхового відшкодування, а саме з 18.02.2010 року.

Таким чином, строк позовної давності за вказаним позовом закінчився 18.02.2013 року, а ВАТ НАСК «Оранта» звернулось до суду із позовом в належному порядку лише 26.03.2012 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

08.05.2013 року представником відповідача у відзиві на позов було зроблено заяву про застосування строків позовної давності.

Згідно із ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА» до Управління державної охорони України про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 14 772,24 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Зеленіна

Дата підписання рішення: 27.05.2013 року.