Постанова № 31421203, 21.05.2013, Луганський окружний адміністративний суд

12

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 травня 2013 року Справа № 2а/1270/10376/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ковальової Т.І.,

при секретарі судового засідання - Ворошило О.Є.,

за участю :

представника позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

представників третьої особи - Стельмах М.В.

Стельмах О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про стягнення витрат у сумі 30983,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про стягнення витрат у сумі 30983,86 грн.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 28 січня 2013 року провадження по адміністративній справі за позовною Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про стягнення витрат у сумі 30983,86 грн. зупинено до набрання законної сили рішення по адміністративній справі № 812/859/13-а за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка, головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання адміністративного договору нечинним.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року провадження по справі поновлено.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що ОСОБА_2 проходила публічну службу в органах внутрішніх справ України з 05.08.2008 року до 04.12.2012 року.

Наказом Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка (далі - ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка) від 29.07.2008 року № 398 о/с відповідач з 05.08.2008 року була прийнята на службу до органів внутрішніх справ України та зарахована курсантом на денну форму навчання за державним замовленням до ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, їй було присвоєно перше спеціальне звання «рядовий міліції».

Відповідно до вимог Наказу МВС від 14.05.2007 року № 150 22.09.2008 року між відповідачем, ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка та УМВС України в Луганській області був укладений адміністративний договір - договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України.

25.05.2012 року наказом ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка № 62 о/с відповідач, як випускник, була відряджена для подальшого проходження служби до ГУМВС України в Луганській області з 28.05.2012 року.

04.12.2012 наказом ГУМВС України в Луганській області № 392 о/с відповідач була звільнена з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил України за п. 64 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, з загальною сумою відшкодування 30983,86 грн.

Обов'язок відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, передбачений такими документами:

П. 2.3.6. Договору - в разі звільнення з ОВС по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі з підстав, зазначених у п. 3 договору, відповідач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням у навчальному закладі згідно з затвердженим розрахунком. Відповідно до п. 3.2 договору підставою відшкодування фактичних витрат на підготовку є звільнення особи зі служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу МВС України за власним бажанням.

Ці положення договору відповідають вимогам ст. 18 Закону України «Про міліцію», Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 року № 313, а також вимогам Наказу МВС від 14.05.2007 року № 150.

Розрахунок витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, здійснюється відповідно до Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого Наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 року № 419/831/240/605/537/219/534.

22.09.2008 ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка на виконання вимог наказу МВС України від 14 травня 2007 року № 150 «Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України» уклав тристоронній договір - договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України між ГУМВС України в Луганській області та ОСОБА_2 (далі - Адміністративний договір).

Оскільки ОСОБА_2 на час укладення Адміністративного договору була неповнолітньою, то відповідно до вимог Цивільного кодексу України була отримана згода її батька ОСОБА_7, що підтверджується його заявою від 21.09.2008 на ім'я ректора ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка полковника міліції Комарницького В.М.

Згідно з ч. 3 ст. 54 Сімейного кодексу України вважається, що дії одного з подружжя стосовно життя сім'ї вчинені за згодою другого з подружжя.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 17 юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ поширюється на публічно-правові спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 належним чином не виконує умови Адміністративного договору, ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, як одна із сторін тристороннього Адміністративного договору був зобов'язаний звернутися з позовом до адміністративного суду.

Відповідно до ст. 53 Конституції України відповідачу було надано право на безоплатне здобуття вищої освіти в ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка. Умовами Адміністративного договору стягнення плати за навчання не передбачено, а відшкодуванню підлягають витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком (п. 2.3.6 Адміністративного договору). Відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим та речовим забезпеченням; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв (п. 4.1 Адміністративного договору).

Згідно зі ст. 18 Закону України від 20.12.1990 року № 565 «Про міліцію» та п. 6 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 року № 313, у разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати стягнення їх суми здійснюється в судовому порядку.

Відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України є Міністерство внутрішніх справ України, а ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка відноситься до розпорядників бюджетних коштів 3 рівня.

Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка (р/р 31257272210117 ГУДКСУ в Луганській області, МФО 804013, код за ЄДРПОУ 08682387) витрати, пов'язані з її утриманням у вищому навчальному закладі - ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, в розмірі 30983,86 грн.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у позові, позовні вимоги підтримав в повному обсзяі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні, яке відбулося 28 січня 2013 року позовні вимоги не визнала.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у запереченнях, наданих суду 16.01.2013 року та додаткових заперечень наданих суду 21.05.2013 року, з яких вбачається наступне.

Позивач є неналежним в розумінні КАС України. Право на звернення до суду не доведено.

Відповідно до п. 7 «Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах МВС», затвердженого Постановою КМУ № 313 від 01.03.2007 року, п. 4.3 Наказу МВС України № 150 від 14.05.2007 року та п.4.3 Договору про підготовку фахівця ОСОБА_2 у вищому навчальному закладі МВС України від 22.08.2008 р., сума відшкодованих витрат зараховується до державного бюджету і використовується в порядку, визначеному чинним законодавством. Розпорядником державного бюджету є Кабінет Міністрів України.

Проте, позивач ставить вимогу стягнути кошти не до державного бюджету, а на його користь.

Відповідач не могла бути примушена до праці або служби, оскільки це є порушенням її конституційних прав.

Наказом № 150 від 14.05.2007 р. МВС України затвердило Типовий договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України та розпорядилося укласти договори з кожною особою, яка навчається у цьому закладі за державним замовленням.

Таким чином, договір має примусовий характер для курсантів, тому як підписується після зарахування особи на навчання. При цьому, у випадку відмови курсанта підписати цій договір, він обов'язково підлягав відрахуванню з вищого учбового закладу.

Крім того, на час укладення договору начальника Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка з курсантом ОСОБА_2 вона була неповнолітньої, тому відповідно до вимог ст. 222 ЦК України, необхідно було отримати згоду обох батьків, однак така згода була отримана позивачем тільки від одного з її батьків.

Вартість навчання в укладеному ОСОБА_2 договорі не зазначено. Згідно Конституції України відповідач не може бути примушеною робити те що для неї не є обов'язковим, тобто відшкодовувати вартість навчання, яка на момент вступу до навчального закладу підписання договору сторонами визначена не була.

До вимог п. 2 Постанови КМУ № 313 від 1.03.2007 р. «Про порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах МВС», - відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, тобто витрат пов'язаних конкретно з утриманням курсанта ОСОБА_2

У той же час, позивачем нарахована ОСОБА_2 вартість харчування та комунальні послуги за 4 роки, однак ОСОБА_2 на протязі 3 та 4 курсів навчання, тобто 2 роки проживала та харчувалася за межами навчального закладу, що об'єктивно підтверджено постановою прокуратури м. Луганська про закриття кримінального провадження від 21.02.2013 року.

За зазначені роки учбовий заклад жодних витрат на утримання ОСОБА_2 на харчування та оплату комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв не мав.

Позивач сам визнає, що не має можливості встановити фактичні витрати ОСОБА_2 за комунальні послуги і вартість спожитих конкретно ОСОБА_2 енергоносіїв, тому в цій частини фактичних витрат на ОСОБА_2 позивачем не доведено.

Крім цього, ОСОБА_2 навчалася у державному учбовому закладі, де всі матеріальні цінності підлягають строгому обліку, тому не зрозуміло чому під час здавання частини речового майна, воно не приймалося документально за кількістю, якістю, категорії та вартості, а саме: білизна постільна - 1 к-т, костюм зимовий - 1 к-т, костюм х/б - 1 к-т, футболки - 2 шт. - були здані ОСОБА_2 після навчання учбовому закладу. Зазначений факт позивач не заперечує, однак наполягає на стягнення з ОСОБА_2 вартості зданого нею позивачу речового майна, що є необгрунтованою вимогою.

Справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 им Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ст. 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичної рівності, вольному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, за правилами цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також: з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що предметом даного спору є стягнення з ОСОБА_2 витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі в сумі 30965,66 грн., при цьому, позивач не ставить питання щодо вирішення публічно-правового спору. Отже, спір у справі, яка розглядається, випливає з договірних правовідносин, а договірні правовідносини між сторонами, однією з яких є фізична особа, регулюються Цивільним Кодексом України.

Представник відповідача просив суд у задоволенні адміністративного позову Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка до ОСОБА_2 про стягнення витрат на іі утримання у вищому навчальному закладі у сумі 30965 гривни 66 коп. - відмовити у повному обсязі.

Представник третьої особи в судовому засіданні надала письмові пояснення в яких зазначила, що з доводами викладеними в позовній заяві ГУМВС України у Луганській області погоджується у повному обсязі.

Так. 25.05.2012 наказом ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка № 62 о/с ОСОБА_2, як випускник, була відряджена для подальшого проходження служби до ГУМВСУ з 28.05.2012 року.

04.12.2012 наказом ГУМВСУ у Луганській області ОСОБА_2 була звільнена з ОВС на підставі пункту 64 «ж» (за власним бажанням).

Під час проведення службової перевірки за фактом звільнення ОСОБА_2 з ОВС заступником начальника відділу з кадрового забезпечення Жовтневого РВ ЛМУ ГУМВСУ у Луганській області відповідачці було роз'яснено, що у разі звільнення вона повинна буде відшкодувати МВСУ вартість затрачених на неї коштів, однак, остання відмовилась від добровільного відшкодування грошових витрат, пов'язаних з навчанням у ВНЗ.

Відповідно до п. 2.3.6 договору, який було укладено між ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, ОСОБА_2 та УМВС України в Луганській області у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінчення навчання до встановлення трирічного терміну перебування на службі особа зобов'язана відшкодувати фактичні витрати пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Оскільки ОСОБА_2 після закінчення ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка не відпрацювала 3 роки в органах внутрішніх справ, добровільно не відшкодувала кошти затрачені на її утримання, вважаю правомірним звернення представника позивача до суду із зазначеним позовом.

Просила суд позовну заяву ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка до ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника відповідача, представників третьої особи, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні оги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Судом встановлено, що Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка є державним закладом, зареєстровано в якості юридичної особи та внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, підпорядкований Міністерству внутрішніх справ України (а.с.58-68,79-81).

Наказом Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка від 29.07.2008 року № 398 о/с ОСОБА_2 з 05.08.2008 року зараховано курсантом на денну форму навчання за державним замовленням з постановкою на всі види утримання, з присвоєнням відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС спеціальне звання «рядовий міліції» (а.с.9).

Наказом Міністерства внутрішніх справ N 150 від 14.05.2007 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 року № 313 «Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ» та відповідно до вимог Законів України «Про вищу освіту», «Про міліцію», з метою вдосконалення порядку підготовки фахівців у вищих навчальних закладах МВС України за державним замовленням, затверджено Типовий договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, згідно якого передбачено відшкодування вказаних витрат.

Спільним Наказом МО України, МФ України, МВС України, МТЗ України, АДПС України, УДО України, СБ України №419/831/240/605/537/219/534 від 16 липня 2007 року затверджено Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах.

Відповідно до вимог Наказу МВС від 14.05.2007 року № 150 22.09.2008 року між відповідачем, ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка та УМВС України в Луганській області був укладений адміністративний договір - договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України (а.с.10-15).

ОСОБА_2 на час укладення Адміністративного договору була неповнолітньою. Надана згода батька відповідачки ОСОБА_7, що підтверджується його заявою від 21.09.2008 на ім'я ректора ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка полковника міліції Комарницького В.М. (а.с.16).

19.01.2012 року між ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, УМВС України в Луганській області та ОСОБА_2 був укладений додатковий договір до договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України (а.с.17).

25.05.2012 року наказом ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка № 62 о/с відповідач, як випускник, була відряджена для подальшого проходження служби до ГУМВС України в Луганській області з 28.05.2012 року (а.с.18).

04.12.2012 року наказом ГУМВС України в Луганській області № 392 о/с згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України звільнено з органів МВС у запас Збройних сил України за п. 64 «ж» (за власним бажанням) лейтенанта міліції ОСОБА_2, слідчого відділу Жовтневого районного відділу Луганського міського управління (а.с.19).

07.02.2013 року прокуратурою міста Луганська винесено постанову про закриття кримінального провадження за ознаками ч. 3 ст. 363 КК України, яка за заявою відповідача скасована, що не заперечують сторони по справі.

21.02.2013 року прокуратурою міста Луганська винесено постанову про закриття кримінального провадження за ознаками ч. 3 ст. 363 КК України, яка за заявою відповідача скасована, що не заперечують сторони по справі (117-121).

Відполвідно до п. 15 ст. 3 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

На підставі ч.2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Враховуючи ст. 17-21 КАС України для публічно-правового спору є характерними - суб'єктний склад, підстави винекнення цього спору, визначення меж повноважень адміністративного суду.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби та спори за зверненням суб'єкта владних повноважнь у випадках встановлених Конституцією та Законами України.

На підставі ст.. 18 Закону України « Про міліцію» N 565 від 20.12.1990 року Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Спір у справі, що розглядається, стосується відшкодування витрат, пов'язаних із утриманням у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, особою, яка за власним бажанням звільнена із органів внутрішніх справ та відрахована з числа курсантів вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України.

Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України (далі - Порядок) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 року № 313 "Про затвердження порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України" (далі - Постанова).

Відповідно до п. 1,2, Порядку визначено механізм відшкодування особами, навчання яких за державним замовленням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України прирівнюється до проходження військової служби, витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі:

- дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України у зв'язку з небажанням особи продовжувати навчання або порушенням нею дисципліни;

- відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання. Відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Порядок розрахунку витрат установлює МВС разом з Мінфіном.

Згідно з п. 3 Порядку витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням Міністерства внутрішніх справ України та особою.

Сторонами такого договору є: виконавець - навчальний заклад, замовник - головне управління або управління Міністерства внутрішніх справ України, особа - курсант.

Відповідно до ч. 1 п. 6 Порядку у разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати, стягнення їх здійснюється в судовому порядку.

Таким чином, спір у справі, яка розглядається, є публічно-правовим та випливає з адміністративного договору.

Слід не погодитися з запереченнями представника відповідача, що справу належить розглядати в цивільному судочинстві, так як спір випливає з договірних правовідносин, а договірні правовідносини між сторонами, однією з яких є фізична особа, регулюється Цивільним кодексом України, із наступних підстав.

Адміністративним договором у розумінні п. 14 ст. 3 КАС України є дво- або багатостороння угода, зміст якої становлять права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією зі сторін угоди.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 4 КАС України, спори, що підпадають під юрисдикцію адміністративних судів, мають публічно-правовий характер. Таким чином, публічно-правовий спір, який виник з приводу укладання та виконання договору, зміст якого становлять права та обов'язки сторін щодо реалізації владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією зі сторін, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Однією з ознак, зазначає Верховний Суд України, що дозволяють відрізнити адміністративний договір від цивільно-правового, є мета його укладення.

Оскільки сфера функціонування адміністративного договору - це відповідна система державного управління на будь-якому ієрархічному рівні, то метою адміністративних договорів є реалізація функцій держави, а більш конкретно - реалізація повноважень того чи іншого органу. Водночас мета цивільно-правових договорів - це задоволення потреб суб'єктів цивільно-правових відносин, отримання прибутку та відповідних (майнових чи немайнових) матеріальних благ -об'єктів цивільного обороту.

Мета укладення договору, по даній справі, про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ, є підготовка фахівців для органів і підрозділів МВС.

Вступаючи у договірні правовідносини, що є предметом розгляду вказаної адміністративної справи, позивач не мав за мету набуття майнового блага, а сторони не були вільні у визначенні умов договору. За цим договором на відповідача покладено обов'язок відшкодувати збитки позивачу за дострокове розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України у зв'язку з небажанням особи продовжувати навчання або порушенням нею дисципліни; відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Зазначене зобов'язання відповідача за своєю правовою природою є бюджетним зобов'язанням, котре ст. 2 Бюджетного кодексу України визначається як будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування. Відповідно до вказаної статті Бюджетного кодексу України бюджетне асигнування - це повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету.

Таким чином, повноваження розпорядника бюджетних коштів реалізується через владні управлінські функції даного суб'єкта владних повноважень, який діє в межах бюджетної програми на виконання в органах внутрішніх справ державної кадрової політики та бюджетного асигнування.

Отже, позивач шляхом укладання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України реалізував у формі адміністративного договору повноваження на розпорядження бюджетними коштами.

Через такий договір суб'єкт владних повноважень реалізовує свої владні функції і повноваження, його метою є публічний інтерес, а відносини регулюються адміністративним законодавством, у тому числі бюджетним.

Для визначення поняття адміністративного договору, необхідно дотримуватися наукової позиції В. С. Стефанюка про те, що адміністративний договір - це договір, побудований на публічно-правових нормах, який регулює добровільне узгодження волі двох (або більше) суб'єктів права, одним з яких є суб'єкт управління, про встановлення (припинення, зміну) взаємних адміністративних правовідносин . До них слід віднести, в тому числі, й договори, спрямовані на реалізацію владних управлінських функцій, делегування повноважень, контракти для забезпечення діяльності суб'єктів владних повноважень та оренду державного майна.

Відповідно до ст. 53 Конституції України відповідачу було надано право на безоплатне здобуття вищої освіти в ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка. Умовами Адміністративного договору стягнення плати за навчання не передбачено, а відшкодуванню підлягають витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком (п. 2.3.6 Адміністративного договору).

Відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим та речовим забезпеченням; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв (п. 4.1 Адміністративного договору).

В наказах ректора ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка про переведення відповідача з курсу на курс (а.с.73-75) суми витрат на її утримання не зазначалася, адже відповідна вимога в умовах Адміністративного договору відсутня.

Відповідно до п. 4.4 Адміністративного договору представниками ГУМВС України в Луганській області здійснювалися заходи щодо досудового врегулювання спору та роз'яснювалася правові наслідки відмови добровільного відшкодування витрат. Однак ОСОБА_2 добровільно відшкодувати витрати, пов'язані з її утриманням у ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка відмовилась, що підтверджується її рапортом від 04.12.2012 на ім'я начальника ГУМВС України в Луганській області генерал-майора міліції Польського Є.М. (а.с.69).

На виконання вимог п. 2.1.8 Адміністративного договору після закінчення навчання відповідача у ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка було затверджено розрахунок фактичних витрат на її підготовку за весь період навчання із зазначенням щорічних сум утримання, з яким відповідач була ознайомлена, що підтверджується також її рапортом від 04.12.2012 року.

На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації» в період з 05.08.2008 по 25.05.2012 курсант факультету підготовки слідчих рядовий міліції ОСОБА_2 перебувала на продовольчому забезпеченні у ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка.

Відповідно до довідки-розрахунок вартості харчування відповідача загальна сума відшкодування за цей період (за винятком терміну перебування у відпустках) складає 13228, 43 грн. (а.с.25).

Згідно з вимогами Положення про вищі навчальні заклади МВС, затвердженого наказом МВС України від 14 лютого 2008 року № 62 курсанти першого курсу розміщуються в казармах. Курсанти наступних курсів проживають у гуртожитках, що знаходяться в розташуванні або поза розташуванням навчального закладу. У ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка відсутні гуртожитки, що знаходяться поза його розташуванням. Як вбачається з карточки прописки ОСОБА_2 за період з 12.11.2008 року по 15.07.2012 року була прописана за адресою вул. Генерала Дідоренка, 4, с. Ювілейне, м. Луганськ (а.с.76).

Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_2 у період навчання з 05.08.2008 року по 27.05.2012 року отримала загальну суму доходу у розмірі 13873,99 грн. (а.с.24).

Як вбачається з розрахунку витрати на комунальні послуги ОСОБА_2 з 05.08.2008 року по 27.05.2012 року складають 3405,74 грн. (а.с.27).

Згідно з довідкою - розрахунком на забезпечення форменним обмундирування курсанта ОСОБА_2 за період з 05.08.2008 року по 27.05.2012 року витрати склали 1261,70 грн. (а.с.28). Порядок забезпечення форменим одягом курсантів та слухачів навчальних закладів МВС України, затверджений наказом МВС України від 15 лютого 2002 року № 148.

Загальна сума витрат на забезпечення випускника лейтенанта міліції ОСОБА_2 за період з 05.08.2008 року по 28.05.2012 року складає 30983,86 грн. (а.с.23).

Вищевказаний розрахунок підтверджується актом від 25.01.2013 року № 01 про перевірку розрахунку вартості утримання колишнього курсанта факультету підготовки слідчих Кисельової І.Ю. складений комісією Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка на судовий запит (а.с.70-72).

21 січня 2013 року відповідач звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка, головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання адміністративного договору нечинним в частині визнання звільнення за власним бажанням, як підстави відшкодування фактичних витрат на підготовку фахівця незаконним, оскільки порушуються його права, свободи та інтереси.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка, головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання адміністративного договору нечинним, - відмовлено за необґрунтованістю (а.с.92-97)

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2013 року залишено без змін(а.с.98-100).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати підлягають стягненню на користь позивача відповідно до ст.94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про стягнення витрат у сумі 30983,86 грн., - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка (р/р 31257272210117 ГУДКСУ в Луганській області, МФО 804013, код за ЄДРПОУ 08682387) витрати пов'язані з її утриманням у вищому навчальному закладі в розмірі 30983,86 грн. (тридцять тисяч дев'ятсот вісімдесят три гривні 86 коп.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка судовий збір у сумі 309,84 грн. (триста дев'ять гривень 84 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова в повному обсязі складена та підписана 27 травня 2013 року.

Суддя Т.І. Ковальова