Ухвала суду № 31420917, 21.05.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Голубова Л.Б.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 року справа №805/3056/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенко Д.В. та Ястребової Л.В.,

при секретарі Полторацькій С.С.,

за участі представників позивача Кузнецова П.Ф. та Померанського І.В., представників відповідача Шульги О.В. та Поліщука С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 8 квітня 2013 року у справі № 805/3056/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікос» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 грудня 2012 року:

- № 0000261543 про визначення грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 30 257 грн. та 7567 грн. штрафних санкцій;

- № 0000281543 про визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 48 574 грн. та 12 144 грн штрафних санкцій.

В обґрунтування позову зазначив, що сутність порушень, визначених у акті позапланової перевірки позивача від 30 листопада 2012 року полягає у тому, що посадові особи його контрагентів при господарських взаємовідносинах з ТОВ "Юнікос" діяли протиправно, вчиняючи кримінальні злочини, однак, позивач вважає, що це не має відношення до діяльності підприємства позивача, а жодного вироку у кримінальних справах стосовно посадових осіб його контрагентів не прийнято, а відповідальність носить індивідуальних характер. З вказаних підстав позивач вважає висновки акту позапланової перевірки неправомірними, а вказані податкові повідомлення-рішення протиправними.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 8 квітня 2013 року позовні вимоги задоволені. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000261543 та № 0000281543 від 18 грудня 2012 року. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що висновки документальної позапланової невиїзної перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, ґрунтуються на припущеннях та без системного викладення порушень вимог діючого податкового законодавства.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач послався на те, що оскаржувані рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Податковим кодексом України, Положенням «Про державну податкову службу в Україні», у зв'язку з порушенням позивачем законодавства під час здійснення господарських операцій без мети настання реальних наслідків, а тому прийняті податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач є юридичною особою, перебуває на податковому обліку у відповідача, здійснює наступні види діяльності: оптова торгівля деталями та приладами для автотранспортних засобів, оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, оптова торгівля хімічними продуктами ( том 1 а.с.15, т. № 2 а.с. 30-32).

Підстави правомірності проведення позапланової невиїзної перевірки позивача від 30 листопада 2012 року позивачем не оспорюються.

В період з 19 по 23 листопада 2012 року на підставі наказу № 906 від 16 листопада 2012 року представниками відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ "Укрспецстройтранс", ТОВ "Донстройтранс", ТОВ "Донтрансторг" за період з 1 липня 2009 року по 30 вересня 2012 року, за наслідками якої складений акт № 4985/22-4/33320202 від 30 листопада 2012 року (т. 1 а.с. 14-41).

На підставі вказаного акту прийняті податкові повідомлення-рішення від 18 грудня 2012 року № 0000261543 про визначення грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 30 257 грн. та 7 567 грн штрафних санкцій та № 0000281543 про визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 48 574 грн. та 12 144 грн штрафних санкцій.

При вирішенні справи колегія суддів виходить з наступного.

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 1, 5 статті 203, пункту 1 статті 215, пункту 1 статті 216, статей 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків та мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних випадків. У зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що вказані висновки податкового органу суперечать один одному, оскільки в першому реченні зазначено, що правочини, укладені позивачем, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а другому вказано, що перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних випадків. Крім того, спірні правочини податковий орган одночасно вважає нікчемними та удаваними, що не є тотожними поняттями згідно з Цивільним кодексом України.

Також перевіркою встановлено порушення підпункту 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.1, 7.4.5 підпункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення зобов'язань з податку на додану вартість на 30 257,00 гривень, у т.ч. по податковим періодам: за листопад 2009 року в сумі 3 471 гривень, за грудень 2009 року в сумі 2 3010 гривень, за січень 2010 року в сумі 800 гривень, за лютий 2010 року в сумі 3 178 гривень, за березень 2010 року в сумі 2 070 гривень, за квітень 2010 року в сумі 2 160 гривень, за травень 2010 року в сумі 2 483 гривень, за червень 2010 року в сумі 5 387 гривень, за липень 2010 року в сумі 8 398 гривень.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що діяв на час спірних правовідносин платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити.

В чому саме полягає порушення стосовно невідповідності податкових накладних, виданих позивачеві контрагентами зазначеній вище нормі, податковий орган не зазначає, про що вірно зазначено в постанові судом першої інстанції.

