Рішення № 31429745, 19.04.2013, Грузький районний суд міста Макіївки (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Макіївки)

Єжов В. А.

Номер провадження2/268/567/13

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА МАКІЇВКИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/268/567/13 Справа № 268/871/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2013 року м. Макіївка

Кіровський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі:

головуючий суддя Єжов В.А.

при секретарі Чернишовій Н.Е.

за участю відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в місті Макіївка цивільну справу за позовом комунального підприємства «Макіївтепломережа» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за відпущену теплову енергію,

В С Т А Н О В И В:

02 липня 2012 року комунальне підприємство «Макіївтепломережа» (далі - КП «Макіївтепломережа») звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по оплаті наданих послуг з централізованого опалення, мотивуючи вимоги тим, що відповідачі порушують взяті на себе зобов`язання про внесення платежів на рахунок підприємства за спожиту теплову енергію, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Заочним рішенням суду від 31 січня 2013 року заявлені позовні вимоги задоволено та в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стягнуто заборгованість по оплаті наданих послуг з централізованого опалення в сумі 6055,81 грн. За заявою відповідача ОСОБА_2 ухвалою місцевого суду від 05 березня 2013 року вищеназване заочне рішення суду було скасовано і справа призначена до розгляду в загальному порядку.

Представник позивача, Фомкін С.М., який діє на підставі довіреності підприємства, не використав наданого законом права на участь в судовому засіданні, надавши суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. Посилаючись на обставини, викладені в уточненій позовній заяві, просив стягнути на користь КП «Макіївтепломережа» з ОСОБА_2 існуючу заборгованість за послуги з централізованого опалення.

Як вбачається з матеріалів уточненої позовної заяви, відповідач ОСОБА_2, якому на підставі договору купівлі-продажу від 20 травня 1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_5 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1, не вносить комунальному підприємству кошти за надані послуги з опалення, внаслідок чого за період з 01 вересня 2009 року по 01 червня 2012 року утворилась заборгованість в сумі 6055,81 грн.

Посилаючись на наведені обставини та їх правове обґрунтування, представник позивача просить суд стягнути з відповідача наявну заборгованість у розмірі 6055,81 грн. та понесені позивачем судові витрати в сумі 229,40 грн.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги КП «Макіївтепломережа» не визнав, пославшись на їх безпідставність, та, заперечуючи позов, у судовому засіданні в обґрунтування своєї позиції стверджував, що комунальне підприємство неправомірно нарахувало йому заборгованість з централізованого теплопостачання, оскільки у спірній квартирі взагалі відсутнє не тільки опалення, а й самі прилади опалення. Причиною цьому послужило недбале ставлення посадових осіб балансоутримувача будинку та КП «Макіївтепломережа», оскільки внаслідок їх бездіяльності квартира належними чином не опалювалась. Причиною відсутності опалення є неналежний стан внутрішніх систем будинку, тому він самовільно, на власний розсуд демонтував систему опалення у своїй квартирі. Вважає що, ніяких послуг комунального підприємства з опалення він не отримує, тому, відповідно, і заборгованості бути не може.

Крім того, правовідносини його, як власника квартири, з комунальним підприємством «Макіївтепломережа» не врегульовані договірними зобов'язаннями у зв'язку з не укладенням договору на поставку теплоносія з визначенням відповідальності сторін за дотримання умов його виконання.

Посилаючись на викладені ним в судовому засіданні обставини, просив повністю відмовити у задоволенні позову КП «Макіївтепломережа».

Вислухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши надані докази в межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) суд встановив наступне.

За даними товариства з обмеженою відповідальністю «Ремжитлобуд», власником двокімнатної квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2, який в ній зареєстрований. Крім власника у спірній квартирі зареєстрована його дочка - ОСОБА_3. Опалювальна площа квартири становить 45,5 м2, пільг з оплати комунальних послуг відповідач не має.

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 20 травня 1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстраційним № 605, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2.

