Постанова № 31421290, 24.05.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1426/13-а

24 травня 2013 року 11год. 00хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Ціпан О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не прибув;

відповідача: представник не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріко Мешінері" до Дубенська ОДПІ Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріко Мешінері» (далі - ТОВ «Ріко Мешінері») звернулося з позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби (далі - Дубенської ОДПІ) про скасування податкових повідомлень - рішень від 27.12.2012 року за №0089822340 та від 27.12.2012 року №0089832340.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що податковий орган неправомірно встановив порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України у вигляді безпідставного віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 1037,50 грн. за господарськими операціями з ПП «Контракт ЛВ» за березень 2012 року. Крім того, на думку ТОВ «Ріко Мешінері», Дубенська ОДПІ помилково дійшла висновку щодо порушення позивачем п.44.1, 44.2 ст.44, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України у вигляді заниження суми податку на прибуток за 1 квартал 2012 року у розмірі 1089,38 грн.

Так, у ТОВ «Ріко Мешінері» на підставі укладеного 23.01.2012 року договору поставки №00042 з ПП «Контракт ЛВ» виникло право на формування валових витрат, а також податкового кредиту з ПДВ у розмірі 1037,50 грн., сплаченого у зв'язку з придбанням товару від зазначеного підприємства, що підтверджується податковими накладними, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та реєстрами отриманих та виданих податкових накладних. Вказав також на те, що господарські операції носили реальний характер та будь-яких правових підстав вважати їх нікчемними, недійсними чи такими, що містять ознаки фіктивності, немає. Відтак податковий орган не мав права донараховувати суму податку на прибуток у розмірі 1089,38 грн. та ПДВ сумі 1037,50 грн.

В судове засідання представник позивача не прибув, подав заяву про те, що позов підтримує та просить розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача проти позову заперечив, подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Враховуючи подані клопотання, суд розглянув справу без участі представників сторін на підставі наявних доказів.

Відповідно до ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що з 12 по 18 вересня 2012 року Дубенською ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Ріко Мешінері» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ПП «Контракт ЛВ», за насідками якої складено акт від 17.12.2012 року № 345/22/37000289 (а.с.11-24).

Як вбачається із вказаного акту, за наслідками перевірки ТОВ «Ріко Мешінері» податковим органом було встановлено порушення вимог п.44.1 ст.44, п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198 ПК України та безпідставне віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 1037,50 грн. за господарськими операціями з ПП «Контракт ЛВ» за березень 2012 року, а також порушення вимог п.44.1, 44.2 ст.44, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України у вигляді завищення суми валових витрат у 1 кварталі 2012 року на 5187,50 грн. (без ПДВ) по операціям із цим же контрагентом, внаслідок чого занижено податок на прибуток у розмірі 1556,63 грн., в тому числі за 1 квартал 2012 року у розмірі 1089,38 грн.

На підставі висновків перевірки Дубенською ОДПІ прийняті податкові повідомлення - рішення № 0089832-340 від 27 грудня 2012 року про нарахування податку на додану вартість в сумі 1 556,84 грн., в т.ч. основний платіж - 1037,50 грн., штрафні санкції - 518,75 грн., та № 0089822340 від 27 грудня 2012 року про нарахування податку на прибуток в сумі 1 634,07 грн., в т.ч. основний платіж - 1089,38 грн., штрафні санкції - 544,69 грн. (а.с.9,10).

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Ріко Мешінері» та ПП «Контракт ЛВ» було укладено договір поставки № 0042 від 23.01.2012 року, предметом якого, як вбачається із видаткової накладної РН-3-15001 від 18 березня 2012 року, податкової накладної від 15.03.2012 року № 6, була поставка виливки (трійника в кількості 20 шт. та склоосичника в кількості 85 штук) на суму 5187,50, ПДВ 1037,50 грн., разом 6225,00 грн. (а.с.59-62).

Відповідно до витягу з операцій по рахунку 26002060724482 ТОВ «Ріко Мешінері» за березень 2012 року вартість даної продукції була повністю оплачена позивачем шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок ПП «Контракт ЛВ» платіжним дорученням від 15.03.2012 року (а.с.76).

В матеріалах справи також наявні договір найму транспортного засобу, товарно-транспортна накладна, подорожні листи від 15.03.2012 року, звіт про використання палива, видаткова та податкова накладна на закупівлю пального, які підтверджують факт виконання договірних умов за вказаною господарською операцією (а.с.67-75).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону факт здійснення господарських операцій фіксується первинними документами.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальну зміну майнового стану суб'єкта господарювання, яка фіксується шляхом складення контрагентами первинних документів.

