Постанова № 31420990, 23.05.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Дворников М.С.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 року справа №805/3730/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.

суддів Компанієць І.Д., Шишова О.О.

секретар судового засідання Казакова Т.М.

за участі представника позивача Тимофєєва Є.В.

представника відповідача Віннікова В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року у справі № 805/3730/13-а за позовом Державного підприємства "Селидіввугілля" до Управління Пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області про скасування рішення № 38 від 20.02.2013 року про застосування фінансових санкцій за не подання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України в сумі 122159,09 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року Державне підприємство (далі - ДП) "Селидіввугілля" звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області (далі - Управління) про скасування рішення № 38 від 20.02.2013р. про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України в сумі 122159,09 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що норми закону, які були застосовані відповідачем при прийнятті зазначеного рішення, а саме пункт 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1058-IV), втратили чинність відповідно до Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI).

Втрата чинності частини 9 статті 106 Закону № 1058-IV виключає її застосування, що є підставою для скасування спірного рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року у позовні вимоги задоволені в повному обсязі, а саме: скасовано рішення Управління від 20.02.2013 року № 38 про застосування фінансових санкцій за не подання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України в сумі 122159,09 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь державного підприємства "Селидіввугілля" (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К.Маркса, 41, код ЄДРПОУ 33426253, р/р 26001307164961 в територіальному відокремленому безбалансовому відділенні № 10004/092 філія - Донецьке обласне управління АТ "Ощадбанк", МФО 335106) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1221 (тисяча двісті двадцять одна) гривня 59 копійок шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України з рахунка Управління Пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області за рахунок бюджетних асигнувань.

З постановою суду першої інстанції відповідач не погодився та звернувся з апеляційною скаргою, у якій вказав, що спірне рішення Управління прийнято на підставі частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV, однак дане рішення приймалось із врахуванням абзацу 6 пункту 7 Прикінцевих положень Закону № 2464-VI, згідно якого на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом. Тому рішення № 38 від 20 лютого 2013 року про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку у строки, визначені законодавством у розмірі 122 159,09 грн. відповідачем прийнято обґрунтовано. Управління просило скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти чого заперечував представник позивача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ДП "Селидіввугілля" має відокремлений підрозділ (далі - ВП) "Шахта "1/3 Новогродівська", який 17.06.2005 року зареєстрований виконавчим комітетом Селидівської міської ради. Свідоцтво про державну реєстрацію від 06.06.2005 року № А00 192565, код основного виду економічної діяльності: добування та збагачення кам'яного вугілля, клас професійного ризику виробництва - 67, ознака платника: без права юридичної особи, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 16.06.2005 року № 7-22-320; підпорядкування (для державних підприємств) - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України; місцезнаходження платника: 85483, Донецька область, м. Новогродівка, вул. Шахтна 1. Взято на облік в Управлінні 17.06.2005 року за № 05-60-01-0178.

20.02.2013р. спеціалістами відповідача проведена позапланова перевірка ВП "Шахта "1/3 Новогродівська" ДП "Селидіввугілля" на підставі направлення від 20.02.2013р. №5 та наказу Управління від 19.02.2013р. №27.

За результатами позапланової перевірки складений акт №5 від 20.02.2013р. Перевіркою достовірності формування та подання відомостей про нарахування заробітної плати (доходу) застрахованих осіб за період до 01.01.2010р. згідно з Порядком формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженим постановою Правління ПФУ від 10.06.2004р. №7-6, встановлено порушення по особовому рахунку ОСОБА_4, а саме, як вбачається з описової частини акту: не надано "початкові індивідуальні відомості про застраховану особу з 2000 по 2007 року, (з 01.07.2000р. по 31.05.2007р.)" та "список осіб, які працюють або працювали у страхувальника у звітному році".

На підставі вказаного акту, начальником Управління прийняте рішення №38 від 20.02.2013р. про застосування фінансової санкції до ВП "Шахта "1/3 Новогродівська" ДП "Селидіввугілля" у розмірі 122 159,09 грн., відповідно до пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV, за неподання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за період з 2004 по 2007 роки (а.с.13).

ВП "Шахта "1/3 Новогродівська" ДП "Селидіввугілля" вважає, що Управлінням безпідставно застосована фінансова санкція до підприємства, а зазначене рішення №38 від 20.02.2013р. підлягає скасуванню, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Позивач в адміністративному порядку оскаржував наведене рішення до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, однак згідно прийнятих рішень вказаними органами (від 04.03.2013 року) - скарга позивача залишена без розгляду (а.с.20).

За наслідками адміністративного оскарження рішення № 38 від 20.02.2012 року, позивач 22 березня 2013 року звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вимогою про визнання наведеного рішення протиправним та його скасування.

Відповідачем прийняте оскаржуване рішення, яке є правовим актом індивідуальної дії, правомірність винесення якого здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначене рішення, як спосіб реалізації владних управлінських функцій, прийняте відповідачем на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV.

Суд першої інстанції виходив з того, що наведену частину дев'яту статті 106 вказаного Закону виключено на підставі Закону № 2464-VI, з 1 січня 2011 року (розділ 8 «Прикінцеві та Перехідні положення») та посилався на позицію Конституційного Суду України наведеній у пункті 2 мотивувальної частини рішення у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 року № 1-7/99, викладеної стосовно дії загально-правового принципу норми права у часі за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним, чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Однак в третьому абзаці пункту третього вказаного рішення зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Стаття 58 Конституції України передбачає, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Абзацом 5 пункту 7 розділу VIII Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 2464-VI передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Відповідальність за неподання звітності щодо єдиного внеску існувала як під час дії Закону № 1058-IV, так і передбачена в Законі № 2464-VI.

За таких обставин висновок суду першої інстанції, що на момент прийняття спірного рішення норм, які встановлюють відповідальність за неподання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку у строки, визначені законодавством, не існувало, є неправомірним.

Висновок щодо необхідності застосування штрафних санкцій за порушення, які виникли до 01 січня 2011 року на підставі абзацу 5 пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 2464-VI зроблений в рішенні Верховного суду України від 26 березня 2013 року (№ в Єдиному Державному реєстрі судових рішень - 30604025).

Крім того, колегія судів зазначає, що відповідно пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV станом до 01 січня 2011 року та на підставі якого був розрахований штраф санкції у розмірі 122 159,09 грн., за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Станом на 20.02.2012 року, коли було прийнято рішення Управлінням був та є чинним підпункт 4 пункту 11 статті 25 Закону № 2464-VI, яким передбачено, що територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, колегія суддів зазначає, що склад правопорушення залишився в Законі № 2464-VI, а відповідальність за вказане правопорушення було пом'якшено.

Саме в цій частині повинен застосовуватися принцип зворотної дії Закону у часі в сторону пом'якшення покарання. При таких обставинах до ДП "Селидіввугілля" необхідно було застосувати штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне з чотирьох (а.с.13зворот) правопорушень, а саме: 170 грн. х 4 = 680 грн.

Відтак, колегія суддів зазначає, що необхідно визнати протиправним та скасувати рішення Управління № 38 від 20.02.2012 року в частині застосування штрафу у розмірі 121479,09 грн., в частині застосування штрафу у розмірі 680 грн. рішення необхідно залишити без змін.

Пунктом 4 частини першої статті 202 КАС України встановлено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Відповідно до статті 94 КАС України пропорційно задоволених вимог на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору (121479,09 : 122159,09 х 1221,59 = 1214,79 грн.).

Повний текст постанови складений 27 травня 2013 року.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області - задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 у справі № 805/3730/13-а - скасувати.

Позов Державного підприємства "Селидіввугілля" до Управління Пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області про скасування рішення № 38 від 20.02.2013 року про застосування фінансових санкцій за не подання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України в сумі 122159,09 грн. - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області № 38 від 20.02.2012 року в частині застосування штрафу у розмірі 121479,09 грн.

В задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області № 38 від 20.02.2012 року в частині застосування штрафу у розмірі 680 грн. - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Селидіввугілля" (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К.Маркса, 41, код ЄДРПОУ 33426253, р/р 26001307164961 в територіальному відокремленому безбалансовому відділенні № 10004/092 філія - Донецьке обласне управління АТ "Ощадбанк", МФО 335106) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1214 (тисяча двісті чотирнадцять) гривень 79 копійок.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: І.Д.Компанієць

О.О.Шишов