Рішення № 3141741, 20.01.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/33

20.01.09

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Дистриб’ютерської компанії «Європа»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастополь»

про

стягнення 12 639, 28 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

Від позивача:

Марченко С.С. –представник за довіреністю б/н від 02.10.2008 року;

Від відповідача:

не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Дистриб’ютерська компанія «Європа»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастополь»про стягнення заборгованості за неналежне виконання останнім зобов’язань за договором поставки № 496/03 від 30.03.2007 року у розмірі 12 212, 72 грн. – основного боргу, 375, 36 грн. –пені та 3% річних у розмірі 51, 20 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.12.2008 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 19.12.2008 року.

У судове засідання 19.12.2008 року представник позивача з’явився, надав документи на вимогу ухвали суду та підтримав заявлені позовні вимоги, відповідно до яких зазначив, що відповідач не виконує покладених на нього зобов’язань за договором поставки № 496/03 від 30.03.2007 року та не сплачує позивачу вартість поставленого товару.

Представник відповідача не з’явився вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 27/33 від 02.12.2008 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що неявка представника відповідача перешкоджає вирішенню спору по суті суд відклав розгляд справи на 20.01.2009 року.

Представник позивача у судове засідання 20.01.2009 року з’явився, надав документи на вимогу ухвали суду та підтримав позовні вимоги у повному обсязі, відповідно до яких просив суд стягнути з відповідача 12 212, 72 грн. –основного боргу, 375, 36 грн. – пені та 3% річних у розмірі 51, 20 грн.

Відповідач у судове засідання 20.01.2009 року не з’явився, вимоги попередньої ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки повноважного представника суд не повідомив.

На адресу Господарського суду м. Києва повернулися ухвали суду, які були направлені на адресу відповідача зазначену у позовній заяві та довідці з ЄДРПОУ, а саме: 03186, м. Київ, бул. Чоколовський, 6 із зазначенням, що товариство з вказаної адреси вибуло.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. У відповідності до ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру. Отже, виходячи з наведеного місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.

Оскільки, відповідачу була направлена кореспонденція про час та місце розгляду справи на юридичну адресу, то суд дійшов висновку, що відповідач був повідомлений належним чином, а тому на підставі ст.75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В:

30.03.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Дистриб’ютерською компанією «Європа»(надалі –постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Севастополь»(надалі – покупець) було укладено договір поставки № 496/03 (надалі –Договір), за умовами якого постачальник зобов’язується поставити у зумовлені строки 2 доби покупцю товар, а покупець зобов’язується прийняти цей товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Виконуючи зобов’язання по Договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 13 684, 02 грн. згідно видаткових накладних № КИФб-000021030 від 10.06.2008 року на суму 3 040, 20 грн., № КИФб-000021516 від 13.06.2008 року на суму 1 402, 74 грн., № КИФб-000022579 від 20.06.2008 року на суму 2 471, 94 грн., № КИФб-000023073 від 24.06.2008 року на суму 1 671, 60 грн., № КИФб-000023657 від 27.06.2008 року на суму 1 715, 64 грн. № КИФб-000024564 від 04.07.2008 грн. на суму 1 969, 74 грн., № КИФб-000024998 від 08.07.2008 року на суму 1 412, 16 грн., копії яких залучено до матеріалів справи. Факт отримання товару підтверджується штампом відповідача на зазначених накладних.

Відповідно до п. 4.3 Договору покупець здійснює оплату товару протягом 31 календарного дня з дня отримання товару.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар на суму 1 471, 30 грн., що підтверджується актом звіряння розрахунків, який підписаний та скріплений печатками позивача та відповідача.

Таким чином, станом на день звернення позивача до суду заборгованість відповідача перед позивачем складає 12 212, 72 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення основної суми заборгованості підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 193 Господарського кодексу України (наділі –ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк для оплати товару.

З доказів по справі вбачається, що позивач виконав свої зобов’язання в повному обсязі та належним чином, претензій щодо якості чи кількості товару від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідач у судове засідання не з’явився, докази оплати за поставлений товар суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань встановлений судом, що підтверджується підписаним сторонами актом звіряння розрахунків.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 12 212, 72 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач заявляє вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 375, 36 грн. за період з 08.08.2008 року по 21.10.2008 року. Відповідач вимоги ухвали суду не виконав, контррозрахунку пені не надав.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до п. 9.7 Договору встановлено, що у разі порушення строків оплати поставленого товару, встановлених договором, постачальник має право стягнути з покупця пеню за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, розмір пені за перерахунком суду становить:

12 212, 72 грн. (сума заборгованості) * 24% * 51 день (з 08.08.2008 року по 21.10.2008 року) / 365 = 409, 54 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 83 ПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки, позивач вищезазначене клопотання не заявляв, тому суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі заявленому позивачем до стягнення, а саме 375, 36 грн.

Крім того, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 51, 20 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, розмір 3% річних становить:

12 212, 72 грн. (заборгованість) * 3% * 51 день (з 08.08.2008 року по 21.10.2008 року) / 365 = 51, 20 грн. та підлягає задоволенню за розрахунком позивача.

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 202, 509, 626, 692, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастополь»(03186, м. Київ, Чоколівський бульвар, 6; р/р 26005001308968 в ЗАТ «ОТП-Банк», МФО 300528, код ЄДРПОУ 24362305), або з іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дистриб’ютерської компанії «Європа»(08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 16; р/р 26008300041224 в АКБ «Форум»м. Київ, МФО 322948, код ЄДРПОУ 34977088) заборгованість у розмірі 12 212 (дванадцять тисяч двісті дванадцять) грн. 72 коп., пеню у сумі 375 (триста сімдесят п’ять) грн. 36 коп., 3% річних у розмірі 51 (п’ятдесят одна) грн. 20 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп., та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя

Дідиченко М.А.