Рішення № 31419946, 20.05.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.05.2013р. Справа № 905/409/13-г

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів:

головуючого Фурсової С.М.,

суддів Величко Н.В., Сажневої М.В.,

при помічнику судді Васютіні О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок № 6; код ЄДРПОУ - 20077720)

до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» (86125, Донецька область, місто Макіївка, вулиця Артема, будинок № 1; код ЄДРПОУ - 20316900)

про стягнення 304 457,42 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: Вознюк Є.В., який діє на підставі довіреності № 14-61 від 22.03.2013

від відповідача: Бердичевська М.Н., яка діє на підставі довіреності № 5602/10/4 від 29.12.2012

С У Т Ь С П О Р У :

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» інфляційні нарахування у розмірі 170 211,13 гривень, три відсотки річних за несвоєчасні розрахунки у розмірі 43 898,54 гривень, пеню у розмірі 90 347,75 гривень, а всього 304 457,42 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 14/194/11 купівлі-продажу природного газу від 31 січня 2011 року та додаткових угод до зазначеного договору, що є невід'ємними його частинами.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги статтями 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18 січня 2013 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 29 січня 2013 року.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 29 січня 2013 року розгляд справи відкладено на 12 лютого 2013 року у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали суду від 18 січня 2013 року та задоволення його клопотання про відкладення розгляду справи.

11 лютого 2013 року через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в позові.

Відзив вмотивовано тим, що згідно умов договору № 14/194/11 купівлі-продажу природного газу від 31 січня 2011 року остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 15 числа, наступного за місяцем поставки газу. Оплата за газ здійснювалась грошовими коштами частково з поточних банківських рахунків та частково грошовими коштами відповідно до «Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій». Ці розрахунки за природний газ проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню та спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків. Узгоджені спільні протокольні рішення згідно пункту 2.3 Порядку № 55/57/43 складаються щомісячно до 20 числа.

Відповідач вважає, що сторони фактом підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду державного бюджету фактично внесли зміни до умов договору № 14/194/11 купівлі-продажу природного газу від 31 січня 2011 року відносно строків розрахунків. По незалежним від нього причинами кошти державні субвенцій перераховувались на рахунки постачальнику із запізненням.

12 лютого 2013 року у судовому засіданні оголошено перерву до 12 березня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12 березня 2013 року за клопотанням представника відповідача строк вирішення спору продовжено на 15 днів (до 02 квітня 2013 року), та розгляд справи відкладено на 26 березня 2013 року у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів.

26 березня 2013 року через відділ діловодства суду надійшло клопотання, в якому відповідач просить зменшити розмір пені на 100 %.

Клопотання вмотивовано тим, що нарахована позивачем пеня у розмірі 90 347,75 гривень є надмірно великою порівняно із збитками кредитора.

Між сторонами даного спору тривалий час існують взаємопов'язані господарські відносини щодо купівлі-продажу природного газу (позивач продає природний газ відповідачу для подальшого його постачання різним категоріям споживачів, зокрема, населенню та бюджетним установам, а також для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат покупця) та надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу (відповідач надає позивачу послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами).

При цьому публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» систематично не виконує свої зобов'язання щодо своєчасної оплати послуг з транспортування природного газу. Так, станом на 01 січня 2013 року заборгованість позивача перед відповідачем склала 9370,7 тисяч гривень, у тому числі 3 383,7 тисяч гривень - за послуги, надані в листопаді 2012 року та 5 987,0 тисяч гривень - за послуги, надані в грудні 2012 року.

Крім того, населення та бюджетні установи по відношенню до яких публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 липня 2012 року № 705 є постачальником природного газу, також несвоєчасно здійснюють розрахунки за спожитий природний газ.

Станом на 01 січня 2013 року заборгованість населення перед публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» склала 21 910,6 тисяч гривень, заборгованість установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів склала 352,4 тисячі гривень.

До клопотання відповідачем надано суду наступні копії документів: довідку про дебіторську заборгованість станом на 01 січня 2013 року; договір про надання послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами № 14/205/11 від 31 січня 2011 року з додатковими угодами до нього, що є його невід'ємними частинами.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26 березня 2013 року розгляд справи відкладено на 11 квітня 2013 року у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 02 квітня 2013 року призначено колегіальний розгляд справи № 905/409/13-г у складі: головуючого судді Фурсової С.М., суддів Сажневій М.В., Говоруна О.В.

За змістом пункту 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у разі зміни складу суді (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), розгляд справи починається заново, а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.

11 квітня 2013 року у судовому засіданні оголошено перерву до 22 квітня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22 квітня 2013 року розгляд справи відкладено на 20 травня 2013 року у зв'язку з неявкою представника позивача.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 20 травня 2013 року у зв'язку зі знаходженням у відпустці члена колегії суддів - Говоруна О.В., здійснено заміну судді в колегії на суддю Величко Н.В.

Представник позивача Вознюк Є.В. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача Бердичевська М.Н. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог та надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву та письмовому клопотанні.

Заслухавши уповноважених представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

Частиною першою статті 67 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (частина друга статті 67 ГК України).

Згідно зі статтями 11, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, 31 січня 2011 року між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (далі по тексту - позивач або постачальник) та відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» (далі по тексту - відповідач або покупець) укладено договір № 14/194/11 купівлі-продажу природного газу (далі по тексту - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати покупцеві в 2011 році імпортований природний газ для виробничо-технологічних витрат та нормативних витрат покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити газ в обсязі, зазначеному у пункті 2.1 цього Договору (пункт 1.1 Договору) (том 1, а.с. 36-39).

Відповідний договір, в силу статей 173, 174, частини першої статті 175 ГК України, є підставою для виникнення у сторін майново-господарських зобов'язань.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та укладеним між ними Договором.

Відповідно до пункту 9.1 Договору, договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін та поширює дію на відносини, що склались між сторонами з 01 січня 2011 року і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2011 року включно, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що ціна за 1000 куб.м. природного газу на дату його укладання становить 2 282,00 гривень, без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 %;

- податок на додану вартість за ставкою 20 %.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами - 86,60 гривень, крім того ПДВ - 20 %.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 2 414,24 гривень, крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 2 897,09 гривень.

Кількість та якість газу узгоджена сторонами у розділі 2 Договору.

Так, додатковою угодою № 1 до Договору, укладеною між сторонами 05 квітня 2011 року пункт 4.1 Договору з 01 квітня 2011 року викладено у наступній редакції:

« 4.1. Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 2 553,20 гривень, без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 %;

- податок на додану вартість за ставкою 20 %.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами - 74,50 гривень, крім того ПДВ - 20 %.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 2 678,76 гривень, крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 3 214,42 гривень» (том 1, а.с. 40).

Додатковою угодою № 2 до Договору, укладеною між сторонами 27 липня 2011 року пункт 4.1 Договору з 01 липня 2011 року викладено у наступній редакції:

« 4.1. Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 3 023,50 гривень, без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 %;

- податок на додану вартість за ставкою 20 %.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами - 80,00 гривень, крім того ПДВ - 20 %.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3 163,97 гривень, крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 3 796,76 гривень» (том 1, а.с. 41).

Додатковою угодою № 3 до Договору, укладеною між сторонами 09 серпня 2011 року пункт 4.1 статті 4 «Ціна газу. Ціна договору» Договору

з 06 серпня 2011 року по 30 вересня 2011 року викладено у наступній редакції:

« 4.1. Ціна за 1000 куб.м. природного газу за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» становить 3 023,50 гривень, без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 %;

- податок на додану вартість за ставкою 0 %.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами - 80,00 гривень, крім того ПДВ - 20 %.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3 163,97 гривень, крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 3 179,97 гривень».

з 01 жовтня 2011 року викладено у наступній редакції:

« 4.1. Ціна за 1000 куб.м. природного газу за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» становить 3 023,50 гривень, без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 %;

- податок на додану вартість за ставкою 20 %.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами - 80,00 гривень, крім того ПДВ - 20 %.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3 163,97 гривень, крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 3 796,76 гривень» (том 1, а.с. 42).

Додатковою угодою № 4 до Договору, укладеною між сторонами 30 вересня 2011 року:

1. Пункт 1.1 статті 1 «Предмет договору» Договору викладено у наступні редакції:

« 1.1. Постачальник зобов'язується передати покупцеві у 2011 та 2012 роках імпортований природний газ, для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсягах, зазначених у пунктах 2.1 та 2.1.1 цього Договору.

Газ, що постачається за цим Договором використовується покупцем для інших витрат та нормованих втрат покупця.

Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього Договору».

2. Пункт 2.1 статті 2 «Кількість та якість газу» Договору викладено у наступній редакції:

« 2.1.1. Постачальник передає покупцеві у 2012 році природний газ у обсязі 6552,204 тис.куб.м.».

