Рішення № 31424909, 21.05.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 травня 2013 р. Справа № 902/440/13

Провадження № 14/902/28/13

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Німенко О.І.,

представників:

позивача: Пудовкіної Д.П, довіреність № 23-1-4/3-Ю від 20.12.12, паспорт НОМЕР_3 виданий Староміським РВ УМВС України у Вінницькій області 19.07.2004 року;

відповідача: ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_4 виданий Барським РВ УМВС України у Вінницькій області 14.05.1997 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (Ново-Печерський пров. 19/3, м. Київ, 01042; вул Наваринська, 13-а, м. Миколаїв, 54030)

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про стягнення 40351,56 грн. матеріального збитку в порядку зворотної вимоги,

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з фізичної особи- підприємця ОСОБА_2 40351 грн. 56 коп. матеріального збитку в порядку зворотної вимоги.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 27.03.2013р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/440/13 з призначенням її до розгляду.

11.04.2013р. ухвалою суду розгляд справи відкладено до 30.04.2013р. у зв'язку із неподанням сторонами витребуваних доказів.

30.04.2013р. в судовому засіданні оголошено перерву до 21.05.2013р.

В судовому засіданні (21.05.2013р.) представник позивача (Пудовкіна Д.П.) позов підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини викладенні в ньому.

Поряд з цим, відповідачем (ОСОБА_2) в судовому засіданні подано заяву від 21.05.2013 року (вх. №08-46/6447/13 від 21.05.2013 року) про визнання заявленої публічним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" суми матеріального збитку в порядку регресу, в розмірі 40351 грн. 56 коп. та судових витрат в сумі 1720 грн. 50коп. в повному обсязі. Також в зазначеній заяві останній просив суд розстрочити виконання рішення суду згідно наступного графіку: 10000 грн. 06 коп. до 22.05.2013р., 32072 грн. - частинами по 1336 грн. 33 коп. щомісячно до 25 числа на протязі 24 місяців до 21.05.2015р. Представник позивача щодо вказаної заяви поклалася на розсуд суду.

З огляду на те, що такі дії відповідача не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем.

Частиною 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) визначено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд дослідив правомірність заявлення вимоги про стягнення 40351 грн. 56 коп. матеріального збитку в порядку регресу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

22.07.2008 року між відкритим акціонерним товариством «УСК Дженералі Гарант», яке в подальшому змінило своє найменування на публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто", що підтверджується його статутом та приватним підприємством «Захід» укладено генеральний договір страхування вантажів УБG №0031524 (а.с. 8-13).

В подальшому вказаний договір пролонговувався додатковими угодами наявними в матеріалах справи (а.с. 14-17).

24.03.2011р. на виконання умов п. 16.5 генерального договору, між ПП «Захід» та ПАТ «УСК «Гарант-Авто» підписано декларацію в рамках генерального договору страхування вантажів, згідно із якою було застраховано скло в кількості 297 листів вартістю 77222,16 грн. на період перевезення з 24.03.2011р. по 26.03.2011р.

Вантаж- скло 4 мм. перевозився згідно товарно-транспортної накладної №862 від 24.03.2011 року ФОП ОСОБА_2 з м. Миколаєва в м. Вінниця в кількості 2145,06 кв. метра, ціна за 1 кв. метр 43,2 грн з ПДВ. Загальна вартість вантажу, що перевозився 92666,59 грн. з ПДВ. (а.с. 22).

25.03.2011 року на адресу ПАТ «УСК «Гарант-Авто» надійшла заява ПП «ЗАХІД» про пошкодження вантажу скла, що сталося 24.03.2011 року (а.с. 20-21). Факт пошкодження вантажу та обставини пошкодження зафіксовано документально, зокрема в поясненнях водія ФОП ОСОБА_2 (а.с. 26), комерційному акті від 25.03.2011 року (а.с. 23), постанові Барського райсуду по справі №3-663/2011 від 27.04.2011 року (а.с. 29).

Так, згідно пояснень водія 25.03.2011 року в с. Озеро, Нимирівський р-н, Вінницької області останній допустив пошкодження скла в кількості п'ять упаковок.

Поряд з цим, комерційним актом від 25.03.2011 року зафіксовано обставини подій, пояснення водія і визначено кількість пошкодженого вантажу - п'ять ящиків, 165 листів скла, або 1191,7125 метрів кв. скла 4 мм. Акт підписано представником ПП «ЗАХІД», вантажеотримувача ПП «ВІКНАРІ», перевізником і представником позивача.

25.03.2011 року між ПП «Захід», відповідачем, представником позивача і представником вантажеотримувача складено акт приймання - передачі, яким зафіксовано що вантажеодержувач прийняв від перевізника 4 ящики скла в кількості 132 листів. В зв'язку з тим, що решта були розбиті в ході перевезення і висипались на дорогу. Вартість пошкодженого вантажу згідно ТТН №2411 склала:1191,71 м2 х 43,2- 51481,87 грн.

Для встановлення вартості пошкодженого вантажу ПП «Захід» додатково надав позивачу експертний висновок №120-524 від 04.04.2011 року, яким визначено вартість пошкодженого вантажу 51481,87 грн. з ПДВ (а.с. 30).

