Постанова № 31426847, 25.04.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 року Справа № 823/477/13-а

16 год. 15 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Гаращенка В.В.,

при секретарі - Шалько І.П.

за участю

представників позивача: Осінської М.А., Гуртовенка В.О., Романкової Г.В. - за довіреностями;

представників відповідача: Бодревської І.В., Коренюк М.А. - за довіреностями;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Уманський завод «Мегомметр» до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Публічне aкцioнepне товариство «Уманський завод «Мегомметр» звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Уманської об'єднаної державної податкової інспекції від 08.02.2013 за № 0000032210, №0000042210, №0000052210.

В поданому позові вказано, що Уманською ОДПІ проведена планова виїзна перевірка позивача, результати якої зафіксовані в акті від 24.01.2013 №84/22/00226106 і, як наслідок, податковою інспекцією рішеннями від 08 лютого 2013 року за №0000032210, №0000042210, №0000052210 збільшено ПАТ «Уманський завод «Мегомметр» грошові зобов'язання з податку на прибуток на суму 280793 грн., з податку на додану вартість на суму 214899 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 26468 грн. 37 коп.

Вважаючи винесені податкові рішення неправомірними та такими, що підлягають скасуванню, позивач оскаржив їх до суду.

В судовому засіданні представники позивача заявлені вимоги підтримали у повному обсязі, з приводу чого пояснили, що висновки перевіряючих про нікчемність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є необґрунтованими, направленими на безпідставне заниження податку на прибуток та податку на додану вартість. Такі висновки спростовуються вивченими відповідачем в процесі планової перевірки первинними документами - належним чином укладеними договорами, накладними про надання послуг, платіжними дорученнями про проведення розрахунків за виконані операції.

Таким чином, посилання відповідача на те, що ПАТ «Уманський завод «Мегомметр» не підтвердило законність нарахування відповідних сум податків у поданих деклараціях, базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними.

Так само безпідставні твердження податкової інспекції про нікчемність правочинів з посилань на фіктивний характер відносин.

Жодним нормативним актом не передбачено право органів ДПС самостійно в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини. Стаття 20 ПК України не надає органам ДПС повноважень на визнання тих чи інших угод недійсними або нікчемними.

Представники позивача посилалися на ст. 234 Цивільного кодексу України, згідно якої фіктивним правочин визнається судом тільки після встановлення відповідного факту в сукупності з умислом сторін на заволодіння майном держави (порушення публічного порядку), а отже, без відповідного судового рішення відповідач не може стверджувати про нікчемність такого правочину згідно ст. 228 Цивільного кодексу України.

На думку позивача, викладені в акті перевірки факти є безпідставними та упередженими, оскільки господарські операції з контрагентами для товариства мали реальний і товарний характер, а одержаний товар в подальшому використаний в межах господарської діяльності.

Так, операції, обов'язок виконання яких покладений на контрагентів позивача, ними фактично виконані і зауважень щодо якості та вчасності їх виконання з боку позивача немає. Щодо виявлених порушень в діяльності контрагентів ПАТ «Уманський завод «Мегомметр» представник зазначив, що на позивача, як на добросовісного та законослухняного суб'єкта господарювання не поширюється відповідальність за негативні наслідки допущених його контрагентами порушень.

Крім того, не відповідають дійсності встановлені податковою інспекцією порушення Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні, адже працівники підприємства підтвердили розрахунки за отримані готівкові кошти, що не суперечить вимогам положення, а до звітів про використання отриманих коштів для відрядження надали відповідні автобусні квитки.

З підстав викладеного оскаржувані рішення відповідача є неправомірними та підлягають скасуванню.

В свою чергу, представники відповідача в судовому засіданні та в письмовому запереченні на адміністративний позов просили відмовити в його задоволенні повністю, зазначивши при цьому, що позивачем допущено заниження податку на прибуток та податку на додану вартість за період, що перевірявся, при здійсненні договірних зобов'язань з його контрагентами по операціях, не підтверджених належними первинними документами.

