Ухвала суду № 31419726, 21.05.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Зозуля Д.П.

Суддя-доповідач:Малахова Н.М.

УХВАЛА

іменем України

"21" травня 2013 р. Справа № 817/184/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Малахової Н.М.

суддів: Котік Т.С.

Одемчука Є.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "25" березня 2013 р. у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулася до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003541742 від 12.09. 2012 року.

В обґрунтування позову посилалася на те, що за період з 01 січня 2011 року по 31 серпня 2011 року включно загальний оподатковуваний дохід (виручка у грошовій та негрошовій формі) від здійснення підприємницької діяльності становив 226350,86 грн., що підтверджується первинними документами, записами в книгах обліку доходів та витрат, яку ведуть громадяни - СПД / фізичні особи - підприємці, звітами про використання РРО та книг обліку РО (РК), а також безпосередньо актом перевірки. Відтак, є помилковими висновки податкового органу про те, що в серпні 2011 року нарахована (сплачена) загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню перевищує 300 000 грн., (без урахування податку на додану вартість), а тому вимога державного податкового органу щодо реєстрації як платника податку на додану вартість з 11 вересня 2011 року є необґрунтованою та безпідставною. Вказувала, що є необґрунтованою вимога ДПІ у м. Рівному про подання ФОП ОСОБА_4 звітності з ПДВ за жовтень та листопад 2011 року.

Окрім цього, вказувала на помилковість висновків податкового органу про те, що у поданій декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року було занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за період з 10.11. по 31.12.2011 року на суму 8086,00 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби форми "Р" № 0003541742 від 12.09. 2012 року. Стягнуто на користь позивача фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 333 (триста тридцять три) грн. 01 коп.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція в м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Сторони не скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні: повноважних представників в засідання суду не направили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

За таких підстав, з врахуванням приписів ч.4 ст.196 КАС України, п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд апеляційної скарги здійснюється судової колегією за відсутності позивача та представника відповідача, в порядку письмового провадження.

Розглянувши справу у межах визначених ст.195 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Рівному була проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07. 2009 року по 31.12. 2011 року, за наслідками якої був складений акт № 237/17-117/НОМЕР_2 від 31 серпня 2012 року .

На підставі акта перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0003541742 від 12 вересня 2012 року, яким позивачці збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 33301,25 грн., з яких 26369,00 грн. - основного платежу та 6932,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції (т.1, а.с.8).

Згідно висновків податкового органу за період з 01.09. 2010 року по 30.08.2011 року, сума від здійснення позивачкою операцій сукупно перевищує 300000,00 грн., а саме складає 311923,48 грн., однак вона не зареєструвалась як платник ПДВ, не подала до ДПІ у м. Рівному податкові декларації по ПДВ та не здійснювала відповідний податковий облік, чим порушила п. 180.1 ст. 180, п. 181.1 ст. 181, п. 183.1, п. 183.2 ст. 183, ст. 185, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України. Крім того, податковий орган дійшов висновків, що позивачкою за період з 10.11.2011 року по 31.12.2011 року занижено податкове зобов'язання. Відтак, за листопад 2011 року суму податкового зобов'язання збільшено на 5338,00 грн. у зв'язку з тим, що не у повному обсязі включено до складу податкового зобов'язання за листопад 2011 року надходження від кінцевого споживача за період з 10.11.2011 року по 18.11. 2011 року готівкою у сумі 32028,00 грн., в тому числі ПДВ 5338,00 грн. За грудень 2011 року податкове зобов'язання по ПДВ збільшено на 2748,00 грн., у зв'язку з тим, що не у повному обсязі включено до складу податкового зобов'язання за грудень 2011 року надходження від кінцевого споживача готівкою у сумі 16488,00 грн. в тому числі ПДВ 2748,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновків щодо протиправності винесеного податкового повідомлення-рішення та наявності підстав для його скасування.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на приписах чинного законодавства.

Зокрема, згідно приписів п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України платником податку є, зокрема, будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Відповідно до п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 тис. грн. (без урахування ПДВ), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст.183 Податкового кодексу України, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Приписами п.183.2 ст.183 Податкового кодексу України визначено, що у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у ст. 181 Податкового кодексу України.

Згідно положень п.183.10 ст.183 Податкового кодексу України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, вважається платником податку з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у ст.181 Податкового кодексу України, без права на віднесення сум податку до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування до моменту реєстрації платником ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності та перебуває на загальній системі оподаткування.

З дослідженими судом періодичних звітів використання РРО та книг обліку РО ФОП ОСОБА_4, підтверджується, що загальна сума операцій з поставки товарів, здійснених позивачем протягом періоду з 01.09.2010 року по 30.08.2011 року, становить 311 923,48 грн. з урахуванням податку на додану вартість, що відповідає показнику, відображеному в акті перевірки як загальна сума виручки за обумовлений період. При цьому, загальна сума операцій без урахування податку на додану вартість за вищевказаний період становить 249 538,78 грн. (т.1, а.с.61-72).

Згідно пояснень представника відповідача в суді першої інстанції, при обрахунку загальної суми від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) протягом останніх дванадцяти календарних місяців при перевірці було взято до уваги загальну суму виручки, одержаної ФОП ОСОБА_4, з урахуванням податку на додану вартість, а також операцій, які не підлягають оподаткуванню податком на додану вартість.