Крім того, обставини події також підтверджується протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 25.03.2011р., протоколом про адміністративне правопорушення від 25.03.2011р., поясненнями водія від 25.03.2011р. (а.с. 59-60, 62-66) та постановою Барського райсуду від 27.04.2011 року №3-663/2011 (а.с. 29), згідно якої 25.03.2011 о 5.30 годин ОСОБА_2, керуючи автомобілем «ДАФ» р/номер НОМЕР_5 з напівпричепом р/номер НОМЕР_1 на 442 км + 700: автодороги Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знамянка М-12, під час руху не перевірив кріплення вантажу, який перевозив і допустив падіння вантажу на проїздну частину дороги. Вину визнав. За вчинення правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Доказів оскарження постанови Барського райсуду від 27.04.2011 р. та її скасування матеріали справи не містять.

26.07.2012р. страховиком (позивачем) складено страховий акт №1022077 від 26.07.2012 року, яким визнано пошкодження скла, що сталося 25.03.2011р. страховою подією. Суму страхового відшкодування було визначено шляхом зменшення суми збитку спричиненої пошкодженням вантажу без урахування ПДВ на суму франшизи, розрахунок: 42901,56 - 2550=40351,56 грн., де 42901,56 сума збитку, 2550 - сума франшизи.

Відповідно до умов договору страхування №0031524 ПАТ «УСК «Гарант Авто» було виплачено страхове відшкодування власнику автомобілю ПП «Захід», в зв'язку з пошкодженням внаслідок ДТП, в сумі 40351 грн. 56 коп. згідно платіжних доручень№33130 від 26.10.2012р., №33273 від 29.10.2012р. (а.с. 34, 35).

16.11.2011 року на адресу відповідача позивачем направлено претензію №569 з вимогою здійснення відшкодування виплаченої суми страхового відшкодування в розмірі 40351грн. 56 коп.

За твердженням позивача відповіді на претензію відповідачем надано не було, страхову суму не відшкодовано. Факт непроведення розрахунків відповідачем не заперечується останнім.

Непроведення відповідачем погашення згідно заявленої претензії спонукало позивача звернутись до суду з регресним позовом до суду.

Беручи до уваги встановлені обставин, суд дійшов наступних висновків.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічне положення міститься в ст.993 ЦК України, яка вказує, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Такий перехід права вимоги до страховика в науці та практиці цивільного права отримав назву суброгація (лат. cubrogatio - заміщення) - перехід до страховика права вимоги, яке страхувальник має щодо особи, винної у збитках. Це право поширюється на страховика лише на суму фактично виплаченого ним страхового відшкодування.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті буде мати регресний характер. Таку вимогу страховик може пред'явити до особи, відповідальної за завдані збитки. Тобто така особа (фізична або юридична) повинна бути саме суб'єктом відповідальності. Це означає по-перше, що така особа за своїм правовим статусом повинна мати можливість нести відповідальність за завдані нею збитки. А по-друге, мають бути в наявності необхідні умови притягнення такої особи до відповідальності (протиправна поведінка, шкода, причинний зв'язок, вина (крім випадків, коли відповідальність настає незалежно від вини).

Відповідно до ч. 2 ст. 308 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Згідно із ч. 3 ст. 310 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Згідно із ч. 1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Частиною 2 ст.1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Отже необхідною умовою для відшкодування шкоди згідно ст.1187 ЦК України, з поміж іншого (неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, вина), є встановлення суб'єкта відповідальності, яким є володілець об'єкта, діяльність з яким створює підвищену небезпеку, під яким слід розуміти особу, що на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем в частині виплати збитку в порядку регресу підтверджується матеріалами справи, позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 40351 грн. 56 коп.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення витрат по сплаті страхового відшкодування, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів). Більше того, заявлені позовні вимоги визнав повністю, а визнання позову, як встановлено судом, у свою чергу не суперечить змісту чинного законодавства та не порушує права та інтереси інших осіб.

Разом із тим, розглянувши вимогу відповідача про розстрочку виконання рішення суду від 21.05.2013р. (вх. №08-46/6447/13 від 21.05.2013р.), суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з п.6 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.

Відповідно до вимог ст. 121 ГПК України підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення суду є наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим.

Відтак, дослідивши вказану заяву відповідача, враховуючи те, що доходи фізичної особи підприємця ОСОБА_2 за 2012р. складають 28695 грн. (2391 грн. за місяць), беручи до уваги те, що прожитковий мінімум останнього за 2012р. складає 1050 грн. 60 коп. та 2013р.- 1142 грн., суд, з метою належного (ефективного) виконання рішення, вважає за необхідне її задовольнити в повному обсязі.

Враховуючи вище наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ч. 4 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 115, 116, 121 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ін. номер НОМЕР_2) на користь публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (Ново-Печерський пров. 19/3, м. Київ, 01042; вул. Наваринська, 13-а, м. Миколаїв, 54030, код ЄДРПОУ 20868166) 40351 грн. 56 коп.- виплаченого страхового відшкодування та 1720 грн. 50 коп. відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Розстрочити виконання рішення суду у справі №902/440/13 шляхом сплати страхового відшкодування згідно наступного графіку: 10000 грн. 06 коп. до 22.05.2013р., 32072 грн. - частинами по 1336 грн. 33 коп. щомісячно до 25 числа на протязі 24 місяців до 21.05.2015р.

Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27 травня 2013 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи