Постанова № 31429292, 21.05.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2013 р. Справа№ 910/1142/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Авдеєва П.В.

Куксова В.В.

при секретарі судового засіданні - Марченко Ю.І.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 21.05.2013 року по справі № 910/1142/13 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Будівельне управління № 813» на рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2013 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 18.03.2013 року) по справі № 910/1142/13 (суддя - Якименко М.М.)

За позовом державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

до публічного акціонерного товариства «Будівельне управління

№ 813»

про стягнення 115 048,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «Будівельне управління № 813» про стягнення 115 048,77 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.03.2013 року позов задоволено повністю; стягнуто з публічного акціонерного товариства «Будівельне управління № 813» на користь державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 100 000,00 грн. - основного боргу, 11 793,11 грн. - пені, 3 309,66 грн. - 3% річних, 2 300,98 грн. - судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач, публічне акціонерне товариство «Будівельне управління № 813», звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить врахувати наявну в матеріалах справи заяву про застосування строку позовної давності та відмовити в задоволенні позову про стягнення пені у розмірі 2 723,96 грн.; в іншій частині рішення скасувати та відмовити у стягненні заборгованості 115 048,77 грн.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що судом не взято до уваги те, що позивачем не надано обґрунтованого розрахунку суми місячної орендної плати. Крім того, посилання на рахунки-фактури як на підставу позовних вимог суперечить договору укладеному між сторонами. Також скаржник зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що по деяким рахункам-фактур минув строк позовної давності по сплаті штрафних санкцій.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2013 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/1142/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді: Авдеєв П.В., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2013 року по справі № 910/1142/13 прийнято апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Будівельне управління № 813» до провадження і призначено перегляд рішення на 21.05.2013 року.

16.05.2013 року від публічного акціонерного товариства «Будівельне управління № 813» надійшли додаткові документи на виконання ухвали суду від 08.04.2013 року.

Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на підставі ст. 96 ГПК України подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2013 року у справі № 9140/1142/13 залишити без задоволення, а рішення без змін.

21.05.2013 року від публічного акціонерного товариства «Будівельне управління № 813» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Клопотання мотивовано тим, що представник який представляв інтереси відповідача по цій справі звільнився та неможливо його терміново замінити.

В той же час, пунктом 3.2.2. Рекомендації Вищого господарського суду України від 19.07.2010 року № 04-06/113 "Про внесення змін і доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України і президії Вищого господарського суду України" передбачено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

До клопотання про відкладення розгляду справи на інший час у зв'язку зі звільненням представника додано наказ № 1204/1-к від 12.04.2013 року, в якому зазначено, що Таляра О.С. звільнено ще 12.04.2013 року, а засідання в апеляційному суді призначено на 21.05.2013 року, тобто майже через півтора місяці після звільнення.

Крім того, директор не позбавлений права самостійно представляти інтереси товариства у суді.

З урахуванням зазначеного клопотання про відкладення задоволенню не підлягає.

Представник позивача в судовому засіданні надав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Будівельне управління № 813» - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2012 року по справі № 910/1142/13 - залишається без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2005 року між державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (орендодавець, позивач) та відкритим акціонерним товариством «Будівельне управління № 813» (перейменовано в та публічне акціонерне товариство «Будівельне управління № 813», відповідач, орендар) було укладено договір оренди майна № 02-24-167 (а.с. 12-16).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Ч. 6 ст. 283 ГК України визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом даних норм Цивільного та Господарського кодексів України договір оренди - реальний, двосторонній та оплатний договір. Договір оренди є двостороннім, оскільки кожна із сторін цього договору несе обов'язки на користь іншої сторони.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За умовами п. 1.1 починаючи з 01.10.2004 року орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування бетоноукладчик виробництва фірми «Віртген» типу СП-1600 (майно).

Сторони погодили, що балансова вартість майна становить 676883,02 грн. (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 2.1. Договору майно вважається переданим у користування Оредареві з дати підписання Сторонами відповідного Акту приймання - передачі Майна.

27.01.2005 року між сторонами підписано відповідний акт передачі-приймання майна від 30.09.2004 року, відповідно до якого майно передається з 01.10.2004 року (а.с. 19).

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 3.2. Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і за перший місяць становить без ПДВ 5972,50 гривень. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Якщо індекс інфляції за поточний місяць складає менше 100%, то орендна плата визначається на рівні орендної плати за попередній місяць.

