Вирок № 31417203, 24.05.2013, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 1-кп/537/55/2013

Справа № 537/1136/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.05.2013 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі колегії суддів: головуючого - судді Хіневич В.І., суддів - Зоріної Д.О., Якимець Т.Є., при секретарі - Таранець Т.П., за участю прокурора - Симонешко К.О., захисника - ОСОБА_1, потерпілого - ОСОБА_2, представника потерпілого - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кременчук, освіта середня спеціальна, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого: АДРЕСА_3 проживає : АДРЕСА_4 раніше судимого:

- 28.05.1991 року Крюківським районним судом м. Кременчука за ч.2 ст.140, 104, ч.2 ст.222, 42 КК України на 2 роки позбавлення волі, з застосуванням ст..46-1 КК України з відстрочкою виконання вироку на 2 роки;

- 02.10.1992 року Крюківським районним судом м. Кременчука за ч.2 ст.206, 43 КК України 4 роки позбавлення волі. Звільнений 31.05.1996 року по відбуттю строку покарання;

- 22.10.1996 року Крюківським районним судом м. Кременчука за ч.3 ст.146 КК України 3 роки позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений 22.07.1999 року по відбуттю строку покарання;

- 06.03.2000 року Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області за ч. 1 ст.101 КК України до 4 років позбавлення волі . Звільнений 06.03.2004 року по відбуттю строку покарання,

- 20.04.2011 року Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області за ч. 2 ст.186 КК України з застосуванням ст.69 КК України 3 роки позбавлення волі. Звільнений 28.02.2012 року умовно - достроково на не відбутий строк 9 міс 26 днів,

за ч.2 ст.15. ч.1 ст.115 КК України,

В С Т А Н О В И В :

24.11.2012 року близько 21 години ОСОБА_4, разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_5 прийшов додому до її колишнього чоловіка ОСОБА_2 за адресою : АДРЕСА_2 до 4-го під»їзду. ОСОБА_2 вийшов на вулицю і в нього виникла сварка на ґрунті неприязних стосунків з ОСОБА_5 , під час якої ОСОБА_4 вирішив вступитися за ОСОБА_5 При цьому у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на спричинення потерпілому ОСОБА_2 умисного тяжкого тілесного ушкодження.

Реалізуючи свій злочинний намір, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільні-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою спричинення потерпілому ОСОБА_2 умисного тяжкого тілесного ушкодження, ОСОБА_4 витяг з лівої кишені своєї куртки розкладний ніж та наніс один удар ножем ОСОБА_2 в область грудної клітини.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_4, відповідно до висновку експерта № 76 від 18.01.2013 року ОСОБА_2 спричинені такі тілесні ушкодження: одиночне, сліпе проникаюче колото - різане поранення грудної клітини з пошкодженням середостіння, яке викликало зовнішньо-внутрішню кровотечу і ускладнилось гемо-пневмотораксом, правобічною прикореневою пневмонією і лівобічною нижнє - дольовою пневмонією. За ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент їх заподіяння. З місця вчинення злочину зник.

