Рішення № 3141873, 20.02.2009, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2009 р. Справа № 13/299/08

за позовом Статутного територіально-галузевого об’єднання “Південна залізниця”, (61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, 7),

до товариства з обмеженою відповідальністю “Сандора”, (57262, Миколаївська область, Жовтневий район, с. Миколаївське),

про стягнення платежів та зборів в сумі 1386 грн. 40 коп.,

Суддя Ржепецький В.О.

Представники:

від позивача: Лук’яненко І.М., довіреність від 11.06.2008р.

від відповідача: Нещадим В.А., довіреність від 10.02.2009р.

Статутне територіально-галузеве об’єднання “Південна залізниця” звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Сандора” про стягнення заборгованості в сумі 1386,40 грн. за зберігання вантажу, маневрові роботи, користування вагоном та інші послуги, що виконані залізницею через затримку вагону на прикордонній станції.

Відповідач позов не визнав. В процесі розгляду справи господарським судом одержано його письмовий відзив на позовну заяву за №10-05-2264 від 25.12.2008р. з матеріалами відповідно до додатку.

Відповідно до відзиву відповідачем позов не визнається з посиланням на ст. 33 ГПК України, зокрема, через недоведеність належними доказами факту виконання маневрових робіт, зберігання вантажу, телеграфного відправлення.

Крім того, позивач заперечує нарахування залізницею плати за користування вагонами, оскільки зазначена плата, на його думку, сплачується ним за договором про надання послуг з використання власних вантажних вагонів належності ДП УДЦЗРП ’’Укррефтранс’’від 20.12.2007р.

Позивач позов підтримав, на підтвердження чого ним надано відповідні пояснення та додаткові докази, зокрема, за клопотанням №НФМЮр-08/1 від 19.01.2009р. та №НФМЮр-08/5.

В судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд,

Встановив:

Як видно з позовної заяви та матеріалів справи, 24.02.2008р. на прикордонній станції Куп’янськ —Сортувальний Південної залізниці було затримано вагон №58016890 по відправці Гороховка —Астана №41684946 з причини неприйняття до митного оформлення через відсутність другого листа оригіналу вантажної митної декларації.

Внаслідок затримки зазначеного вагону позивачем було понесено витрати в загальній сумі 1386 грн. 40 коп., які він в своєму позові просить стягнути з відповідача у справі.

Розглянувши матеріали справи, доводи та заперечення сторін, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог Південної залізниці з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є стягнення плати за зберігання вантажів у власних вагонах відповідача, плати за користування вагонами та контейнерами, збору за маневрову роботу, послуги телеграфу та ПДВ.

Статтею 11 ЦК України визначено підстави виникнення цивільних прав та обов’язків. Відповідно до ч. 3 зазначеної статті ЦК України, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Статтею 3 Закону України ’’Про залізничний транспорт’’встановлено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України ’’Про транспорт’’, цього закону, Статуту залізниць України та інших актів законодавства.

Відповідно до ст. 908 ЦК України, якою визначено загальні положення про перевезення, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них; умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Аналогічні положення містить і ст.307 ГК України.

Відповідно до пп.3 ч.2 ст.6 Статуту, ’’накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони —одержувача’’.

Таким чином, накладна у розумінні ст.34 ГПК України, є належним і допустимим доказом, яким підтверджуються, зокрема, відомості про спосіб перевезення, відомості про особу —вантажовідправника (вантажовласника) тощо.

Відповідачем на вимогу суду надано оригінал дублікату товарно-транспортної накладної №41684946, відповідно до якого вантажовідправником затриманого вантажу є відповідач у справі і вантаж транспортується у міжнародному сполученні.

Відповідно до ст. 4 Статуту залізниць України, перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення, зокрема, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - СМГС), яка діє з 1 листопада 1951 року.

Згідно з пар. 1, 2 ст.11, пар. 7 ст.21 СМГС, відправник зобов’язаний долучити до накладної супроводжувальні документи, які необхідні для виконання митних та інших правил на всьому шляху прямування вантажу; відправник несе відповідальність перед залізницею за наслідки, які виникли в результаті відсутності, недостатності, неправильності супроводжувальних документів; якщо під час перевезення або видачі вантажу з вини відправника або отримувача виникають перепони його перевезення або видачі, залізниці сплачуються всі витрати, які понесені нею внаслідок затримки.

Факт, строк та причини затримки вантажу підтверджений доданими до позовної заяви актами загальної форми.

Так, як видно з акту №6149 від 24.01.2008р. (а.с. 16), вагон №58016890 затримано з причини відсутності другого листа оригіналу грузового документу. Відповідно до акту №1339 від 27.02.2008р. (а.с. 16) вагон відправлено за призначенням.

Зазначені документи є належними доказами обставин затримки вантажу відповідно до вимог ст.34 ГПК України та п. 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644 (далі —Правила зберігання вантажів), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 р. за N 866/5087.

Відповідно до п.п.1,2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним траспортом України Тарифне керівництво №1, затв. наказом Міністерства транспорту України від 15 листопада 1999 р. N 551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 1999 р. за N 828/4121 (далі —Збірник тарифів), тарифи на перевезення, розмір зборів і штрафів, наведені в цьому Збірнику, застосовуються на всіх лініях залізниць широкої, європейської та вузької колій загальної мережі залізниць України, що включені в постійну експлуатацію, для всіх відправників і одержувачів вантажів. Тарифи на перевезення вантажів у міжнародному сполученні встановлюються відповідно до міжнародних договорів та чинного законодавства.

Відповідно до п.9 Правил зберігання вантажів, за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у т. ч. під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.

При цьому судом береться до уваги, що п. 9 Правил зберігання вантажів регулює відносини, пов’язані з нарахуванням збору за зберігання вантажу який простоює саме під митним оформленням (в даному випадку) і не передбачає обчислення терміну безоплатного зберігання, передбаченого ст. 46 Статуту залізниць України.

Заперечення відповідача стосовно недоведеності позивачем факту зберігання вантажу в вагоні судом до уваги не приймається з огляду на те, що положення ст. 46 Статуту залізниць та Правил зберігання вантажів щодо обов’язкового нарахування збору за зберігання вантажу є імперативними, не містять винятків щодо його нарахування, а збір підлягає сплати у розмірі, передбаченому Збірником тарифів, зокрема, п.2.1 пар.2.

Крім того, судом беруться до уваги положення п. 5 Правил зберігання вантажів, відповідно до якого, якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Відповідно до п.1 Правил користування вагонами та контейнерами, затв. наказом Міністерства транспорту України. від 25 лютого 1999 р. N 113, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 березня 1999 р. за N 165/3458, Правила користування вагонами і контейнерами визначають порядок і умови користування вагонами і контейнерами: парку залізниць України; парку залізниць інших держав; які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, а також орендовані ними (за час затримки на коліях залізниць загального користування).

Згідно з п.п. 12-15 Правил користування вагонами та контейнерами, загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів. Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці. Розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством. За час перебування на під'їзних коліях та інших місцях незагального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків.

Таким чином, враховуючи наведені положення Правил користування вагонами та контейнерами, твердження відповідача стосовно безпідставності нарахування плати за користування вагонами, яке робиться ним з посиланням на договір з ДП УДЦЗРП ’’Укррефтранс’’від 20.12.2007р., судом визнаються необгрунтованими.

Крім того зазначений договір не містить положень щодо розповсюдження його дії саме на вагон № 58016890.

Як видно з матеріалів справи, позивачем за фактом затримки вантажу відповідача будо здійснено телеграфне відправлення, що підтверджено належним чином завіреними копіями телеграм (а.с. 17).

Зазначені докази приймаються судом до уваги, враховуючи положення ст. 42 Статуту, відповідно до якої ’’залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня. Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції. Одержувач може визначити спосіб повідомлення. Якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами (контейнерами) і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення’’; а також положення п.10 р. 6 Правил користування вагонами і контейнерами, відповідно до якого, ’’Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).’’

На підтвердження факту виконання локомотивом залізниці маневрових робіт позивачем надано для огляду оригінал графіку роботи маневрового діспетчера від 23-24.02.2008р., ксерокопії фрагментів зазначеного графіку, витяг з архіву про пересування вагону №58016890.

Оглянутий графік роботи маневрового диспетчера є належним доказом здійснення маневрових робіт, оскільки містить відомості про: кількість прийнятих та відправлених станцією Куп’янск-Сортувальний поїздів, факт здійснення локомотивами станції інших робіт, та час їх здійснення, в т.ч. з поїздом 3314, затриманим відповідно до акту №6149 від 24.02.2008р.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку (а.с. 11), з відповідача підлягає стягненню 1386,40грн., з яких: 23,40грн.плати за користування вагонами, 75,56грн. плати за телеграфне повідомлення, 415,92грн.плати за маневрову роботу, 499,20грн.збору за зберігання, 231,07грн. ПДВ.

При здійсненні розрахунку позивачем застосовано підвищуючий коефіціент, що відповідає вимогам Збірника тарифів та Наказу Міністерства транспорту та зв’язку України від 17.01.2008р.

Враховуючи наведені обставини, господарський суд приходить до висновку про те, що позивачем належним чином доведено обставини справи, необхідні для вирішення спору по суті, в тому числі: вину відповідача у затримці вагонів, повідомлення залізницею відповідача про затримку, факт зберігання вантажу, розмір заборгованості відповідача зі сплати зборів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Сандора”, (57262, Миколаївська область, Жовтневий район, с. Миколаївське, код 22430008) на користь Статутного територіально-галузевого об’єднання “Південна залізниця”, (61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, 7, код 01072609) 1386 грн. 40 коп. заборгованості, держмито в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу в сумі 118,0грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя В.О.Ржепецький