Рішення № 3142177, 20.01.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/40

20.01.09

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Альхім»

до

Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Піастрелла - К»

про

стягнення 33 467, 21 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

Від позивача:

Гриненко Т.В. –представник за довіреністю № 330 від 20.10.2008 року;

Від відповідача:

Лисицька А.В. –представник за довіреністю б/н від 11.12.2008 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альхім»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Піастрелла - К»про стягнення заборгованості за неналежне виконання останнім зобов’язань за договором № 03-03/08 ПК від 03.03.2008 року у розмірі 31 784, 00 грн. –основного боргу, 513, 53 грн. –3% річних та 1 169, 68 грн. інфляційних витрат.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.12.2008 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 24.12.2008 року.

У судове засідання 24.12.2008 року відповідач представника не направив, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 27/40 від 10.12.2008 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Позивач у судове засідання 24.12.2008 року з’явився, надав документи на вимогу ухвали суду та підтримав заявлені позовні вимоги, відповідно до яких зазначив, що відповідач не виконує покладених на нього зобов’язань за договором поставки № 03-03/08 ПК від 03.03.2008 року та не сплачує позивачу вартість поставленого товару.

Враховуючи те, що неявка представника відповідача перешкоджає вирішенню спору по суті суд відклав розгляд справи на 20.01.2009 року.

У судовому засіданні 20.01.2008 року представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість у сумі 29 784, 00 грн., 3% річних у розмірі 740, 32 грн. та індекс інфляції у сумі 2 772, 12 грн.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити або збільшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв заяву позивача про уточнення позовних вимог до розгляду.

Відповідач у судове засідання 20.01.2009 року з’явився, надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого визнав позовні вимоги позивача у розмірі 29 784, 00 грн. основного боргу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В:

03.03.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альхім»(надалі –продавець) та Закритим акціонерним товариством з іноземними інвестиціями «Піастрелла - К»(надалі –покупець) було укладено договір № 03-03/08 ПК (надалі –Договір), за умовами якого продавець зобов’язується передати у власність покупця належний продавцю товар, а покупець зобов’язується прийняти цей товар від продавця і оплатити його на умовах Договору.

Згідно із п. 2.3 Договору загальна сума Договору складається з суми вартостей партій товару, відвантажених продавцем покупцю протягом терміну дії цього Договору, отриманих згідно з видатковими накладними, підписаними представниками обох сторін.

Пунктом 7.1 передбачено, що Договір діє з моменту його підписання і до 31 грудня 2008 року.

Згідно п. п 2.2 та 4.1 Договору кількість, асортимент та ціна кожної окремої партії товару визначається продавцем в рахунку-фактурі.

Позивач на виконання умов Договору виставив рахунок-фактуру № СФ-0000556 від 11.04.2008 року на суму 81 120, 00 грн.

Відповідно до п. 4.2. Договору оплата товару за договором здійснюється покупцем шляхом попередньої оплати 30%, 70% протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати відвантаження товару зі складу продавця.

15.04.2008 року відповідач здійснив попередню оплату (30%) у розмірі 24 336, 00 грн. що підтверджується банківською випискою наявною в матеріалах справи.

17.04.2008 року позивач поставив товар відповідно до видаткової накладної № РН-0000495. Товар був отриманий уповноваженим представником відповідача Соловйовим О.В. на підставі довіреності серія НБД № 840623 від 15.04.2008 року.

Отже, відповідач повинен був сплатити 70 % ціни товару у строк до 01.05.2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи, доказів виконання зобов’язання щодо оплати товару відповідачем не надано. Відповідачем було тільки частково оплачено за отриманий товар 30.05.2008 року у сумі 10 000, 00 грн., 06.06.2008 року у сумі 10 000, 00 грн., 03.07.2008 року у розмірі 5 000, 00 грн. та 28.08.2008 року у сумі 2 000, 00 грн.

30.07.2008 року сторонами був складений та підписаний акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого відповідач визнав заборгованість перед позивачем у розмірі 31 784, 00 грн.

Таким чином, станом на день звернення позивача до суду борг відповідача складає 29 784, 00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 193 Господарського кодексу України (наділі –ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк для оплати товару.

З доказів по справі вбачається, що позивач виконав свої зобов’язання в повному обсязі та належним чином, претензій щодо якості чи кількості товару від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідач у судове засідання з’явився та визнав суму основного боргу.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлено та по суті визнаний відповідачем.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 29 784, 00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 740, 32 грн. та суму індексу інфляції у розмірі 2 772, 12 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як було зазначено, відповідач повинен був оплатити за поставлений товар до 01.05.2008 року, отже 3% річних повинні нараховуватися з 02.05.2008 року.

Розмір 3% річних становить:

56 784, 00 грн. (заборгованість) * 3% * 28 (з 02.05.2008 року по 29.05.2008 року) / 365 = 130, 68 грн.

46 784, 00 грн. (заборгованість) * 3% * 7 (з 30.05.2008 року по 05.06.2008 року) / 365 = 26, 92 грн.

36 784, 00 грн. (заборгованість) * 3% * 27 (з 06.06.2008 року по 02.07.2008 року) / 365 = 81, 63 грн.

31 784, 00 грн. (заборгованість) * 3% * 55 (з 03.07.2008 року по 26.08.2008 року) / 365 = 143, 68 грн.

29 784, 00 грн. (заборгованість) * 3% * 146 (з 27.08.2008 року по 19.01.2009 року) / 365 = 357, 41 грн.

Таким чином, сума 3% річних становить 740, 32 грн. та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Розмір індексу інфляції становить:

За травень 2008 року: 56 784, 00 грн. (заборгованість) * 101,3 % - 56 784, 00 грн. = 738, 19 грн.

За червень 2008 року: 36 784, 00 грн. (заборгованість) * 100, 8 % - 36 784, 00 грн. = 294, 27 грн.

За липень, серпень 2008 року: 31 784, 00 * 99, 5% * 99, 9% - 31 784, 00 грн. = - 190, 55 грн.

За вересень –грудень 2008 року: 29 784, 00 грн. (заборгованість) * 101,1 % * 101,7% * 101,5% * 102,1% –29 784, 00 = 1 951, 61 грн.

Отже, індекс інфляції за перерахунком суду становить 2 793, 52 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 83 ПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки, позивач вищезазначене клопотання не заявляв, тому суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції у розмірі заявленому позивачем до стягнення, а саме 2 772, 12 грн.

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 202, 509, 626, 692, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Піастрелла - К»(04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, 71; р/р 26007000461901 в АКБ «Київ»м. Києва, МФО 322498, код ЄДРПОУ 31628451), або з іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Альхім»(08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Київська, 8; р/р 26001060106808 в КГ РУ КБ «Приватбанк», МФО 321842, код ЄДРПОУ 32740136) основну суму заборгованості у розмірі 29 784 (двадцять дев’ять тисяч сімсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 740 (сімсот сорок) грн. 32 коп., індекс інфляції у сумі 2 772 (дві тисячі сімсот сімдесят дві) грн. 12 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 334 (трисат тридцять чотири) грн. 70 коп., та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя

Дідиченко М.А.