Згідно з п. 5.2.3. договору орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 5.2.4. договору орендар зобов'язується з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії Орендодавця рахунок та Акт приймання - здачі виконаних послуг. Сплата рахунку здійснюється Орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний Акт приймання - здачі виконаних послуг Орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію Орендодавця протягом 5-ти днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти днів Акт приймання - здачі виконаних послуг не буде повернутий Орендодавцю, він вважається підписаним Сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 9.1. договору сторони визначили, що цей договір набирає чинності з дати підписання сторони акту приймання-передачі майна, і є дійсним до 01.10.2009 року. Умови договору будуть поширюватись на зобов'язання, які виникнуть у сторін з моменту підписання Акту передачі-приймання майна.

На підтвердження позовних вимог позивачем було надано рахунки-фактури № 73/25 від 31.10.2011 року на суму 17 554,14 грн., № 73/27 від 30.11.2011 року на суму 17 571,70 грн., № 73/29 від 31.12.2011 року на суму 17 606,84 грн., № 73/31 від 31.01.2012 року на суму 17 642,05 грн., № 73/33 від 29.02.2012 року на суму 17 677,33 грн., № 73/35 від 31.03.2012 року на суму 17 730,37 грн., № 73/37 від 30.04.2012 року на суму 17 730,37 грн., № 73/40 від 31.05.2012 року на суму 17 730,37 грн., № 73/41 від 30.06.2012 року на суму 17 730,37 грн., № 73/44 від 31.07.2012 року на суму 17 730,37 грн. та акти приймання-здачі виконаних послуг № 02-24-167 від 04.01.2005 року, № 02-24-167 від 30.11.2011 року, № 02-24-167 від 04.01.2005 року, № 02-24-167 від 04.01.2005 року, № 02-24-167 від 04.01.2005 року, 02-24-167 від 04.01.2005 року, № 02-24-167 від 04.01.2005 року, № 02-24-167, № 02-24-167 від 04.01.2005 року, № 02-24-167 від 04.01.2005 року (а.с. 21-40).

31.07.2012 року відповідачем було повернуто орендоване майно, на підтвердження чого позивач надав суду акт передачі-приймання орендованого майна від 31.07.2012 року (а.с. 20).

Однак, орендар взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, орендні платежі не сплатив в повному обсязі, що підтверджується виписками з особового рахунку позивача (а.с. 41-52), у зв'язку з чим орендодавець просить стягнути з нього заборгованість у сумі 100 000,00 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з тим ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Правові наслідки порушення зобов'язання регламентовані ст. 611 ЦК України, а саме, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 3. ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 100 000,00 грн. боргу по орендній платі.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 11 793,11 грн. та 3% річних у розмірі 3 309,66 грн.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Господарським судом міста Києва встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Статтями 546, 549 Цивільного кодексу України регламентовано, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2. договору у разі прострочення Орендарем оплати, визначеної Договором, Орендарю нараховується пеня від суми заборгованості за кожну добу затримки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи те, що місцевим судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, то вимоги позивача про стягнення пені, нарахованої з урахуванням ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та в межах визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України правомірно визнані місцевим судом обґрунтованими та задовольняються у розмірі 11 793,11 грн. відповідно до наданого позивачем розрахунку, перевіреного колегією суддів апеляційного суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прострочене грошове зобов'язання визначено у гривні, а тому нарахування 3% річних є правомірним.

З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання місцевий суд, здійснивши перерахунок, перевірений апеляційним судом, слушно задовольнив вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 3 309,66 грн.

Щодо посилань скаржника на позовну даність в частині нарахування штрафних санкцій, то вони колегією суддів не беруться до уваги з огляду на наступне.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й доки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ч. 2 ст. 258 ЦУ України).

Як вбачається з матеріалів справи відповідач звернувся з заявою про застосування строку позовної давності в частині стягнення пені та 3 % річних.

Відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу (частина 1 статті 260 Цивільного кодексу України), а саме строк починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Правова природа така, що строк позовної давності щодо її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права (Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного суду України від 17.02.2010 року).

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій та матеріалів справи за спірними рахунками-фактур № 73/75 від 31.10.2011 року, № 73/27 від 30.11.2011 року, № 73/29 від 31.12.2011 року відповідачем здійснювались проплати, по зазначеним рахункам-фактури остаточна заборгованість була сплачена 28.11.2012 року, то позовна давність закінчується 28.11.2013 року.

Таким чином, позивачем вірно було виконано розрахунок штрафних санкцій з урахування вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та ст. 232 ГК України.

Інші доводи апеляційних скарг внаслідок їх безпідставності та необґрунтованості не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2013 року у справі № 910/1142/13 - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Будівельне управління № 813» на рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2013 року по справі № 910/1142/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2013 року у справі № 910/1142/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/1142/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Яковлєв М.Л.

Судді Авдеєв П.В.

Куксов В.В.