Рішення № 31419692, 20.05.2013, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/962/13-ц

2/583/479/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2013 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого Плотникова Н.Б.

при секретарі Логвиненко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка справу за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_2,

про визнання права власності на ? частину квартири,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася з позовом до відповідача про визнання права власності на ? частину квартири та установлення порядку користування, в якому просить суд визнати за нею право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, як об'єкта спільної сумісної власності подружжя, та установити порядок користування нею таким чином: позивачці з сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 виділити в користування кімнату №6 площею в 17,10 кв.метра, а відповідачу виділити в користування кімнату №5, жилою площею в 10,20 кв. метра. Підсобні приміщення: кухню - площею в 6,50 кв. м., ванну кімнату - площею в 2,70 кв.м., туалет, коридор - площею в 5,50 кв.м. залишити в загальному користуванні.

20.05.2013 року від позивачки надійшла заява, в якій вона просить позовну заяву до ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 та установлення порядку користування - в частині вимог про установлення порядку користування квартирою - залишити без розгляду.

Ухвалою суду від 20.05.2013 р. позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині встановлення порядку користування квартирою - залишено без розгляду.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали, та мотивують їх тим, що під час перебування позивачки в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 на спільні кошти була придбана квартира АДРЕСА_1. Згідно договору купівлі-продажу від 25.10.2001 р. зазначеної квартири покупцем виступає ОСОБА_2 27.08.2012 р. рішенням суду шлюб між сторонами було розірвано. Після розірвання шлюбу відповідач заявляє про те, що вона (позивачка) не має права власності на вказану вище квартиру. Тому просять визнати за позивачкою право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, як об'єкта спільної сумісної власності подружжя.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимого визнав. Згоден, щоб за позивачкою визнали право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.

Суд, вислухавши пояснення позивачки, її представника, пояснення відповідача, проаналізувавши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що 19.07.2000 року сторони зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів громадянського стану Охтирського міськвиконкому Сумської області, актовий запис №116.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду від 27.08.2012 р., що набрало законної сили, шлюб між сторонами було розірвано.

Встановлено, що сторонами за час шлюбу було набуто квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 25.10.2001 року, укладеним між ОСОБА_4 (продавцем) та ОСОБА_2 (покупцем), посвідченого приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстровано в реєстрі за № 6441, та зареєстрованим в КП «Охтирське міжміське бюро технічно інвентаризації» 16.01.2002 р.

Згідно ст.. 22 КпШС України, що діяв на момент укладення договору купівлі-продажу, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

Таке ж положення містить і ст.. 60 СК України.

Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" від 22.12.1995 р. № 20 - розглядаючи позови, пов'язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є: майно, нажите подружжям за час шлюбу.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21.12.2007 р. № 11 - вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60,69 СК, ч.3 ст.368 ЦК), відповідно до частин 2,3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором або законом.

Судом встановлено, що спірна квартира є майном, нажитим подружжям за час шлюбу, вона була придбана сторонами за час шлюбу, і згідно ст.. 22 КпШС (1969 р.) дана квартира є спільною сумісною власністю подружжя.

Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 р. щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання чинності цим кодексом.

Відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст.. 28 КпШС (ст.. 70 СК України) - в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати за позичкою право власності на ? частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України - стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно ч.1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно до ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Згідно ст.. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків, надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно ст..1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

В обґрунтування вимог щодо компенсації витрат на правову допомогу позивачем ОСОБА_1 подано договір про надання правової допомоги від 02.04.2013 р., укладений між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_6., квитанцію від 20.05.2013 р. про оплату послуг адвоката на суму 2000 грн.

Однак, суд вважає витрати на оплату послуг адвоката в сумі 2000 грн. надто завищеними, при цьому суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що адвокатом ОСОБА_6 надавалась правова допомога під час участі в судових засіданнях, а саме: 02.04.2013 р. - 05 хв., 20.05.2013 р. - 25 хв., а всього адвокат надавадла правову допомогу під час участі в судових засіданнях протягом 30 хв., що підтверджується журналами судових засідань по даній справі.

Розрахунок граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу адвоката при наданні правової допомоги в судовому засіданні наступний:

30 хв. (час, витрачений адвокатом на надання правової допомоги під час судових засідань) х (1147 грн. (мінімальна зарплата) х 40 %) = 229,40 грн.

Крім того з відповідача на користь позивачки слід стягнути судовий збір в сумі 229,40 грн., сплачений ОСОБА_1 при поданні позовної заяви в суд (квитанція від 20.03.1013 р. № 1849.867.1).

На підставі викладеного, керуючись ст. 368, 392 ЦК України, ст. 22, 28 КпШС, ст.. 60, 69, 70 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" від 22.12.1995 р. № 20, Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21.12.2007 р. № 11, ст. ст. 10, 57 - 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на ? частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 458,80 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Сумської області через Охтирський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Плотникова Н.Б.