Підпункт 7.2.6 зазначеного Закону взагалі є загальною нормою, яка визначає, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Сторонами не заперечується факт надання контрагентами податкових накладних на адресу позивача.

Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначає право покупця товарів, робіт, послуг на право на податковий кредит зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як зазначено вище, сторонами не спростовується факт отримання позивачем податкових накладних від ТОВ "Укрспецстройтранс", ТОВ "Донстройтранс", ТОВ "Донтрансторг".

Колегія суддів також звертає увагу, що завищення зобов'язань з податку на додану вартість, про що зазначено у висновках акту перевірки (т. 1 а.с. 40) не може потягнути за собою донарахування ПДВ. Також позивач був замовником чи покупцем послуг, робіт, товарів, що унеможливлює виникнення у нього зобов'язань з податку на додану вартість, а виникає право на отримання податкового кредиту.

Тобто, такі висновки акту перевірки не відповідають податковому повідомленню-рішенню № 000261543 від 18 грудня 2012 року про донарахування ПДВ та застосування фінансових санкцій з цього податку, про що також вірного висновку дійшов суд першої інстанції.

Відповідачем також встановлено порушення пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 48574,00 грн., у т.ч. за 2009 рік в сумі 17 949 гривень, за 1-й квартал 2010 в сумі 7 5600 гривень, 2-й квартал 2010 року в сумі 12 538 гривень, за 3-й квартал 2010 року в сумі 10 497 гривень.

Колегія суддів зазначає, що пункт 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції, що діяла в період спірних правовідносин, визначає, що належить до валових витрат виробництва та обігу.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Яких саме документів не надано позивачем для формування валових витрат, у розділі 3.2 акту перевірки не наведено (том 1 а.с.39). Вказано лише, що у позивача відсутнє право на формування валових витрат по операціях з підприємствами постачальниками в розуміння ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідач фактично виключив зі складу податкового кредиту та валових витрат позивача суми за наслідками встановлення нікчемності угод, укладених з ТОВ "Укрспецстройтранс", ТОВ "Донстройтранс", ТОВ "Донтрансторг" через відсутність об'єкту оподаткування по операціям з продажу товарів, робіт, послуг на підставі зустрічних перевірок вказаних контрагентів.

Судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Юнікос" та ТОВ "Укрспецстройтранс", ТОВ "Донстройтранс", ТОВ "Донтрансторг" було укладено наступні угоди.

3 вересня 2009 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Донтрансторг" (виконавець) було укладено договір б/н на виконання робіт щодо розробки фірменного стилю компанії замовника: логотипу, фірменного бланку, візитних карток (т.2, а.с.9). Вартість робіт за даним договором складає 10000,00 гривень, у т.ч. ПДВ 1666,67 гривень.

На виконання договору між сторонами було підписано акт виконаних робіт від 25 вересня 2009 року № 250906 та виконавцем виписано податкову накладну від 25 вересня 2009 року № 250906 на вказану вище суму. Як зазначив позивач, оплату в сумі 10000,00 гривень замовник здійснив відповідно платіжного доручення від 15 жовтня 2009 року № 475.

Сума податку на додану вартість по зазначеній податковій накладній була у розмірі 1666,67 гривень включена позивачем до складу податкового кредиту, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних та у додатку № 5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів" за перевіряємий період та відповідає даним податкової декларації з ПДВ. Суми витрат включено до складу валових витрат позивача. Дана обставина не є спірною між сторонами.

30 серпня 2009 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Донстройтранс" (перевізник) було укладено договір перевезення вантажів № 57 (т. 2 а.с.8). Вартість робіт з перевезення вантажів в договорі не зазначена, але відповідно первинних документів складає 174130,00 гривень, в т.ч. ПДВ 29021,67 гривень, що також не є спірною обставиною у справі.

Виконання даного договору між сторонами підтверджено наданими позивачем первинними документами: актами здачі-приймання виконаних робіт, рахунками-фактурами, заявками на перевезення вантажу автотранспортом, податковими накладними. \ т. № 1 а.с. 70-221\.

Оплата послуг з перевезення вантажів проведена позивачем в загальній сумі 174130 гривень згідно платіжних доручень: від 30 вересня 2009 року № 448 на суму 9840,00 гривень, від 15 жовтня 2009 року № 474 на суму 10710,00 гривень, від 12 листопада 2009 року № 523 на суму 21057,00 гривень, від 02 грудня 2009 року № 560 на суму 20823,00 гривень, від 13 січня 2010 року № 5 на суму 13860,00 гривень, від 12 лютого 2010 року № 57 на суму 10200,00 гривень, від 23 березня 2010 року № 133 на суму 17 085,00 гривень, від 15 квітня 2010 року № 173 на суму 9000,00 гривень, від 28 квітня 2010 року № 197 на суму 12870,00 гривень, від 27 липня 2010 року № 369 на суму 32305,00 гривень та погашеним векселем від 10 січня 2011 року на суму 16380,00 гривень.

Сума податку на додану вартість у розмірі 29021,67 грн за вказаними вище податковими накладними включена позивачем до складу податкового кредиту у зазначених податкових періодах, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних та у додатку № 5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів" за перевіряємий період та відповідає даним податкової декларації з ПДВ. Суми витрат включено до складу валових витрат позивача. Дана обставина також не є спірною між сторонами.

2 червня 2010 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Укрспецстройтранс" (виконавець) було укладено договір № 314 на виконання робіт щодо перевірки технологічних властивостей змазувально-охолоджувальних рідин та надання їхніх експлуатаційних властивостей та можливих галузях застосування відповідно технічному замовленню замовника (т. 2, а.с.7).

На виконання вказаного договору між сторонами було підписано акт виконаних робіт від 17 червня 2010 року б/н та виконавцем робіт виписано податкову накладну від 17 червня 2010 року № 170603 на суму 15000 гривень, у т. ч. ПДВ 2500 гривень. Оплату в сумі 15000 гривень замовник здійснив відповідно платіжного доручення від 4 серпня 2010 року № 368. \ т. № 1 а.с. 222-227\.

На виконання вказаного договору також між сторонами було підписано акт виконаних робіт від 30 липня 2010 року № 300710 та виконавцем робіт виписано податкову накладну від 30 липня 2010 року № 300710 на суму 34008,48 гривень, у т.ч. ПДВ 5668,08 гривень. Як зазначив позивач, оплату в сумі 34008,48 гривень замовник здійснив відповідно погашеного векселя від 06 листопада 2011 року

Сума податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним у розмірі 8168,08 гривень була включена позивачем до складу податкового кредиту у зазначених податкових періодах, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних та у додатку № 5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів" за перевіряємий період та відповідає даним податкової декларації з ПДВ. Суми витрат включено до складу валових витрат позивача. Дана обставина також не є спірною між сторонами.

Крім того, 3 вересня 2009 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Донтрансторг» укладений договір б\н, за яким замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт з розробки фірмового стилю компанії - логотипу, фірмового бланку, візитних карток. \ т. № 1 а.с. 233\.

На виконання вказаного договору також між сторонами було підписано акт виконаних робіт від 25 вересня 2009 року № 250906 та виконавцем робіт виписано податкову накладну від 25 вересня 2009 року № 250906 на суму 10 тисяч гривень, в т.ч. ПДВ 1666,67 грн. \ т. № 1 а.с. 228-229\.

Крім того, до матеріалів справи позивачем надано довідку від 25 березня 2013 року, згідно якої ТОВ "Юнікос" не має заборгованості перед ТОВ "Укрспецстройтранс", ТОВ "Донстройтранс", ТОВ "Донтрансторг" станом на 31 грудня 2012 року, тобто з боку позивача виконані всі зобов'язання між ним та його контрагентами за спірними угодами.

Всі встановлені вище факти взаємовідносин позивача з ТОВ "Укрспецстройтранс", ТОВ "Донстройтранс" та ТОВ "Донтрансторг" встановлені актом документальної позапланової невиїзної перевірки від 30 листопада 2012 року та не є спірними між сторонами.