Отже, враховуючи приписи податкового законодавства, суд першої інстанції дійшов вірних висновків про те, що здійснений податковим органом розрахунок загальної суми від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню з урахуванням податку на додану вартість, - є неправомірним.

Відтак, оскільки податковим органом не доведено порушення ФОП ОСОБА_4 приписів п. 180.1 ст. 180, п. 181.1 ст. 181, п. 183.1, п. 183.2 ст. 183, ст. 185 Податкового кодексу України, то висновок податкового органу про заниження та збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за період 01.09. 2010 року по 30.08. 2011 року на суму 18283,00 грн. є безпідставним, а тому у податкового органу були відсутні підстави для застосування до позивачки штрафних (фінансових) санкцій на суму 4570,75 грн.

Окрім цього, оскільки згідно приписів пп. 2 п. 180.1. ст. 180 та п.120.1. ст. 120 Податкового кодексу України обов'язок подання податкових декларацій з ПДВ та відповідальність за їх неподання покладаються на платників даного податку, зареєстрованих у встановленому законом порядку, то до дати реєстрації платником податку на додану вартість, ФОП ОСОБА_4 не повинна була подавати податкову декларацію, а тому до неї не могли бути застосовані штрафні санкції за неподання цієї декларації.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 12.09. 2012 року №0003541742 в частині збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 грошового зобов'язання по податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 340,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції дійшов також обґрунтованих висновків щодо протиправності рішення податкового органу в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за листопад 2011 року на суму 5338,00 грн., з тих підстав, що позивач не у повному обсязі включив до складу податкового зобов'язання за листопад 2011 року надходження від кінцевого споживача за період з 10.11.2011 року по 18.11. 2011 року готівкою у сумі 32028,00 грн. в тому числі ПДВ 5338,00 грн. та за грудень 2011 року на суму 2748,00 грн., з тих підстав, що позивач не у повному обсязі включив до складу податкового зобов'язання за грудень 2011 року надходження від кінцевого споживача готівкою у сумі 16488,00 грн. в тому числі ПДВ 2748,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи 31.10.2011 року позивачкою у зв'язку із перевищенням загальної суми від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Податкового кодексу України, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно 300 000 грн. (без врахування ПДВ), станом на 20.10. 2011 року, було подано реєстраційну заяву платника податку на додану вартість (т.1, а.с. 73-77).

З 10.11.2011 року ФОП ОСОБА_4 було зареєстровано платником податку на додану вартість, про що видано свідоцтво № 200009825 (т.1, а.с.58).

19.01.2012 року позивачкою було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2011 року, у якій охоплено період з 10.11. 2011 року по 31.12. 2011 року, у рядку 6 якої було вказано загальний обсяг постачання на суму 25653,00 грн. та у рядку 9 визначено суму зобов'язання на суму 5131,00 грн. (т.1, а.с.59-60).

Як встановлено судом, у рядку 9 декларації було відображено зобов'язання за листопад 2011 року на суму 1490 грн. та за грудень 2011 року на суму 3641 грн., які виникли на підставі виручки отриманої позивачем за період з 10.11.2011 року по 31.12. 2011 року та відображеної у звітах про використання РРО за відповідні періоди за винятком виручки отриманої за період з 01.11.2011 року по 09.11.2011 року.

Згідно пояснень представника позивача у суді першої інстанції, зобов'язання, які відображені у податковій декларації з податку на додану вартість є заниженими, оскільки суми виручки було враховано лише згідно даних одного РРО та не враховано зобов'язання згідно отриманої виручки зафіксованої у іншому РРО. Так, за листопад 2011 року не враховано зобов'язання на суму 1708 грн. та за грудень 2011 року не враховано зобов'язання на суму 4238 грн. Дані пояснення представника позивача підтверджено поданими звітами про використання РРО за листопад та грудень 2011 року.

Отже, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_4 у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року було занижено грошове зобов'язання за листопад 2011 року на суму 1708 грн. та за грудень 2011 року на суму 4238 грн.

Проте, при розгляді справи у суді першої інстанції не знайшли свого підтвердження висновки податкового органу про заниження ФОП ОСОБА_4 грошового зобов'язання з податку на додану вартість за листопад 2011 року на суму 5338,00 грн. та за грудень 2011 року на суму 2748,00 грн.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що суд, встановивши помилкове нарахування податку на додану вартість через порушення вимог Податкового кодексу України стосовно формування загальної суми обсягів постачання та визначення грошового зобов'язання, як платником податку, так і податковим органом, не може визнати протиправним рішення податкового органу в якійсь сумі, оскільки податковий орган ще не визначив в установленому законом порядку загальної суми обсягів постачання та грошове зобов'язання.

Суд апеляційної інстанції погоджується із посиланням суду першої інстанції на те, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 12.09. 2012 року №0003541742 в частині збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на суму 8086,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2021,50 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновків, що судом першої інстанції було неправильно застосовані норми матеріального права чи порушено норми процесуального права, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "25" березня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Н.М. Малахова

судді: (підпис) (підпис) Т.С. Котік Є.В.Одемчук

З оригіналом згідно: суддя _______ Н.М. Малахова

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 АДРЕСА_1

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул.Відінська , 8,м.Рівне,33023