Рішення № 31419330, 21.05.2013, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1118/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Регеша В.О.

Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу Доповідач Чорнобривець О. С.

РІШЕННЯ

Іменем України

21.05.2013 року року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Чорнобривець О.С.

суддів - Черненка В.В.

Потапенка В.І.

при секретарі - Донець О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 лютого 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -

встановила:

У жовтні 2009 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи вимоги тим, що відповідно до укладеного договору № 238660-CRED від 14.08.2008року ОСОБА_3 отримав кредит в розмірі 3000 доларів США на умовах платності, строковості, зі строком повернення 14.09.2009року. Банком виконано зобов'язання щодо надання кредиту шляхом перерахування кредиту на картковий рахунок позичальника. Відповідач зобов"язання за вказаним договором щодо своєчасного повернення кредиту належним чином не виконав, станом на 03.07.2009року утворилася заборгованість в сумі 1290,45 доларів США, яка складається з 1078,13 доларів США - боргу за кредитом; 120,11 доларів США - боргу по сплаті процентів; 32,30 доларів США - фіксованого штрафу; 59,91 доларів США - штрафу(процентна складова) за несплату процентів. З цих підстав просив задовольнити позов.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 лютого 2013 року в задоволенні позову ПАТ КБ „ПриватБанк" відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», вказуючи про неповне з'ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав. Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог , заявлених у суді першої інстанції, відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального права, з ухваленням нового рішення.

Відповідно до ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_3 кредитного договору, останній отримав кредит у розмірі 3000,00 доларів США та зобов'язався у строк 14.08.2009року повернути кредит. Позичальник зобов'язань за укладеним договором не виконав і у встановлений договором строк кредит не повернув, станом на 03.07.2009 року має заборгованість 1290,45 доларів США, яка складається з 1078, 13 доларів США - боргу за кредитом; 120,11 доларів США - боргу по сплаті процентів; 32,30 доларів США - фіксованого штрафу; 59,91 доларів США - штрафу(процентна складова) за несплату процентів та судових витрат у справі.

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення кредитної заборгованості, суд керувався ст.614 ЦК України і дійшов висновку про відсутність вини ОСОБА_3 у виникненні боргу за кредитним договором. Крім того, вказуючи про те, що договір було укладено внаслідок злочинних дій працівника ПАТ КБ «Приват Банк» ОСОБА_4, тому він є підробленим й не є належним доказом у справі.. У обґрунтування висновку суд, застосовуючи положення ч.4 ст.61 ЦПК України, посилався на вирок Світловодського міськрайонного суду від 30 жовтня 2012року у кримінальній справі № 1121/561/12, яким ОСОБА_4 визнано винним у заволодінні отриманими за кредитом коштами ОСОБА_3 та службовому підробленні офіційних документів.

Проте такий висновок суду є помилковим.

Статтею 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини( умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно - правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Вироком Світловодського міськрайонного суду від 30 жовтня 2012року у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_4 в скоєні злочинів, передбачених ч.2,ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, визнано винним у заволодінні коштами клієнта банку ОСОБА_3 в сумі 10949грн.( а.с. 135-131).

Вироком встановлено, що ОСОБА_4, обіймаючи у Світловодському відділенні РУ ПАТ КБ «Приватбанк» посаду експерта з експрес-кредитування, зловживаючи своїм службовим становищем, 14.07.2008року, надав ОСОБА_3 недостовірну інформацію про розмір кредитних коштів, а саме повідомив позичальника, що банком надано дозвіл на отримання кредиту лише в сумі 2500доларів США., на підтвердження чого надав підроблену квитанцію про видачу 2500 доларів США, решту - 500доларів привласнив. Також, протягом березня-липня 2009року для погашення щомісячних платежів ОСОБА_4 від позичальника отримував кошти, проте з них на погашення кредиту було внесено до каси банку 504грн., решта - 8524грн. були привласнені, всього ОСОБА_3 спричинено матеріальної шкоди на суму 10949грн. Цивільний позов ОСОБА_3 заявлений не був.

Отже, є доведеним, що ОСОБА_3 кредит у обумовленому договором розмірі отриманий не був. Проте, ці обставини стосуються стадії виконання договору, а не його укладення, тому суд не мав правових підстав для висновку щодо фіктивності кредитного договору, та визнання його неналежним доказом у справі.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 526 ЦК України встановлений обов'язок виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, або інших актів цивільного законодавства, у встановлені строки.

Наявність договірних відносин між сторонами підтверджується укладеним договором кредиту, який відповідає вимогам закону щодо чинності правочину.

Так, договір укладений у письмовій формі, підписаний сторонами. Договором визначені його умови, зокрема, сторонами погоджено графік погашення кредиту і процентів, виходячи з розміру отриманого кредиту 3000доларів США. На отримання цієї суми ОСОБА_3 писав заявку, а відповідно до наявної у матеріалах справи заяви ОСОБА_3, він підтвердив банку зарахування 14.07.2008року кредитних коштів в розмірі 3000доларів США на відкритій банком на його ім'я карточний рахунок (а.с.4-7, 81).

Укладений між сторонами кредитний договір є чинним, виходячи з презумпції правомірності правочину, він є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст.610,611,1048,1049,1050, 1054 ЦК України, боржник за кредитним договором повинен повернути суму отриманого кредиту, у строк встановлений договором, сплатити встановлені договором відсотки, а у разі порушення зобов'язання - сплатити штрафні санкції.

Визначений розрахунком розмір заборгованості відповідачем не заперечується. Доводи відповідача щодо здійснення ним платежів через працівника банку ОСОБА_4, що є доведеним, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки виконання позичальником зобов'язання щодо повернення кредиту не відповідало вимогам належності.

Статтею 527 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Встановлено, що ОСОБА_4, як працівник банку, не був уповноваженою особою щодо прийому та оформлення будь-яких платежів. Загальновідомим є те, що отримання та видача коштів, приймання платежів від клієнтів банку здійснюється касирами-операціоністами в касах банку. Внесення платежів до каси банку ОСОБА_4 відповідачем не перевірялось.

У такому разі, ч.2 ст.528 ЦК України передбачено, що невиконання або неналежне виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

Відповідно до наведеного, позовні вимоги є доведеними і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про валюту виконання грошового зобов'язання, колегія суддів визначає, що відповідно до ст.533 ЦК України та умов укладеного договору, стягнення боргу по кредиту(тіло кредиту) та процентів за користування кредитом, має бути визначено у доларах США, проте стягнення штрафних санкцій за порушення умов договору підлягає стягненню у гривневому еквіваленті, що за офіційним курсом гривни до долара США на час розгляду справи складає: процентна складова 478,68грн./51,91доларів США х 799,3/ та фіксована частина штрафу - 258 грн./ 32,30доларів США х 799,3/. Інші складові кредитної заборгованості підлягають стягненню у доларах США у розмірі 1198,24 /1078,13 + 120,11/.

Ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості, тому, відповідно до п.п.2,3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України рішення підлягає скасуванню з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права, з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, п.п.2, 3,.4 ч.1 ст.309, ст.ст.313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

Вирішила:

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 лютого 2013 року скасувати й ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»(код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № 29092829003111, МФО № 305299) в рахунок погашення боргу за договором № 238660-CRED від 14.08.2008року, борг за кредитом 1078,13 доларів США, борг по сплаті процентів 120,11 доларів США, 478,68 грн. - штрафу(процентна складова), 258грн.- фіксованого штрафу за невиконання зобов'язань.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя:

Суддя: