Постанова № 31425092, 23.05.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 року Справа № 5008/650/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г., Фролової Г.М. (доповідача)за участю представників:позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)Генеральної прокуратури УкраїниСайтарли І.М., посв. №014716розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_5на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.13у справі№5008/650/12 господарського суду Закарпатської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_5доВоловецької районної радиза участю:Прокурора Воловецького району Закарпатської областіпростягнення суми 169 798,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовом до Воловецької районної ради про стягнення 164853 грн. боргу та 4945,59 грн. 3% річних. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Закарпатської області від 10.03.10 у справі №11/101 та обґрунтовано приписами статей 11, 202, 526, 530, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 08.08.12 у справі №5008/650/2012 (суддя Карпинець В.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з Воловецької районної ради на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 суму 164 853 грн., 4659,81 грн. 3% річних та 1560 грн. у відшкодування сплаченого судового збору. В іншій сумі позовних вимог відмовлено. Мотивуючи рішення, місцевий господарський суд зазначив, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за мировою угодою та три відсотка річних є обґрунтованими, натомість нарахування відсотків річних на суму судових витрат суперечить положенням статті 625 Цивільного кодексу України.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.13 (судді: Орищин Г.В. - головуючий, Галушко Н.А., Краєвська М.В.) рішення господарського суду Закарпатської області від 08.08.12 у справі №5008/650/2012 скасовано в частині задоволення позову. Прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволені позову в частині стягнення 4 659,81 грн. трьох процентів річних відмовлено. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 164 853 грн. припинено. В решті рішення залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Мотивуючи постанову, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що заявлена вимога про стягнення заборгованості за мировою угодою не може бути самостійним предметом позову та розглядатися в господарських судах в порядку позовного провадження.

Не погоджуючись з постановою суду, Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 80 Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про виконавче провадження". Серед іншого, заявник зазначає, що ухвала суду про затвердження мирової угоди, яка не містить усіх даних, зазначених у статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" не має статусу виконавчого документа і інша сторона у справі не позбавлена права звернутись з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представника Генеральної прокуратури України, присутнього у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду Закарпатської області від 10.03.10 у справі №11/101 затверджено мирову угоду за умовами якої Воловецька районна рада зобов'язалась сплатити ФОП ОСОБА_5 155327 грн. боргу до 1 квітня 2010 року та відшкодувати судові витрати, а саме: 1615 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 7675 грн. витрат на правову допомогу адвоката, а ФОП ОСОБА_5 відмовився від стягнення інфляційних витрат, трьох відсотків річних, а також частково (в розмірі 50%) відмовився від відшкодування понесених ним витрат на правову допомогу адвоката по даному процесу в сумі 7675 грн.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 04.02.11 у справі №11/101 задоволено заяву Воловецької районної ради про відстрочку виконання ухвали суду від 10.03.10 у справі №11/101 на 6 місяців та відстрочено виконання ухвали господарського суду Закарпатської області від 10.03.10 у справі №11/101 до 21.07.11.

Також установлено, що у зв'язку з невиконанням відповідачем умов мирової угоди, за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 02.06.10 відділом Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано боржнику строк для добровільного виконання виконавчого документа до 09.06.10.

Постановою підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області від 23.09.11 про повернення виконавчого документа стягувачеві, ухвала господарського суду Закарпатської області від 10.03.10 у справі №11/101 повернута ФОП ОСОБА_5

28.12.11 постановою підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області закінчено виконавче провадження з примусового виконання ухвали від 10.03.10 №11/101.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду у справі в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості та судових витрат у розмірі 164 853 грн. господарський суд апеляційної інстанції зазначив, що ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом у розумінні положень Закону України "Про виконавче провадження", оскільки була прийнята до виконання виконавчою службою, а отже провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки заявлена вимога не може бути самостійним предметом позову та розглядатися в господарських судах в порядку позовного провадження.

Відповідно до частини 4 статті 78 Господарського процесуального кодексу України про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі. Ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди є судовим актом, для якого передбачений особливий порядок його виконання.

Згідно з приписами статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Зазначене кореспондується із пунктом 2 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якого підлягають виконанню державною виконавчою службою ухвали, постанови судів у господарських справах.

Колегія суддів відзначає, що у разі ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди та якщо ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди. Якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ухвала господарського суду Закарпатської області від 10.03.10 у справі №11/101 як виконавчий документ була прийнята виконавчою службою до виконання.

За вказаних обставин апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про припинення провадження у справі в цій частині на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, зазначених висновків не спростовують.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що підстав для зміни чи скасування постанови з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.13 у справі №5008/650/12 господарського суду Закарпатської області залишити без змін.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Г.Фролова