Ухвала суду № 31421501, 15.05.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2013 р.

Справа № 815/462/13-а

Категорія: 8.2.6

Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді – Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Лук'янчук О.В.,

при секретарі Івановій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Бегемот+" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.01.2013 року №0000032230 та від 08.01.2013 року №0000042230, посилаючись на те, що позивач за другий квартал 2011 року правомірно сформував валові витрати та податковий кредит з ПДВ, що підтверджується відповідними первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, в зв'язку із чим, висновок посадових осіб органу ДПС України є необґрунтованим, а оскаржені податкові повідомлення-рішення підлягають визнання протиправними та скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року позовні вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач надав до суду апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вищезазначене рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновок відповідача щодо порушення підприємством вимог п. 138.2, ст. 138 та пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139; п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не підтверджений матеріалами справи.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Судом встановлено, що приватне підприємство "Бегемот+" зареєстровано Виконавчим комітетом Одеської міської ради 30.05.2002 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії АБ №246476, та знаходиться на обліку як платник податків у ДПІ в Приморському районі м. Одеси з 02.07.2002 року.

Позивач є платником податку на додану вартість, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 13.07..2011 року № 100343371, основними видами діяльності якого є оптова торгівля залізничними виробами, водопровідними та опалювальними устаткуваннями, роздрібна торгівля фарбами та склом, діяльність автомобільного вантажного транспорту, оренда автомобілів, виготовлення металевих виробів.

Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби 21.12.2012 року, на підставі наказу №2866 від 29.11.2012 року, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП "Бегемот+", щодо господарських відносин із платником податків ПП "Алюпро" з питань дотримання вимог з податку на додану вартість за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №7919/22-3/319777195 від 21.12.2012 року з додатками (а.с.12-27 т.1), на підставі якого було встановлено завищення валових витрат позивача, в результаті чого занижений податок на прибуток підприємств на суму 312832,00 грн., заниження податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 272027,00 грн., у зв'язку із порушенням позивачем положень п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139 ст.139, п.44.1 ст.44, п.п.198.1,198.2,198.3,198.6, п.198 ст.198 Податкового кодексу України.

За результатами проведеної перевірки відповідачем 08.01.2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0000042230 (а.с.10 т.1) про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 312832,00 грн., штрафним санкціям на суму 156416,00 грн., №0000032230 (а.с.9 т.1) про нарахування податкового зобов'язання з ПДВ на суму 272029,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 68007,00 грн.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку про завищення позивачем податкового кредиту було те, що хоча сума ПДВ за вказані податкові періоди й була формально сплачена та підтверджена наявними документами, однак фактичних доказів поставки товарів (послуг) позивачу його контрагентами надано не було ні під час проведення перевірки ні на час розгляду справи, а матеріали зустрічних перевірок з контрагентами позивача за господарськими операціями, підтверджують позицію посадових осіб органу ДПС щодо сумнівів товарності вказаних операцій, що позбавляло позивача право на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ та на бюджетне відшкодування ПДВ у відповідних податкових періодах.

Судом встановлено, що між ПП "Алюпро" та ПП "Бегемот+" 01.04.2011 року було укладено договір поставки №1/04 (Том І, аркуші справи 82-84), згідно якого ПП "Алюпро" зобов'язується поставити, а ПП "Бегемот+" прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 3.1, 3.2 Договору розрахунки за отриманий товар здійснюються на умовах 100% попередньої оплати, шляхом перерахування ПП "Бегемот+" коштів на розрахунковий рахунок ПП "Алюпро".

Фактичне виконання цьго договору підтверджується заявками на поставку товарів на квітень-червень 2011 року (Т.1 а.с.85-90), рахунками на проведення оплати, видатковими та податковими накладними (Т.1 а.с.93,95-97,101,105-111,113,115,117-121-124,129-130,133-134,136-137,141-144,149-150,154-156,158-167,170-171,173-176). Вартість поставлених товарів, у тому числі ПДВ була сплачена позивачем на користь постачальника, що підтверджується платіжним дорученням та банківськими виписками про проведення оплати (а.с.94,98-100,102-104,107-109,112,114,116,125-128,131-132,135, 138-140,145-148,151-153,157,168-172,177-227 т.1).

Таким чином фактична поставка товарів, їх отримання та проведення оплати їх вартості позивачем, у тому числі ПДВ надавало позивачу право сформувати валові витрати та податковий кредит відповідних податкових періодів на підставі положень п.п.138.2 п.138 ст.138, п.п.139.1.9 п.139 ст.139, п.п.198.3, 198.6 ст.198 ПК України.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139 ст.139 ПК України встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, не підтверджені відповідними документами витрати не включаються до витрат за податковий звітний період та розрахунку об'єкта оподаткування, і на суму недосплаченого податку нараховується пеня в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

У відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16 липня 1999 року господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товарів чи послуг, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання товарів або послуг, наявність первинних документів та використання в господарській діяльності придбаного товару чи послуг.

Крім того судом також встановлено, що відповідно до договору оренди нежитлового приміщення №ФГ-002/п від 09.02.2011 року (а.с.244-245) та акту приймання передачі приміщень від 01.03.2011 року (а.с.246 т.1) ПП «Алюпро» мало у користуванні складські приміщення за тією ж адресою, що й ПП «Бегемот+» (договір оренди нежитлового приміщення №ФГ-003/п від 30.11.2010 року - а.с.234-236 т.1), а тому переміщення товарно-матеріальних цінностей від постачальника до отримувача здійснювалось в межах господарського подвір'я, що виключає необхідність оформлення переміщення товарів за правилами автомобільних перевезень.

Згідно податкових декларацій ПП «Алюпро» з ПДВ за квітень 2011 (а.с.262-267 т.1), за травень 2011 року (а.с.270-275 т.1), за червень 2011 року (а.с.278-283 т.1) цим підприємством задекларовані податкові зобов'язання з поставок товарів ПП «Бегемот+» у зазначених об'ємах, що підтверджується додатками до декларацій про формування її показників в розрізі контрагентів серед яких зазначено ПП «Бегемот+».

Згідно довідки ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 30.11.2011 року №6394/23-3/37476397 (а.с.253-260 т.1) посадовою особою податкового органу в період з 24.11.2011 року по 30.11.2011 року була проведена зустрічна звірка взаєморозрахунків між ПП «Алюпро» та ПП «Бегемот+» за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року та підтверджено фактичне виконання господарських операцій, їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

Судом встановлено, що на підтвердження товарності проведених господарських операцій з ПП «Алюпро», представником позивача надані додаткові письмові докази (т.2-т.8), які підтверджують подальшу реалізацію придбаних товарно-матеріальних цінностей у ПП «Алюпро» на адресу інших суб'єктів господарювання, що спростовує правомірність висновків органу ДПС України про безтоварність проведених господарських операцій.

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що наданими позивачем доказами доведено факт постачання товарів та надання послуг його контрагентом, а тому висновок податкового органу про безтоварність таких угод є помилковим.

На підставі вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 20.05.2013 року.

Головуюча суддя: Шевчук О.А.

Суддя: Зуєва Л.Є.

Суддя: Лук'янчук О.В.