З представленого позивачем розрахунку по квартирі АДРЕСА_1 заборгованість з оплати централізованого теплопостачання за період з 01 вересня 2009 року по 01 червня 2012 року складає 6055,81 грн.

Враховуючи наведені обставини, суд визнає, що між сторонами: комунальним підприємством «Макіївтепломережа» як суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання послуг з теплопостачання, та власником квартири ОСОБА_2, склалися спірні правовідносини у сфері надання і оплати комунальних послуг, які регулюються нормами Цивільного кодексу України та Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-ІV (з відповідними змінами) «Про житлово-комунальні послуги» (далі -Закон).

Частиною першою статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Комунальні послуги, як убачається зі змісту статті 1 Закону «Про житлово-комунальні послуги», це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до пунктів 1-4 статті 13 наведеного Закону залежно від функціонального призначення визначено перелік житлово-комунальних послуги, які поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо - будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення міць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального значення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

За приписами статті 19 цього Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору.

Вказаний обов'язок споживача щодо укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії також передбачений положеннями частини третьої статті 24 Закону України від 02 червня 2005 року № 2633-ІV «Про теплопостачання».

Таким чином, необхідність укладення договору на надання комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін. Однак дана вимога Закону сторонами спірних правовідносин не виконана.

Між тим відсутність договору відповідно до вимог чинного цивільного законодавства України не є підставою для звільнення споживача від оплати послуг з централізованого теплопостачання, оскільки згідно з частиною першою статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Такою дією є надання комунальних послуг позивачем та їх отримання відповідачем.

Матеріалами справи підтверджено, що квартира відповідача була підключена до централізованого опалення житлового будинку та на ім'я ОСОБА_2 відкрито особовий рахунок теплопостачальним підприємством, що свідчить про фактичне існування між сторонами договірних відносин з приводу постачання та споживання теплової енергії.

За таких обставин, при вирішенні спірних правовідносин суд виходить із обсягу прав і обов'язків сторін відповідно до чинного законодавства, яке регулює взаємовідносини суб'єкта господарювання, предметом діяльності якого є надання послуг з постачання теплової енергії, та фізичної особи, яка отримує зазначені комунальні послуги.

Питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року № 1268), які з метою захисту прав усіх мешканців багатоквартирних будинків передбачають відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не окремих квартир багатоквартирного будинку з ініціативи їх власників або наймачів, а відключення цілих багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів.

Положеннями пунктів 24, 25 Правил споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Відповідно до пункту 26 цих Правил відключення споживачів від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Відключення приміщень від внутрішньо будинкових мереж централізованого опалення виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку, представника виконавця послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води та власника квартири.

Самовільне відключення від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 9 грудня 2005 року за № 1478/11758), установлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.

Як вбачається з наданих письмових доказів, будь-які відомості про демонтаж працівниками ТОВ «Ремжитлобуд» приладів системи опалювання в спірній квартирі відсутні.

У даному випадку об'єктом відключення від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води був не весь багатоповерховий будинок, а лише належна відповідачам окрема квартира.

Відповідно до вимог законодавства єдиною підставою для зняття споживача з обліку і припинення нарахувань є акт про відключення, затверджений Комісією.

Матеріалами справи підтверджено, що з питання відключення квартири від мережі централізованого опалення ОСОБА_6 із заявами до компетентного органу виконавчої влади, комунального підприємства «Макіївтепломережа» та відповідної Комісії органу місцевого самоврядування не звертався, в офіційному порядку такі роботи працівниками житлово-комунальної організації не виконувались.

Стороною відповідача суду не надано об'єктивних, беззаперечних доказів того, що демонтаж системи опалювання в квартирі ОСОБА_6 зроблено в установленому законом порядку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що мало місце самовільне - без належного дозволу та дотримання встановлених нормативно-правовими актами порядку і процедури, відключення відповідачем ОСОБА_6 своєї квартири від системи централізованого теплопостачання шляхом демонтажу приладів опалення, у той час як комунальне підприємство «Макіївтепломережа» надання послуг з теплопостачання по житловому будинку не припинило.

