Рішення № 31428815, 24.05.2013, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа №2/638/1349/13.

2011/19356/12

2013 рік

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2013 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді РУДНЄВОЇ О.О.

При секретарі КУЧЕРЯВЕНКО А.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за несплату за теплопостачання (опалення приміщення) за період з 01.12.2007 року по 31.10.2012 року в сумі 13 128,46 гривень ,-

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з цим позовом 29.11.2012 року.

В судовому засіданні представники позивача за дорученням Долгарева О.В. позовні вимоги зменшила , вказавши , що відповідачі дійсно не користуються послугами теплопостачання, але КП «ХТМ» ці послуги виконує та доводить тепло до мережі будинку, в якому позивачі проживають, відсутність в відповідачів розподільних батарей в приміщенні не є підставою не сплачувати за опалення , на задоволенні позовних вимог наполягала .

Відповідач позовні вимоги не визнали, проти позову заперечували ,пояснивши суду, що послугами з гарячого водопостачання не користуються, бо в їх квартирі є газова колонка, яка нагріває воду, вони сплачують за послуги витраченого газу, також повідомили суду, що протягом з 2007 року послуги з теплопостачання їм не надавалися , вони весь час неодноразово зверталися до КП «ХТМ» та до КП «Жилкомсервіс», бо в них в квартирі прийшли в повну негідність та відключені батареї теплопостачання, КП «Жилкомсервіс» ім. повідомив, що у зв»язку з приватизацією житла, вони винні замінити батареї опалення за свій рахунок, бо є власниками. Коштів на заміну батарей вони не мають, тому приміщенні кухні змушені нагрівати в опалювальний період газовою плитою на якій гріють каструлю з водою, а в кімнатах становлять бутилі з гарячою водою, які періодично замінюють. Одна кімната повністю закрита і вони нею не користуються, температура в ній взимку 8-10 градусів. КПМ «ХТМ» про ці проблеми відомо, бо 19.02.2013 року в них проводили обстеження, а потім ,крім того, акту, що склали в присутності відповідача ОСОБА_1, КП «Жилкомсервіс» ще сфальшувало один акт, не зважаючи на ті обставини, що їхніх представників в квартирі не було. Крім того, відповідачі просили суд врахувати ті обставини , що за період з 01.12.2007 року по 29.11.2009 року позивачем пропущено строк позовної давності та вони наполягають на застосуванні вимог ст.257 ЦК України.

За період з 01.12.2007 року до 29.11.2009 року заборгованість відповідачів перед позивачем складає 3579,04 гривень , поважність причини не своєчасного звернення з позовом за цей період представник позивача пояснити не змогла.

Таким чином, на стягнення суми 3579,04 гривень позивачем пропущений срок позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, доказів, які підтверджують поважність причини пропуску строку позивачем не надано. Оскільки поважні причини пропуску строку позовної давності відсутні, в цій частині задоволення позовних вимог необхідно відмовити на підставі ст.267 ч.5 ЦК України.

Вислухавши пояснення сторін, показання свідків співробітників КП «ХТМ» ОСОБА_4, ОСОБА_5дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню з наступних підстав:

На підставі ст.57 ЦПК України доказами по справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановить наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин ,які мають значення по справі. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема , звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно вимог ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмета доказування.

Є такими, що визнані та не підлягають доказуванню обставини, що встановлені неодноразовим обстеженням АДРЕСА_1 і які позивачем не ос порені:

Це наступні факти й правовідносини:

Відповідачі є споживачами послуг ,які надає позивач.

Позивач надає послугу з теплопостачання та гарячого водопостачання.

Відсутність в квартирі АДРЕСА_1 гарячого водопостачання та наявність газової колонки для підігріву води та відсутність однієї батареї з причини її від»єднання від системи співробітниками КП «ХТМ» та знаходження інших опалювальних приладів в неробочому стані.

На підставі ст.64 Житлового Кодексу України члени сім"ї квартиронаймача , які проживають разом з ним, користуються нарівні з квартиронаймачем усіма права і несуть усі обов"язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім"ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов"язаннями, що випливають з зазначеного договору.

Відповідно до ст. 67 ЖК України, наймач зобов'язаний вносити плату за комунальні послуги (електрична енергія, газ та ін.), на підставі ст.66 ЖК України квартиронаймач зобов"язаний своєчасно вносити квартирну плату за користування житлом.