В апеляційній скарзі відповідач як на підставу своїх доводів посилається на постанову старшого слідчого з ОВС управління розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління ДПС України підполковника податкової міліції Мойсеєнко В.В. про порушення кримінальної справи № 69-150 за фактами вчинення групою осіб злочинів у сфері господарської діяльності, згідно якої групою осіб у 2008-2010 роках на території м. Донецька була організована схема незаконної діяльності щодо сприяння платникам податків в ухиленні від сплати ПДВ та податку на прибуток, які підлягають сплаті до бюджету, для функціонування якої, в тому числі, були створені ТОВ «Донстройтранс» та ТОВ «Донтрасторг».

Використовуючи реквізити, печатки та банківські рахунки даного підприємства група осіб документально оформлювала безтоварні операції, які свідчать про нібито купівлю-продаж товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг), після чого, виготовлені документи передавались діючим платникам податків для їх відображення в бухгалтерському і податковому обліку підприємства, з метою незаконного формування податкового кредиту з ПДВ і валових витрат, заниження своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість і податку на прибуток підприємства, незаконного відшкодування ПДВ, що вказує на наявність в діях сформованої групи ознак складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

При цьому відповідач також посилається на свідчення допитаних в ході досудового слідства директора ТОВ «Донстройтранс» ОСОБА_7 та директора ТОВ «Донтрасторг» ОСОБА_8, які пояснили, що не мають жодного відношення до заснування та ведення фінансово-господарської діяльності вказаних підприємств.

Колегія суддів вважає посилання відповідача на вказані обставини безпідставними з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 70 КАС України докази повинні бути належними, тобто містити інформацію щодо предмета доказування, та допустимими, тобто одержаними відповідно до вимог діючого законодавства.

Колегія суддів вважає, що свідчення особи в ході досудового слідства, не є допустимим доказом в даній справі, оскільки не відносяться до доказів, перелічених у статті 69 КАС України. Так, ці свідчення не є письмовими доказами в розумінні статті 79 КАС України, оскільки не носять статусу документу, акту, листа, телеграми тощо, а також не є показаннями свідка, виходячи з вимог статей 77 та 141 КАС України, згідно яких свідки судом допитуються безпосередньо або за судовими дорученнями.

Крім того, згідно принципу презумпції невинуватості, закріпленому в статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою і не може бути віддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним висновком суду.

Вказане положення Конституції України кореспондується з вимогами частини 4 статті 72 КАС України, за якою лише вирок у кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду і лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідачем не надано суду доказів щодо наявності вироку у вказаній кримінальній справі.

Представником відповідача в судовому засіданні заявлено, що провадження у справі на теперішній час зупинено.

За таких обставин колегія суддів вважає, що постанова про порушення кримінальної справи, а також протоколи допиту в ході досудового слідства ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в якості доказів у справі прийняті бути не можуть і їх зміст аналізу не підлягає.

Крім того, законодавством України передбачено персональну відповідальність платника податків за порушення, допущенні при веденні податкового обліку. У разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для притягнення до відповідальності платника податків який має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат. Отже, за загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару ( послуги). Крім того, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

Як зазначалось вище, позивачем до суду було надано: договори, заявки на виконання перевезень, податкові накладні, акти прийому-передачі робіт (послуг) та векселів, рахунки-фактури, які підтверджують факт надання транспортних та інших послуг ТОВ "Юнікос", довідку про відсутність заборгованості позивача перед ТОВ "Укрспецстройтранс", ТОВ "Донстройтранс", ТОВ "Донтрансторг".

Відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ "Укрспецстройтранс", ТОВ "Донстройтранс", ТОВ "Донтрансторг" правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним, оскільки факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

З огляду на вказане колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відображення в податковому обліку позивача наслідків господарських операцій з ТОВ "Укрспецстройтранс", ТОВ "Донстройтранс", ТОВ "Донтрансторг" за період з 1 липня 2009 року по 30 вересня 2012 року відповідає вимогам чинного законодавства України. Порушення вимог чинного законодавства України при здійсненні позивачем податкового обліку з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість відсутні, а відповідно у відповідача були відсутні підстави для донарахування суми податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій, передбачених статтею 123 Податкового Кодексу України, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 18 грудня 2012 року № 0000261543 та № 0000281543 прийняті відповідачем необґрунтовано, із порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню, про що правильне рішення прийняв суд першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що постанова суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Повний текст складений 27 травня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 8 квітня 2013 року у справі № 805/3056/13-а залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В.Ястребова