Свої твердження представники відповідача обґрунтовували, зокрема, даними актів перевірок органами ДПС контрагентів позивача на предмет дотримання вимог податкового та іншого законодавства, якими встановлено, що операції між цими підприємствами та їх контрагентами-постачальниками і покупцями не підтверджуються, виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Таким чином, виявлені порушення у своїй сукупності вказують на невірне формування позивачем розміру валових витрат для подальшого оподаткування податком на прибуток та віднесення сум до податкового кредиту по операціях з суб'єктами господарювання, правочини з яким є нікчемними.

В порушення Податкового кодексу України ПАТ «Уманський завод «Мегомметр» занижено податок на прибуток та податок на додану вартість.

На думку відповідача, за відсутності необхідних підтверджуючих господарські операції документів твердження платника податків не відповідають дійсним обставинам справи та свідчать про його наміри уникнути обов'язку сплати належних платежів до бюджету.

Також перевіркою встановлено порушення Положення про ведення касових операцій у Нацiональнiй валюті в Україні, зокрема - в частині ненадання одержувачем коштів (підзвітною особою) платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового касового ордера), який би підтверджував сплату готівкових коштів, а також здійснення видачі готівкових коштів під звіт посадовим особам, що не в повному обсязі відзвітувалися за раніше отримані суми.

З підстав викладеного представники відповідача зазначили, що податкові повідомлення-рішення стосовно позивача винесені правомірно, а тому скасуванню не підлягають.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши подані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до наступного.

Публiчне aкцioнepне товариство «Уманський завод «Мегомметр» як юридична особа, ідентифікаційний код 00226106, зареєстроване виконавчим комітетом Уманської міської ради 12.01.1995 року, перебуває на обліку в державній податковій інспекції та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №100339892.

Відповідачем проведена планова виїзна перевірка ПАТ «Уманський завод «Мегомметр» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 30.09.2012.

В процесі вказаної перевірки відповідачем досліджувалася господарська діяльність позивача на предмет її законності та відповідності вимогам чинного законодавства через взаємовідносини ПАТ «Уманський завод «Мегомметр» та його контрагентів, з вивченням відповідних документів первинного бухгалтерського обліку позивача, на основі яких і відбулося формування показників з податку на додану вартість та податку на прибуток, в результаті чого відповідачем складено акт перевірки від 24.01.2013 №84/22/00226106.

Вказаним актом встановлено, що ПАТ «Уманський завод «Мегомметр» в порушення норм Податкового кодексу України занижено податок на прибуток за 2 - 3 квартали 2011 року на 91415 грн., за 2 - 4 квартали 2011 року - на суму 261682 грн., за 1 квартал 2012 року - на 7590 грн., за півріччя 2012 року - на 11478 грн., за 3 квартали 2012 року - на 15289 грн.; занижено податок на додану вартість за серпень 2011 року на 34693 грн., листопад 2011 року на 23907 грн., грудень 2011 року на 39843 грн., сiчень 2012 року на 29457 грн., за березень 2012 року на 8705 грн., квітень 2012 року на 3079 грн., серпень 2012 року на 3582 грн.

Також перевіркою встановлено порушення пункту 2.11 Положення про ведення касових операцiй у Нацiональнiй валютi в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320, а саме: без надання одержувачем коштів (підзвітною особою) платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового касового ордера), який би підтверджував сплату готівкових коштів, а також здійснювалася видача готівкових коштів під звіт посадовим особам, що не в повному обсязі відзвітувалися за раніше отримані суми.

08 лютого 2013 року на підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення за №0000032210 по податку на додану вартість, де сума основного грошового зобов'язання становить 143266 грн., а штрафних санкцій - 71633 грн. за порушення п.198.1 - 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, №0000042210 по податку на прибуток, де сума основного грошового зобов'язання становить 276971 грн. та 3822 грн. штрафних санкцій, за порушення п. 26 пiдроздiлу 4 Перехiдних положень п. 44.1 ст. 44, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, а також №0000052210 на суму 26468 грн. 37 коп. штрафних санкцій за порушення вимог п. 2 ст. 11 Положення про ведення касових операцiй у Нацiональнiй валютi в Україні.