Вимога щодо реальної зміни майнового стану суб'єкта господарювання кореспондується з положеннями розділів ІІІ, V Податкового кодексу України, якими встановлено порядок формування платниками податків витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств і податком на додану вартість.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, інших витрат, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку та витрати банківських установ.

Пунктом 138.2 статті 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 розділу ІІІ Податкового кодексу України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.1. Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Надані позивачем та досліджені у судовому засіданні зазначені вище документи на підтвердження здійснення господарських операцій по придбанню товарно-матеріальних цінностей у ПП «Контракт ЛВ» є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідають всім необхідним вимогам, передбаченим цим Законом.

Так, податкова накладна від 15.03.2012 року № 6, виписана ПП «Контракт ЛВ» на суму 5187,50, ПДВ 1037,50 грн., разом 6225,00 грн., відповідає вимогам ст. 201 Податкового кодексу України, претензії щодо її форми та змісту у відповідача відсутні.

На момент виписки на адресу позивача податкових накладних його контрагент знаходився в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та був зареєстрований як платник податку на додану вартість, про що мав відповідне Свідоцтво. Ці обставини представником відповідача у судовому засіданні не заперечувались.

Використання отриманих ПП «Контракт ЛВ» товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності, спрямованій на отримання прибутку, у фінансово-господарських операціях, що оподатковуються податком на додану вартість, підтверджується договором підряду від 10.01.2012 року, відповідно до якого ТОВ «Ріко Мешінері» здійснює механічну обробку виливок для ТОВ «Новомонтаж», актам здачі-прийняття виконаних робіт, податковою накладною від 15.03.2012 року № 1000162/0117 та ін. (а.с.63-66).

Таким чином, дослідженими в судовому засіданні первинними документами підтверджується фактичне здійснення позивачем господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у ПП «Контракт ЛВ», що є підставою для формування ТОВ «Ріко Мешінері» валових витрат та податкового кредиту у березні 2012 року.

Суд не бере до уваги доводи Дубенської ОДПІ, що ПП «Контракт ЛВ» не задекларовані відповідні податкові зобов'язання та не сплачено податок по господарських операціях з ТОВ «Ріко Мешінері». Недекларування податкових зобов'язань контрагентом не є підставою для відмови добросовісному платнику податків в праві на формування валових витрат та податкового кредиту по фінансово-господарських операціях по яких він поніс фактичні витрати, пов'язані із здійсненням господарської діяльності та фактично сплатив податок на додану вартість в складі ціни придбаних ним товарів, робіт, послуг.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що якщо національні органи влади за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним із сплатою ПДВ, який нараховується з операції в ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовує заходи відповідальності до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, що перебував поза контролем такого отримувача та відносно якого у останнього не було засобів відстеження та забезпечення виконання зобов'язань, то органи влади виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат та податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів, на які покликається відповідач (акт перевірки ДПІ у Сихівському районі Львівської області ДПС щодо безтоварних операцій у ланцюгах постачання від контрагентів ПП «Контракт ЛВ»), не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Що ж стосується висновку податкового органу щодо безпідставного віднесення до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, суми у розмірі 5187,50 грн., що нібито призвело до заниження суми податку на прибуток у розмірі 1089,38 грн., то слід зазначити, що відповідачем допущено порушення вимог пунктів 4, 5, 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22 грудня 2010 року, яким встановлено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового законодавства валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податковий орган та за результатами документальної перевірки, в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового законодавства викладаються в акті перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Дубенська ОДПІ вказує, що нею встановлено факт заниження за І квартал 2012 року витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, однак не наводить жодного посилання на будь-які первинні бухгалтерські документи, які б підтверджували порушення.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідач не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, а позивач на підставі належних та допустимих доказів повністю довів обґрунтованість заявлених позовних вимог.

За наведених обставин, приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті 162 КАС України, тому адміністративний позов слід задовольнити шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Дубенської ОДПІ від 27.12.2012 року за №0089822340 та від 27.12.2012 року №0089832340.

Судові витрати по справі у розмірі 114 грн. 70 коп. стягуються на користь позивача згідно ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби від 27.12.2012 року за №0089822340 та від 27.12.2012 року №0089832340.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріко Мешінері" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 114 грн. 70 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Борискін С.А.