На підставі ст.68 ЖК України квартиронаймач зобов"язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

У відповідності зі ст. 525 ЦК України однобічна відмова від виконання прийнятих зобов'язань не допускається.

Суд приходить до висновку ,що позивач ,спочатку, одноособово відмовився від надання послуг в порядку передбаченому публічним договором, а відповідач потім відмовився від сплати за послуги ,які не отримував.

Суд приходить до висновку, що позивач обґрунтованості своїх позовних вимог щодо стягнення з відповідачів заборгованості не довів та факту надання послуг належним чином відповідачам не забезпечив належними доказами.

Згідно зі ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів»

1. Споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на:

1) захист своїх прав державою;

2) належну якість продукції та обслуговування;

3) безпеку продукції;

4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця);

5) відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством;

6) звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав;

7) об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).

2. Споживачі також мають інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів.

3. Споживачі зобов'язані:

1) перед початком експлуатації товару уважно ознайомитися з правилами експлуатації, викладеними в наданій виробником (продавцем, виконавцем) документації на товар;

2) в разі необхідності роз'яснення умов та правил використання товару - до початку використання товару звернутися за роз'ясненнями до продавця (виробника, виконавця) або до іншої вказаної в експлуатаційній документації особи, що виконує їх функції;

3) користуватися товаром згідно з його цільовим призначенням та дотримуватися умов (вимог, норм, правил), встановлених виробником товару (виконавцем) в експлуатаційній документації;

4) з метою запобігання негативним для споживача наслідкам використання товару - застосовувати передбачені виробником в товарі засоби безпеки з дотриманням передбачених експлуатаційною документацією спеціальних правил, а в разі відсутності таких правил в документації - дотримуватися звичайних розумних заходів безпеки, встановлених для товарів такого роду.

Згідно зі ст.5 Закону України «Про захист прав споживачів»

1. Держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

2. Держава створює умови для здобуття споживачами потрібних знань з питань реалізації їх прав.

3. Захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Стаття 6 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає право споживачів на наступне:

1. Продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

2. Продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції.

3. Вимоги до продукції щодо її безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища встановлюються нормативними документами.

Щодо окремих груп продукції зазначені вимоги встановлюються законами та іншими нормативно-правовими актами.

На товари, що ввозяться на територію України, повинен бути передбачений законодавством документ, який підтверджує їх належну якість.

4. Забороняється введення в обіг фальсифікованої продукції.

5. Виробник (виконавець) зобов'язаний забезпечити використання продукції за призначенням протягом строку її служби, передбаченого нормативним документом або встановленого ним за домовленістю із споживачем, а в разі відсутності такого строку - протягом десяти років.

Виробник (виконавець) зобов'язаний забезпечити технічне обслуговування та гарантійний ремонт продукції, а також її випуск і поставку для підприємств, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт, у необхідному обсязі та асортименті запасних частин протягом усього строку її виробництва, а після зняття з виробництва - протягом строку служби, в разі відсутності такого строку - протягом десяти років.

6. Реалізація інтересів споживачів у встановленні вимог до належної якості продукції забезпечується правом участі споживачів та їх об'єднань у розробленні нормативних документів згідно із законодавством.

Стаття 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає Права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг)

1. Споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася.

2. Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.

3. У разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати:

1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк;

2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги);

3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи;

4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи;

5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.

Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором.

4. За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Якщо істотні недоліки було виявлено в роботі (послузі), виконаній з матеріалу споживача, споживач має право вимагати на свій вибір або виконання її з такого ж матеріалу виконавця, або розірвання договору і відшкодування збитків.

Зазначені вимоги можуть бути пред'явлені споживачем протягом строків, передбачених нормативно-правовими актами та нормативними документами, умовами договору, а в разі відсутності таких строків - протягом десяти років.

5. У разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.

6. Виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов'язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили.

7. Про відступи від умов договору та інші недоліки в роботі (послузі), що не могли бути виявлені при звичайному способі її прийняття, споживач зобов'язаний повідомити виконавцеві не пізніше трьох діб після їх виявлення.

8. Виконавець залежно від характеру і специфіки виконаної роботи (наданої послуги) зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ, що засвідчує факт виконання роботи (надання послуги).

9. Виконавець зобов'язаний протягом місяця відшкодувати збитки, що виникли у зв'язку з втратою, псуванням чи пошкодженням речі, прийнятої ним від споживача для виконання робіт (надання послуг). Виконавець не звільняється від відповідальності, якщо рівень його наукових і технічних знань не дав змоги виявити особливі властивості речі, прийнятої ним від споживача для виконання робіт (надання послуг).