З матеріалів справи вбачається, що фактичною підставою для визнання віднесених сум до податку на додану вартість позивачем і відповідного збільшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток безпідставним та винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті перевірки висновки про відсутність належного документального підтвердження господарських операцій, зокрема, та нікчемність правочинів на підставі статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, оформлених між ПАТ «Уманський завод «Мегомметр» та його контрагентами в цілому.

За загальним правилом нікчемний правочин не породжує правових наслідків, що передбачено нормою ст. 216 Цивільного кодексу України, на яку посилається відповідач, а тому такий правочин підлягає виключенню з податкового обліку. При цьому виключення нікчемного правочину з податкового обліку повинно відбуватися в усіх учасників такого правочину.

Ґрунтуючись на викладених вище твердженнях, відповідачем в акті перевірки діяльності позивача зроблені висновки про неправомірність дій ПАТ «Уманський завод «Мегомметр» через нікчемність укладених з контрагентами угод, оскільки господарські операції не направлені на настання реальних наслідків, що, відповідно, підтверджує безпідставність формування відповідних сум по податку на додану вартість та податку на прибуток.

Судом встановлено, що за період з 01.07.2011 по 30.09.2012 позивачем велася господарська діяльність з наступними контрагентами, при здiйсненнi договiрних зобов'язань з якими згідно даних акту перевірки допущено заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, а саме:

ТОВ «Kонсоль плюс» на суму - 77918 грн. 40 коп., в т.ч. ПДВ - 12986 грн. 40 коп.,

ТОВ «ТОРГ Вест Лайн» - 222342 грн. 67 коп., в т.ч. ПДВ - 37057 грн. 11 коп.,

ТОВ «ТВК Град» - 355161 грн. 60 коп., в т. ч. ПДВ - 59194 грн.,

ТОВ «Кольорметпрокат» - 8573 грн. 04 коп., в т.ч. ПДВ - 1428 грн. 84 коп.,

ТОВ «Вайнергруп» - 4500 грн., в т.ч. ПДВ - 750 грн.,

ПП «Портал Ком» - 21492 грн., в т.ч. ПДВ - 3582 грн.,

ТОВ «Енергосоюз» - 164429 грн. 28 коп., в т.ч. ПДВ - 27404 грн. 88 коп.

В результаті перевірки органами ДПС контрагентів позивача встановлено укладання ними нікчемних (недійсних) цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових доходів, валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту третім особам.

З метою об'єктивного оцінювання обґрунтованості вказаних висновків відповідача і, відповідно, прийнятих на їх підставі спірних рішень, згідно вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, судом досліджено усі наявні матеріали справи з наданими доказами і встановлено наступне.

На формування показників за податковий перiод, що перевірявся податковою інспекцією, вплинули наступні господарські операції позивача.

В липні - серпні 2011 року здійснено придбання упору керамiчного, пружини у ТОВ «Консоль плюс» згідно укладеного з даним товариством договору поставки запасних частин та комплектуючих вiд 05.01.2011 №К-05011.

За результатами проведених операцій позивачу виписані податкові накладні за №42 від 28.07.2011, №43 від 28.07.2011, №22 від 22.08.2011, №23 від 22.08.2011, № 27 від 23.08.2011.

За перiод листопад - грудень 2011 року позивачем придбано товарно-матерiальні цiнності у ТОВ «Торг Вест Лайт» згідно договору поставки товару 20.10.2011 №2010.

З наданих ТОВ «Торг Вест Лайт» податкових накладних №121 від 14.11.2011, №156 від 17.11.2011, №44 від 02.12.2011, №45 від 02.12.2011, №157 від 13.12.2011, №158 від 13.12.2011 та №213 від 16.12.2011 вбачається, що позивачем придбані у товариства такі товари як керн, розтяжка, полюс, целулоїд та підшипник.

В липні, серпні та вересні 2011 року позивачем здійснювались операції з придбання деталей у ТОВ «ТВК Град», що підтверджується укладеним між підприємствами договором від 05.05.2011 №17 на поставку запасних частин та комплектуючих.

Придбання таких товарно-матеріальних цінностей відображено у виданих позивачу ТОВ «ТВК Град» податкових накладних №44 від 04.07.2011, №326 від 27.07.2011, №327 від 27.07.2011, №328 від 27.07.2011, №329 від 27.07.2011, №314 від 30.08.2011, №315 від 30.08.2011, №316 від 30.08.2011, №152 від 21.09.2011, №153 від 21.09.2011, №154 від 21.09.2011, №240 від 30.09.2011.