3. Пункт 3.1 статті 3 «Порядок та умови передачі, приймання та обліку газу» викладено у наступній редакції:

«Строк поставки газу: з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року включно».

4. Пункт 9.1 статті 9 «Строк дії договору» викладено у наступній редакції:

« 9.1. Цей договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін та поширює дію на відносини, що склались між сторонами з 01 січня 2011 року і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2012 року включно, а в частині проведення розрахунків за газ та послуги з його транспортування - до їх повного здійснення» (том 1, а.с. 43).

Додатковою угодою № 5 до Договору, укладеною між сторонами 30 вересня 2011 року пункт 4.1 статті 4 «Ціна газу. Ціна договору» Договору з 01 жовтня 2011 року викладено у наступній редакції:

« 4.1. Ціна за 1000 куб.м. природного газу за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» становить 3 382,00 гривень, без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 %;

- податок на додану вартість за ставкою 20 %.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами - 82,70 гривень, крім того ПДВ - 20 %.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3 532,34 гривень, крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 4 238,81 гривень» (том 1, а.с. 44).

Додатковою угодою № 6 до Договору, укладеною між сторонами 17 жовтня 2011 року пункт 4.1 статті 4 «Ціна газу. Ціна договору» Договору з 11 жовтня 2011 року викладено у наступній редакції:

« 4.1. Ціна за 1000 куб.м. природного газу за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» становить 3 382,00 гривень, без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 %;

- податок на додану вартість за ставкою 0 %.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами - 82,70 гривень, крім того ПДВ - 20 %. Всього з ПДВ - 99,24 гривень.

Всього до оплати за природний газ та послуги з його транспортування - 3 532,34 гривень, крім того ПДВ на послуги транспортування - 20 %, всього з ПДВ - 3 548,88 гривень» (том 1, а.с. 45).

Додатковою угодою № 7 до Договору, укладеною між сторонами 31 січня 2012 року пункт 4.1 статті 4 «Ціна газу. Ціна договору» Договору з 01 січня 2012 року викладено у наступній редакції:

« 4.1. Ціна за 1000 куб.м. природного газу за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» становить 3 509,00 гривень, без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 %;

- податок на додану вартість за ставкою 0 %.

До ціни газу додається тариф на послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, який становить - 85,30 гривень, крім того ПДВ - 20 %. Всього з ПДВ - 102,36 гривень.

Всього до оплати за природний газ та послуги з його транспортування - 3 664,48 гривень, крім того ПДВ на послуги транспортування - 20 %, всього з ПДВ - 3 681,54 гривень» (том 1, а.с. 46).

Додатковою угодою № 8 до Договору, укладеною між сторонами 06 липня 2012 року пункт 4.1 статті 4 «Ціна газу. Ціна договору» Договору з 01 липня 2012 року викладено у наступній редакції:

« 4.1. Ціна за 1000 куб.м. природного газу на момент укладення цього договору становить 3 509,00 гривень, без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 %;

- податок на додану вартість за ставкою 20 %.

До ціни газу додається тариф на послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, який становить - 85,30 гривень, крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 102,36 гривень.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3 664,48 гривень, крім того ПДВ - 20 % - 732,90 гривень, всього з ПДВ - 4 397,38 гривень» (том 1, а.с. 47).

Договір купівлі-продажу природного газу разом з додатками до нього, підписані обома сторонами без розбіжностей та скріплені їх печатками, а тому зазначені зобов'язання сторін є чинними та в силу положень статей 525, 526 ЦК України обов'язковими до виконання.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що у спірний період сторони перебували у договірних відносинах та Договір був чинним.

Оплата за газ, з урахуванням вартості його транспортування, здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 15 числа, наступного за місяцем поставки газу (пункт 5.1 Договору).

Згідно абзацу другого пункту 3.5 Договору приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актами приймання-передачі газу

Так, відповідно до актів приймання-передачі природного газу за Договором, підписаних уповноваженими особами сторін та скріплених їх печатками, позивач передав, а відповідач прийняв природній газ:

- у березні 2011 року в обсязі 608,810 тис.куб.м. на загальну суму 1 763 776,15 гривень (акт від 31.03.2011) (том 1, а.с. 50);

- у квітні 2011 року в обсязі 389,363 тис.куб.м. на загальну суму 1 251 613,90 гривень (акт від 30.04.2011) (том 1, а.с. 51);

- у травні 2011 року в обсязі 212,285 тис.куб.м. на загальну суму 682 393,70 гривень (акт від 31.05.2011) (том 1, а.с. 52);

- у червні 2011 року в обсязі 172,567 тис.куб.м. на загальну суму 554 719,51 гривень (акт від 30.06.2011) (том 1, а.с. 53);

- у липні 2011 року в обсязі 157,824 тис.куб.м. на загальну суму 599 220,48 гривень (акт від 31.07.2011) (том 1, а.с. 54);

- у серпні 2011 року в обсязі 191,419 тис.куб.м. на загальну суму 627 749,58 гривень (акт від 31.08.2011) (том 1, а.с. 55);

- у вересні 2011 року в обсязі 175,040 тис.куб.м. на загальну суму 556 621,95 гривень (акт від 30.09.2011) (том 1, а.с. 56);

- у жовтні 2011 року в обсязі 242,118 тис.куб.м. на загальну суму 859 247,73 гривень (акт від 31.10.2011) (том 1, а.с. 57);

- у жовтні 2011 року в обсязі 115,294 тис.куб.м. на загальну суму 488 709,13 гривень (акт від 31.10.2011) (том 1, а.с. 58);

- у листопаді 2011 року в обсязі 424,771 тис.куб.м. на загальну суму 1 507 461,30 гривень (акт від 30.11.2011) (том 1, а.с. 59);

- у грудні 2011 року в обсязі 422,137 тис.куб.м. на загальну суму 1 498 113,56 гривень (акт від 31.12.2011) (том 1, а.с. 60);

- у січні 2012 року в обсязі 798,477 тис.куб.м. на загальну суму 2 939 625,02 гривень (акт від 31.01.2012) (том 1, а.с. 61);

- у лютому 2012 року в обсязі 697,481 тис.куб.м. на загальну суму 2 567 804,21 гривень (акт від 29.02.2012) (том 1, а.с. 62);

- у березні 2012 року в обсязі 1 283,931 тис.куб.м. на загальну суму 4 726 843,33 гривень (акт від 31.03.2012) (том 1, а.с. 63);

- у квітні 2012 року в обсязі 308,374 тис.куб.м. на загальну суму 1 135 291,21 гривень (акт від 30.04.2012) (том 1, а.с. 64);

- у травні 2012 року в обсязі 198,846 тис.куб.м. на загальну суму 732 059,50 гривень (акт від 31.05.2012) (том 1, а.с. 65);

- у червні 2012 року в обсязі 175,091 тис.куб.м. на загальну суму 644 604,52 гривень (акт від 30.06.2012) (том 1, а.с. 66);

- у липні 2012 року в обсязі 177,748 тис.куб.м. на загальну суму 781 624,79 гривень (акт від 31.07.2012) (том 1, а.с. 67);

- у серпні 2012 року в обсязі 168,114 тис.куб.м. на загальну суму 739 260,46 гривень (акт від 31.08.2012) (том 1, а.с. 68);

- у вересні 2012 року в обсязі 292,805 тис.куб.м. на загальну суму 1 287 573,68 гривень (акт від 30.09.2012) (том 1, а.с. 69).

Отже, послуги з постачання газу підтверджуються підписаними сторонами двосторонніми актами приймання-передачі газу за період березень-грудень 2011 року, січень-вересень 2012 року року, в яких зазначаються фактичні обсяги спожитого газу.

Не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язується надати постачальнику два примірники акт приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу. Акти є підставою для остаточного розрахунку (пункт 3.6 Договору).

Водночас відповідачем не надано доказів на спростування факту споживання ним зазначеної кількості природного газу та/або доказів його своєчасної оплати у спірний період.

Оцінивши договір, з якого виникли права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин підлягає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 ЦК України та статей 264-271 ГК України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 ГК України.

Частиною другою статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини першої статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередньої оплати), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк на встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою наведеної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Колегією суддів встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу природний газ, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі підписаними актами приймання - передачі, а відповідач порушив умови Договору та не здійснив своєчасну оплату вартості отриманого природного газу, що й зумовило позивача звернутися до суду з цим позовом.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати вартості поставленого природного газу позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 90 347,75 гривень, три відсотки річних у розмірі 43 898,54 гривень та інфляційні нарахування у розмірі 170 211,13 гривень.

З огляду на те, що належних доказів на підтвердження здійснення своєчасної оплати поставленого природного газу, відповідачем не надано, то господарський суд приходить до висновку, що відповідачем порушено строки проведення розрахунків при виконанні Договору, що підтверджується матеріалами справи, а тому у відповідача в періодах, за які здійснено нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань була наявна заборгованість перед позивачем.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верхового Суду України від 25.03.2002 у справі № 8/606, три відсотки річних та індекс інфляції є іншими засобами захисту порушеного права, котрі не можуть бути різновидом (тотожністю) неустойки. Інфляційні та три відсотки річних не є додатковими вимогами за законодавством. Стягнення з боржників інфляційних нарахувань та відсотків річних на існуючу заборгованість за невиконаними ними зобов'язаннями є обґрунтованим.

Відповідно до статей 216-218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Приписами чинного законодавства не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених Договором термінів та не позбавляє кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України.

Систематичний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням відсотків річних, випливає з вимог статті 625 ЦК України.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

На підставі вищезазначених норм права позивач просить стягнути з відповідача:

1) три відсотки річних у розмірі 43 898,54 гривень;

2) інфляційні нарахування у розмірі 170 211,13 гривень.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що сторони фактом підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду державного бюджету фактично внесли зміни до умов договору № 14/194/11 купівлі-продажу природного газу від 31 січня 2011 року відносно строків розрахунків, а тому вважає невірно визначеними періоди нарахування пені, відсотків річних та інфляційних нарахувань. Зазначає, що по незалежним від нього причинами кошти державні субвенцій перераховувались на рахунки постачальнику із запізненням.

Залишаючи поза увагою суду заперечення відповідача у наведеній частині, господарський суд виходить з наступного.

Як встановлено та підтверджується матеріалами справи між сторонами у цій справі, Головним управлінням Державної казначейської служби України в Донецькій області, Головним фінансовим управлінням Донецької облдержадміністрації були укладені спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету № 1474/н від 20 травня 2011 року, № 1664/н від 16 червня 2011 року; № 1917/н від 19 липня 2011 року, № 2156/н від 18 серпня 2011 року, № 2346/н від 20 вересня 2011 року, № 2465/н від 19 жовтня 2011 року, № 2726/н від 17 листопада 2011 року, № 3223/н від 20 грудня 2011 року, № 170 від 19 січня 2012 року, № 612 від 21 лютого 2012 року, № 901 від 20 березня 2012 року, № 1271 від 19 квітня 2012 року, № 1700 від 18 травня 2012 року, № 1932 від 19 червня 2012 року, № 2132 від 18 липня 2012 року, № 2331 від 15 серпня 2012 року, № 2579 від 18 вересня 2012 року, № 2739 від 17 жовтня 2012 року відносно взаєморозрахунків сум боргу за спожитий природний газ (том 2, а.с. 61-64, 67-70, 74-77, 81-84, 88-91, 95-98, 102-105, 110-113, 117-120, 124-127, 131-134, 138-141, 146-149, том 3, а.с. 3-6, 10-13, 17-20, 24-27, 32-35).

Предметом указаних спільних рішень є організацію проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевими бюджетами на надання пільг, субсидій та компенсацій».

За умовами прийнятих спільних рішень, вони є чинним лише у разі проведення відповідного фінансування, та згідно яких сторони дійшли згоди щодо сплати відповідачем на користь позивача певної суми вартості отриманого природного газу по Договору за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету на надання пільг, субсидій та компенсацій.

Наявні в матеріалах справи виписки з рахунку (з урахуванням КЕКВ) свідчать, що перерахування сум заборгованості за рахунок субвенцій з державного бюджету дійсно здійснено із запізненням. Відповідач зазначає, що сплата суми заборгованості з простроченням сталася не з його вини.

Відповідно до статті 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Колегія суддів звертає увагу, що укладання протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок субвенцій з державного бюджету в силу вимог законодавства є диспозитивним правом його учасників. Строк такого виконання зобов'язань пов'язаний з моментом перерахування територіальним органом Казначейства грошових коштів з державного бюджету, тому наявність спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок субвенцій з державного бюджету не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін за Договором, не звільняє боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання і не позбавляє кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України та частиною першою статті 230 ГК України.

Щодо позовних вимоги про стягнення відсотків річних, заявлених до стягнення у розмірі 43 898,54 гривень за весь час прострочення, господарський суд зазначає наступне.

З наданого позивачем розрахунку трьох відсотків річних вбачається, що позивач нараховував вказані суми на заборгованість за січень 2011 року, починаючи з 15.02.2011, за лютий 2011 року, починаючи з 15.03.2011, за березень 2011 року, починаючи з 15.04.2011, за квітень 2011 року, починаючи з 15.05.2011, за травень 2011 року, починаючи з 15.06.2011, за червень 2011 року, починаючи з 15.07.2011, за липень 2011 року, починаючи з 15.08.2011, за серпень 2011 року, починаючи з 15.09.2011, за вересень 2011 року, починаючи 15.10.2011, за жовтень 2011 року, починаючи з 15.11.2011, за листопад 2011 року, починаючи 15.12.2011, за грудень 2011, починаючи з 15.01.2012, за січень 2012 року, починаючи з 15.02.2012, за лютий 2012 року, починаючи з 15.03.2012, за березень 2012 року, починаючи з 15.04.2012, за квітень 2012 року, починаючи з 15.05.2012, за травень 2012 року, починаючи з 15.06.2012, за червень 2012 року, починаючи з 15.07.2012, за липень 2012 року, починаючи з 15.08.2012, за серпень 2012 року, починаючи з 15.09.2012, за вересень 2012 року, починаючи 15.10.2012.

Як встановлено вище, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 15 числа, наступного за місяцем поставки газу (пункт 5.1 Договору).

Відповідач у своєму відзиві, посилаючись на частину п'яту статті 254 ЦК України просить суд врахувати, що у деяких місяцях, останній день розрахунку припадає на вихідний, тому вважає, що днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

При цьому, господарський суд відхиляє заперечення в цій частині, оскільки сторони домовились, що після підписання акту приймання-передачі покупець (відповідач) зобов'язаний остаточно розрахуватися з постачальником (позивачем) за фактично переданий газ до 15 числа включно, наступного за місяцем поставки газу, незалежно від того, чи є останній розрахунковий день вихідним або святковим. Оскільки, будь-яких застережень з цього приводу Договір не містить, відповідач повинен був розрахуватися за природний газ не пізніше 15 числа відповідного місця або в іншому випадку передбачити негативні для нього наслідки за невиконання договірних зобов'язань, внаслідок яких виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (статті 627 ЦК України).

Згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст пункту 5.1 Договору, колегія суддів дійшла висновку, що моментом виникнення заборгованості є 16 число кожного календарного місяця, за яким обчислено відсотки, а не 15, як помилково визначив позивач.

У зв'язку з викладеним, нарахування трьох відсотків річних необхідно здійснювати на прострочену заборгованість у спірний період, починаючи з 16 числа відповідного місяця.

За здійсненим господарським судом перерахунком, з урахуванням настання у відповідача строку платежу, сума трьох відсотків річних становить 41 438,66 гривень.

Щодо розрахунку інфляційних нарахувань, заявлених повивачем до стягнення у розмірі 170 211,13 гривень, колегія суддів враховує наступне.

Згідно пункту 6 Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої Наказом Державного комітету статистки України від 27.07.2007 № 265 індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць.

З наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань вбачається, що позивач нараховував вказані суми за періоди: з 16.01.2011 по 15.02.2011 відносно заборгованості у розмірі 2 038 246,26 гривень, з 16.02.2011 по 15.03.2011 відносно заборгованості у розмірі 4 049 080,14 гривень, з 16.03.2011 по 15.04.2011 відносно заборгованості у розмірі 5 359 133,45 гривень, з 16.04.2011 по 15.05.2011 відносно заборгованості у розмірі 1 396 313,97 гривень, з 16.05.2011 по 15.06.2011 відносно заборгованості у розмірі 838 264,28 гривень, з 16.06.2011 по 15.07.2011 відносно заборгованості у розмірі 713 943,15 гривень, з 16.07.2011 по 15.08.2011 відносно заборгованості у розмірі 749 162,86 гривень, з 16.08.2011 по 15.09.2011 відносно заборгованості у розмірі 774 695,31 гривень, з 16.09.2011 по 15.10.2011 відносно заборгованості у розмірі 704 295,31 гривень, з 16.10.2011 по 15.11.2011 відносно заборгованості у розмірі 1 495 677,28 гривень, з 16.11.2011 по 15.12.2011 відносно заборгованості у розмірі 1 656 677,40 гривень, з 16.12.2011 по 15.01.2012 відносно заборгованості у розмірі 1 650 643,02 гривень, з 16.01.2012 по 15.02.2012 відносно заборгованості у розмірі 3 095 455,76 гривень, з 16.02.2012 по 15.03.2012 відносно заборгованості у розмірі 2 729 825,86 гривень.

Колегія суддів відзначає, що розрахунок інфляційних нарахувань має помилки, що полягають у додаванні отриманих сум інфляційних нарахувань на суму заборгованості, що виникає у наступному місяці.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню:

- за показником індексу інфляції за лютий 2011 року по акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2011 відносно заборгованості у розмірі 2 038 246,26 гривень в сумі 18 344,22 гривень;

- за показником індексу інфляції за березень 2011 року по акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2011 відносно заборгованості у розмірі 1 527 836,30 гривень в сумі 19 861,87 гривень (частина заборгованості у розмірі 510 409,96 гривень сплачена відповідачем 25.03.2011, решта заборгованості погашена повністю 28.04.2011);

- за показником індексу інфляції за квітень 2011 року по акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2011 відносно заборгованості у розмірі 1 992 489,66 гривень в сумі 25 902,37 гривень (заборгованості погашена повністю 28.04.2011).

Водночас не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань:

- по акту приймання-передачі природного газу від 31.03.2011 відносно заборгованості у розмірі 1 763 776,15 гривень, оскільки заборгованість повністю погашена 06.05.2011;

- по акту приймання-передачі природного газу від 30.04.2011 відносно заборгованості у розмірі 1 251 613,90 гривень, оскільки заборгованість повністю погашена 27.05.2011;

- по акту приймання-передачі природного газу від 31.05.2011 відносно заборгованості у розмірі 682 393,70 гривень, оскільки заборгованість повністю погашена 22.06.2011;

- по акту приймання-передачі природного газу від 30.06.2011 відносно заборгованості у розмірі 554 719,51 гривень, оскільки заборгованість повністю погашена 27.07.2011;

- по акту приймання-передачі природного газу від 31.07.2011 відносно заборгованості у розмірі 559 220,48 гривень, оскільки заборгованість повністю погашена 26.08.2011;

- по акту приймання-передачі природного газу від 31.08.2011 відносно заборгованості у розмірі 627 749,58 гривень, оскільки заборгованість повністю погашена 28.09.2011;

- по акту приймання-передачі природного газу від 30.09.2011 відносно заборгованості у розмірі 556 621,95 гривень, оскільки заборгованість повністю погашена 26.10.2011;

- по акту приймання-передачі природного газу від 31.10.2011 відносно заборгованості у розмірі 1 347 956,86 гривень, оскільки заборгованість повністю погашена 24.11.2011;

- по акту приймання-передачі природного газу від 30.11.2011 відносно заборгованості у розмірі 1 507 461,30 гривень, оскільки заборгованість повністю погашена 22.12.2011;

- по акту приймання-передачі природного газу від 31.12.2011 відносно заборгованості у розмірі 1 498 113,56 гривень, оскільки заборгованість повністю погашена 30.01.2012;

- по акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2012 відносно заборгованості у розмірі 2 939 625,02 гривень, оскільки заборгованість повністю погашена 29.02.2012.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог у наведеній частині, господарський суд виходить з того, що позивачем розрахунок обчислювався за період менший календарного місяця, та у відповідача станом на 01 число відповідного місяця був відсутній борг, тому до цих платежів не може бути застосована індексація, оскільки прострочка за ним мала місце за період менший, ніж місяць.

За таких обставин, позовні вимоги в частині інфляційних нарахувань підлягають задоволенню частково у розмірі 64 108,46 гривень.

Щодо позовних вимоги про стягнення пені, заявленої до стягнення у розмірі 90 347,75 гривень, господарський суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

За приписами статей 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобов'язання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до статті 549 ЦК України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг), що передбачено частиною четвертою статті 231 ГК України.

Частиною другою статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, стягується штраф у розмірі семи відсотків вартості товарів (робіт, послуг) за прострочення понад тридцяти днів виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 вказаного Закону).

Сторонами в пункті 6.2 Договору визначено, що за несвоєчасну оплату газу у строки, зазначені в пункті 5.1 цього Договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу. Пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку остаточного розрахунку за звітний місяць.

З наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що позивач нараховував вказані суми на заборгованість за грудень 2011, починаючи з 15.01.2012, за січень 2012 року, починаючи з 15.02.2012, за лютий 2012 року, починаючи з 15.03.2012, за березень 2012 року, починаючи з 15.04.2012, за квітень 2012 року, починаючи з 15.05.2012, за травень 2012 року, починаючи з 15.06.2012, за червень 2012 року, починаючи з 15.07.2012, за липень 2012 року, починаючи з 15.08.2012, за серпень 2012 року, починаючи з 15.09.2012, за вересень 2012 року, починаючи 15.10.2012.

У зв'язку з встановленими господарським судом вище по тексу рішення обставинами, нарахування пені необхідно здійснювати на прострочену заборгованість у спірний період, починаючи з 16 числа відповідного місяця.

За здійсненим господарським судом перерахунком, з урахуванням настання у відповідача строку платежу, сума пені становить 83 263,21 гривень.

У судовому засіданні розглянуто клопотання представника відповідача про зменшення розміру пені на 100 %.

В обґрунтування свого клопотання представник відповідача посилається на те, що між сторонами даного спору тривалий час існують взаємопов'язані господарські відносини щодо купівлі-продажу природного газу (позивач продає природний газ відповідачу для подальшого його постачання різним категоріям споживачів, зокрема, населенню та бюджетним установам, а також для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат покупця) та надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу (відповідач надає позивачу послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами).

При цьому публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» систематично не виконує свої зобов'язання щодо своєчасної оплати послуг з транспортування природного газу. Так, станом на 01 січня 2013 року заборгованість позивача перед відповідачем склала 9370,7 тисяч гривень, у тому числі 3 383,7 тисяч гривень - за послуги, надані в листопаді 2012 року та 5 987,0 тисяч гривень - за послуги, надані в грудні 2012 року.

Крім того, населення та бюджетні установи по відношенню до яких публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 липня 2012 року № 705 є постачальником природного газу, також несвоєчасно здійснюють розрахунки за спожитий природний газ.

Станом на 01 січня 2013 року заборгованість населення перед публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» склала 21 910,6 тисяч гривень, заборгованість установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів склала 352,4 тисячі гривень.

До клопотання відповідачем надано суду наступні копії документів: довідку про дебіторську заборгованість станом на 01 січня 2013 року; договір про надання послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами № 14/205/11 від 31 січня 2011 року з додатковими угодами до нього, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до вимог пункту 3 статті 83 ГПК України господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобов'язанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Правовий аналіз вказаних статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

У пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

З наданих господарському суду документів вбачається великий обсяг дебіторської заборгованості відповідача, яка суттєво вплинула на своєчасність розрахунків з позивачем, оскільки значний її обсяг становить населення та бюджетні організації.

Господарський суд відзначає, що через неплатоспроможність певної частини населення прийнятий Закон України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожитий газ та електроенергію» від 20.02.2003 № 554-IV.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стані та відсутність в діях відповідача прямого умислу від виконання договірних зобов'язань, виконання ним основного грошового зобов'язання і ступінь вини відповідача у виникненні спору з встановлених обставин, господарський суд скориставшись правом, наданим пунктом 3 статті 83 ГПК України, в силу приписів статті 233 ГК України, дійшов до висновку про наявність виключних обставин, які дають законні підстави для зменшення розміру пені.

Відтак, клопотання представника відповідача щодо зменшення пені підлягає частковому задоволенню, та стягуваний розмір пені підлягає зменшенню на 30 % (24 978,96 гривень); в решті клопотання необхідно відмовити.

Водночас при вирішенні питання про зменшення розміру пені господарський суд враховує, що відповідач є комунальним підприємством, яке здійснює свою діяльність в інтересах держави та населення.

Розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, складає 58 284,25 гривень.

В позовних вимогах щодо стягнення пені у розмірі 24 978,96 гривень слід відмовити через зменшення її суми.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і Законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. За змістом положень вказаних норм, право на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 550, 551, 598, 599, 611, 612, 625, 627, 629, 655, 693 Цивільного кодексу України, ст. ст. 67, 173-175, 179, 193, 216-218, 230, 231-233 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543-96-ВР, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Розмір стягуваної пені зменшити до 58 284,25 гривень.

Стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» (86125, Донецька область, місто Макіївка, вулиця Артема, будинок № 1; код ЄДРПОУ - 20316900, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок № 6; код ЄДРПОУ - 20077720, відомості про рахунки в установах банків відсутні) пеню у розмірі 58 284,25 гривень, інфляційні нарахування у розмірі 64 108,46 гривень, три відсотки річних за несвоєчасні розрахунки у розмірі 41 438,66 гривень, судовий збір у розмірі 3 776,49 гривень.

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 24 978,96 гривень відмовити через зменшення її суми.

В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 20.05.2013 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.05.2013.

Головуючий суддя С.М. Фурсова

Суддя Н.В. Величко

Суддя М.В. Сажнева