Якщо виконання робіт (надання послуг) вимагає використання додаткових матеріалів, такі матеріали повинні відповідати вимогам безпеки, встановленим законодавством до таких матеріалів.

10. Виконавець несе відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров'ю або майну споживача, що виникла у зв'язку з використанням речей, матеріалів, обладнання, приладів, інструментів, пристосувань чи інших засобів, необхідних для виконання ним робіт (надання послуг), незалежно від рівня його наукових і технічних знань, що дає змогу виявити їх властивості, згідно із законодавством.

11. Якщо під час виконання робіт (надання послуг) виникає необхідність у додаткових роботах (послугах), що не були передбачені умовами договору, виконавець зобов'язаний одержати від споживача дозвіл на виконання таких робіт (надання послуг).

Будь-які додаткові роботи (послуги), виконані (надані)

виконавцем без згоди споживача, не створюють для споживача будь-яких зобов'язань щодо їх оплати.

12. Якщо після укладення договору стане очевидним, що роботи (послуги), зважаючи на їх ціну (вартість) та характеристики або інші обставини, явно не задовольнятимуть інтереси або вимоги споживача, виконавець зобов'язаний негайно повідомити про це споживача.

Виконавець зобов'язаний таким же чином повідомити споживача, якщо вартість робіт (послуг) може істотно зрости, ніж можна було очікувати під час укладення договору.

Споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) без штрафних санкцій з боку виконавця у разі виникнення обставин, передбачених в абзацах першому та другому цієї частини.

13. Вимоги цієї статті не поширюються на виконання робіт з гарантійного ремонту.

У відповідності до ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів»

1. Крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:

1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;

2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення;

3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору;

4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач;

5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом)

обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;

6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою;

7) ціну продукції визначено неналежним чином;

8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що доводи відповідачів про ненадання їм послуг позивачем з опалення приміщення (теплопостачання) обгрунтовані та доведені, про відсутність в квартирі АДРЕСА_1 опалення позивача було повідомлено не одноразово та належним чином.

Судом опитаня ,як свідки по справі співробітники КП «ХТМ»,які обстежили домівку 19.02.2013 року та склали відповідний акт, яким підтвердили відсутність теплопостачання в помешканні, цей факт співробітники КП «ХТМ» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтвердили суду, пояснити суду ,яким чином вони також підписали акт ,який виготовлено дільницею КП «Жилкомсервіс» не змогли, але підтвердили суду, що співробітники КП «Жилкомсервіс» Назіна та Лагутін в квартирі АДРЕСА_1 не були присутні 19.02.2013 року і в обстеженні участі не приймали.

Суд приходить до висновків, що факт відсутності коштів у відповідачів на заміну батарей опалення в помешканні відношення до надання відповідачам послуг не має, бо позивач ,подаючи теплоносій до рамки будинку, винен був узгодити ці питання з КП «Жилкомсервіс».

Таким чином, дослідивши докази у справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

У відповідності до ст.88 ЦПК України витрати по сплаті судового збору не підлягають стягненню, бо суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити.

На підставі викладеного і керуючись ст.257 ЦК України, ст.ст.4,5,6,1021 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.64,67, 68 ЖК України, ст. ст. 4, 10, 11,60, 88, 169, 209,212,214-215 ЦПК України .-

СУД В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за несплату за теплопостачання (опалення приміщення) за період з 01.12.2007 року по 31.10.2012 року в сумі 13 128,46 гривень визнати необґрунтованими та недоведеними .

Відмовити КП «Харківські теплові мережі» в поновленні строку позовної давності для стягнення заборгованості за період з 01.12.2007 року по 29.11.2009 року .

Відмовити КП «Харківські теплові мережі» в задоволенні позову до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за період з 01.12.2007 року по 29.11.2009 року на суму 3579,04 гривень у зв»язку з пропуском строку позовної давності.

В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1, ОСОБА_2 за період з 30.11.2009 року по 31.10.2012 року КП «Харківські теплові мережі» у сумі 9549,42 гривень відмовити у зв»язку з ненаданням послуг з опалення приміщення в цей період.

В частині позовних вимог про стягнення судового збору КП «Харківські теплові мережі» -відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова, шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

Головуючий ,суддя О.О.РУДНЄВА

Рішення виготовлено суддею власноруч в нарадчій кімнаті

Суддя О.О.РУДНЄВА

.