У липні 2011 року позивач здійснив операцiю з придбання олова у ТОВ «Кольорметпрокат» на підставі укладеного договору поставки вiд 07.06.2011 №2900/7, по завершенню якої вказане підприємство виписало позивачеві податкові накладні №291 від 22.07.2011 та №297 від 25.07.2011.

У жовтні 2011 року позивачем придбано генератор ГЗ-110 у ТОВ «Вайпергруп» згідно договору купівлі-продажу від 30.09.2011 №15-378, в результаті чого позивачу виписана податкова накладна №50 від 12.10.2011.

У липні 2012 року позивачем також здійснено операцію по придбанню акумуляторів у ПП «Портал Ком», по факту вчинення якої даним підприємством позивачу виписані податкові накладні за №29 від 10.07.2012 та №121 від 17.07.2012.

За період липень, серпень, жовтень, грудень 2011 pоку, а також лютий, березень, квітень 2012 року позивачем проведені операції з придбання тиристорiв у ТОВ «Енергосоюз», в тому числі і згідно укладеного договору від 20.03.2012 №20/1-2012.

Вказана продукція передана уповноваженому представникові покупця згідно погоджених сторонами специфікацій до договору, що також підтверджується і відповідними податковими накладними за №7 від 04.07.2011, №16 від 14.07.2011, №29 від 10.08.2011, №2 від 13.10.2011, №5 від 05.12.2011, №1 від 06.02.2012, №2 від 07.02.2012, №3 від 07.02.2012, №1 від 02.03.2012, №1 від 04.04.2012.

З вивчених письмових доказів та з наданих представниками позивача пояснень вбачається, що придбані у вказаних контрагентів комплектуючі деталі у зв'язку зі своєю малогабаритністю та відсутністю необхідності специфічних умов перевезення для зручності доставлялись на підприємство різними способами: перевізниками, власним автотранспортом позивача чи рейсовими транспортом.

Всі отримані товарно-матеріальні цінності від вказаних контрагентів оприбутковані належним чином та в наступному використані позивачем у виробництві.

Факт повної оплати поставленого товару підтверджується наданими до справи банківськими виписками.

Зазначені документи підписані та завірені у встановленому порядку і мають всі необхідні реквізити, передбачені нормами чинного законодавства.

Відповідачем ставиться під сумнів дійсність господарських операцій позивача з вказаними контрагентами на підставі того, що укладені між ними угоди фактично не виконані і не спричинили реального настання юридичних наслідків, а навпаки, спрямовані на надання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту.

Обґрунтовуючи свою позицію, податкова інспекція посилається на порушення, встановлені в процесі діяльності контрагентів позивача.

В засвідчення виконання останніми замовлення для позивача надані такі підтверджуючі господарські відносини між ПАТ «Уманський завод «Мегомметр» та його контрагентами документи - відповідні податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури, банківські платіжні доручення, з яких вбачається як зміст та обсяг господарських операцій, так і їхнє фактичне виконання.

Суд вважає надані позивачем бухгалтерські документи в сукупності з іншими поясненнями представників позивача достатньою доказовою базою для підтвердження своєї позиції.

Таким чином, порушень законодавства при здійсненні вище вказаних господарських операцій не виявлено, що свідчить про їх наповненість належним юридичним змістом і тягне за собою настання передбачених законом правових наслідків, зокрема, в частині оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

На думку суду, порядок та спосіб виконання контрагентом ПАТ «Уманський завод «Мегомметр» своїх договірних зобов'язань, ким та за рахунок яких ресурсів вони виконані, а також належне чи неналежне виконання контрагентом обов'язків, покладених на нього законом як на суб'єкта підприємницької діяльності - як то подача звітності, сплата податків та інше, не впливає на дійсність та значимість господарської операції для самого позивача, оскільки така операція фактично мала місце і направлена на досягнення конкретної економічної та господарської мети.

Дана обставина спростовує висновок ДПІ про наявність умислу позивача щодо штучного формування податкового кредиту та необґрунтованого завищення від'ємного значення податку на прибуток для власної вигоди.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до приписів п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає в тому числі і в разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно ч. 2 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За нормами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому в силу пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів - вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, а також повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, і одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку, та є розрахунковим податковим документом, а тому повинна бути складена відповідно положень Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом МФУ 01.11.2011 №1379 та зареєстрованого в Мін'юсті України 22.11.2011 за №1333/20071, та підтверджувати факт придбання товарів (послуг).

Також суд звертає увагу на норму ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», де передбачено, що у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Оскільки на момент виконання господарських операцій контрагенти позивача мали статус платників податку на додану вартість та дійсні свідоцтва платників ПДВ, відповідно, зазначені суб'єкти господарювання мали право і на нарахування податку та складання податкових накладних, адже таке право надано Законом лише для осіб, що зареєстровані в якості платників податку на додану вартість.

Отже, всі податкові накладні по вищенаведених операціях виписані особами, які являлись платниками податку на додану вартість станом на момент спірних правовідносин, підприємства-контрагенти під час здійснення господарських операцій перебували на обліку в органах ДПІ, на час вчинення угод знаходилися в ЄДРПОУ. Доказів зворотного в акті не надано, даний факт нічим не спростовано.

Стосовно висновків перевірок органів ДПС щодо діяльності контрагентів позивача, згідно яких встановлені порушення вимог ст. 198 Податкового кодексу України та здійснено органами ДПІ аналіз про неможливість вказаних юридичних осіб фактично здійснювати господарські операції через відсутність трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, суд зазначає наступне.

Порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки, у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність.

Суд зазначає, що фактів, які свідчили б про те, що предмет договору не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору, судом не встановлено, належних доказів у відповідності до положень статті 71 КАС України відповідачем не надано.

Оскільки дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування суд вважає достатньою наявність належним чином оформлених документів, а зокрема - податкових накладних.

Так, суд вважає наявними підстави для віднесення до правомірних сформовані позивачем суми податку на додану вартість та податку на прибуток за період, що перевірявся, оскільки таке формування здійснене на підставі належним чином оформлених первинних документів.

Також в акті перевірки зазначено, що позивачем в порушення вимог п. 138.4, п. 138.8 п.26 Перехідних положень Податкового кодексу України завищено собівартість придбаних та реалізованих товарів на загальну суму за ІІ - IV квартали на 496267 грн., зокрема, підприємство реалізувало готову продукцію із залишків станом на 01.04.2011 в III-IV кварталах 2011 року в сумі 1055888 грн., в тому числі в III кварталі - 155954 грн., в IV кварталі - 899934 грн., залишок готової продукції станом на 01.10.2012 складає 413577 грн. і не відкоригувало залишки послуг по ній, які включено у витрати І кварталу 2011 року.

На переконання відповідача підприємством порушено п. 4.1 п. 26 Перехідних положень Податкового кодексу України, п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 п. 138.4 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України та п. 2.4 п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, ст. 9 Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996- XIV, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року на 91415 грн., за II-IV квартали 2011 року - на 261682 грн., за І квартал 2012 року - на 7590 грн., за І півріччя 2012 року - на 11478 грн., за 3 квартали 2012 року - на 15289 грн.

Судом встановлено, що ПАТ «Уманський завод «Мегомметр» дійсно реалізувало готову продукцію із залишків на 01.04.2011, які включені у додаток К-1/1 декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року.

З дослідження даних, відображених в обліку товариства, випливає, що ним при заповненні декларації відкориговано витрати на суму послуг, які включені у витрати І кварталу 2011 року та стосувалися реалізації готової продукції, яка числилася в залишках станом на 01.04.2011, а саме: III квартал 2011 року - реалізовано готової продукції із залишків на 01.04.2011 на суму 155954 грн., коригуванню підлягає сума 47% (155954 х 47% ), що становить 73298 грн. Товариство відкоригувало 89224 грн., з яких зайво включено відкоригованих витрат на суму 15926 грн. У IV кварталі 2011 року реалізовано готової продукції із залишків на 01.04.2011 на суму 899934 грн., коригуванню підлягає 47%, що складає 422969 грн. Фактично відкориговано товариством 390536 грн., де зайво включено у витрати 32433 грн.

В результаті, всього за ІІ-ІV квартали 2011 року позивачем зайво включено у витрати 16507 грн. з розрахунку 32433 грн. - 15926 грн.

Отже, всього за II - IV квартали 2011 року недонараховано зобов'язань з податку на прибуток товариства лише на суму 3797 грн.

Проаналізувавши вищевикладені дані обліку, враховуючи суми нарахованого податковим органом грошового зобов'язання, суд не вбачає дотримання відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення №0000042210 принципу пропорційності між застосованими наслідками та виявленими порушеннями вимог Перехідних положень п. 44.1 ст. 44, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, які встановлено під час проведення перевірки.

Стосовно посилання відповідача щодо допущених порушень ПАТ «Уманський завод «Мегомметр» в частині недотримання останнім Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні, а саме - щодо тверджень податкової інспекції, що працівники товариства до звітів про використання отриманих коштів для відрядження надали автобусні квитки пасажирського перевезення отриманих від автоперевізників, які не обслуговують відповідні маршрути, суд зазначає наступне.

З пункту 2 ст. 11 Положення про ведення касових операцiй у Нацiональнiй валютi в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, вбачається, що видача готівкових коштів під звіт або на відрядження здійснюється відповідно до законодавства України.

Абзацом 1 п. 12 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 №59 зі змінами (далі - Інструкція) визначено, що витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що засвідчують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого працівника, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

В силу абз. 4 п. 12 Інструкції витрати, понесені у зв'язку з відрядженням, що не підтверджені відповідними документами (крім добових витрат), працівникові не відшкодовуються.

Згідно відомостей, досліджених ревізорами та засвідчених в акті перевірки, автоперевізники пасажирів ПП «МЕНДС ТРАНСПОРТ ГРУП», ПП «Оріон -Авто», TOB НВП «НЕП XXI», ПП «Васильків-Транспорт», ПП «Комфорт-Авто», ФОП ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, послугами яких користувалися працівники ПАТ «Уманський завод «Мегомметр», зареєстровані в установленому законом порядку як юридичні особи та фізичні особи - підприємці, яким надано право здійснювати перевезення пасажирів.

Дана обставина підтверджує юридичну значимість виданих вказаними особами - перевізниками квитків пасажирського перевезення на засвідчення факту здійснення автоперевезення пасажирів та підтверджує законність врахування зазначених документів при оформленні відряджень працівникам ПАТ «Уманський завод «Мегомметр», які відбували у відрядження.

Судом встановлено, що працівниками підприємства автобусні квитки надані під звіт в оригіналі, вони містять необхідні реквізити - пронумеровані, посвідчені відповідними печатками із зазначенням податкових реєстраційних кодів вище вказаних перевізників, а тому є підтвердженням проїзду особи до місця відрядження і назад.

Ні працівники підприємства при проїзді у відрядження, ні посадова особа, яка оформлює відрядження таким працівникам по їх поверненню, не зобов'язані досліджувати правомірність здійснення перевізником рейсу за тим чи іншим маршрутом, оскільки це не передбачено жодним з нормативно-правових актів, які регулюють дані правовідносини.

Отже, на думку суду, готівкові кошти видані під звіт вказаним в акті перевірки працівникам підприємства здійснено без порушень, що вказує на безпідставність нарахування податковим органом штрафних санкцій податковим повідомленням - рішенням №0000052210.

В свою чергу, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства, суд приходить до висновку, що відповідач, провівши перевірку та прийнявши за її результатами оскаржені податкові повідомлення-рішення, діяв не відповідно та не у спосіб, що передбачений законодавством України.

За ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Судом встановлено, що суб'єкт владних повноважень не довів, що діяв в межах Закону, а тому зважаючи на обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, докази щодо їх підтвердження, керуючись актами законодавства щодо цих правовідносин, суд дійшов висновку, що заявлені в адміністративному позові вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Податкові повідомлення - рішення Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби від 08 лютого 2013 року №0000032210, №0000042210, №0000052210 - скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Уманський завод «Мегомметр» 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 27 травня 2013 року.

Суддя В.В. Гаращенко