У даному випадку позивач як теплопостачальна організація не вправі припинити нарахування оплати за послуги з теплопостачання, а для відповідача самовільне відключення квартири від внутрішньо будинкової системи централізованого теплопостачання не породжує правових наслідків з несплати платежів, тому відсутні законні підстави від звільнення ОСОБА_6 від відповідальності перед КП «Макіївтепломережа» щодо оплати фактично наданих, але не використаних комунальних послуг.

Згідно з частиною 1 статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини третьої статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу, зокрема: 2) при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоду довкіллю або культурній спадщині.

Приписами пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Аналогічне положення закріплене в чинному Житловому кодексі Української РСР, у статті 68 якого передбачено, що наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги).

Положення вказаних нормативно-правових актів носять юридично обов'язковий характер і підлягають виконанню учасниками договірних правовідносин.

Згідно з пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

З інформації та наданого комунальним підприємством «Макіївтепломережа» розрахунку про нарахування та оплату поточних комунальних платежів з централізованого теплопостачання по спірній квартирі убачається, що за період з 01 вересня 2009 року по 01 червня 2012 року заборгованість за спожиту теплову енергію становить 6055,81 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, КП «Макіївтепломережа» вже зверталось до суду з позовом до відповідача про стягнення з нього заборгованості за відпущену теплову енергію за період з 01 березня 2006 року по 01 березня 2009 року, про що Кіровським районним судом м. Макіївки Донецької області 10 листопада 2009 року ухвалено відповідне рішення.

Відповідно до пункту 32 Правил споживач має право на несплату вартості послуг лише в разі їх ненадання виконавцем або припинення надання в установленому порядку за письмовою заявою споживача.

Відповідач із заявами до КП «Макіївтепломережа» з даними питаннями, а також щодо недотримання нормативної температури повітря у жилих приміщеннях квартири, не звертався.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що комунальне підприємство «Макіївтепломережа» у спірний період надавало на об'єкт споживання комунальні послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. Суб'єктом господарювання у відповідних випадках неналежного надання послуг з теплопостачання по даному житловому будинку здійснювався перерахунок вартості послуг по кожній квартирі.

За правилами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, суд визнає, що відповідачем ОСОБА_2 порушено виконання зобов'язання з оплати фактично наданих КП «Макіївтепломережа» послуг з централізованого теплопостачання, чим заподіяно матеріальну шкоду позивачу. Стороною відповідача не представлено суду доказів, що це сталося не з його вини.

Суд визнає правильним наданий позивачем розрахунок терміну та суми заборгованості по оплаті наданих послуг з централізованого опалення спірної квартири, який відповідає встановленому законодавством порядку і тарифам.

Виходячи із закріпленого в статті 11 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд за основу приймає період та, зокрема кінцеву дату стягнення заборгованості, визначені позивачем.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши надані сторонами в порядку положень статті 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_2, як споживач послуг з централізованого теплопостачання внаслідок односторонньої відмови від договірних зобов'язань припинив їх виконання. Такі дії відповідача є протиправними, у зв'язку з чим за правилами статті 611 ЦК України стосовно них настають правові наслідки у вигляді відшкодування на користь позивача заборгованості у розмірі 6055,81 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь КП «Макіївтепломережа».

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, в зв'язку зі звільненням позивача від сплати судового збору, він підлягає стягненню з відповідача на користь держави у розмірі 214,60 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 11, 60, 82, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 264, 526, 611 Цивільного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов комунального підприємства «Макіївтепломережа» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь комунального підприємства «Макіївтепломережа» (розрахунковий рахунок № 26005011453801 у ПАТ «Альфа-Банк» м. Київ, МФО 300346, код ЄДРПОУ 31534547) заборгованість за надані послуги з централізованого теплопостачання за період з 01 вересня 2009 року по 01 червня 2012 року в сумі 6055 грн. 81 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 214 грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: