Ухвала суду № 31428357, 28.05.2013, Роздільнянський районний суд Одеської області

Справа № 511/1251/13-ц0

Номер провадження: 4-с/511/2/13

Роздільнянський районний суд Одеської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2013 р. Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого Гринчак С. І.,

при серкретарі Чернецькій А.В.,

за участю представника скаржника - ОСОБА_2

представника суб'єкта оскарження - Чумак А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Роздільна цивільну справу за скаргою ОСОБА_4, заінтересовані особи: Відділ Державної виконавчої служби Роздільнянського міжрайонного управління юстиції Одеської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на постанову від 19.04.2013 року головного державного виконавця відділу Державіної виконавчої служби Роздільнянського міжрайонного управління юстиції Одеської області про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вищезазначеною скаргою, посилаючись на те, що державним виконавцем ДВС Роздільнянського РУЮ Чумак А.О. по виконавчому провадженню ВП №31359416 по якому він є боржником, 19.04.2013 року незаконно та безпідставно, в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження на житловий будинок розташований за адресою АДРЕСА_2 не перевіривши на кого саме оформлені документи. Вищевказаний житловий будинок значиться за ОСОБА_6 і являється її особистою власністю, так як забудову вона почала до шлюбу за власні кошти.

Тому просив визнати дії державного виконавця неправомірними та скасувати оскаржувану постанову.

Стягувач ОСОБА_5 була належним чином повідомлена про час та день слухання справи, причини неявки суду не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи або слухання справи у її відсутність суду не надала.

Представник скаржника ОСОБА_2, яка діяла на підставі довіреності, в судовому засіданні підтримала вимоги скарги ОСОБА_4 та суду пояснила, що житловий будинок по АДРЕСА_2, на який винесено державним виконавцем постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження значиться за його колишньою дружиною - ОСОБА_6 і являється її особистою власністю. Забудову будинку ОСОБА_6. почала ще до шлюбу за власні кошти. На підставі зазначеного просила суд скаргу задовольнити та визнати рішення державного виконавця неправомірним та скасувати постанову від 19.04.2013 року про арешт майна боржника.

Суб'єкт оскарження Чумак А.О. просив в задоволенні скарги відмовити, суду пояснив, що у нього знаходиться виконавче провадження по виконанню виконавчого листа, виданого на підставі рішення Роздільнянського районного суду Одеської області, яким стягнено на користь ОСОБА_5 боргу у сумі 16545,06грн. 20.02.2012 року винесено постанову про відкриття провадження, яку направлено і боржнику , і стягувачу по вказаному у виконавчому листі місцю проживання. В наданий для добровільного виконання строк рішення суду боржником не виконано, документально підтвердження виконання рішення суду не надано, у зв'язку із чим розпочато примусове виконання рішення суду. Крім цього державним виконавцем було проведено заходи щодо розшуку майна боржника. Щодо неправомірності винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.04.2013 року пояснив, що арешт накладений державним виконавцем відділу ДВС в порядку ст.. 57 Закону України «Про виконавче провадження» для забезпечення реального виконання рішення суду так як на момент відкриття виконавчого провадження будинок по АДРЕСА_2 є місцем постійного проживання боржника і було місцем реєстрації боржника довгий час (до 05.12.2012 року). Мета накладення арешту на вказаний будинок - подальше звернення стягнення на його частку, яка, як спільне майно подружжя, належить боржникові. Дані дії є правомірними, постанова прийнята ним в межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Заслухавши доводи представника скаржника - ОСОБА_2, суб'єкта оскарження, вивчивши матеріали справи та давши оцінку обґрунтованості доводів скарги, суд прийшов до висновку що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження являється завершальною стадією судового провадження.

Виконавче провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених законом «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами.

Тобто, при примусовому виконанні рішень суду державний виконавець має діяти на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених законом «Про виконавче провадження» та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.11 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Судом встановлено, що на підставі рішення Роздільнянського районного суду Одеської області з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 стягнено борг у сумі 16545,06грн.

ОСОБА_4 знав достовірно про необхідність сплачувати борг ОСОБА_5 у сумі 16545,06грн., що підтвердив в даному судовому засіданні його представник.

Заява стягувача ОСОБА_5 і виконавчий лист надійшли на виконання до відділу ДВС Роздільнянського РУЮ 20.02.2012 року (вх.662/03-40-1/83). ( а.с.10,30).

20.02.2012 року державним виконавцем Чумаком А.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по справі та вказане виконавче провадження внесено до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень ( а.с. 32).

Відповідно до ч.1 ст.31 Закону України „Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Дана постанова направлена боржнику та стягувачу цього ж числа 20.02.2012 року за вих. № 7081 по місцю проживання стягувача ОСОБА_5 по АДРЕСА_3 та боржника ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 ( а.с.31).

Оскільки на час відкриття виконавчого провадження за боржником була значна заборгованість то в ході виконавчого провадження з метою встановлення майнового стану боржника державним виконавцем вживались усі можливі заходи щодо виявлення у боржника доходів, транспортних засобів, іншого рухомого та нерухомого майна.

Дані обставини підтверджуються наданими суду письмовими доказами - запитами державного виконавця до компетентних органів, а саме: ОМБТІ і РОН, УПФУ в Роздільнянському районі, РЕВ-8 ДАІГУМВС України в Одеській області, Роздільнянському районному відділу земельних ресурсів, Роздільнянській МДПІ.

Законом України "Про виконавче провадження" не встановлено вичерпний і обов'язковий для державного виконавця перелік заходів по виявленню майна боржника в ході виконавчого провадження, в даному випадку саме державний виконавець в силу свого процесуального становища, як учасник виконавчого провадження визначає всі можливі заходи по встановленню майнового стану боржника.

Станом на 15.10.2012 року державний виконавець мав інформацію лише щодо майна боржника згідно відповіді на запит в органи МРЕО , згідно якого за ОСОБА_4 на праві власності зареєстрований автомобіль ЗАЗ 1103, д/н НОМЕР_1 (а.с.36)

Тому 15.10.2012 року державним виконавцем Вдовиченко І.С. з метою забезпечення стягнення з боржника заборгованості постановами було накладено арешт на належний йому автомобіль і оголошено розшук даного майна. ( а.с.37, 38)

19.04.2013 року державним виконавцем Чумаком А.О. з метою забезпечення стягнення з боржника заборгованості постановою було накладено арешт на житловий будинок по АДРЕСА_2, яке є місцем постійного проживання боржника і було місцем реєстрації боржника досить довгий час ( до 05.12.2012 року) ( а.с.8),

Дана постанова направлена боржнику та стягувачу 19.04.2013 року за вих. №3881 по місцю проживання стягувача ОСОБА_5 по АДРЕСА_3 та боржника ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 ( а.с.54)

ОСОБА_4 не погоджується з постановою держвиконавця про арешт житлового будинку та оголошення заборони на його відчуження, оскільки на її підставі накладено арешт на житловий будинок по АДРЕСА_2 Роздільнянського району Одеської області, який значиться за ОСОБА_6 і являється її особистою власністю, так як забудову вона почала до шлюбу за власні кошти.

Також судом встановлено, що ОСОБА_4 з 06 листопада 1976 року знаходився в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, який рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 12 грудня 2012 року був розірваний (а.с.16).

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання/перебування особи №1379 від 26.04.2013 року виданої Роздільнянським РС ГУДМС України в Одеській області - ОСОБА_4 зареєстрований 05.12.2012 року АДРЕСА_1 (а.с.51).

Згідно акту від 07.12.1977 року ОСОБА_6 (ОСОБА_6.) надана приусадібна ділянка 0,17 га на території с. Степанівка ( а.с. 17)

Згідно виписки із рішення № 110 від 21 квітня 1988 року ОСОБА_6 надано дозвіл на забудову житлового будинку по АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 0, 17 га (а.с.12).

Згідно паспорту забудовника від 28 березня 1988 року забудовником житлового будинку по АДРЕСА_2 є ОСОБА_6 (а.с.13)

Відповідно до ч.1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії державного виконавця пов'язані з винесенням постанови від 19.04.2013 року про арешт майна боржника ОСОБА_4 та оголошення заборони на його відчуження, в межах суми стягнутої з нього судом, є законними і відповідають обсягу його повноважень.

Разом з тим відповідно до вимог закону, у випадку, якщо особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові у виконавчому провадженні, саме ця особа може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на арештоване майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до частини третьої статті 387 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 31, 52, 60, Закону України „Про виконавче провадження , ст.ст. 10, 11, 209, 210, 223, 293, 294, 383 - 388 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_4, заінтересовані особи: Відділ Державної виконавчої служби Роздільнянського міжрайонного управління юстиції Одеської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на постанову від 19.04.2013 року головного державного виконавця відділу Державіної виконавчої служби Роздільнянського міжрайонного управління юстиції Одеської області про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-ти денний строк з дня винесення ухвали апеляційної скарги, а особами, які не були присутні в судовому засіданні при оголошенні рішення протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: С. І. Гринчак