Постанова № 31426877, 27.05.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2013 р. Справа№ 910/292/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Дикунської С.Я.

Калатай Н.Ф.

при секретарі: Малайдах А.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Садовець О.О.

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЛБІ" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2013 року (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМТ-ЦЕНТР"

до Підприємства з іноземною інвестицією у формі

Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЛБІ"

про стягнення 411 309, 12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДМТ-ЦЕНТР" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЛБІ" (далі -відповідач) про стягнення 411 309, 12 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.02.2013 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЛБІ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМТ - ЦЕНТР" 356 142, 77 грн. - основного боргу, 26 856, 67 грн. - пені, 8 225, 43 грн. - три відсотка річних та 7 824, 50 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2013 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 13.05.2013 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2013 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 13.05.2013 року.

Ухвалою суду від 13.05.2013 року розгляд справи відкладено до 27.05.2013 року, на підставі ст. 77 ГПК України.

В судове засідання 27.05.2013 року з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про день, час та місце судового засідання повідомлявся судом належним чином.

Представник позивача заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2013 року. Проти розгляду справи у відсутність представника відповідача не заперечував.

Беручи до уваги, що представник відповідача повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 130), колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність відповідача.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

30 квітня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДМТ-ЦЕНТР" та Підприємством з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЛБІ" укладено Договір № 2111ОП відповідно до умов якого позивач, як продавець, зобов'язався передати у власність відповідача, як покупця, товари медичного призначення в асортименті, а покупець прийняти та оплатити отриманий товар за ціною та у термін, що визначений цим Договором. Строк дії договору встановлено до 31.12.2011 року.

Пунктом 1.1 Договору поставки Продавець зобов»язувався поставити у визначений строк Покупцю товар в асортименті, кількості та за вартістю, погодженою сторономи договору.

Відповідно до п. 3.3. Договору сторони за взаємною згодою визначають для кожної партії товару найбільш зручні та вигідні умови оплати, що впливають на ціну товару, Умови оплати повинні бути вказані в замовленні покупця та накладній продавця.

Так, пунктом 3.3.1 передбачено, що покупець здійснює 100-відсоткову передоплату товару; п.3.3.2 - за домовленістю з продавцем та при наявності достатньої кількості товару на складі покупець може взяти товар з відстрочкою в оплаті до 90 календарних днів та п. 3.3.3 - оплата за поставлений товар здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту його продажу покупцем третім особам.

03 січня 2012 року між сторонами укладено Договір № 2111ОП, відповідно до п. 1.1. якого позивач, як продавець, зобов'язався передати у власність відповідача, як покупця, товари медичного призначення в асортименті, а покупець прийняти та оплатити отриманий товар за ціною та у термін, що визначений цим Договором. Строк дії договору встановлено до 31.12.2012 року.

Відповідно до ч 1. ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Місцевим господарським судом встановлено, що на виконання умов Договорів позивачем здійснено поставку товару на загальну суму - 1 002 937,97 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печаткою позивача та штемпелем відповідача без зауважень та прийняті судом, як належні докази виконання позивачем договірних зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач частково сплатив кошти за отриманий товар та перерахував позивачу суму в розмірі 646 795,20 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.8. Договору покупець зобов'язався, при умові оплати товару, передбаченої п.3.3.3. Договору, надавати звіт про залишки та хід реалізації товару третім особам або акт звірки щотижня. Ненадання щотижневого звіту чи акту звірки про повну реалізацію товару покупцем третім особам, що в свою чергу тягне за собою обов'язок покупця сплатити за товар протягом строку передбаченого п.3.3.3. Договору.

Твердження апелянта, що при визначенні розміру заборгованості місцевим господарським судом не враховано, що 20.02.2013 року на рахунок позивача перераховано 5 000 грн. за поставлений товар, а також досягнуто згоди щодо повернення певної частини товару, колегією суддів визнано необґрунтованими, оскільки рішення судом ухвалено 19.02.2013 року, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Колегія суддів також зазначає, що зазначені апелянтом обставини не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення суду першої інстанції, оскільки частиною першою статті 104 ГПК визначено вичерпний перелік підстав для скасування або зміни рішення.

Відсутність підстав для скасування (зміни) рішення, у зв'язку зі зміною стану розрахунків між сторонами, які сталися після прийняття рішення місцевого господарського суду також визначено п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 № 01-8/164 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році".

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 356 142,77 грн.

Статтею 624 ЦК України передбачено, що якщо за порушення зобов»язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів, перевіривши розрахунок місцевого господарського суду, погоджується з висновком про стягнення з відповідача пені за порушення зобов»язань в розмірі 26 856,67 грн., оскільки це передбачено умовами договорів (п.5.2 Договорів від 03.01.2012 року та 30.04.2010 року) та трьох відсотків річних в сумі 8 225,43 грн.

Колегія суддів також погоджується з висновком місцевого суду про відмову в задоволені стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, а саме, грошових коштів у розмірі - 4 050 грн., оскільки відшкодуванню підлягають витрати на послуги адвоката, а не юридичної особи, з якою було укладено договір про надання юридичних послуг.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЛБІ".

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЛБІ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2013 року по справі № 910/292/13- без змін.

Матеріали справи № 910/292/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Сітайло Л.Г.

Судді Дикунська С.Я.

Калатай Н.Ф.