Рішення № 31416648, 27.05.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2/404/2872/12 Головуючий у 1 інстанції - Литвинчук В.П.

Справа № 22-ц/774/1793/13 Доповідач - Черненкова Л.А.

Категорія - 45

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2013 року м. Дніпропетровськ

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Черненкової Л.А.

суддів - Петешенкової М.Ю., Дерев'янка О.Г.

при секретарі - Грендач Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 листопада 2012 року по справі за позовом прокурора Баглійського району м. Дніпродзержинська в інтересах Дніпродзержинської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення 453 344,79 гривень, -

В С Т А Н О В И Л А:

04 вересня 2012 року прокуратура Баглійського району м. Дніпродзержинська в інтересах Дніпродзержинської міської ради звернулися до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що проведеною перевіркою було встановлено, що відповідачі згідно договору купівлі-продажу від 06 вересня 1999 року у відкритого акціонерного товариства «СервісПак» придбали комплекс нежитлових будівель, які розташовані на земельній ділянці площею 1,4874 га у АДРЕСА_1. Рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради № 57 від 29 лютого 2000 року за клопотанням відповідачів було затверджено передачу їм земельної ділянки із земель ВАТ «СервісПак» для розміщення складської бази. Відповідачі були зобов'язані оформити документи на право землекористування, однак до теперішнього часу відповідачами документи на землекористування не оформлені. ОСОБА_4 перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 12 липня 2010 року, який був складений головним державним інспектором сектору Державного контролю за використанням та охороною земель управління Держкомзему у м. Дніпродзержинську, земельна ділянка фактично використовується під розміщення складських приміщень без оформлених документів на землекористування. Відповідачам було внесено припис про усунення виявлених порушень. Припис виконано не було. Відповідачі, використовуючи земельну ділянку без належно оформлених правовстановлюючих документів в період з березня 2000 року по вересень 2010 року, місцевому бюджету завдали збитків на загальну суму 453 344,79 грн. Позивач просив суд стягнути солідарно до місцевого бюджету Дніпродзержинської міської ради з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 неодержаний дохід (недоотримана орендна плата за користування земельною ділянкою) в сумі 453 344,79 грн. збитків, завданих використанням земельної ділянки за період з 01.03.2000 року по 01.10.2010 рік; судові витрати стягнути з відповідачів солідарно. При цьому прокурор посилався на вимоги статей 83,96,125,152156,157,206 ЗК України, на вимоги статей 22.623,1166 ЦК України, на вимоги статей 11,28,33 Закону України «Про місцеве самоврядування» та ст. 121 Конституції України.

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 листопада 2012 року ухвалено: позовні вимоги прокурора - задовольнити; стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_1 до місцевого бюджету Дніпродзержинської міської ради 453 344,79 грн. збитків, завданих використанням земельної ділянки за період з 01 березня 2000 року по 01 жовтня 2010 року; стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 3 219 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, як незаконне та винести нове рішення по суті позовних вимог, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

В запереченнях на апеляційну скаргу Дніпродзержинська міська рада зазначають, що доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 06 вересня 1999 року відповідачам на праві власності належить комплекс нежитлових приміщень, які розташовані на земельній ділянці площею 1,4874 га у АДРЕСА_1. Рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради № 57 від 29 лютого 2000 року відповідачам у постійне користування була передана земельна ділянка площею 1,4874 га у АДРЕСА_1 та відповідачі були зобов'язані надати у податкову інспекцію розрахунок розміру земельних платежів, оформити документи на право землекористування.

Задовольняючи позов прокурора, районний суд виходив з того, що відповідачами рішення Дніпродзержинського міськвиконкому виконано не було, що стверджується Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 12 липня 2010 року, складеного головним державним інспектором сектору Державного контролю за використанням та охороною земель управління Держкомзему у м. Дніпродзержинську. Земельна ділянка відповідачами фактично використовується під розміщення складських приміщень без оформлених документів на землекористування. У судовому засіданні було встановлено, що діями відповідачів місцевому бюджету в період з березня 2000 року по вересень 2010 року були завдані збитки на загальну суму 453 344,79 грн., які добровільно сплачувати відповідачі не бажають. При цьому суд керувався ст.ст. 125,126,157, 152, 156, 206 Земельного Кодексу України.

Проте погодитись із такими висновками суду першої інстанції не можна, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення у справі, недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Суд першої інстанції не з'ясував, які спірні відносини виникли між сторонами, і не застосував до них діючі норми права.

Стягуючи з відповідачів 453 344,79 грн. збитків, суд першої інстанції не провів розрахунок у рішенні, як того вимагає закон, не перевірив законність зробленого розрахунку позивачем, не визначився в чому саме полягають збитки, та чи є правові підстави для їх стягнення за обставинами справи.

У спорах, пов'язаних зі стягненням органами місцевого самоврядування збитків за фактичне користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів (така ситуація має місце при фактичному користуванні земельною ділянкою, на якій розташована придбана нерухомість)

Аналіз приписів цивільного та земельного законодавства свідчить, що у разі придбання об'єкта нерухомості до набувача переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яке він повинен оформити згідно з чинним законодавством.

Таким чином, до оформлення державного акта на земельну ділянку або договору оренди з одночасним розірванням старого договору саме попередній власник (орендар) сплачує земельний податок (орендну плату), якщо інше не обумовлене в договорі купівлі-продажу майна або земельної ділянки.

З позовних вимог випливає, що спір виник з приводу шкоди, спричиненої місцевому бюджету: правовідносини із сплати загальнообов'язкових платежів і податків до місцевого бюджету є об'єктом спричинення шкоди, а сама шкода - це збитки у вигляді недоїмки обов'язкового платежу - не сплаченої до місцевого бюджету орендної плати за земельну ділянку. Орендна ж плата не сплачена в результаті відсутності договору на оренду земельної ділянки.

Визначення прокуратурою, як позивачем, способу захисту порушеного права та осіб, в інтересах яких мають бути заявлені вимоги про ненадходження до місцевого бюджету грошей, суперечить закону і фактичним правовідносинам між сторонами спору.

Стягнення збитків із землекористувачів передбачено статтями 156, 157 ЗК України, і розраховуються збитки за неправомірне користування землею відповідно до встановленої Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земель не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року N 963.

Крім того, міськрада не є суб'єктом господарювання, який може мати прибуток.

Щодо застосування до спірних правовідносин статті 22 ЦК, то, як вказано вище, прокурору необхідно було довести, яке саме цивільне право міськради (неприбуткової організації) порушено відповідачем на заявлену суму збитків. Такі докази у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до статті 1166 ЦК України особа, яка заподіяла своїми діями чи бездіяльністю шкоду майну юридичної особи, повинна відшкодувати цю шкоду суб'єкту, права якого порушено, у повному обсязі.

Докази щодо правомірності застосування до спірних правовідносин статті 1166 ЦК України також відсутні, оскільки прокуратурою невірно обрано спосіб захисту порушеного права, невірно визначено предмет спору і організації, в особі яких мають бути захищені інтереси держави.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про плату за землю", який діяв на час виникнення спірних правовідносин, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

При розгляді справи судом першої інстанції наведені вище норми закону не враховані.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що не має законних підстав для задоволення позову.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.п.1-4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підстави для скасування рішення суду першої інстанції, як незаконного, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на це, з урахуванням відмови у задоволенні позовних вимог, то несплачені судові витрати при пред'явленні позову прокурором відносяться на рахунок держави.

Керуючись ст.ст.303,307, п.п.1-4 ч.1 ст.309, ст.316, ч.1 ст.218 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 листопада 2012 року - скасувати з ухваленням нового рішення.

Відмовити у задоволенні позову прокурора Баглійського району м. Дніпродзержинська в інтересах Дніпродзержинської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення 453 344,79 гривень.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді