Рішення № 31419930, 22.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7223/13 22.05.13За позовом Фірми «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРС»

про стягнення 6 167,35 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Джиоєва Д.В. - по дов. №б/н від 22.12.2012р.

Від відповідача не з»явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фірми «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРС» 6 167, 35 грн., із яких: 5 130, 00 грн. заборгованість по договору №1206 від 27.05.2010р., 263, 83 грн. - пені, 358, 19 грн. - 3% річних, 415, 33 грн. - інфляційні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2013р. порушено провадження у справі №910/7223/13, розгляд справи призначено на 22.05.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні 22.05.2013р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору оренди №106 від 27.05.2010, у зв'язку з чим виникла заборгованість по сплаті орендних платежів у розмірі 5 130,00 грн. за період з 27 травня 2010 року по 01.12.2010 року.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, представника в судове засідання не направив, не виконав вимог суду викладених в ухвалі суду про порушення провадження у справі від 15.04.2013 року.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала суду про порушення провадження у справі направлялась на адреси відповідача, що визначені за матеріалами справи. Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

27.05.2010 між Фірмою «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРС» (надалі відповідач) був укладений договір №106 оренди.

Відповідно до п.п. 1.1. договору позивач, як орендодавець, передає відповідачу, а відповідач, як орендар, приймає від орендодавця в платне тимчасове користування 1 автомобільне місце, що знаходиться у підземному паркінгу №2 за адресою: м. Київ, вул.. Луначарського, 4.

27 травня 2010 року між сторонами був підписаний акт прийому - передачі паркувального місяця.

Згідно із ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Як передбачено п. 6.1. договору, строк оренди становить з моменту його підписання і діє до 27 листопада 2010 року.

Згідно із п. .3.2 договору орендар сплачує орендну плату не пізніше 15-го числа поточного місяця. Орендна плата за використання об'єкту оренди складає 1000 грн. враховуючи ПДВ на місяць.

Перший авансовий платіж сплачується відповідачем згідно з виставленим рахунком в строк до 30 травня 201 року у розмірі 2000 грн. з урахуванням ПДВ.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що в порушення умов договору відповідач не сплатив оренду плату за період з 27.05.2010 року по 01.12.201року в повному обсязі у зв'язку з чим виник борг в сумі 5130 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Статтею 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Як передбачено частинами 1 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 524 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, відповідачем були порушені зобов'язання за договором оренди в частині повної та своєчасної сплати орендної плати за користування орендованим майном за період з 27.0щ5.2010року по 01.12.2010 року у зв'язку з чим виник борг в сумі 5 130 грн.

Відповідачем в ході розгляду справи не було надано доказів сплати орендної плати за спірний період.

Оскільки розмір заборгованості відповідача належним чином доведений та документально підтверджений, позовні вимоги про стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 263 грн. 83 коп. пені за прострочку платежу, 358, 19 грн.- 3% річних та 415, 33 грн. - інфляційні.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. ст. 218 ГК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.3. договору, у випадку простросчення відповідачем виконання зобов»язань, передбачених цим договором, відповідач неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний затримки платежу.

Згідно з Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом здійснено перевірку правильності нарахування пені позивачем з урахуванням приписів ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в сумі 263,83 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок в частині позовних вимог про сплату індексу інфляції, за допомогою відповідної програми системи інформаційно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН" та згідно з Рекомендаціями Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" Лист ВСУ від 03.04.97р. №62-97р встановив: що визначений Позивачем індекс інфляції у сумі 415,33грн. не перевищує розмір індексації, яка може бути нарахована спірний період, а отже, підлягає стягненню з відповідача у розмірі 415,33 грн. та 3% річних в сумі 358,19 грн.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань встановлений судом та по суті відповідачем не оспорений, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 415,33 грн. та 3% річних в сумі 358,19 грн. та підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

З огляду на задоволення позову витрати по оплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРС» (03045, м. Київ, вул.. Ново - Пирогівська, 62а, ідентифікаційний код 30312466) на користь Фірми «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю (03146, м. Київ, вул.. Чаадаєва, 2б, ідентифікаційний номер 14073675) 5 130 гривні 00 коп. основного боргу, 263 грн. 83 коп. пені за прострочку платежу, 358 грн. 19 коп. - три проценти річних, 415 грн. 33 коп. - інфляційні, 1 720 грн. 50 коп. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 24.05.2013р.

Суддя Трофименко Т.Ю.