В ході судового слідства підсудний ОСОБА_4 вину у вчиненні злочину , передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України не визнав і показав, що він проживає разом з ОСОБА_5 з червня 2012 року в гуртожитку, а донька ОСОБА_5 - ОСОБА_13 тимчасово проживає у бабусі - ОСОБА_6 АДРЕСА_2. 24.11.2012 року близько 12 години, коли вони відпочивали на природі, до ОСОБА_5 зателефонувала мати і повідомила, що ОСОБА_13 пропала. ОСОБА_5 зателефонувала до ОСОБА_2 і коли той повідомив, що ОСОБА_13 у нього, запитала , чому він забрав доньку без дозволу з вулиці, нікого не повідомивши і сказала, щоб він привів доньку додому. Дзвінки ОСОБА_5 до ОСОБА_2 були до 21 години. Коли після 21 години ОСОБА_13 не було вдома, ОСОБА_5 сама вирішила її забрати. Вони разом поїхали до ОСОБА_2 на таксі, подзвонивши останньому, щоб він одягнув ОСОБА_13 і вивів на вулицю. Коли вони під»хали до під»їзду ОСОБА_2, на вулиці нікого не було і ОСОБА_5 почала кричати у вікно ОСОБА_2 , щоб той вивів доньку, він стояв ззаду ОСОБА_5. При цьому ОСОБА_2, вийшовши з під»їзду, вхопив ОСОБА_5 за виворот і почав її трясти, вдаривши при цьому кулаком в груди і коліном в живіт. Він вставши між ними звернувся до ОСОБА_2 , чому він б»є ОСОБА_5, на що той відповів, що має право. При цьому, ОСОБА_2 намагався дотягтися до ОСОБА_5 за його спиною, але він відбив руку і спіткнувшись впав на землю. ОСОБА_2 два рази вдарив його ногою по тулубу, в цей час він помітив, як вийшов брат ОСОБА_2 і щоб запобігти побиттю, дістав з куртки ніж і піднявся з землі. ОСОБА_2 знову намагався схопити ОСОБА_5, але він правою рукою відсторонив її , тримаючи відкритим ніж і наніс прямий удар ОСОБА_2 в область живота. ОСОБА_2 в цей час нахилився, намагаючись схопити його за ліву ногу. Куди прийшовся удар він не знає. Вирвавшись, він відступив назад два кроки. ОСОБА_2 при цьому сидів перед ним і між ними ніхто не стояв і не було ніяких перешкод. Побачивши, що загроз йому не має, він взяв сумку і пішов до дороги, а ОСОБА_5 пішла услід. Ніж купував в магазині для господарських потреб. В той день ні він, ні ОСОБА_5 алкогольних напоїв не вживали. Раніше між ним і ОСОБА_2 ніяких конфліктів не було, вони зустрічались в школі і у матері і розмовляли. Чому хотів нанести удар в живіт не може сказати. Після удару ОСОБА_2 ще намагався повалити його на землю. Конфлікт він намагався вирішити миром. ОСОБА_5 не відпустив одну тому , що було вже пізно і темно, вона не просила її супроводжувати, захист її в подальшому була його ініціатива.

Так, потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні показав, що знайомий з ОСОБА_4 коли він з його бувшою дружиною ОСОБА_5 забирав його доньку ОСОБА_13 з дитячого садка, віталися з ним, неприязних стосунків між ними не було. 24.11.2012 року він разом зі своєю цивільною дружиною ОСОБА_8, бувшою дружиною брата ОСОБА_5, поїхав в місто, перед цим забравши ОСОБА_13 біля будинку її бабусі - ОСОБА_6 по АДРЕСА_2 , де вона проживає. Після поїздки вони разом приїхали до нього в квартиру по АДРЕСА_2 і перебували в квартирі. Близько 19 години на телефон зателефонувала ОСОБА_5 з вимогою , щоб він привів ОСОБА_13 додому, на що він відповів, що ОСОБА_13 приведе його брат. Однак ОСОБА_5 в істериці вимагала привести ОСОБА_13 негайно і тому він поклав трубку. Раніше у нього з ОСОБА_5 були конфлікти стосовно перешкод у спілкуванні з донькою. Близько 21 години вони почули крики і нецензурну лайку ОСОБА_5 з вимогою відпустити доньку. Він вийшов на вулицю і біля під»їзду побачив ОСОБА_5 і за її спиною ОСОБА_4. ОСОБА_13 зразу не вивів до матері тому, що вийшов заспокоїти ОСОБА_5, так як та голосно кричала. Підійшовши до ОСОБА_5 впритул він вимагав від неї перестати кричати і лаятися, на що вона озирнулася назад до ОСОБА_4 і вхопилась руками в його куртку і почала трясти його. Він руками взяв її за руки і відірвав від себе, при цьому він ОСОБА_5 не бив, а тільки відштовхнув і в цей момент ОСОБА_4 , вийшовши з-за спини ОСОБА_5, лівою рукою наніс йому удар в область грудей. Відчувши удар, він правою рукою взяв ОСОБА_4 за виворіт і звалив його в ліву сторону від себе. ОСОБА_4 впав на землю на правий бік і тоді він наніс йому два удари правою ногою в область стегна лівої ноги. Після цього він відчув біль у грудях і побачив кров. Він відійшов на 2 метри і присів, а ОСОБА_4 в цей час підійшов до лавки і взяв свою сумку, яка стояла на ній і пішов через дорогу біля під»їзду, говорячи ОСОБА_5, чи вона задоволена. Він встав, сів на лавку, викликав швидку допомогу, а потім на автомобілі товариша поїхав в лікарню. Коли він вставав і сідав на лавку ,ОСОБА_4 не бачив, як ОСОБА_4 піднімався і підходив до лавки і брав сумку не бачив, чи були перешкоди у ОСОБА_4 підійти до нього не може сказати. Де був його брат, коли ОСОБА_4 підходив до лавки, де він сидів, сказати не може, але брат підійшов в той момент, коли ОСОБА_4 вже відходив з сумкою. Ножа в руках ОСОБА_4 при ударі не бачив. Про те, що забере ОСОБА_13 до себе, він домовлявся з ОСОБА_6 До цього у нього були конфлікти з ОСОБА_5 стосовно побачень з донькою. При цій події вони були втрьох. Після нанесення йому удару думав, що то був удар рукою, вже потім зрозумів, що ножем. Після нанесення удару він спілкувався з ОСОБА_5, при цьому ОСОБА_4 стояв поруч і погроз з боку підсудного не було.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що обвинуваченого не знає, кілька раз бачила біля школи, де навчається ОСОБА_13, коли він забирав її. Потерпілий є її цивільним чоловіком, з яким вона проживає близько одного року, а вона бувша дружина рідного брата ОСОБА_5. В листопаді 2012 року, точної дати не пам»ятає, ОСОБА_2 забрав ОСОБА_13 до них додому , забирав не з дому а на вулиці біля будинку. На телефон подзвонила ОСОБА_5, щоб забрати ОСОБА_13 і розмовляла з ОСОБА_2. При розмові ОСОБА_2 казав їй , що ОСОБА_13 привезе його брат. Потім до будинку приїхала ОСОБА_5 і під вікнами почала кричати, щоб їй віддали доньку і ОСОБА_2 вийшов з квартири на вулицю до неї. Вона бачила, як ОСОБА_5 почала махати руками на ОСОБА_2, вона і він підняли руки, ОСОБА_4 , який стояв до цього за спиною ОСОБА_5 зробив крок із-за спини ОСОБА_5 до ОСОБА_2 і вдарив його рукою, куди не бачила. Вона сказала про це брату ОСОБА_2 - ОСОБА_1 і той побіг на вулицю. ОСОБА_2 присів біля під»їзду а обвинувачений відійшов на іншу сторону дороги біля будинку. Раніше ОСОБА_5 казала ОСОБА_2 , що не буде давати йому ОСОБА_13 для зустрічей.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що потерпілий ОСОБА_2 - її бувший чоловік, від шлюбу з яким мають доньку - ОСОБА_13. З обвинуваченим проживає разом з червня 2012 року. 24.11.2012 року зранку ОСОБА_2 забрав ОСОБА_13 від бабусі, де вона проживає - АДРЕСА_2. Про те, що немає ОСОБА_13, яка гуляла на вулиці їй подзвонила мати - ОСОБА_6 Вона подзвонила до ОСОБА_2 і той відповів, що ОСОБА_13 в нього. Вона ще три рази дзвонила ОСОБА_2, щоб він відправив ОСОБА_13 додому і чому він забрав доньку без її відома, останній раз дзвонила близько 19 години. Після того, як вони прийшли додому а ОСОБА_13 не було , вона сказала ОСОБА_4 , що треба самим забирати ОСОБА_13 і ОСОБА_4 сказав, що поїдемо разом на таксі, хоча вона його не просила про це. Коли вони близько 22 години приїхали до будинку ОСОБА_2, біля під»їзду нікого не було і вона почала викликати доньку. Потім ОСОБА_2 вибіг з під»їзду і вони почали сваритися , при цьому ОСОБА_2 вдарив її коліном в живіт, а ОСОБА_4, який був позаду став між ними і почав їх розбороняти. Потім ОСОБА_2 хотів через ОСОБА_4 вдарити її ще, але ОСОБА_4 перехопив його руку але ОСОБА_2 штовхнув його і той впав на землю. ОСОБА_2 знову кинувся до неї, але ОСОБА_4 встав і між ними знову почалася сварка, що при цьому відбувалось вона не знає, але ОСОБА_2 розмахував руками перед ОСОБА_4, а той відмахувався. Потім з під»їзду вибіг брат потерпілого - ОСОБА_1 з палкою, але ОСОБА_2 сказав, що в ОСОБА_4 ніж. Коли ОСОБА_2 сів на лавку вона побачила у нього на руках кров. ОСОБА_4 стояв поряд і нічого не робив, потім взяв з лавки сумку і вони пішли додому, по дорозі ОСОБА_4 сказав їй, що ранив ОСОБА_2. Сварки між нею і потерпілим відбувались часто. ОСОБА_4 спиртні напої в той день не вживав. ОСОБА_13 привезли додому тільки на наступний день. Потерпілий намагався через суд визнати проживання ОСОБА_13 з ним, але суд йому відмовив і визначив її місце проживання з нею.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показала, що восени 2012 року, точної дати не пам»ятає, близько 22 години вона почула шум та нецензурну лайку біля під»їзду. Вона виглянула у вікно і побачила біля під»їзду жінку, яка щось кричала. На вулиці було вже темно а світла біля під»їзду не було. Також вона побачила чоловіка на дорозі біля під»їзду. Крики продовжувалися близько 30 хвилин. Через деякий час вона подивилася у вікно і побачила, що сусід ОСОБА_2 вийшов з під»їзду в шортах і підійшов до жінки .Між ними виникла сварка з приводу галасу, але жінка продовжувала кричати. При цьому, жінка махала руками і схопила ОСОБА_2 за грудки, він відмахнувся від неї і тоді жінка повернулась до чоловіка, який підійшовши до ОСОБА_2 вдарив його рукою в живіт. Чи було у нього щось в руці вона не бачила. Після цього ОСОБА_2 вдарив чоловіка один раз рукою по голові і той впав, після падіння ОСОБА_2 вдарив лежачого чоловіка кілька разів ногою по тулубу. Потім ОСОБА_2 відійшов і сів на лавку біля під»їзду, а чоловік встав, взяв сумку і вийшов на дорогу біля під»їзду, жінка стояла на місці. При цьому, відстань між ОСОБА_2 та чоловіком була близько метра. ОСОБА_2 спитав у жінки, чи вона задоволена і вона відповіла, що так. Від удару чоловіка до моменту розмови пройшло близько 10 хвилин. Брат ОСОБА_2 вийшов з під»їзду через кілька хвилин, коли чоловік і жінка вже пішли, при цьому в руках у нього нічого не було. ОСОБА_2 не доганяв їх. Після чого вони викликали швидку допомогу і поїхали.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показав, що потерпілий є його рідним братом, обвинуваченого знає з літа 2012 року, відносини між ними були нормальні. Ввечері 24.11.2012 року він був у свого брата. Через деякий час до під»їзду прийшла ОСОБА_5 і почала нецензурно лаятися, щоб брат вийшов на вулицю і віддав ОСОБА_13. Брат вийшов, а він одягав ОСОБА_13, при цьому ОСОБА_8, співмешканка брата сказала, що на вулиці б»ються і він вибіг на вулицю без нічого. Коли він вибіг з під»їзду, пройшло близько 1 хвилини, бійки не було і брат сидів біля пі»їзду , ОСОБА_5 стояла поряд, ОСОБА_4 брав сумку , яка лежала на лавці біля під»їзду , Коли ОСОБА_4 брав сумку відстань між ними була близько 3 метрів. ОСОБА_5 в більшості випадків перешкоджала брату спілкуватися з донькою.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що потерпілий є її бувшим зятем, обвинувачений проживає з літа 2012 року з її донькою в гуртожитку. Вона проживає АДРЕСА_2 разом з її онукою ОСОБА_13. В листопаді 2012 року, точної дати не пам»ятає, ОСОБА_13 з 10 години гуляла на вулиці перед будинком . Через деякий час вона побачила невідомий автомобіль неподалік двору і вийшовши на вулицю побачила, що ОСОБА_13 немає. Близько 11 години подзвонила донька і вона повідомила, що ОСОБА_13 немає, мабуть забрали до батька. Після цього донька ще близько 15 разів дзвонила протягом дня з питанням, де ОСОБА_13 і вона відповідала , що дома не має. На наступний день близько 6 години ранку ОСОБА_13 привезли на автомобілі і висадили біля будинку і вона сама прибігла додому. На її питання де вона була, ОСОБА_13 відповіла, що була у батька. Потерпілий в той день, як забрав онуку до неї не дзвонив і не казав їй , що бажає забрати доньку до себе на цілий день. Раніше він такого ніколи не робив. Чи був мобільний телефон у ОСОБА_13 вона не знає, їй вона не дзвонила ,так як не знає номера. Її донька алкогольними напоями не зловживає.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показала, що листопаді 2012 року, точної дати не пам»ятає, близько 20-21 години вона почула шум та нецензурну лайку з приводу повернення дитини. На вулиці було вже темно. Через деякий час вона подивилася у вікно і побачила біля під»їзду три особи, а саме сусіда ОСОБА_2 і на відстані близько 5 кроків стояла дівчина і невідомий їй хлопець. Між дівчиною та сусідом була сварка , вона щось казала сусіду, а він їй відповідав. При цьому, хлопець кинувся на сусіда, хотів вдарити його рукою в обличчя і між ними виникла бійка. Потім сусід сів на лавочку і вона чула, як викликали швидку допомогу. Чи був ще хтось біля під»їзду та чи була бійка між сусідом та дівчиною вона не бачила.

Крім того, вина підсудного повністю підтверджується іншими матеріалами справи:

- протоколом огляду місця події від 25.11.2012 року, згідно яких проведений огляд речей потерпілого ;

- протоколом огляду місця події від 25.11.2012 року, згідно яких проведений огляд місця вчинення злочину та фото таблиця до огляду;

- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 25.11.2012 року, згідно якого ОСОБА_4 був затриманий;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 26.11.2012 року, згідно якого проведене відтворення за участю ОСОБА_4;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 26.11.2012 року, згідно якого проведене відтворення за участю ОСОБА_2;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 16.01.2013 року, згідно якого проведене відтворення за участю ОСОБА_2;

- протоколом отримання зразків для експертизи від 25.12.2012 року, згідно якого у підозрюваного ОСОБА_4 відібрані зразки крові;

- висновком експерта № 45 від 30.01.2013 року, згідно якого на куртці, яка була вилучена у ОСОБА_4 знайдена кров , яка може походити від потерпілого ОСОБА_2;

- висновком експерта № 55 від 18.01.2013 року, згідно якого визначена приналежність крові ОСОБА_2 та ОСОБА_4;

- висновком експерта №56 від 30.01.2013 року, згідно якого на фрагменті деревини, знайдена кров людини, яка може походити від потерпілого ОСОБА_2, походження слідів від ОСОБА_4 виключається ;

- висновком експерта № 57 від 30.01.2013 року, згідно якого на парі кросівок, знайдена кров людини, яка може походити від потерпілого ОСОБА_2, походження слідів від ОСОБА_4 виключається ;

- висновком експерта № 58 від 30.01.2013 року, згідно якого на шортах та трусах, знайдена кров людини, яка може походити від потерпілого ОСОБА_2, походження слідів від ОСОБА_4 виключається ;

- висновком експерта № 10 від 21.01.2013 року, згідно якого на клинку ножа знайдена кров людини, при цьому домішки крові від потерпілого ОСОБА_2 не виключається ;

- висновком експерта № 200 від 12.02.2013 року, згідно якої покази ОСОБА_4, надані ним в ході проведення відтворення обстановки та обставин події скоєного злочину , можуть відповідати об»єктивним судово-медичним даним , отриманим при судово-медичній експертизі гр-на ОСОБА_2;

- висновком експерта № 201 від 12.02.2013 року , згідно якої покази ОСОБА_2 надані ним в ході проведення відтворення обстановки та обставин події скоєного злочину , можуть відповідати об»єктивним судово-медичним даним , отриманим при судово-медичній експертизі гр-на ОСОБА_2;

- висновком експерта № 76 від 18.01.2013 року, згідно якого у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді : одиночного , сліпого, проникаючого, колюче-ріжучого поранення грудної клітини з пошкодженням середостіння, яке викликало зовнішньо-внутрішню кровотечу, ускладнилось гемо-пневмотораксом (кров і повітря в плевральних порожнинах), правобічною прикореневою пневмонією і лівобічною нижньо-дольовою пневмонією. Вище перераховані тілесні ушкодження утворилися від дії колюче-ріжучого предмету, можливо у вказаний період часу, про що свідчить їх характер, локалізація і дані медичної документації та за ступенем тяжкості відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент їх заподіяння та іншими матеріалами справи.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися в спричиненні потерпілому ОСОБА_2 умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачене ч.1 ст.121 КК України.

Приймаючи дане рішення суд виходив з наступного:

Потерпілий в своїх показаннях вказував, що не бив ОСОБА_5, а тільки відштовхнув від себе. Таким чином , вказана обставина підтверджує показання ОСОБА_4 про те. що він втрутився в конфлікт з метою захисту своєї співмешканки тільки після того, як потерпілий почав застосовувати до неї фізичну силу , тобто ОСОБА_4 не був ініціатором конфлікту між ним та ОСОБА_2 а намагався тільки захистити останню.

Стороною обвинувачення взагалі не вказано, коли конкретно ( в який проміжок часу) і у зв»язку з чим у ОСОБА_4 виник умисел на вчинення інкримінованого йому злочину , а саме у закінченому замаху на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Згідно показань свідка ОСОБА_11, коли він вибіг на вулицю, його брат вже сидів на лавці, а ОСОБА_4 стояв поряд і забирав сумку і між ними нікого не було, як не було і ніяких перешкод - і таким чином у ОСОБА_4 була реальна можливість довести замах на умисне вбивство до кінця. Вказані обставини підтверджує в своїх показаннях і потерпілий.

Однак стороною обвинувачення не доведено суду, крім того, що ОСОБА_4 наніс один удар ножем потерпілому в область тулуба, в чому саме полягає закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Згідно показань потерпілого, відчувши удар, він продовжував чинити активні дії до ОСОБА_4, звалив його на землю і після чого наносив останньому удари ногами по тулубу, а тільки потім відчувши біль у грудях і побачивши кров, присів на землю, а потім сів на лавку.

За твердженням прокурора був нанесений в життєво важливий орган, але при цьому :

- по-перше: був нанесений складним ножем, який не є холодною зброєю, яка конструктивно призначена для ураження живої цілі (людини) і які відповідають стандартам, в даному випадку, що справляють колюче-ріжучий ефект, при тому, що стороною обвинувачення не доведено суду, що вказаний ніж є такою зброєю, так як криміналістична експертиза з даних питань не проводилась. При цьому, згідно висновку експерта № 10 від 21.01.2013 року довжина клинка даного ножа - 10 см, , ширина клинка - близько 1,5 см., але товщина клинка не вказана як і металу, з якого він вироблений.

- по-друге: вказані обставини як і технічні характеристики клинка ножа мають суттєве відношення до вчиненого злочину і його кваліфікації, а саме можливості вказаним ножем нанести смертельне ушкодження життєво важливого органу, в даному випадку серця, враховуючи, окрім довжини клинка і інші дані, з урахуванням тіло будови людини, його скелету, м»язової структури, тощо;

- по-третє: згідно висновку експерта № 200 від 12.02.2013 року покази ОСОБА_4, надані ним в ході проведення відтворення обстановки та обставин події скоєного злочину, можуть відповідати об»єктивним судово-медичним даним, отриманим при судово-медичній експертизі гр-на ОСОБА_2, а саме , що ОСОБА_4 вдарив ОСОБА_2 ножем в область тулуба, а не в область серця;

- в-четверте: згідно висновку експерта № 76 від 18.01.2013 року у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: одиночного, сліпого, проникаючого, колюче-ріжучого поранення грудної клітини з пошкодженням середостіння, яке викликало зовнішньо-внутрішню кровотечу… При цьому, експертом вказано, що рубець від ушкодження знаходиться на межі грудини і мечеподібного відростку по правій біля - грудинній лінії, тобто удар був нанесений не в життєво важливий орган, а в область грудної клітини, що і вказано в обвинувальному акті, однак не відповідає тому, що ОСОБА_4 вчинив саме закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині,

Таким чином, сам обвинувальний акт не містить конкретних вихідних даних і обставин, на підставі яких ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Також, суд звертає увагу, що в обвинувальному акті орган досудового розслідування не вказав, чому злочинний наслідок (смерть) не настав та з яких причин, незалежних від волі винного та в чому полягав прямий умисел на вбивство потерпілого.

Також, суд не приймає доводи потерпілого про те, що ОСОБА_4 мав намір його вбити за попередньою змовою з ОСОБА_5, так як органом досудового розслідування відносно даної обставини не було прийнято відповідних процесуальних рішень. Такий умисел не встановлений і в ході досудового розслідування даного кримінального правопорушення.

Пункт 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров»я особи» звертає увагу на те, що замах на вбивство може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання). Тобто, прямий умисел має місце у випадках, коли винний усвідомлював, що внаслідок його дій з невідворотністю настає смерть іншої людини.

Згідно п.22 вказаного Пленуму питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема вирахувати спосіб, знаряддя злочину, кількість , характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій , поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб»єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Замах на злочин має місце тоді, коли діяння винного було безпосередньо спрямоване на позбавлення життя іншої людини, але злочинний наслідок (смерть) не настав з причин, незалежних від волі винного.

Замах на вбивство може бути вчинений лише за наявності прямого умислу на позбавлення життя потерпілого. Якщо такий умисел не встановлений, замах на вбивство відсутній, а вчинене належить кваліфікувати за наслідками, що настали.

Суд враховує, що показання ОСОБА_4 з одного боку і показання потерпілого, свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_8 протирічать одне одному. При цьому, свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_8 є зацікавленими особами, так як вони є або близьким родичами потерпілого - рідним братом, так і його співмешканкою. Тому, суд критично відноситься до їх показань.

Показання свідка ОСОБА_12 суд також не може оцінити як достовірні та правдиві, так як показання вказаного свідка протирічать, як показанням обвинуваченого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_5 , так і показанням потерпілого ОСОБА_2, та свідків ОСОБА_11, ОСОБА_8, а саме обставинам виникнення сварки, нанесенню ударів обвинуваченим та потерпілим один одному, те, що ОСОБА_2 в ході сварки повалив ОСОБА_4 на землю та наносив йому удари ногами по тулубу, тощо.

Показання свідка ОСОБА_9 суд вважає правдивими та достовірними, так як вказаний свідок не є зацікавленою особою, в своїх показаннях даний свідок детально вказує на всі обставини злочину, які співпадають з показаннями інших учасників кримінального провадження, тому суд вважає їх правдивими і достовірними в частині обставин, хто ініціював бійку, що ОСОБА_4 під час сварки наніс удар ножем в область тулуба потерпілому і після того потерпілий повалив ОСОБА_4 на землю і почав битим ногами по тулубу, хто був свідком вказаних подій, тощо.

Судом достовірно встановлено, що після нанесення обвинуваченим удару ножем потерпілому, останній перебував на відстані до одного метра від обвинуваченого, продовжуючи спілкуватися з ним і оточуючими, після цього самостійно піднявся та присів на край лавки, яка знаходилася біля під»їзду. В подальшому, потерпілий зі свого мобільного телефону викликав швидку допомогу , погрожуючи обвинуваченому за вчинені ним дії. При цьому між ними не було будь яких перешкод і ніщо не перешкоджало ОСОБА_4 завдати удари ножем потерпілому для доведення свого злочинного умислу до кінця.

Також, судом встановлено, що до моменту вчинення злочинних дій, між потерпілим ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_4 не було будь яких неприязних стосунків, вони неодноразово спілкувалися між собою, коли зустрічались біля школи та і в інших місцях, перемовлялись між собою без будь яких погроз, тощо. Відсутність будь яких неприязних стосунків між ними підтвердили і самі особи при допиті в судовому засіданні, як не було надано таких доказів і стороною обвинувачення.

Суд бере до уваги, що фактично ОСОБА_4 втрутився в конфлікт, який вже був розпочатий між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, при цьому ОСОБА_2 застосовував до ОСОБА_5 фізичне насильство, і при цьому, судом встановлено, що ОСОБА_4 не провокував ОСОБА_2 на вчинення бійки, а намагався припинити конфлікт.

При цьому, суд бере до уваги, що поведінка ОСОБА_5 була спровокована самим потерпілим , який , як встановлено судом, без повідомлення та дозволу матері дитини - ОСОБА_5 та її бабусі - ОСОБА_6 самовільно забрав свою доньку - ОСОБА_13 з вулиці біля будинку близько 15 години, і яка перебувала з ним, в супереч неодноразовим дзвінкам ОСОБА_5 з вимогою привести дитину додому до 21 години, що підтверджується як показаннями свідків по справі так і іншими доказами.

Судовим слідством будь яких доказів того, що ОСОБА_4 мав намір позбавити життя потерпілого не встановлено. Про відсутність такого наміру свідчить характер взаємовідносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 як до, так і після вчинення злочину, та факт завдання підозрюваним лише одного удару і припинення злочинних дій за відсутності перешкод для їх продовження.

В обвинувальному акті орган досудового розслідування не вказав, в чому конкретно полягав закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті потерпілому, та чому злочинний наслідок (смерть) не настав та з яких причин, незалежних від волі винного, як не були вказані обставини доведені суду стороною обвинувачення в ході судового розгляду кримінального провадження.

За таких обставин відсутній прямий умисел на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині,

Таким чином, якщо такий умисел не встановлений, замах на вбивство відсутній, а вчинене належить кваліфікувати за наслідками, що настали.

Обставинами, які пом»якшують покарання, згідно ст. 66 КК України суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Твердження потерпілого та його представника про відсутність таких обставин тому, що ОСОБА_4 не визнав себе винним у закінченому замаху на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, є безпідставними, так як невизнання останнім вини в інкримінованому йому злочині є його позицією захисту, при тому , що ОСОБА_4 визнав себе винним у злочині, який на його переконання він вчинив.

Обставинами, які обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України суд визнає рецидив злочинів.

Вивченням особи ОСОБА_4 встановлено, що останній є інвалідом 2 групи довічно, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1, виданим 27.07.2006 року, знаходиться на обліку в Управлінні ПФУ Кременчуцького району як пенсіонер і отримує соціальну пенсію довічно в розмірі 784 грн. на місяць, на психіатричному та наркологічному обліку в Кременчуцькій ЦРЛ не перебуває, згідно висновку ЛКК від 21.01.2013 року ОСОБА_4 на час огляду лікування у нарколога не потребує, непрацездатний з урахуванням стану здоров»я, по місцю проживання характеризується посередньо, офіційно не працює, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання ОСОБА_4 суд враховує думку прокурора, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, посередню характеристику по місцю проживання, те, що ОСОБА_4 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив злочин під час умовно-дострокового звільнення, та конкретні обставини справи, думку потерпілого, його представника, наявність обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання .

Суд вважає, що цивільний позов ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди слід задовольнити та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати, пов»язані з лікуванням останнього на суму 7 624, 98 грн., що підтверджується відповідними квитанціями та чеками, наданими до позову.

Стосовно позову в частині стягнення моральної шкоди, судом вирішено питання щодо часткового задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в зв»язку з спричиненими тілесними ушкодженнями потерпілий з 24.11.2012 року по 17.12.2012 року час перебував на лікарняному, що вбачається з виписки із історії хвороби і подальше лікування потерпілий проходить амбулаторно по місцю проживання.

Виходячи зі змісту Постанови Пленуму Верховного Суд України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» моральна шкода може полягати, зокрема : у приниженні честі , гідності, порушенні стосунків з оточуючими людьми, моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, що потребує додаткових зусиль для організації свого життя, тощо.

При вирішенні даного питання суд враховує, як тривалість моральних страждань потерпілого, їх характер, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, так і сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передували події, їхні стосунки, тощо.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що вимога потерпілого щодо виплати йому моральної шкоди в сумі 80 000 грн. обґрунтована частково, а тому слід стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 40 000 грн.

Цивільний позов прокуратури м. Кременчука слід задовольнити та стягнути з ОСОБА_4 на користь держави в особі фінансового управління Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради в місцевий бюджет м. Кременчука кошти витрачені на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 6633, 69 грн.

Крім цього, суд вважає за необхідне в частині стягнення з ОСОБА_4 на корить НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області судових витрат за проведення експертизи відмовити, оскільки відповідно до ст.15 Закону України "Про судову експертизу" проведення науково дослідними установами судових експертиз , наукових розробок з питань організації та проведення судових експертиз фінансується за рахунок Державного бюджету України.

Міру запобіжного заходу залишити попередню - тримання під вартою. Початок строку відбуття покарання рахувати з 27.11.2012 року, тобто з дня затримання.

Речові докази по справі - фрагменти речовини з лавки зі слідами речовини бурого кольору і контрольний фрагмент, - знищити; пара чобіт сірого кольору, шорти чорного кольору , спідня білизна - передати власнику - ОСОБА_2; куртка балонова чорного кольору з капюшоном - передати власнику - ОСОБА_4; складний ніж з червоною ручкою , зрізки нігтьових пласти і зразки крові - знищити.

Керуючись ст.ст.368.- 371, 373-374 КПК України, суд,

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати не відбуте покарання за вироком Крюківського районного суду м. Кременчука від 20 квітня 2011 року і за сукупністю вироків визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити попередню - тримання під вартою. Початок строку відбуття покарання рахувати з 27 листопада 2012 року.

Речові докази по справі - фрагменти речовини з лавки зі слідами речовини бурого кольору і контрольний фрагмент, - знищити; пара чобіт сірого кольору, шорти чорного кольору , спідня білизна - передати власнику - ОСОБА_2; куртка балонова чорного кольору з капюшоном - передати власнику - ОСОБА_4; складний ніж з червоною ручкою, зрізки нігтьових пласти і зразки крові - знищити.

Цивільний позов ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 7 624, 98 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 40 000 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Цивільний позов прокуратури м. Кременчука задовольнити та стягнути з ОСОБА_4 на користь держави в особі фінансового управління Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради в місцевий бюджет м. Кременчука ( р/р 31414544700008 в ГУДК України Полтавської області, код ЄДРПОУ 34698778, код платежу 24060300) кошти витрачені на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, в сумі 6633, 69 грн.

В частині стягнення з ОСОБА_4 на корить НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області судових витрат за проведення експертизи відмовити, оскільки відповідно до ст.15 Закону України "Про судову експертизу" проведення науково дослідними установами судових експертиз, наукових розробок з питань організації та проведення судових експертиз фінансується за рахунок Державного бюджету України.

Вирок може мути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги, через Крюківський районний суду м. Кременчука, Полтавської області. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги, обчислюється з моменту вручення їй копії вироку.

Обвинуваченому роз'яснити його право подати клопотання про помилування, право ознайомитися з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Обвинувачений до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, має право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя: В.І. Хіневич