Рішення № 3142444, 03.02.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-промислова група «Південь»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський лакофарбовий завод»

про

стягнення 24 446, 37 грн.

Суддя Демидова А.М.

Представники:

від позивача

Данайканич О.С. –представник за довіреністю б/н від 02.02.2009 р.;

від відповідача

не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрно-промислова група «Південь»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський лакофарбовий завод»про стягнення основного боргу у розмірі 19 608, 74 грн., інфляційних втрат у розмірі 1 490, 26 грн., 377, 13 грн. –трьох процентів річних та пені у сумі 2 970, 24 грн. Позивач також просить стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов договору купівлі-продажу № 01/04/08 від 01.04.2008 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрно-промислова група «Південь»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський лакофарбовий завод», останній за отриманий товар не розрахувався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2008 р. порушено провадження у справі № 23/315 та призначено її розгляд на 03.02.2009 р.

У судове засідання, призначене на 03.02.2009 р., з’явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання 03.02.2009 р. не з’явився, хоча всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2008 р., про що свідчить відмітка на зворотній стороні зазначеної ухвали.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

У судовому засіданні 03.02.2009 р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Станом на день слухання справи відповідач вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 19.12.2008 р. не виконав, відзив на позовну заяву та всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, будь-яких заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, справа слухається за наявними матеріалами згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

До матеріалів справи додано належним чином засвідчену копію договору купівлі-продажу № 01/04/08 від 01.04.2008 р., на підставі якого, як стверджує позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрно-промислова група «Південь» (далі –Позивач) поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Київський лакофарбовий завод»(далі –Відповідач) товар на загальну суму 47 250, 00 грн.

Проте судом встановлено, що договір договору купівлі-продажу № 01/04/08 від 01.04.2008 р., на який посилається позивач, як на підставу своїх вимог, Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський лакофарбовий завод»не підписано.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

За таких обставин, враховуючи, що договір купівлі-продажу № 01/04/08 від 01.04.2008 р. не підписано уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський лакофарбовий завод»та не скріплено його печаткою, суд дійшов висновку, що сторонами не було дотримано письмової форми договору.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрно-промислова група «Південь»передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський лакофарбовий завод»прийняло товар на загальну суму 47 250, 00 грн., що підтверджується накладною № 2 від 02.04.2008 р., підписаною сторонами (належним чином засвідчена копія накладної міститься в матеріалах справи).

За видатковою накладною (повернення) № ВП 0000004 від 30.05.2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський лакофарбовий завод»повернуло Товариству з обмеженою відповідальністю «Аграрно-промислова група «Південь»частину товару на загальну суму 27 641, 26 грн.

Таким чином, фактично у відповідача залишився товар на загальну суму 19 608, 74 грн.

Як стверджує позивач, він неодноразово звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський лакофарбовий завод»стосовно проведення останнім розрахунку за поставлений товар на суму 19 608, 74 грн.

Однак відповідач своє зобов’язання щодо оплати вартості товару не виконав, що підтверджується актом звіряння розрахунків за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р., належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

Доказів зворотнього відповідачем суду не надано.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України. та ст. 193 Господарського кодексу України, відповідно до яких зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів законодавства.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський лакофарбовий завод»боргу у розмірі 19 608, 74 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з позовними вимогами, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський лакофарбовий завод» суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних від простроченої суми, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розраховуючи розмір інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми, позивач посилається на п. 3.2. договору купівлі-продажу № 01/04/08 від 01.04.2008 р., яким передбачено, що покупець здійснює оплату в розмірі 100% загальної вартості товару на поточний рахунок постачальника протягом 10-ти банківських днів з дати поставки товару покупцю.

Отже, враховуючи, що поставку товару було здійснено 02.04.2008 р., позивач починає нараховувати інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми з 12.04.2008 р.

Як вже зазначалось вище, сторонами не було дотримано письмової форми укладення договору купівлі-продажу № 01/04/08 від 01.04.2008 р. Ухвалою Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі від 19.12.2008 р. позивача було зобов’язано надати суду оригінал та належним чином засвідчену копію договору купівлі-продажу № 01/04/08 від 01.04.2008 р., підписаного Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрно-промислова група «Південь»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський лакофарбовий завод».

Однак позивачем вимог ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі від 19.12.2008 р. не виконано –оригінал та належним чином засвідчену копію договору купівлі-продажу № 01/04/08 від 01.04.2008 р., підписаного Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрно-промислова група «Південь» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський лакофарбовий завод»суду не надано.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач неправомірно нараховує інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми на підставі п. 3.2. договору купівлі-продажу № 01/04/08 від 01.04.2008 р., починаючи з 12.04.2008 р.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою га подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений, або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, 19.11.2008 р. позивач направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський лакофарбовий завод»претензію вих. № 05-11/08 від 05.11.2008 р. з вимогою сплатити борг у розмірі 19 608, 74 грн.

Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи, відповідач претензію вих. № 05-11/08 від 05.11.2008 р. отримав 20.11.2008 р.

Отже, враховуючи положення ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов’язання щодо оплати вартості товару мало бути виконане відповідачем до 28.11.2008 р.

Проте відповідач зобов’язання щодо оплати боргу у сумі 19 608, 74 грн. не виконав.

Таким чином, сума інфляційних втрат за період з 28.11.2008 р. (дата, коли зобов’язання мало бути виконано) по 01.12.2008 р. (дата, визначена позивачем самостійно) становить 0, 00 грн.

Сума трьох процентів річних за період з 28.11.2008 р. (дата, коли зобов’язання мало бути виконано) по 01.12.2008 р. (дата, визначена позивачем самостійно) становить 6, 45 грн.

Розрахунок зроблено судом та відповідає положенням чинного законодавства.

Крім того, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський лакофарбовий завод»пеню за прострочення виконання грошового зобов’язання у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, згідно з приписами Цивільного кодексу України неустойка має дві форми: пеню і штраф.

Разом з тим суд відзначає, що неустойка (штраф, пеня) є одним із видів забезпечення виконання зобов’язання, що передбачено Цивільним кодексом України.

При цьому ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Крім того відповідально до п. 2.1. Роз’яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 р. зі змінами та доповненнями (чинним на момент винесення рішення) якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Таким чином, враховуючи, що сторонами не дотримано письмової форми вчинення правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання у вигляді неустойки, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський лакофарбовий завод»пені є необґрунтованими, а тому такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язань.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, однак таким, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський лакофарбовий завод»(02088, м. Київ, вул. Леніна, 61, код ЄДРПОУ 38836559, р/р 26002000000178 в ВАТ «Родовід Банк», МФО 321712, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-промислова група «Південь»(08162, Київська обл. смт. Чабани, вул. Кірова, 162, код ЄДРПОУ 32498479, р/р 260003012512 в АБ «Національні інвестиції», МФО 300498) основний борг у розмірі 19 608, 74 (дев’ятнадцять тисяч шістсот вісім грн. 74 коп.) грн., три проценти річних у сумі 6, 45 (шість грн. 45 коп.) грн., 196, 15 (сто дев’яносто шість грн. 15 коп.) грн. державного мита та 94, 68 (дев’яносто чотири грн. 68 коп.) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судово процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя А.М. Демидова