Рішення № 31426264, 22.05.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2013 р.Справа № 922/1282/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанської В.В.

розглянувши справу

за позовом Прокурора Золочівського району Харківської області смт. Золочів в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Харківській області, м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна інспекція сільського господарства в Харківській області , м. Харків до 1) СТОВ "Перше Травня" с. Світличне , 2) Макарівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, с. Макарове про про визнання недійсним договору про спільну діяльність та звільнення земельної ділянки за участю представників сторін:

прокурора - Хряка О.О. службове посвідчення №013774 від 06.12.12 р.;

позивача - не з'явився;

третьої особи - не з'явився;

1-го відповідача - не з'явився;

2-го відповідача - Громова А.В., довіреність б/н від 04.04.13р.;

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Золочівського району Харківської області смт. Золочів в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Харківської області, м. Харків звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідачів: 1) СТОВ "Перше Травня" с. Світличне, 2) Макарівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, с. Макарове, в якій просить визнати недійсним договір про спільну діяльність №б/н від 02.01.2013, укладений між першим та другим відповідачами та зобов'язати першого відповідача припинити використання та звільнити займану земельну ділянку площею 50 га, яка використовується на підставі зазначеного договору. Також прокурор просить покласти на відповідачів судові витрати.

Присутній представник прокуратури у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. Надав через канцелярію господарського суду Харківської області 29 квітня 2013 року клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, яке судом задоволено.

Представник 1-го відповідача у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали про порушення провадження у справі повноважному представнику 1-го відповідача.

Представник 2-го відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував про що надав відзив на позов 22.04.13 р. за вх.№ 15313, а саме зазначив, що прокурор помилково зазначає про відсутність у 2-го відповідача права на земельну ділянку, яка є предметом спору, таким документом є рішення 9-ї сесії ХХІІІ скликання Світличанської селищної ради Золочівського району Харківської області, яким 2-го відповідачу виділена спірна земельна ділянка. Також 2-ий відповідач, зазначив що спірний договір про спільну діяльність не є прихованим договором оренди, а є договором у розумінні ст. 1130 Цивільного кодексу України, жодною умовою договору не передбачений обов'язок сторін об'єднати свої внески, і таке об'єднання не відбувалося, тому 2-ий відповідач просив в частині позовних вимог щодо визнання договору про спільну діяльність укладений між 1-им та 2-им відповідачами 02.01.2013 р. відмовити. Крім того, 2-ий відповідач наполягав, що спірна земельна ділянка площею 50 га на виконання зобов'язань спірного договору в користування 1-го відповідача фактично не передавалася, тому в частині вимог про зобов'язання 1-го відповідача припинити незаконне використання та звільнити займану земельну ділянку площею 50 га 2-ий відповідач просив провадження припинити згідно п.1.1. ст. 80 ГПК України.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив. Надав через канцелярію господарського суду Харківської області 22 квітня 2013 року письмові пояснення в яких третя особа повідомила, що проти позовних вимог прокуратури не заперечує.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене та те, що 1-ий відповідач був повідомлений належним чином, про дату та час розгляду справи, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Проведеною прокуратурою району перевіркою встановлені порушення вимог земельного законодавства та прав позивача під час укладання договору про спільну діяльність б/н від 02.01.2013 р. між СТОВ "Перше Травня" та Макарівською Загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів.

Встановлено, що згідно з розпорядженням голови Золочівської райдержадміністрації від 30.07.2010 р. № 228 Макарівській Загальноосвітньою школі І-ІІІ ступенів надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 50 га ріллі у постійне користування для дослідних і навчальних цілей із земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів на території Золочівської сільської ради.

Станом на 18.02.2013 р. Макарівською Загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів правовстановлюючі документи у відповідності до вимог ст.ст. 125, 126 ЗК України на землю не отримано, що підтверджується довідкою відділу Держкомзему у Золочівському районі №22 від 04.03.2013 року.

Не маючи будь-яких повноважень, за відсутності згоди належного землекористувача Головного управління Держземагенства у Харківській області, Макарівською Загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів 02.01.2013 р. укладено договір про спільну діяльність з СТОВ "Перше Травня", терміном дії до 31.12.2015 року.

Предметом вищевказаного договору є передача у користування земельної ділянки, площею 50 га, яка не є власністю та не перебуває у користуванні Макарівської Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Тим самим цей договір порушує законні права і охоронювані законом інтереси Головного управління Держземагенства у Харківській області.

Відповідно до п 1.1. вказаного Договору - предмет і мета Договору у порядку та на умовах, визначених Договором, учасники зобов'язуються спільно діяти у сфері вирощування сільськогосподарських культур в системі сівозмін з метою організації навчально-дослідної роботи, проведення навчальних та практичних занять, передбачених шкільними програмами, формуванню умінь та навичок учнів.

Однак, п. 4.1 Договору передбачено, що Макарівська Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів зобов'язана надати належну їй земельну ділянку, загальною площею 50 га, для спільного вирощування сільськогосподарських культур.

В розділі 5 Договору зазначено, що результати спільної діяльності будуть реалізовані в такому порядку: покриває витрати по всьому комплексу вирощування врожаю на цій ділянці та його транспортування, очистці, зберіганні та реалізації, сплати податків і інших витрат та перераховує Макарівській Загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів кошти отримані від реалізації вирощеної сільськогосподарської продукції в розмірі 350 грн. за 1 га.

Таким чином, між відповідачами виникли відносини, пов'язані з передачею земельної ділянки в оренду, укладення фактично договору оренди земельної ділянки, сплати орендної плати за користування земельної ділянки, та отримання прибутку за надання земельної ділянки в оренду, що підтверджуються інформацією Державної інспекції сільського господарства (Лист №04.01-28/1268 від 15.02.2013 р.).

Згідно даних відділу Держземагенства у Золочівському районі (лист №-22 від 04.03.2013 р.) та пояснень посадових осіб відділу освіти Золочівської РДА та директора школи право користування земельними ділянками вищевказаним закладом освіти в установленому законодавством порядку не зареєстровано, що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Тобто, право користування відповідними земельними ділянками не виникло.

При цьому, жодною із сторін не вжито заходів до мети, яка визначена договором, що підтверджує незаконність його укладення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши присутніх представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Прокурора підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 121 Конституції України, на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до статті 123 Конституції України організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", підставою для представництва прокурором у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок противоправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються між ними або з державою.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, яке знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України.

Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній та комунальній власності, спричиняють шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду в інтересах держави щодо визнання недійсними угод укладених в порушення чинного законодавства.

Відповідно до положень ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Згідно Постанови Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України, статті 148 Господарського кодексу України земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 Цивільного кодексу України статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197, 283 Господарського кодексу України, статей 80, 84, 123, 124,127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини.

У таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підвідомчі господарським судам.

Відповідно до п. 15 Роз'яснень Вищого господарського суду України від 27.06.2007 р. № 04-5/120 визначено земельні спори, що підвідомчі господарським судам. До них належать справи, пов'язані із захистом права власності або користування землею, щодо стягнення заборгованості по орендній платі про користування земельною ділянкою, укладеною суб'єктом господарювання та органом місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 95 Земельного кодексу України, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі, власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі, на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Зміст договору про спільну діяльність від 02.01.2013 року суперечить ст.ст. 75, 203 Господарського кодексу України, п.п. 153.14 Податкового кодексу України, розпорядженню Кабінету Міністрів України від 07.05.2008 р. №703-р "Питання укладення деяких договорів", вимогам Закону України "Про управління об'єктами державної власності" № 185-16 від 21.09.2006 р., тому договір має бути визнаний недійсним.

Відповідно до вимог ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Статтею 124 Земельного кодексу визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 Земельного кодексу України, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст. 125 Земельного кодексу України, якою визначено виникнення права на земельну ділянку встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України, якою визначені документи, що посвідчують право на земельну ділянку, серед іншого встановлено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Крім того, визначення, порядок оформлення спільної діяльності встановлені главою 77 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Відповідно до ст. 1133 Цивільного кодексу України, вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

Відповідно до ст. 1134 Цивільного кодексу України, внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.

Таким чином, згідно зазначених норм, спільна діяльність може здійснюватися по відношенню до майна, яким володіють учасники діяльності.

Спільна діяльність, яка здійснюється внаслідок зазначених договорів, направлена на спільне використання майна, яке за договором перебуває у володінні та є внеском у спільну діяльність однієї із сторін (землі навчальних закладів).

Використання земель згідно зазначених договорів є неправомірним та суперечить ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Внесення земель, у якості вкладу учасника у спільну діяльність, вказує на вчинення розпорядчих дій стосовно вказаного майна.

Згідно ст. 314 Цивільного кодексу, право володіння, користування та розпорядження майном належить власнику майна.

Матеріалами справи доведено, що між Відповідачами був укладений договір про спільну діяльність стосовно земельної ділянки, відносно якої є Розпорядження Золочівської РДА від 30.07.2010 р. № 228, проте правовстановлюючих документів за ст. 126 ЗК України 2-им Відповідачем не отримано.

Крім того про те, що предметом договору про спільну діяльність є саме земельна ділянка визначена у Розпорядженні Золочівської РДА від 30.07.2010 р. № 228, відносно якої у 2-го Відповідача відсутні будь-які права, що також підтверджується матеріалами перевірки прокуратури Золочівського району.

Розпорядження землями державної власності може здійснювати уповноважений орган державної влади.

Оскільки згідно з вимогами ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які визначені вимогами статті 203 цього Кодексу, в даному випадку при укладенні договору оренди порушені вимоги ст.ст. 123, 124, 125, 126 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим вказаний договір оренди земельної ділянки необхідно визнати недійсним.

Користування земельною ділянкою не відповідає вимогам закону, завдає істотну шкоду державним інтересам, необхідність їх захисту покладає на прокуратуру обов'язок представництва інтересів держави відповідно до ч. 2 ст. 121 Конституції України.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; відшкодування заподіяних збитків.

Обраний спосіб захисту в даному випадку спрямований на поновлення порушених прав, оскільки при визнанні відсутності у відповідачів прав на спірну земельну ділянку, підлягає поновленню порушене право власності шляхом витребування земельної ділянки із незаконного чужого користування.

Враховуючи вищенаведене та те, що зміст договір про спільну діяльність від 02.01.2013 року суперечить ст.ст. 75, 203 Господарського кодексу України, суд вважає позовні вимоги прокурора в частині визнання недійсним договору про спільну діяльність №б/н від 02.01.2013 р., укладений між СТОВ "Перше Травня" та Макарівською Загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Прокурором заявлена вимога про зобов'язання СТОВ "Перше Травня" припинити незаконне використання та звільнити займану земельну ділянку площею 50 га, яка використовується на підставі договору про спільну діяльність №б/н від 02.01.2013 р., укладений між СТОВ "Перше Травня" та Макарівською Загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції": п. 2.1. згідно з частиною другою статті 43 Господарського процесуального кодексу та статтею 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки перший та другий відповідачі наполягають на тому, що земельна ділянка площею 50 га на виконання зобов'язань згідно договору про спільну діяльність №б/н від 02.01.2013 р., укладений між СТОВ "Перше Травня" та Макарівською Загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів 1-му відповідачу передана не була, а прокурором не доведено суду та не надано доказів в підтвердження факту передачі 1-му відповідачу у користування земельної ділянки, відповідно до цього позовні вимоги в частині: зобов'язання СТОВ "Перше Травня" припинити незаконне використання та звільнити займану земельну ділянку площею 50 га, яка використовується на підставі договору про спільну діяльність №б/н від 02.01.2013 р. є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідачів, з вини яких спір доведено до суду.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, Законом України "Про прокуратуру", ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України, статтями 11, 22, 626, 627, 629, 1166 Цивільного кодексу України, статтями 12, 80, 83, 116, 122, 123, 125, 126, 152, 156, 157, 187, 188, 189 Земельного кодексу України, Господарського кодексу України, статтями 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір про спільну діяльність №б/н від 02.01.2013, укладений між СТОВ "Перше Травня" та Макарівською Загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з СТОВ "Перше Травня" (62221, с. Світличне, Золочівський район, Харківська область, код ЄДРПОУ 00707797) на користь державного бюджету України (одержувач - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, номер рахунку 31215206783003, код 37999654, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) судовий збір в сумі 573,50 грн.

5. Стягнути з Макарівської Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів (62222, с. Макарове, Золочівський район, Харківська область) на користь державного бюджету України (одержувач - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, номер рахунку 31215206783003, код 37999654, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) судовий збір в сумі 573,50 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Светлічний Ю.В.

Справа №922/1282/13

Повне рішення складене 24 травня 2013 року.